Вирок

від 18.08.2020 по справі 561/272/20

ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

іменем України

Справа № 561/272/20

18 серпня 2020 року смт Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю cекретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Зарічне кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202018012000008 від 16 січня 2020 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України у виді 4-х років 2 місяці обмеження волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 14 січня 2020 року близько 23:00 год., перебуваючи на вул. Центральній у с. Новорічиця Зарічненського району Рівненської області, реалізуючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, скориставшись тим, що його дії не будуть ніким помічені, через паркан проник на територію Будинку молитви, що знаходиться за адресою вул. Центральна, 12, с. Новорічиця, Зарічненського району Рівненської області. користувачем якої є Релігійна громада Християн Віри Євангельської у с. Новорічиця Зарічненського району Рівненської області, розбивши металевим предметом скло вікна цокольного поверху вказаного приміщення. Відчинив віконну стулку на проник через її отвір до вказаного приміщення. У подальшому виявив у сейфі в одній з кімнат даного приміщення грошові кошти в сумі 3500,00 грн. викрав їх та залишив приміщення, таким чином заподіявши Релігійній громаді Християн Віри Євангельської с. Новорічиця Зарічненського району Рівненської області матеріальний збиток на вказану суму. Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, з проникненням у приміщення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, 26 січня 2020 року приблизно об 17:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у приміщенні залу кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване у АДРЕСА_2 , маючи раптово виниклий умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що його дії ніхто не помітить та вони не будуть ніким викриті. Повторно, таємно. Шляхом вільного доступу викрав з шухляди барної стійки грошові кошти в сумі 6915,00 грн., та у подальшому покинув приміщення кафе. Викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій особі ФОП ОСОБА_6 матеріальний збиток на зазначену суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому злочині за ч. 3 ст. 185 КК України по факту таємного викрадення чужого майна 14 січня 2020 року у приміщенні Будинку молитви, належного на праві власності Релігійній громаді Християн Віри Євангельської, визнав повністю, детально розповів про мотиви та обставини вчинення злочину, вказав, що дійсно у вказані в обвинувальному акті час та дату проник у це приміщення, де в одній із кімнат в сейфі виявив та викрав грошові кошти в сумі 3500,00 грн., які викрав та у подальшому розпорядився ними на власний розсуд.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином суд вважає доведеним:

факт вчинення ОСОБА_4 таємного викрадення чужого майна (крадіжку) 14 січня 2020 року приблизно об 23:00 год., вчиненого з проникненням у приміщення, повторно, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Потерпілий ОСОБА_7 представник потерпілої особи Релігійної громади Християн віри Євангельської с. Новорічиця Зарічненського району Рівненської області (ЄДРПОУ 38593661) у судове засідання не з`явився, однак 23 червня 2020 року подав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, зазначив, що підтримує покази надані ним під час досудового розслідування, матеріальна шкода відшкодована матір`ю обвинуваченого, міру покарання ОСОБА_4 просить обрати на розсуд суду.

Факт вчинення крадіжки 26 січня 2020 року приблизно об 17:00 год. у приміщенні залу кафе Кречко, яке розташоване у АДРЕСА_2 ОСОБА_4 не визнав. Показав, що очевидців вказаної події немає, а також немає доказів його винуватості. Від дачі свідчень, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення відмовився

Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини по факту події 26 січня 2020 року близько 17:00 год., така доводиться сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд надав належну оцінку, а саме:

Показами свідка ОСОБА_8 , яка у судовому засіданні показала, що 26 січня 2020 року працювала у кафе ФОП ОСОБА_9 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , офіціанткою (барменом), де у цей день після обіду була на роботі, коли у кафе прийшов ОСОБА_4 з яким раніше вона знайомою не була. Сів за перший столик біля барної стійки замовив 100 грам горілки. Виконуючи роботу вона тимчасово відлучалась з залу кафе. Коли ОСОБА_4 розраховувався помітила, що він спостерігає за шухлядою, куди вона поклала гроші. Після цього відлучилась щоб принести томатний сік, повернувшись до приміщення кафе ОСОБА_4 вже не було. Згодом помітила, що у шухляді за барною стійкою відсутні грошові кошти. Після цього повідомила роботодавця та викликала працівників поліції. Вказала, що саме ОСОБА_4 вчинив крадіжку.

Проказами протерпілої ОСОБА_6 приватного підприємця у судовому засіданні. Згідно яких вона вказала, що 26 січня 2020 року ввечері отримала дзвінок на мобільний телефон від працівниці кафе Кречко ОСОБА_8 , яка повідомила про крадіжку грошових коштів у сумі близько 7000,00 грн. особисто з ОСОБА_4 не знайома, але зі слів ОСОБА_8 , яка також допитувалась у судовому засіданні остання достеменно вказала, що крадіжку здійснив саме він.

Показами свідка ОСОБА_10 , повара ФОП ОСОБА_6 , яка, будучи допитаною у судовому засіданні вказала, що 26 січня 2020 року перебувала на роботі разом з барменом ОСОБА_8 . Бачила як у приміщення кафе зайшов ОСОБА_4 та запитав у неї про вартість 100 грам горілки, на що вона скерувала його до ОСОБА_8 . Через деякий час бармен тимчпасово залишила приміщення залу кафе та попросила її приглянути за ним. У цей час там перебував ОСОБА_4 за столиком біля барної стійки, інших осіб у приміщенні залу не було. Через деякий час ОСОБА_8 повторно залишила приміщення, та через деякий час вказала на відсутність у касі грошових коштів, повідомила власника та викликала поліцію. Свідок показала, що на її думку крадіжку вчинив саме ОСОБА_4 .

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

-Заявою ОСОБА_6 , якою вона дозволяє працівникам поліції вхід у приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення слідчих дій (а. с. 215);

-Протоколом огляд умісця події приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у АДРЕСА_2 з іллюстративною таблицею (а. с. 216 224);

-Свідоцтвом про реєстрацією на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 , яким підтверджено право власності на це майно за ОСОБА_6 , а також свідоцтвом про реєстрацію ФОП ОСОБА_6 (а. с. 228 -230);

-Актом ревізії товарно матеріальних цінностей по бару кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 на 26 січня 2020 року, згідно якого виявлено недостачу на суму 6915,00 грн. (а. с. 231-232);

-Актом інвентаризації товарно матеріальних цінностей по бару кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 26 січня 2020 року (а. с. 233) згідно якого на цю дату у кафе виявлено недостачу на суму 6915,00 грн.;

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 31 січня 2020 року згідно якого ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_4 ,як особу, яка входила у приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 26 січня 2020 року, після виходу якого було виявлено відсутність грошових коштів (а. с. 247 254);

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 10 квітня 2020 року у приміщенні кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Зарічне (а. с. 276-281), проведенного за участю обвинуваченого ОСОБА_4 під час якого він достеменно відтворив події 26 січня 2020 року та вказав, як саме здійснював крадіжку. Зауважень під час проведення слідчого експерименту в учасників не було.

Дослідженим доказам суд дав належну оцінку, вважаючи, що вони є належними та, допустимими та стосуються предмета доказування, доводять факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України, коли 26 січня 2020 року близько 17:00 год. у приміщенні кафе Кречко, що по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 було викрадено грошові кошти на суму 6915,00 грн.

Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 таємного викрадення чужого майна (крадіжку) 26 січня 2020 року приблизно об 17:00 год., тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України таємного викрадення чужого майна вчиненого повторно, коли він перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи раптово виниклий умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення. Усвідомлюючи, що його дії ніхто не помітить та вони не будуть ніким викриті. Повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав з шухляди барної стійки грошові кошти в сумі 6 915,00 грн. Та у подальшому покинув приміщення кафе. Викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій особі ФОП ОСОБА_6 матеріальний збиток на зазначену суму.

Призначаючи покарання суд враховує, як обставини, що пом`якшують покарання по факту крадіжки 14 січня 2020 року, а саме: активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обтяжуючих обставин.

При призначенні покарання щодо події 26 січня 2020 року суд не вбачає пом`якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин.

Характеризуючи обвинуваченого судом враховано, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, як особа, що схильна до вживання алкогольних напоїв, що наведено в характеристиці з місця проживання (а. с. 263), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а. с. 261), немає постійного місця роботи, раніше неодноразово судимий за крадіжки.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і запобігання новим злочинам з урахуванням особи винного, ступеня тяжкості скоєного ним злочину та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи, що злочини вчинені ОСОБА_4 згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином за ч. 2 ст. 185 КК України та тяжким злочином за ч. 3 ст. 185 КК України, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаних злочинів, спосіб їх вчинення, мету та мотив вказаних діянь характеризуючі дані ОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, зокрема вироками: від 18 січня 2019 року Березнівського районного суду Рівненської області за ч. 2 ст.185 КК України до обмеження волі строком на 2 роки; 20 лютого 2019 року Сарненським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.185, ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 3 роки шість місяців, вирок в частині призначеного покарання залишений без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18.06.2019 року; 28 березня 2019 року Баранівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 3 роки десять місяців 10 червня 2019 року Рівненським районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 4 роки; 25 липня 2019 року Корецьким районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 4 роки 1 місяць за ч. 2 ст. 185 КК України та приходить до висновку, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та є особою схильною до повторного вчинення крадіжок.

Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України по факту вчинення крадіжки 26 січня 2020 року повторно, у виді позбавлення волі на 2 (два) роки, а також призначити покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України по факту вчинення крадіжки з проникненням у приміщення, вчиненої повторно 14 січня 2020 року у виді позбавлення волі на 4 (роки).

За правилами ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 4-х років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, попереднім вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України у виді 4-х років 2 місяці обмеження волі.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до нього невідбутої частини покарання за попереднім вироком з урахуванням п. б. ч. 1 ст. 72 КК України, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 4 років 3 місяці позбавлення волі.

Судом враховано, що застосувати ст. 75 КК України неможливо, зважаючи на неодноразові судимості ОСОБА_4 та відсутність пом`якшуючих обставин за ч. 2 ст. 185 КК України, оголошений розшук обвинуваченого, що суттєво підвищує суспільну небезпечність вчинених діянь, а також робить неможливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Зважаючи на застосований до ОСОБА_4 з 06 березня 2020 року запобіжний захід слідчим суддею у виді тримання під вартою, згодом обраний та продовжений ухвалами суду під час підготовчого провадження та судового розгляду термін якого спливає 22 серпня 2020 року, зважаючи на заявлене клопотання прокурора від 12 серпня 2020 року, який покликається на існування ризиків, а саме: порушення обвинуваченим запобіжного заходу у виді домашнього арешту, неявок на виклики до слідчого, суду, неповідомлення слідчого, у зв`язку з чим був оголошений в розшук та затриманий працівниками поліції, відсутність міцних соціальних зв`язків.

Суд вважає, що з моменту обрання ОСОБА_4 тримання під вартою та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованих йому діянь, віку та стану його здоров`я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів до 17 жовтня 2020 року.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задовольнити.

Оскільки речові докази відсутні, питання про їх долю не вирішується.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставіч.1ст.70КК Українишляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим остаточнепокарання визначити у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до нього невідбутої частини покарання за вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року з урахуванням п. б. ч. 1 ст. 72 КК України, призначити ОСОБА_4 у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11 жовтня 2020 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дати фактичного затримання, тобто з 05 березня 2020 року

Вирок може бути оскаржено сторонами до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1