Постанова

від 18.08.2020 по справі 225/92/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 225/92/20

Номер провадження 22-ц/804/2176/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Бахмут Донецька область

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Агєєва О.В., Папоян В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гуляєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року у цивільній справі № 225/92/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області про припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування майнової шкоди (суддя першої інстанції Скиба Микола Миколайович), -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського міського суду Донецької області із позовною заявою до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області про припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування майнової шкоди.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що у 2015 році вона успадкувала земельну ділянку, розташовану у м. Донецьк, колишнє КСП Широкий Ленінського району, - пай № 2 , площею 0, 5822 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0061. У 2016 році отримала свідоцтво на спадщину. У 2016 році позивач прийняла у спадщину земельну ділянку, розташовану у м. Донецьк, колишнє КСП Широкий Ленінського району, - пай № 1 , площею 0,5544 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063. Через нотаріальну відмову, за рішенням Дзержинського міського суду Донецької області у справі 225/6456/17 від 21 червня 2018 року за позивачем в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на земельну ділянку площею 0,5544 гектара, яка розташована у м. Донецьк, колишнє КСП Широкий Ленінського району, - пай № 1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063.

Одночасно з відкриттям спадщини у 2016 році позивач отримала від родини спадкодавця документи, що свідчать про те, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (пай 1) відійшла під автомагістраль загального користування Запоріжжя - Донецьк (обхід міста Донецька IV черга), а на земельній ділянці за кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 (пай 2) побудована допоміжна ґрунтова дорога, що перегородила земельну ділянку та ручій, що протікав крізь ділянки, що унеможливлює використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

У грудні 2010 року Донецькою міською радою було прийняте рішення № 2/125 від 17.12.2010 Про надання Службі автомобільних доріг у Донецькій області дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для реконструкції автомобільної дороги загального користування (в обхід міста Донецька 4 черга) на території Ленінського, Петрівського та Кіровського районів м. Донецька. У червні 2012 року завершилося будівництво цієї дороги. Більш, ніж через рік, рішенням Донецької міської ради № 42/29 від 25.12.2013 року було прийнято рішення про викуп земельних ділянок. Лише у березні 2014 року власник отримав повідомлення про викуп земельної ділянки, у квітні 2014 року надав згоду за умови перевірки площі земельної ділянки, що відійшла під дорогу. Однак через загальновідомі обставини військового конфлікту договір про викуп не був укладений.

З документів видно, що і попередня власниця земельного паю № 2 теж ставила питання про викуп частини земельної ділянки, що відійшла під ґрунтову дорогу перед службою автомобільних доріг у 2014 році. У 2017 - 2018 році позивач теж зверталася до Донецької міської ради та служби автомобільних доріг, але відповіді не отримала. На повторне звернення у 2018 році 28 січня 2019 року відповідач - Служба автомобільних доріг у Донецькій області листом № 01.3-191 повідомив позивача про те, що в зв`язку з тим, що Службою автомобільних доріг у Донецькій області не здійснюється управління на тимчасово окупованій та непідконтрольній території, на сьогоднішній день не має суспільної потреби та необхідності у використанні земельних ділянок, які належать позивачці, тому у здійснені викупу та відшкодуванні вартості земельних ділянок не має необхідності.

Частина земельної ділянки за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (пай 1) відійшла під автомагістраль загального користування Запоріжжя - Донецьк (обхід міста Донецька IV черга), а на земельній ділянці за кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 (пай 2) побудована допоміжна ґрунтова дорога ще у 2012 році, а вартість ділянок досі не відшкодована. В зв`язку зі зняттям поверхні ґрунту та накладення декількох слоїв бетону та асфальту повернути ділянки до первісного стану вже не можливо.

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, і перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності встановлено, що земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, які знаходяться у власності фізичних або юридичних осіб, можуть бути викуплені, примусово відчужені для цілей, пов`язаних із будівництвом, капітальним ремонтом, реконструкцією об`єктів, визначених у Державній цільовій програмі підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що здійснюється на замовлення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та/або фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів, у порядку, визначеному Законом України Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні .

У відповідності до пункту 2 Рішення Донецької міської ради № 42/29 від 25.12.2013 року, заходи щодо відчуження земельних ділянок, наведених у додатку до рішення, здійснюються за рахунок коштів Служби автомобільних доріг у Донецькій області, яка ініціювала викуп земельних ділянок для суспільних потреб. Згідно зі статтею 10 Закону України Про автомобільні дороги Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях. Розробка державної стратегії та програм розвитку дорожнього господарства, забезпечення їх фінансування та виконання та розробка пропозицій про фінансування та здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів є основним обов`язком органу державного управління автомобільними дорогами загального користування у відповідності до статті 11 цього Закону.

Через відсутність нормативної грошової оцінки (лист Держгеокадастру), відсутністю ринку землі на неконтрольованій урядом України території, не можливістю виїхати на земельні ділянки для оцінки їх стану, експертну грошову оцінку зробити не можливо. Тому позивач спирається на ціну, запропоновану в повідомленні на викуп.

Викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

За повідомленням про викуп земельної ділянки зазначена вартість земельної ділянки площею 0,3260 га у сумі 39120 грн., відповідно вартість 1 га за пропозицією складала 120000 грн.

Таким чином, вартість земельної ділянки площею 0,5544 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 складає 0,5544 га х 120000 грн. = 66528 грн.

Вартість земельної ділянки площею 0,5822 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 відповідно буде складати 0,5822 га х 120000 грн. = 69824 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням компенсації інфляційних втрат та 3 процентів річних загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов`язання 2127 днів складає:

за пай № 1 66 528,00 (сума боргу) + 106126,62 (інфляційне збільшення) + 11625,08 (3 % річних) = 184 279,7 грн.

За пай № 2 69 824,00 (сума боргу) + 111384,45 (інфляційне збільшення) + 12201,03 (3 % річних) = 193 409,48 грн.

ОСОБА_1 просила суд першої інстанції припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (пай 1); 1410137700:01:001:0061 (пай 2), що розташовані у колишньому КСП Широкий , Ленінський район міста Донецька; відшкодувати майнову шкоду - стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 із Служби автомобільних доріг у Донецькій області та Донецької міської ради вартість земельних ділянок за кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063 та 1410137700:01:001:0061 у сумі 136352 грн. з урахуванням 217511,07 грн. інфляційного збільшення та 23826,11 грн. 3 відсотків річних, а разом 377729,18 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області про припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування майнової шкоди відмовлено повністю.

Із вказаним рішенням суду не погодилася позивач - ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, яка безпосередньо надійшла до Донецького апеляційного суду.

03 серпня 2020 року від ОСОБА_1 надійшло уточнення вимог апеляційної скарги, яке відповідає ст. 364 ЦПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що з вказаним рішенням суду вона не погоджується через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_1 просить Донецький апеляційний суд скасувати судове рішення повністю і ухвалити у нове рішення яким: припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (пай 1) 1410137700:01:001:0061 (пай 2), що розташовані у колишньому КСП Широкий , Ленінський район міста Донецька; відшкодувати майнову шкоду - стягнути на користь ОСОБА_1 з Служби автомобільних доріг у Донецькій області вартість земельних ділянок за кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063 та 1410137700:01:001:0061 у сумі 136352 грн. суми боргу з урахуванням 217511,07 грн. інфляційного збільшення та 23826,11 грн., трьох відсотків річних, а разом 377729,18 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано відповідачам по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі.

Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (том № 2, а.с. 58,59,60). копія апеляційної скарги позивача відповідачами по справі отримана (том № 2, а.с. 59, 60). До Донецького апеляційного суду надійшов відзив від Служби автомобільних доріг у Донецькій області (том № 2, а.с. 61-70).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 липня 2020 року справу призначено до розгляду на 18 серпня 2020 року.

В судове засідання Донецького апеляційного суду 18.08.2020 року представник Донецької міської ради не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України (том № 2, а.с. 92).

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника Служби автомобільних доріг у Донецькій області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 10.06.2016 р. за заповітом, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,5822 га, кадастровий номер 1410137700:01:001:0061.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 140430451 від 05.08.2018 р., позивач є власником земельної ділянки площею 0,5544 га, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063. Право власності за позивачем визнано рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 21.06.2018 р.

Рішенням Донецької міської ради від 25.12.2013 р. № 42/29 вирішено викупити для суспільних потреб земельні ділянки у зв`язку з реконструкцією автомобільної дороги загального користування Запоріжжя-Донецьк, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063.

11.03.2014 р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради ОСОБА_2 (попередній власник ділянки 1) було направлено повідомлення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, в якому запропоновано умови викупу земельної ділянки та повідомлено про необхідність надання відповіді на пропозицію протягом одного місяця. До зазначеного повідомлення було додано витяг з Рішення Донецької міської ради від 25.12.2013 р. № 42/29 та Експлікація земельних угідь з зазначенням схеми вилучення земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0063 від 2011 р. Реконструкція автомобільної дороги державного значення Запоріжжя-Донецьк на ділянці км 214+500 - км 217+000 (обхід м. Донецька, четверта черга), Донецька область .

15.04.2014 р. ОСОБА_2 направлено листа Донецькій міській раді, в якому він повідомляє, що не заперечує проти викупу земельної ділянки, проте до укладання договору просить вирішити питання про викуп сусідньої ділянки, яка належить ОСОБА_3

23.01.2017 р. позивачем направлено лист до Донецькій міській раді з проханням відшкодувати вартість ділянок, що відійшли під автомагістраль загального користування Запоріжжя-Донецьк та до Служби автомобільних доріг у Донецькій області.

28.01.2019 р. Службою автомобільних доріг у Донецькій області листом повідомлено позивача про те, що на даний час немає суспільної необхідності у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності позивача, для суспільних потреб та здійснення відшкодування їх вартості.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що встановивши факт порушення права власника земельної ділянки, судом не забезпечено захист порушеного права, що протирічить завданням цивільного судочинства, визначеним у статті 2 ЦПК України, є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що право власності власника земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 було порушено, у зв`язку з чим у позивача наявне право на відшкодування завданої матеріальної шкоди в силу норм ст.ст. 1218, 1166 ЦК України.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вказав, що в роздруківках з сайтів altcom.ua, dn.vgorode.ua , donbass.ua , сfts.org.ua мова йде про будівництво та реконструкцію дороги Донецьк-Запоріжжя. При цьому з роздруківки з сайту altcom.ua вбачається, що він є сайтом фінансово-промислової групи Альтком . В роздруківці з сайту сfts.org.ua мова йде про те, що пресс-служба групи Альтком повідомляє, що начальник СУ1 ООО Дорожне будівництво Альтком надав коментарі про плани дорожніх будівельників на поточний рік, зокрема про будівництво траси Донецьк-Запоріжжя до Євро-2012.

Разом з тим в жодній з зазначених роздруківок не вказується, що відповідні будівельні роботи по реконструкції траси Запоріжжя-Донецьк здійснювались Донецькою міською радою або Службою автомобільних доріг у Донецькій області, чи відбувались на їх замовлення.

Експлікація земельних угідь з зазначенням схеми вилучення земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0063 від 2011 р. Реконструкція автомобільної дороги державного значення Запоріжжя-Донецьк на ділянці км 214+500 - км 217+000 (обхід м. Донецька, четверта черга), Донецька область свідчить лише про плани, щодо викупу зазначеної земельної ділянки для суспільних потреб, який так і не відбувся.

Відносно фотографій наданих позивачем, суд першої інстанції правильно зазначає, що за ними неможливо ідентифікувати, яка саме земельна ділянка на них зазначена, у зв`язку з чим вони не можуть беззаперечно доводити обставини на які посилається позивач, а саме зведення грунтової дороги на Ділянці 2.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із частини 6 вказаної вище статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено здійснення забудови або здійснення інших дій, що завдали шкоди правам власника земельної ділянки під кадастровим номером 1410137700:01:001:0061, та того, що забудова частини земельної ділянки під кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 та відповідно порушення майнових прав власника цієї ділянки, було здійснено Донецькою міською радою або Службою автомобільних доріг у Донецькій області.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що право власності позивача, як нового власника земельної ділянки порушено відповідачем як забудовником, без оформлення користування земельною ділянкою, внаслідок чого позивачка не може на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб.

Згідно з частиною 1 ст. 10 вказаного вище Закону, ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України.

За наслідками розгляду пропозицій суб`єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 ст. 12 вказаного вище Закону, викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни.

Як вбачається із частини 2 cтатті 12 вказаного вище Закону, викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

Згідно з частиною 3 cтатті 12 вказаного вище Закону, у разі якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб (крім випадків, коли допускається примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності) договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, не укладений, таке рішення втрачає чинність.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності, втрачає чинність у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об`єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні цього позову набрало законної сили.

Донецькою міською радою прийнято рішення № 42/29 від 25.12.2013 р. про викуп в комунальну власність земельних ділянок загальною площею 16,6035 га, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, для суспільних потреб, у зв`язку з реконструкцією автомобільної дороги загального користування Запоріжжя - Донецьк, в додатку до зазначеного рішення наведена лише Ділянка 1, яка на той момент належала ОСОБА_2 .

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача до суду, трирічний термін з моменту прийняття відповідного рішення сплив, договір купівлі - продажу земельної ділянки між Донецькою міською радою та позивачем чи попереднім власником земельної ділянки - ОСОБА_2 укладений так і не був, рішення Донецької міської ради, в частині викупу Ділянки 1 для суспільних потреб, втратило чинність в силу вищезазначених норм, а отже відсутні підстави для покладення зобов`язання на відповідачів з оплати вартості земельної ділянки на підставі норм Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності та припинення права власності позивача на земельні ділянки на цій підставі.

Відповідно до частини 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачені ст. ст. 156, 157 ЗК України.

Відповідно до ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Частиною 1 статті 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Як вбачається із пункту 2 вказаного вище Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Згідно з пунктом 5 вказаного вище Порядку, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не доведено завдання шкоди саме Донецькою міською радою, Службою автомобільних доріг у Донецькій області, то в силу ст. 1166 ЦК України недоведеним є і наявність у відповідачів перед позивачем відповідного зобов`язання з її відшкодування.

Апеляційний суд не приймає до уваги роздруківку з Публічної кадастрової карти (GIS file), фото допоміжної дороги та дороги загального користування з Гугл карт, знімок екрану з головної сторінки публічної кадастрової карти, які додані до апеляційної скарги, оскільки до суду першої інстанції вказані докази не були надані і представник відповідача - Служби автомобільних доріг у Донецькій області в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти їх прийняття в якості доказів.

Як вбачається із частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від l5 січня 2011 року у справі № 6-2586св10 та від 31січня 2012 року у справі № 6-26110св11 є безпідставними, оскільки там мова йде про інші обставини справи.

Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність ухваленого судового рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 19 серпня 2020 року

Суддя: О.Д.Канурна