Постанова

від 18.08.2020 по справі 2-15/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6258/20 Справа № 2-15/10 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 2-15/10

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Зубакової В.П.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року, яка постановлена суддею Чорним І.Я. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 квітня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про скасування забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 його частину.

Заява мотивована тим, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2004 року було накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 в якості забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 його частину.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 його частину - задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року залишено без змін.

Станом на 07.05.2019 року, позивачка ОСОБА_1 не використала своє право на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та його не зареєструвала належним чином.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2019 року № 165658122, власником даного домоволодіння є заявник - ОСОБА_2 , яка весь час володіє та користується даним домоволодінням, сплачує комунальні платежі, підтримує домоволодіння та присадибну ділянку в належному стані.

На сьогодні заявник вирішила розпорядитися належним їй на праві приватної власності майном, а саме 1/2 частиною домоволодіння, однак не має такої можливості, оскільки на домоволодіння накладений арешт, який до теперішнього часу не скасований.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 його частину, а саме: скасувати арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке внесене в Єдиний реєстр заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна за №1384240.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції невірно застосував статтю 158 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про те, що заходи забезпечення позову мають діяти до повного виконання рішення суду, тобто до реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Натомість, відповідач наголошує на тому, що в домоволодінні АДРЕСА_1 виявлено самочинне будівництво та зміна цільового призначення приміщення в житловому будинку, з виготовленням технічного паспорту у 2013 році, а тому на теперішній час неможливо виконати рішення суду за 2010 рік щодо реєстрації права власності.

ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, однак в задоволенні такої заяви суд відмовив, у зв`язку з чим на теперішній час існує колізія - для того, щоб зареєструвати право власності на Ѕ частину необхідні документи, а для того, що узаконити самочинне будівництво необхідно зняти арешт.

На думку відповідача ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконала рішення суду та не використала своє право на реєстрацію за нею права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, у зв`язку з чим арешт на таке майно має бути скасований, як такий, що перешкоджає іншому співвласнику використовувати належне йому майно.

Також, відповідач вважає, що дія ухвали суду про забезпечення позову закінчилася ще в 2011 році й на даний час арешт на майно накладено безпідставно.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивачку ОСОБА_1 , яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2004 року було накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 в якості забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 його частину.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 їх частини задоволено.

Визнано договір дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано дане домоволодіння, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 16.07.2014 року, частково недійсним з моменту його укладення.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 його частину, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки рішення суду, в забезпечення якого було вжито заходів забезпечення, не виконано, скасування заходів забезпечення позову, на даний час, є передчасними та істотно може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів зацікавленої особи у майбутньому при виконанні судового рішення та приймаються якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд скасовує вжиті заходи забезпечення позову в тому випадку, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування.

Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, станом на час звернення ОСОБА_2 до суду з заявою про скасування забезпечення позову, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року не виконано.

Так, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 2785420 від 01.06.2013 року відмовлено ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації права власності на 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки подані документи не відповідають вимогам, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно повідомлення КП ДОР "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" № 227553 від 08.04.2013 року, при обстеженні житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 було виявлено самочинне будівництво.

З листа начальника управління земельних ресурсів виконкому міської ради № 116 від 26.06.2013 року наданого на звернення ОСОБА_1 , щодо здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, вбачається, що при розгляді наданих документів було з`ясовано, що земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_1 , на якій розташовано житловий будинок, не зареєстрована в Державному земельному кадастрі та їй не присвоєно кадастровий номер, у зв`язку з чим рекомендовано впорядкувати правовстановлюючу документацію на нерухоме майно, згідно вимог Закону та нормативно-правових актів.

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що сформована 07.05.2019 року, одноосібним власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , є заявник ОСОБА_2 . Даний об`єкт нерухомості належить ОСОБА_2 підставі договору дарування від 16.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О., зареєстрованого в реєстрі за № 9270, який в подальшому, рішенням суду від 17 лютого 2010 року, було частково скасовано.

Таким чином, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року не виконано, у тому числі й у зв`язку з наявністю на території домоволодіння АДРЕСА_1 об`єктів самочинного будівництва, право власності на які не зареєстровано у встановленому законом порядку, тобто з незалежних від позивачки ОСОБА_1 обставин, а тому доводи апеляційної скарги про те, що остання протягом тривалого часу не виконує рішення суду є безпідставними та невиконання рішення суду, у даному конкретному випадку, не тягне за собою скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_3 , як така, що не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, як законне і обґрунтоване, - залишенню без змін.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2020 року.

Головуючий:

Судді: