Ухвала

від 14.08.2020 по справі 711/3773/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 711/3773/19

провадження № 61-10981ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Приватне підприємство Черкасисвітбуд ,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Черкасисвітбуд на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Черкасисвітбуд про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного підприємства Черкасисвітбуд (далі - ПП Черкасисвітбуд ) про стягнення пені у розмірі 607 880,25 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнено з ПП Черкасисвітбуд на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 200 000 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ПП Черкасисвітбуд на користь ОСОБА_1 1 999,92 грн у відшкодування судового збору.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційні скарги ПП Черкасисвітбуд та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року- без змін.

Не погоджуючись із рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року та постановою Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року, ПП Черкасисвітбуд подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Підставою касаційного оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року ПП Черкасисвітбуд вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 904/3551/18, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18, від 30 травня 2019 року у справі № 916/2268/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу і може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення і задовольняючи позов частково, Придніпровський районний суд м. Черкаси виходив із того, що сторони у належній формі досягли згоди стосовно розміру пені, яка підлягає стягненню у разі порушення умов договору, що є однією з його істотних умов.

Суд вважав, що вирішення питання про зменшення розміру неустойки закон покладає на розсуд суду. Можливість зменшення розміру пені суд першої інстанції обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не доведено настання для неї негативних наслідків через прострочення виконання зобов`язання ПП Черкасисвітбуд .

Суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру пені до 200 000 грн вважаючи, що такий розмір є справедливим та помірним для ПП Черкасисвітбуд .

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій за матеріалами справи установлено, що 29 липня 2017 року ОСОБА_1 та ПП Черкасисвітбуд укладено договір купівлі-продажу прав на квартиру № 06/07/2017 (далі - Договір).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом даного договору є майнові права на квартиру, за умовами виконання своїх обов`язків за цим договором ОСОБА_1 одержить від ПП Черкасисвітбуд документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності).

Згідно пункту 1.3 Договору майнові права на квартиру за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта прийому-передачі квартири, який є невід`ємною частиною цього Договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва, у строк, визначений продавцем, та за умови повної оплати покупцем ціни майнових прав на квартиру.

Відповідно до пункту 2.3 Договору визначений орієнтовний строк закінчення будівництва - 1 жовтня 2017 року, орієнтовний строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - 1 листопада 2017 року, орієнтовний строк здачі під заселення об`єкта будівництва - 20 листопада 2017 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до шести місяців і це не буде вважатися порушенням умов цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна майнових прав на квартиру становить 332 175 грн.

Продавець зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язанням за цим договором (пункт 5.3 Договору).

Продавець зобов`язується підписати акт прийому-передачі після повного виконання покупцем зобов`язань щодо сплати ціни майнових прав на квартиру протягом 90 днів від дати прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва. Сприяти одержанню покупцем правовстановлюючих документів на квартиру, оформлених та зареєстрованих відповідно до вимог винного законодавства України, шляхом надання покупцю консультацій та роз`яснень (пункт 5.3.4 Договору).

Продавець зобов`язаний надіслати покупцю повідомлення про введення об`єкта будівництва в експлуатацію (пункт 5.3.7 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони несуть відповідальність у відповідності із чинним законодавством України та у випадках, передбачених Договором.

Згідно пункту 6.3 Договору у разі недотримання орієнтованого строку прийняття об`єкта будівництва понад 3 місяці від орієнтовного строку прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, продавець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення. За перші 3 місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, пеня не нараховується та не сплачується.

Судами першої та апеляційної інстанцій також установлено, що ОСОБА_1 у повному обсязі виконала свої зобов`язання за Договором, внесла повну оплату у розмірі 332 175 грн на рахунок ПП Черкасисвітбуд .

Наказом Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 2 вересня 2016 року № 73 ПП Черкасисвітбуд надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Декларація про початок виконання будівельних робіт вказаного житлового будинку (всіх черг) зареєстрована 10 березня 2017 року № ЧК 083170690359.

Рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченко І. С. від 30 березня 2018 року № 272 відновлено дію містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки за вказаною адресою від 15 грудня 2015 року № 1380.

У визначений пунктом 2.3 Договору строк об`єкт будівництва не зданий.

29 листопада 2018 року, 19 березня 2019 року, 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявами до ПП Черкасисвітбуд щодо необхідності виконання умов договору.

12 червня 2019 року ПП Черкасисвітбуд запропонувало ОСОБА_1 підписати додаткову угоду до договору від 29 липня 2017 року та зазначило, що у випадку непідписання додаткової угоди, буде розпочато процедуру розірвання договору.

24 червня 2019 року ОСОБА_1 зазначила, що відмовляється від запропонованих змін.

ПП Черкасисвітбуд повернуло ОСОБА_1 внесені нею на виконання договору від 29 липня 2017 року кошти у розмірі 180 904,52 грн та 148 720 грн.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Судами установлено, що ПП Черкасисвітбуд прострочило виконання зобов`язання за договором.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що за один день прострочення виконання зобов`язання з ПП Черкасисвітбуд підлягає стягненню 1 660,87 грн.

За період з 6 травня 2018 року до 6 травня 2019 року розмір неустойки становить 606 219,375 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суди зазначили, що розмір пені, яку вона просить стягнути з відповідача, є явно завищеним та врахували розмір грошових коштів, які позивач передала відповідачу на виконання вимог укладеного Договору.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про зменшення розміру пені та стягнення з ПП Черкасисвітбуд на користь позивача 200 000 грн можна вважати законним і обґрунтованим, тобто таким, який відповідає завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

Врахувавши обставини справи та докази, наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин частину третю статті 551 ЦК України і обґрунтовано зменшив розмір неустойки.

Посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 904/3551/18, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18, від 30 травня 2019 року у справі № 916/2268/18, відхиляються касаційним судом, оскільки, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 904/3551/18.

Також Велика Палата Верховного Суду уже викладала у своїй постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц висновок щодо питання застосування частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ПП Черкасисвітбуд на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП Черкасисвітбуд на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Черкасисвітбуд на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Черкасисвітбуд про стягнення пені.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов