Рішення

від 19.08.2020 по справі 912/1353/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 рокуСправа № 912/1353/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за письмовими матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", 26200, Кіровоградська обл., м. Мала Виска, вул. Велігіна, 155

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс", 26000, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. 40 років Перемоги, буд. 32/1

про стягнення 593 675,73 грн.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" (далі - ТОВ "Карат") до Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс" (далі - ПАТ "Райагротехсервіс") про стягнення заборгованості згідно договору поставки №14/01-20 від 14.01.2020 в частині виконання грошового зобов`язання за поставлений позивачем товар відповідачу в сумі 593 675, 73 грн, з яких: 516 000, 24 грн - основна заборгованість; 23 029,15 грн - пеня; 3 046,32 грн - 3% річних; 51 600,02 грн. - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судових витрат у справі 8 906,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Райагротехсервіс" у січні 2020 отримало за договором поставки товар, однак його вартість не сплатило, у зв`язку з чим на підставі умов укладеного сторонами Договору та норм чинного законодавства відповідач зобов`язаний сплатити суму основного боргу за Договором, а також суму нарахованих позивачем штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних за період просторочки виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою суду від 03.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судовий розгляд призначено на 19.05.2020, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

19.05.2020 суд розпочав розгляд справи по суті та 19.08.2020 продовжив розгляд справи по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" належним чином повідомлений про початок розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження від 03.04.2020, який був направлений на адресу відповідача повернуто без вручення на адресу суду з відміткою "відсутній одержувач" (а.с. 28).

Як встановлено матеріалами справи, позов у даній справі подано за місцезнаходженням відповідача, адресою якого є: 26000, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. 40 років Перемоги, 32/1, що відповідає адресі, за якою Публічне акціонерне товариство "Райагротехсервіс" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження направлення позову з додатками на зазначену адресу відповідача (а.с. 29-35).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом. Відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2020 надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство "Райагротехсервіс" (а.с. 36).

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення поштового конверту з копією ухвали до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Суд також враховує, що ухвала суду від 03.04.2020 про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим (оприлюднена 06.04.2020).

Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі № 912/1353/20.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву.

Господарський суд враховує, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою установлено з 12 березня на усій території України карантин. Вказаний карантин неодноразово продовжувався та є продовженим згідно відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

30.04.2020 прийнято Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)". Зазначеним Законом було доповнено розділ X "Прикінцеві положення", п. 4 якого передбачалось продовження процесуальних строків, у тому числі судового розгляду справи та на подання відзиву, на період дії карантину.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, згідно якого п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в новій редакції та передбачено можливість поновлення та продовження процесуальних строків за заявою учасників справи через обмеження, впровадженні карантином.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX від 18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, у відповідача була можливість подати відзив на позов у строк до 06.08.2020 включно.

Однак, відповідачем у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, до 18.05.2020 включно, відзиву на позов не подано. Під час дії карантину, заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву від відповідача до суду не надходило. Також не надходив відзив у строк до 06.08.2020.

Також суд зауважує, що станом на 19.08.2020 від відповідача відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань не надходило.

Враховуючи, що судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в тому числі заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступні обставини справи.

14.01.2020 між ТОВ "Карат" (Постачальник) та ПАТ "Райагротехсервіс" (Покупець) укладено договір поставки №14/01-20 (далі - Договір) (а.с. 11-12).

Пункт 1.1. договору визначає те, що постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність Покупця) Товар, визначений в п.2.1. цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

У відповідності до п. 2.1 Договору, предметом поставки є Борошно пшеничне (надалі -Товар). Товар постачається в такому обсязі та кількості, що визначається Специфікаціями до даного Договору (п.п. 2.2 Договору).

Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, яка повинна постачатися в конкретній партії, асортимент та номенклатура за видами, типами, розмірами та інші додаткові характеристики (п. 2.2.2 Договору).

Згідно із п. 3.2. Договору, право власності на Товар виникає у Покупця в момент його передачі та підписання відповідних документів.

Відповідно до п. 3.3. Договору Постачальник повинен засвідчити товар, що поставляється супровідними документами. саме: 1) рахунок на оплату, 2) товаротранспортна накладна, 3) видаткова накладна, 4) якісне посвідчення, 5) специфікація.

В розділі 4 Договору сторони погодили, що вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в специфікації. Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно наданого рахунку постачальником.

Пунктом 5.2.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день такого прострочення, до моменту повного виконання Покупцем свого зобов`язання по оплаті.

У відповідності до п. 5.2.3. Договору, сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 10% (десять відсотків) простроченої суми вартості Товару.

За односторонню необґрунтовану відмову Сторонами від виконання своїх зобов`язань протягом дії даного договору винна Сторона сплачує штраф у розмірі 30% від договірної вартості відповідно до специфікації до даного Договору (п. 5.5. Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 8.1. Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками (а.с.12).

Відповідно до Специфікації №1 до Договору затверджено кількість, номенклатура Товару, на загальну вартість 516 000,24 грн (зворотній бік а.с.12).

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткової накладної №3 від 14.01.2020, виписаної в період дії Договору, передав, а відповідач прийняв товар на суму 516 000,24 грн (а.с. 13).

Також, 14.01.2010 позивачем було виписано та виставлено відповідачу на оплату рахунок за № 3 від 14.01.2020 (а.с. 14).

Оскільки відповідачем оплата за отриманий товар, згідно умов Договору, не здійснювалась, у зв`язку з чим позивач за захистом своїх прав звернувся з даним позовом до суду про стягнення боргу, відсотків річних та штрафу.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору поставки №14/01-20 від 14.01.2020 та норми цивільного законодавства, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, а саме 15.01.2020.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору поставки №14/01-20 від 14.01.2020, а також приписи ст.ст. 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 516 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми основного боргу, позивачем також заявлено вимоги про стягнення 51 600,02 грн штрафу, 3 046,32 грн 3% річних 23029,15 грн пені.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в п. 5.5. Договору передбачено, що сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 10% (десять відсотків) простроченої суми вартості Товару.

Суд враховує, що одночасне стягнення пені та штрафу не є подвійною відповідальністю, оскільки у межах одного виду відповідальності може застосовуватись і різний набір санкцій (штраф, пеня), що не суперечить вимогам чинного законодавства.

З підстав наведеного є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Райагротехсервіс" штрафу в загальному розмірі 51 600,02 грн, що відповідає 10% простроченої суми вартості Товару в сумі 516 000,24 грн та пені в сумі 23 029,15 грн, згідно розрахунку позивача, а саме:

- на суму вартості замовленого товару згідно Специфікації № 1 до Договору №14/01-20 від 14.01.2020 та видаткової накладної № 3 від 14.01.2020 за періоди: з 16.01.2020 по 30.01.2020; з 31.01.2020 по 12.03.2020; з 13.03.2020 по 27.03.2020.

Наведений позивачем розрахунок штрафних санкцій та пені відповідає умовам Договору, фактичним обставинам та даті поставки, зазначеної в видатковій накладній № 3 від 14.01.2020.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 51 600,02 грн штрафу та 23 029,15 грн пені підлягають задоволенню повістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є таким, що відповідає умовам Договору та нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 3 046,32 грн за період з 16.01.2020 по 27.03.2020 (а.с. 3).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене та надані у справі позивачем належні докази, позовні вимоги ТОВ "Карат" про стягнення з ПАТ "Райагротехсервіс" 516 000, 24 грн - основної заборгованості; 23 029,15 грн - пені; 3 046,32 грн - 3% річних; 51 600,02 грн. - штрафу, підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 221, 233, 236-241, 250-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс" (26000, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. 40 років Перемоги, буд. 32/1, ідентифікаційний код 03751824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" (26200, Кіровоградська обл., м. Мала Виска, вул. Велігіна, 155, ідентифікаційний код 30862736) заборгованість у розмірі 593 675, 73 грн, з яких: 516 000, 24 грн - основна заборгованість; 23 029,15 грн - пеня; 3 046,32 грн - 3% річних; 51 600,02 грн. - штраф, а також витрати зі сплати судового збору в с умі 8 905, 14 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Карат" за адресою: 26200, Кіровоградська обл., м. Мала Виска, вул. Велігіна, 155;

Публічному акціонерному товариству "Райагротехсервіс" за адресою: 26000, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. 40 років Перемоги, буд. 32/1.

Суддя Л.С. Вавренюк