Рішення

від 18.08.2020 по справі 926/1488/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

18 серпня 2020 року Справа № 926/1488/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю помічниці судді Попової К.Г., що виконує повноваження секретаря судового засідання розглянувши справу №926/1488/20

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Шевченка, 18)

До Товариство з обмеженою відповідальністю "КРУГОЗІР ТУР" (58004, м.Чернівці, вул. Ленківська, 2)

Про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 88390,00 грн

За участю представників:

Від позивача - Бабій Г.Я. - представник (дов. №4882 від 09.12.19р.)

Від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: 30.06.2020 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "КРУГОЗІР ТУР" про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 88390,00 грн, з яких: сума основного боргу 71832,36 грн, 503,97 грн 3% річних, 15951,42 грн пеня та 102,92 грн інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.06.2019 року між сторонами було укладено договір оренди комерційної нерухомості № 06-235/19, за умовами якого позивач передає відповідачу у платне користування нерухомість, розташовану за адресою м.Чернівці, вул.Університетська, 3, на 1-му поверсі, загальною площею 41,99 м 2 для розміщення туристичної фірми, а останній своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату. 01.04.2020 року сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди.

В порушення умов договору відповідач орендну плату вносив несвоєчасно і в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 71832,36 грн. За порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 21.12.2019 року по 25.06.2020 року в сумі 503,97 грн, пеню за аналогічний період в сумі 15951,42 грн та суму інфляційних витрат за той самий період в розмірі 102,92 грн.

30.06.2020 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду зареєстровані матеріали позовної заяви відділом (вх.№1488).

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/1488/20 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу подати свої заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також подати відзив на позовну заяву, розгляд справи призначено на 04.08.2020 року.

18.06.2020 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ), яким процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540 - ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Враховуючи той факт, що на дату призначеного судового засідання 03.08.2020 року, строк на вчинення відповідних процесуальних дій у відповідності до Закону №731-ІХ не сплив, з урахуванням вказаного Закону, та у зв`язку з нез`явленням представника відповідача, суд ухвалою суду від 04.08.2020 року відклав судове засідання на 18.08.2020 року.

14.08.2020 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить зменшити суму позовних вимог в частині нарахованої пені, яка була заявлена у позові.

У відповідності до вимог п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із вимогами ст.118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд прийшов висновку, що позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог після закінчення строку визначеного законодавцем, отже така заява залишається без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 18.08.2020 року не з`явився, причини не з`явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його адресу: м.Чернівці, вул. Ленківська, 2. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

01 червня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРУГОЗІР ТУР" (далі - орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості №06-235/19 (далі - договір), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування: комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м.Чернівці, вул.Університетська, 3, на 1-му поверсі, 3-х поверхового будинку загальною площею 41,99 м 2 (літ. А-4 приміщення (36-25,8 м 2 ) та спільного користування коридором (48)-10 м 2 , (58)-5 м 2 та туалетом (28)-1,19 м 2 всього 16,19 м 2 ) згідно з планом за поверхами) для розміщення туристичної фірми (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.2.1 договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання - передачі майна додаток №1 до цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого Акту.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата складається: на період проведення орендарем ремонтних робіт починаючи з 01 червня 2019 року по 31 липня 2019 року 240 грн, за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 6192 грн за 25,8 м 2 без ПДВ за місяць; плата за приміщення спільного користування санвузлом та коридором з 01 червня 2019 року 66,67 грн за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 1079,39 грн за 16,19 м 2 без ПДВ за місяць на час орендних канікулів; - починаючи з 01 серпня 2019 року, 360 грн за м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 9288 грн за 25,8 м 2 без ПДВ за місяць; плата за приміщення спільного користування санвузлом та коридором - 100 грн за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 1619 грн за 16,19 м 2 без ПДВ за місяць; - плата за послуги з утримання комерційної нерухомості 104,75 за 25,8 м 2 без ПДВ за місяць.

Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов`язання (п.п.3.1.1, 3.1.1.1, 3.1.1.2, 3.1.2 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що починаючи з 2020 року кожного 01 червня кожного року оренди, ставки орендної плати (за приміщення, за виключенням плати за послуги з утримання комерційної нерухомості), автоматично збільшується на 10% від ставки орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 3.4 договору визначено, що послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з комунальних витрат, витрат на опалення, охорону, вивіз сміття, витрат на забезпечення обладнання орендаря електроживленням через електромережі ПАТ "Укртелеком", витрат на забезпечення приміщень додатковими зручностями тощо. Повний перелік та вартість даних послуг на дату складання договору вказується в додатку 2.

У відповідності до п.3.6 договору, орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого лічильника у відповідності до державних тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ. Вартість електроенергії, розрахована орендодавцем згідно з такими показниками, включається до плати за послуги з утримання комерційної нерухомості. При розрахунку розміру орендної плати, що підлягає авансовій сплаті згідно з п.3.7, орендодавець включає до такого розрахунку вартість електроенергії на рівні показника фактичного споживання за попередній місяць. Вартість електроенергії, спожитої в перший місяць оренди, сплачується згідно з фактичним обсягом споживання одночасно з попередньою оплатою за другий місяць оренди.

Згідно з п.3.7 договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акут приймання-передачі орендованого майна.

Згідно п.3.8 договору, щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок - акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.9 договору, орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця (або) (для договорів з пост оплатою) до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

У відповідності до п.6.1.3 договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Пунктом 12.1 договору визначено, що договір набирає чинності з 01 червня 2019 року і діє до 31 травня 2019 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У відповідності до п.13.1 договору, передбачені цим договором права і обов`язки ПАТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Чернівецькою філією товариства.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

01.04.2020 року у зв`язку з карантином, сторони уклали додаткову угоду за № 195/2020, відповідно до якої починаючи з 01.04.2020 року і до 31.05.2020 року, плата за користування нерухомим майном визначена за орендною ставкою у розмірі 180,00 грн за 1 м 2 за місяць, без урахування ПДВ, що становить 4644,00 грн за 25 м 2 , плата за приміщення спільного користування санвузлом та коридором 50 грн за 1 м 2 за місяць, без урахування ПДВ, що становить 809,50 грн за 16,19 м 2 .

Відповідно до акту приймання - передачі майна від 01.06.2019 року орендодавець передав, а орендар прийняв комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м.Чернівці, вул.Університетська, 3, на 1-му поверсі, 3-х поверхового будинку загальною площею 41,99 м 2 (літ. "А-4" приміщення (36-25,8 м 2 ) та спільного користування коридором (48)-10 м 2 , (58)-5 м 2 та туалетом (28)-1,19 м 2 всього 16,19 м 2 ) згідно з планом за поверхами) для розміщення туристичної фірми.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищенаведеного договору позивач, як орендодавець, оформив та направив листом №48С000/14-59 від 18.02.2020 (а.с.17) та листом №48С000/14-60 від 18.02.2020 (а.с.18) на підпис та виконання наступні документи: рахунок - акт №73-ПМВ19-1033 від 30.11.2019; рахунок - акт 73-ПМВ19-1142 від 31.12.2019; рахунок - акт №73-ПМВ-20-33 від 31.01.2020; рахунок - акт №73-ПМВ-20-128 від 29.02.2020; рахунок - акт №73-ПМВ-20-232 від 31.03.2020 підписані позивачем.

Відповідач по жодному акту не заявив мотивованої відмови.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач порушив умови договору, а саме з листопада 2019 року перестав сплачувати договірні платежі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 71832,36 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 04.05.2020 року, в якій просив оплатити заборгованість, проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та нарахування останньому штрафних санкцій.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 цієї статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч.1 ст.286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності .

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України зазначає, що однією з кваліфікуючих ознак договору оренди (найму) майна є оплатність та, відповідно, однією з істотних умов - орендна плата.

Як зазначалось вище, розмір орендної плати, умови та строки оплати встановлені п.п.3.1, 3.8, 3.9 Договору.

Позивачем були направлено відповідачу рахунки - акти для підписання та сплати орендних платежів.

Між тим відповідач вищенаведені рахунки - акти не повернув, самостійно у відповідності до п.3.9 договору орендні платежі не оплатив.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами частини першої, частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог статті 610, частини другої статті ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що докази належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди від 01.06.2019 року в матеріалах справи відсутні, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 71832,36 грн є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та договору та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п.8.2 договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 15951,42 грн. нараховану за період з 21.12.2019 року по 25.06.2020 року.

Суд за допомогою програми "ipLex" перевірив розрахунок пені за період з 21.12.2019 року по 25.06.2020 року та визначив, що позивачем в розрахунках зроблена помилка, так як розмір пені становить 4602,07 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11349,35 грн (15951,44 грн - 4602,07 грн) задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 503,97 грн та інфляційні в сумі 102,92 грн за період з 21.12.2019 року по 25.06.2020 року.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних за допомогою програми "ipLex", вважає його арифметично неправильним, проте, у перерахунку, зазначена сума становить значно більший розмір, ніж заявляє позивач, а тому враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає саме сума інфляційних в розмірі 102,92 грн та 3% річних в сумі 503,97 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 71832,36 грн, пеню в сумі 4602,07 грн, 3% річних в сумі 503,97 грн, та 102,92 грн інфляційних витрат. В частині стягнення пені в сумі 11349,35 грн позивачу слід відмовити.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 222, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Шевченка, 18, код 21560776) до Товариство з обмеженою відповідальністю "КРУГОЗІР ТУР" (58004, м.Чернівці, вул. Ленківська, 2, код 40710567) по стягнення заборгованості 88390,00 грн - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "КРУГОЗІР ТУР" (58004, м.Чернівці, вул. Ленківська, 2, код 40710567) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Шевченка, 18, код 21560776) суму основного боргу - 71832,36 грн, 3% річних - 503,97 грн, інфляційних витрат - 102,92 грн, пені - 4602,07 грн та 1832,10 судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресую: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2020 року

Суддя С.М. Гушилик