Постанова

від 25.03.2021 по справі 926/1488/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа №926/1488/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Бонк Т.Б.,

суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГОЗІР ТУР» , б/н від 08.09.20 (вх. № апеляційного суду 01-05/2466/20 від 10.09.2020)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 серпня 2020 року (суддя Гушилик С.М., повний текст рішення складено 20.08.2020, м. Чернівці)

у справі №926/1488/20

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГОЗІР ТУР» , м. Чернівці

про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 88 390,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розгляд справи та вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, у складі колегії суддів: головуючого судді (судді - доповідача) Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г. відкрито апеляційне провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до оголошення на офіційному веб-сайті Західного апеляційного господарського суду, 25.09.2020 судом тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції у зв`язку із відсутністю достатнього фінансування.

Ухвалу суду від 04.11.2020 учасникам провадження надіслано на електронні адреси, які, зокрема, учасниками справи зазначено при поданні позовної заяви та апеляційної скарги.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства ).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії , 1987 рік, Хосце проти Нідерландів , 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини , 1981 рік; Бочан проти України , 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції :

У червні 2020 року ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ТОВ "КРУГОЗІР ТУР" про стягнення 88 390,00грн заборгованості, з яких 71 832,36 грн сума основного боргу, 503,97 грн 3% річних, 15 951,42 грн пеня та 102,92 грн інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2019 сторони уклали договір оренди комерційної нерухомості № 06-235/19, за умовами якого позивач передав відповідачу у платне користування нерухомість, розташовану за адресою м.Чернівці, вул.Університетська, 3, на 1-му поверсі, загальною площею 41,99 м 2 для розміщення туристичної фірми, а відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. В подальшому у зв`язку з запровадженим в Україні карантином 01.04.2020 сторони підписано додаткову угоду до договору оренди, якою змінили розмір орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.05.2020.

Позивач вказує, що в порушення умов договору відповідач орендну плату вносив несвоєчасно і в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 71 832,36 грн. У зв`язку з чим на підставі п.8.2 договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 21.12.2019 по 25.06.2020 3% річних в сумі 503,97 грн, пеню в сумі 15951,42 грн та 102,92 грн інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2020 у справі №926/1488/20 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 71 832,36 грн основного боргу, 3% річних - 503,97 грн, інфляційних витрат - 102,92 грн, пені - 4 602,07 грн та 1 832,10грн судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту приймання - передачі майна від 01.06.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м.Чернівці, вул.Університетська, 3, на 1-му поверсі, 3-х поверхового будинку загальною площею 41,99 м 2 (літ. "А-4" приміщення (36-25,8 м 2 ) та спільного користування коридором (48)-10 м 2 , (58)-5 м 2 та туалетом (28)-1,19 м 2 всього 16,19 м 2 ) згідно з планом за поверхами) для розміщення туристичної фірми. Позивачем надіслав відповідачу рахунки - акти для підписання та сплати орендних платежів, які відповідач акти не повернув та не оплатив. Встановивши відсутність доказів належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди від 01.06.2019, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 71 832,36 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши за допомогою програми "ipLex" розрахунок пені за період з 21.12.2019 по 25.06.2020, суд встановив, що позивачем в розрахунках зроблена помилка, та вказав, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 4 602,07 грн. Крім того, суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних та дійшов висновку, що він арифметично неправильний, проте, у перерахунку, зазначена сума становить значно більший розмір, ніж заявляє позивач, а тому враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає саме сума інфляційних в розмірі 102,92 грн та 3% річних в сумі 503,97 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи :

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2020 у справі №926/1488/20 в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 71 832,36 грн з розстроченням на 8 (вісім) місяців, в решті позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що основним видом діяльності відповідача є туризм, а оскільки з березня 2020 року у світі панує коронавірус COVID-19, фірма своєю діяльністю не має можливості займатися і доходів не одержує, а ОСОБА_1 , як директор і як засновник, іншого доходу не має. Відтак, апелянт вважає, що позов слід задоволити частково та стягнути з ТОВ КРУГОЗІР ТУР на користь позивача заборгованість 71 832,36 грн, як зазначено в розрахунку, а враховуючи матеріальне становище ТзОВ КРУГОЗІР ТУР , пеню, 3% річних та інфляційні втрати апелянт просить не стягувати.

Крім того, посилаючись на ст. 331 ГПК України, апелянт просить суд апеляційної інстанції розстрочити стягнення суми 71 832,36 грн основного боргу на 8 (вісім) місяців.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, в іншій частині судове рішення апелянтом не оскаржується.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

01 червня 2019 року між Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Чернівецької філії ПАТ Укртелеком (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРУГОЗІР ТУР (далі - орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості №06-235/19 (далі - договір), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування: комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м. Чернівці, вул. Університетська, 3, на 1-му поверсі, 3-х поверхового будинку загальною площею 41,99 м 2 (літ. А-4 приміщення (36-25,8 м 2 ) та спільного користування коридором (48)-10 м 2 , (58)-5 м 2 та туалетом (28)-1,19 м 2 всього 16,19 м 2 ) згідно з планом за поверхами) для розміщення туристичної фірми (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.2.1 договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання - передачі майна додаток №1 до цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого Акту.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата складається: на період проведення орендарем ремонтних робіт починаючи з 01 червня 2019 року по 31 липня 2019 року 240 грн, за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 6192 грн за 25,8 м 2 без ПДВ за місяць; плата за приміщення спільного користування санвузлом та коридором з 01 червня 2019 року 66,67 грн за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 1079,39 грн за 16,19 м 2 без ПДВ за місяць на час орендних канікулів; - починаючи з 01 серпня 2019 року, 360 грн за м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 9288 грн за 25,8 м 2 без ПДВ за місяць; плата за приміщення спільного користування санвузлом та коридором - 100 грн за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 1619 грн за 16,19 м 2 без ПДВ за місяць; - плата за послуги з утримання комерційної нерухомості 104,75 за 25,8 м 2 без ПДВ за місяць.

Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов`язання (п.п.3.1.1, 3.1.1.1, 3.1.1.2, 3.1.2 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що починаючи з 2020 року кожного 01 червня кожного року оренди, ставки орендної плати (за приміщення, за виключенням плати за послуги з утримання комерційної нерухомості), автоматично збільшується на 10% від ставки орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 3.4 договору визначено, що послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з комунальних витрат, витрат на опалення, охорону, вивіз сміття, витрат на забезпечення обладнання орендаря електроживленням через електромережі ПАТ "Укртелеком", витрат на забезпечення приміщень додатковими зручностями тощо. Повний перелік та вартість даних послуг на дату складання договору вказується в додатку 2.

У відповідності до п.3.6 договору, орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого лічильника у відповідності до державних тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ. Вартість електроенергії, розрахована орендодавцем згідно з такими показниками, включається до плати за послуги з утримання комерційної нерухомості. При розрахунку розміру орендної плати, що підлягає авансовій сплаті згідно з п.3.7, орендодавець включає до такого розрахунку вартість електроенергії на рівні показника фактичного споживання за попередній місяць. Вартість електроенергії, спожитої в перший місяць оренди, сплачується згідно з фактичним обсягом споживання одночасно з попередньою оплатою за другий місяць оренди.

Згідно з п.3.7 договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з п.3.8 договору щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок - акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.9 договору орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця (або) (для договорів з пост оплатою) до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

У відповідності до п.6.1.3 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно з п. 8.1. договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за Договором, сторони несуть відповідальність згідно із цим Договором та законодавством України.

Пунктом 8.2. договору унормовано, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Пунктом 12.1 договору визначено, що договір набирає чинності з 01 червня 2019 року і діє до 31 травня 2020 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У відповідності до п.13.1 договору, передбачені цим договором права і обов`язки ПАТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Чернівецькою філією товариства.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Відповідно до акту приймання - передачі майна від 01.06.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м.Чернівці, вул.Університетська, 3, на 1-му поверсі, 3-х поверхового будинку загальною площею 41,99 м 2 (літ. "А-4" приміщення (36-25,8 м 2 ) та спільного користування коридором (48)-10 м 2 , (58)-5 м 2 та туалетом (28)-1,19 м 2 всього 16,19 м 2 ) згідно з планом за поверхами) для розміщення туристичної фірми.

01.04.2020 у зв`язку з встановленим постановою КМУ №11 від 11.03.2020 карантином з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, що як наслідок, обмежило можливості орендаря щодо використання орендованого майна, сторони уклали додаткову угоду за № 195/2020, відповідно до якої, починаючи з 01.04.2020 і до 31.05.2020, плата за користування нерухомим майном визначена за орендною ставкою у розмірі 180,00 грн за 1 м 2 за місяць, без урахування ПДВ, що становить 4644,00 грн за 25 м 2 , плата за приміщення спільного користування санвузлом та коридором 50 грн за 1 м 2 за місяць, без урахування ПДВ, що становить 809,50 грн за 16,19 м 2 .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищенаведеного договору позивач, як орендодавець, оформив та направив листом №48С000/14-59 від 18.02.2020 (а.с.17) та листом №48С000/14-60 від 18.02.2020 (а.с.18) на підпис та виконання наступні документи: рахунок - акт №73-ПМВ19-1033 від 30.11.2019; рахунок - акт 73-ПМВ19-1142 від 31.12.2019; рахунок - акт №73-ПМВ-20-33 від 31.01.2020; рахунок - акт №73-ПМВ-20-128 від 29.02.2020; рахунок - акт №73-ПМВ-20-232 від 31.03.2020 підписані позивачем.

Відповідач по жодному акту не заявив мотивованої відмови.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач порушив умови договору, а саме з листопада 2019 року перестав сплачувати договірні платежі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 71832,36 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 04.05.2020, в якій просив оплатити заборгованість, проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та нарахування за період з 21.12.2019 по 25.06.2020 3% річних в сумі 503,97 грн, пеню в сумі 15951,42 грн та 102,92 грн інфляційних витрат.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним :

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі укладеного сторонами договору оренди комерційної нерухомості від 01.06.2019.

Крім того, у зв`язку з встановленим постановою КМУ №11 від 11.03.2020 карантином з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, що як наслідок, обмежило можливості орендаря щодо використання орендованого майна, 01.04.2020 сторони уклали додаткову угоду за № 195/2020, якою змінили розмір орендної плати, починаючи з 01.04.2020 року і до 31.05.2020, плата за користування нерухомим майном визначена за орендною ставкою у розмірі 180,00 грн за 1 м 2 за місяць, без урахування ПДВ, що становить 4644,00 грн за 25 м 2 , плата за приміщення спільного користування санвузлом та коридором 50 грн за 1 м 2 за місяць, без урахування ПДВ, що становить 809,50 грн за 16,19 м 2 .

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення ст.759 Цивільного кодексу України, які кореспондують із ч.1 ст.283 Господарського кодексу України передбачають, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст.286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Апелянт не заперечує факту отримання майна та зазначає, що орендна плата вносилася несвоєчасно і в неповному обсязі, а відтак погоджується з вимогами позивача щодо стягнення 71 832,36 грн суми основної заборгованості за договором оренди.

Натомість, апелянт посилаючись на введення на території України карантину у зв`язку з коронавірусом COVID-19, просить не стягувати з нього пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладені норми, а також факт визнання (не заперечення) відповідачем заборгованості з орендної плати за договором оренди комерційної нерухомості № 06-235/19 від 01.06.2019, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 71 832,36 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.

Разом з цим, колегія також погоджується з висновками суду в частині стягнення з ТОВ КРУГОЗІР ТУР 4 602,07 грн пені, з огляду на наступне.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 8.2. договору оренди № 06-235/19 від 01.06.2019 сторони погодили, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме прострочення оплати орендної плати, починаючи з грудня 2019 до дати подачі позову, апеляційний суд перевіривши розрахунок розміру пені за період з 21.12.2019 по 25.06.2020, погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 602,07 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок в частині інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 503,97 грн та інфляційних втрат на суму 102,92 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо посилання апелянта на те, що у зв`язку з встановленням карантину на території України в останнього відсутні кошти від здійснення підприємницької діяльності, а відтак і відсутні підстави стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, то з умов додаткової угоди №195/2020 від 01.04.2020 вбачається, що додаткову угоду було укладено у зв`язку із встановленням карантину та вказаною угодою врегульовано застосування п. 3.1.1. договору оренди, а саме плати за користування нерухомим майном.

Відтак, на переконання колегії суддів, вимоги апелянта про відмову у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, не підлягають задоволенню.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі просить розстрочити суму основного боргу - 71 832,36 грн на строк 8 (вісім місяців).

Розглянувши вимогу апелянта про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу, колегія суддів вважає, що таке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що розстрочити, відстрочити та визначити порядок виконання рішення може суд який ухвалив рішення як суд першої інстанції.

Відтак у задоволенні викладеного в апеляційній скарзі клопотання скаржника про розстрочення виконання рішення в частині стягнення основного боргу слід відмовити та роз`яснити відповідачу, що з такою заявою він може звернутись до суду першої інстанції.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2020 у справі №926/1488/20 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КРУГОЗІР ТУР б/н від 08.09.20 (вх. № апеляційного суду 01-05/2466/20 від 10.09.2020) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2020 у справі №926/1488/20 - без змін.

3.Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець