Рішення

від 18.08.2020 по справі 927/535/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/535/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/535/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: В.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури

вул. Шевченка, 46, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

e-mail: bahmach.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі:

Позивач: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

вул. Малясова, буд.12, м. Чернігів, 14017

e-mail: chernigiv@dei.gov.ua

До відповідача: Комунального підприємства "Понорниця" Понорницької селищної ради

вул. Довженка,18, смт. Понорниця, Коропський район, Чернігівська область, 16220

Про стягнення 9839,82 грн

За участю представників:

від позивача: Городник Т.М. - головний спеціаліст-юрисконсульт сектору правового забезпечення, довіреність №15-09/361 від 04.02.2020;

від відповідача: Чертополох О.М. - директор;

за участю: Косенко О.Д. - прокурора відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення №053186 від 27.06.2019

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

В.о.керівника Бахмацької місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Понорниця" Понорницької селищної ради на користь державного бюджету України, обласного бюджету Чернігівської області, місцевого бюджету Коропської селищної ради 9839,82 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, шляхом їх перерахування одержувачам: 30% від суми, що становить 2951,95 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 1967,96 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50% від суми, що становить 4919,91 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Понорницької селищної ради Чернігівської області на рахунок UA208999980333149331000025209, код ЄДРПОУ 38053750, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач: УК у Короп.р-ні/смт Понорниця/24062100.

Заявлений позов обґрунтований порушенням відповідачем ст.44 (п.9), 49 Водного кодексу України, а саме: самовільним без дозволу на спеціальне водокористування забором води з артезіанських свердловин, розташованих на території Понорницької селищної ради Коропського району Чернігівської області.

У позовній заяві в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також у позовній заяві прокурор просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Понорницьку селищну раду (16220, Чернігівська область, смт. Понорниця, вул. Довженка,18).

Ухвалою суду від 23.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; клопотання в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 09.07.2020 о 11:00. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін. У задоволенні клопотання в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Понорницьку селищну раду, відмовлено.

До початку судового засідання від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Суд у судовому засіданні 09.07.2020 постановив ухвалу про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву у зв`язку з недодержанням вимог ст.5,6,7 Закону України "Про електронний цифровий підпис" та ст. 91 ГПК України, відсутністю на ньому електронного цифрового підпису.

Крім того, до початку судового засідання від відповідача надійшов оригінал відзиву на позовну заяву.

Суд залучив відзив на позовну заяву до матеріалів справи, але залишив його без розгляду у зв`язку з відсутністю доказів направлення відзиву на позов сторонам по справі.

Суд у судовому засіданні 09.07.2020 постановив ухвалу про задоволення усного клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та про відкладення розгляду справи по суті на 18.08.2020 на 11:00.

Ухвалою суду від 09.07.2020, на підставі ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 18.08.2020 на 11:00.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою прокурора відділу прокуратури Чернігівської області від 09.07.2020 та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 09.07.2020 №: 1400049068273 (прокурору), № 1400049068265 (позивачу), № 1400049068257 (відповідачу).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

До початку судового засідання від Понорницької селищної ради електронним листом надійшли пояснення по справі вих.№03-08/279 від 10.07.2020.

Згідно з ч.3,4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

За приписами ст.5-7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Оскільки письмові пояснення Понорницької селищної ради вих.№03-08/279 від 10.07.2020 не скріплено електронним цифровим підписом, а тому суд у судовому засіданні 18.08.2020 залишив їх без розгляду у зв`язку з недодержанням вимог ст.5,6,7 Закону України "Про електронний цифровий підпис" та ст. 91 ГПК України.

Прокурором подано письмові пояснення від 18.08.2020 №05/3-вих-20 з додатком - витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області. У вказаному поясненні прокурор зазначає про те, що ним було допущено технічну описку та помилково зазначено у позовній заяві код ЄДРПОУ позивача 34924790 замість 38053846.

Сторони не заперечували щодо залучення даного пояснення до матеріалів справи.

Суд у судовому засіданні 18.08.2020 долучив письмові пояснення з додатком до матеріалів справи.

Інші заяви та клопотання від сторін не надходили.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач належним чином оформленого відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 23.06.2020 було встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач належним чином оформленого відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача стягнення 9839,82 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення відповідачем ст.44 (п.9), 49 Водного кодексу України.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок самовільного без дозволу на спеціальне водокористування забору води з артезіанських свердловин, розташованих на території Понорницької селищної ради Коропського району Чернігівської області, та визначення розміру шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було надіслано на адресу КП Понорниця Понорницької селищної ради повідомлення №05-09/342 від 04.02.2020 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с.18).

02.03.2020, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на підставі Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V, відповідно до ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та плану роботи Держекоінспекції у Чернігівській області на 2020 рік, було видано наказ №202 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП Понорниця Понорницької селищної ради, що знаходиться за адресою: Коропський район, смт. Понорниця, вул. Довженка, буд.18, в термін з 16 по 17 березня 2020 року (а.с.19).

На підставі вищезазначеного наказу №202 від 02.03.2020, старшому державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Шульзі В.М. надано направлення №202 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП Понорниця Понорницької селищної ради, що знаходиться за адресою: Коропський район, смт. Понорниця, вул. Довженка, буд.18, в термін з 16 по 17 березня 2020 року (а.с.20).

За результатом проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було складено Акт №57/05 від 17.03.2020 проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в якому, зокрема, зазначено, що в ході перевірки встановлено, що термін попереднього дозволу на спеціальне водокористування № 395 А/Чрн, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації 15.12.2015 закінчився 15.12.2018. За період з 16.12.2018 по 25.12.2018 підприємством здійснювався забір води без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України. Довідка підприємства про забір води з артезіанських свердловин за період з 16.12.2018 по 25.12.2018 додається. Термін дії дозволу на спеціальне водокористування Укр № 4181 А/Чрн., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області 11.07.2012 закінчився 11.07.2015. За період з 12.07.2015 по 14.12.2015 підприємством здійснювався забір води без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України. Довідка підприємства про забір води з артезіанських свердловин за період з 12.07.2015 по 14.12.2015 додається (а.с.21-27).

Отже, Актом №57/05 від 17.03.2020 зафіксовано порушення відповідачем п.9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України у зв`язку з забором води з артезіанських свердловин в період з 16.12.2018 по 25.12.2018 та з 12.07.2015 по 14.12.2015 без дозволу на спеціальне водокористування.

Вищевказаний Акт №57/05 від 17.03.2020 був підписаний директором КП Понорниця Понорницької селищної ради Чертополохом О.М. Зауваження щодо складання Акта та виявлення порушень вимог законодавства у директора КП Понорниця Понорницької селищної ради були відсутні.

17.03.2020, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на підставі вищезазначеного акту перевірки №57/05 було винесено припис № 57/05 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 17.03.2020, у якому зазначено про обов`язковість його виконання та необхідність направлення інформації Держекоінспекції про виконання даного припису не пізніше 3 днів після закінчення встановленого терміну його виконання.

Припис № 57/05 від 17.03.2020 було отримано директором КП Понорниця Понорницької селищної ради Чертополохом О.М., що підтверджується його особистим підписом, скріпленим печаткою. В установленому чинним законодавством порядку даний припис відповідачем не оскаржувався.

Згідно з довідкою КП Понорниця Понорницької селищної ради від 17.03.2020 № 264, з артезіанських свердловин, розташованих на території Понорницької селищної ради: з 12.07.2015 по 14.12.2015 забрано 9100 куб.м. води; з 16.12.2018 по 25.12.2018 забрано 520 м.куб води.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Шульгою В.М., на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389; акту, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №57/05 від 17.03.2020; довідки № 264 від 17.03.2020 КП Понорниця Понорницької селищної ради про забір води з артезіанських свердловин за періоди з 12.07.2015 по 14.12.2015 та з 16.12.2018 по 25.12.2018, позивачем було здійснено розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в результаті самовільного використання води Комунальним підприємством Понорниця Понорницької селищної ради, Коропський район, смт. Понорниця, вул. Довженка, буд.18, за періоди з 12.07.2015 по 14.12.2015 та з 16.12.2018 по 25.12.2018 (а.с.34-35).

Відповідно до зазначених розрахунків, сума збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного водокористування Комунальним підприємством Понорниця Понорницької селищної ради за період з 12.07.2015 по 14.12.2015 становить 9307,94 грн; за період з 16.12.2018 по 25.12.2018 становить 531,88 грн.

Загальна сума збитків становить 9839,82 грн.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було направлено на адресу відповідача претензії від 30.03.2020 №15-14/908, № 15-14/909 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного водокористування КП Понорниця Понорницької селищної ради за періоди з 12.07.2015 по 14.12.2015; з 16.12.2018 по 25.12.2018 разом з розрахунками суми збитків (а.с.36-37).

У відповіді на претензію від 23.04.2020 №266 відповідач заперечив щодо відшкодування збитків у сумі 9307,94 грн та просив переглянути претензію, оскільки документи на спеціальне водокористування передані у жовтні 2015 року, тобто по закінченню терміну попереднього дозволу, у зв`язку з тим, що ніхто не попередив що потрібно передавати документи за місяць до закінчення попереднього дозволу, а також що КП Понорниця сплачувало всі необхідні податки по надрах та спецвикористанні.

У відповіді на претензію від 23.04.2020 №267 відповідач також заперечив щодо відшкодування збитків у сумі 531,88 грн, у зв`язку з тим, що документи на спеціальне водокористування передані до Чернігівського ЖКХ у жовтні 2018 року, тобто своєчасно. Також, 19.11.2018 КП Понорниця проплатило Деснянському БУВР по рахунку № 215 за використання та надання дозволу, проте Деснянський БУВР переніс дату дозволу на спеціальне користування водними ресурсами, а КП Понорниця за це не несе відповідальності.

Відповідач вказані збитки у розмірі 9839,82 грн не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

За приписами частини 1 статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України встановлено обов`язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Аналогічна норма міститься у статті 49 Водного кодексу України, згідно якої спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Виходячи зі змісту частини 2 та 3 статті 49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Порядок погодження і видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 за № 321.

Частиною 1 статті 50 Водного кодексу України унормовано, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Як вбачається з Акта 57/05 від 17.03.2020, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів КП Понорниця Понорницької селищної ради, для здійснення господарської діяльності на підприємстві наявні 5 артезіанських свердловин, підприємством проводиться діяльність по водопостачанню населення і підприємств смт. Понорниця та с. Рихли Коропського району.

Отже, з огляду на приписи статті 48 Водного кодексу України, відповідачем здійснювалося саме спеціальне водокористування, що згідно з вимогами п. 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України може мати місце лише за наявності відповідного дозволу.

Статтею 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (п. 6 частини 3 вказаної статті).

Згідно зі статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Так, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Приймаючи до уваги, що судом було встановлено факт порушення відповідачем приписів п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України у зв`язку із здійсненням у періоди з 12.07.2015 по 14.12.2015 та з 16.12.2018 по 25.12.2018 забору води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування; відповідач належних та допустимих доказів відсутності своєї вини не надав, а тому, перевіривши розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в результаті самовільного використання води Комунальним підприємством Понорниця Понорницької селищної ради, Коропський район, смт. Понорниця, вул. Довженка, буд.18, за періоди з 12.07.2015 по 14.12.2015 та з 16.12.2018 по 25.12.2018, суд доходить висновку, що позовні вимоги в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про стягнення з Комунального підприємства "Понорниця" Понорницької селищної ради 9839,82 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо представництва прокурора у даній справі суд зазначає наступне.

Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України та статтею 1 передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

За приписами ч.1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За приписами ч.1 ст. 7 Закону України Про прокуратуру систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

25.09.2019 набрав чинності Закон України №113-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (окрім окремих положень, які набирають чинності з дня початку роботи Офісу Генерального прокурора).

До дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур їх повноваження здійснюватимуть Генеральна прокуратура, регіональні та місцеві прокуратури (п.3 Прикінцеві і перехідні положення вказаного вище Закону України).

Відповідно до Закону України Про прокуратуру на даний час у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.3,5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру , відповідно до ч.3 ст.23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

У кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком для представництва інтересів держави у суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З урахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області як органом контролю не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача, що свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області. Факт не звернення Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області із заявою до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення заподіяних навколишньому природному середовищу збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів КП Понорниця Понорницької селищної ради, чим завдається шкода економічним інтересам держави.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про поводження з відходами належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 35 цього Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства.

Згідно з п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог дотримання законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, у тому числі наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів; здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території; здійснення заходів з економного використання водних ресурсів; використання води (водних об`єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам тощо.

Територіальним органом, який реалізує повноваження Державної екологічної інспекції України у межах Чернігівської області, є Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, яка діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249.

Відповідно до п.2 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249, до функцій Державної екологічної інспекції у Чернігівській області відноситься здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства з питань охорони та раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів.

Пунктами 3, 6, 7 Положення передбачено, що Держекоінспекція має право проводити перевірки, надавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що за вищенаведених обставин позивачем не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.

Так, на підтвердження бездіяльності позивача прокурором було надано лист Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №15/1612 від 28.05.2020, з якого вбачається, що, на виконання листа Бахмацької місцевої прокуратури № 66-5931 вих-20 від 26.05.2020, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомляла, що збитки, завдані КП Понорниця Понорницької селищної ради внаслідок самовільного забору води з артезіанських свердловин підприємством добровільно не сплачені, заходи щодо примусового стягнення збитків Інспекцією не вживались.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагаюсь захисту реальні державні інтереси або майно ( Корольов проти Російської Федерації у справі № 5447/03 від 01.04.2010, Менчинська проти Російської Федерації у справі 42454/02 від 15.01.2009).

Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про наявність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до пункту 7 частини 3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1 ст.69 1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

За таких обставин, заявлені в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури до стягнення 9839,82 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, підлягають стягненню з відповідача з перерахуванням коштів на наступні рахунки: 30% від суми, що становить 2951,95 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 1967,96 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50% від суми, що становить 4919,91 грн на користь Фонду охорони навколишнього природного середовища Понорницької селищної ради Чернігівської області.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь прокуратури Чернігівської області 2102,00 грн судового збору.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури (вул. Шевченка, 46, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Малясова, буд. 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846) до Комунального підприємства "Понорниця" Понорницької селищної ради (вул. Довженка, 18, смт. Понорниця, Коропський район, Чернігівська область, 16220, код ЄДРПОУ 34334127) про стягнення 9839,82 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Понорниця" Понорницької селищної ради (вул. Довженка, 18, смт. Понорниця, Коропський район, Чернігівська область, 16220, код ЄДРПОУ 34334127) на користь державного бюджету України, обласного бюджету Чернігівської області, місцевого бюджету Коропської селищної ради 9839,82 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, шляхом їх перерахування одержувачам: 30 % від суми, що становить 2951,95 грн, до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 1967,96 грн, до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50% від суми, що становить 4919,91 грн, на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Понорницької селищної ради Чернігівської області на рахунок UA208999980333149331000025209, код ЄДРПОУ 38053750, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач: УК у Короп.р-ні/смт Понорниця/24062100.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Понорниця" Понорницької селищної ради (вул. Довженка,18, смт. Понорниця, Коропський район, Чернігівська область, 16220, код ЄДРПОУ 34334127) на користь Прокуратури Чернігівської області (рахунок UA248201720343140001000006008, Державна казначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст.257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 20.08.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко