Ухвала

від 20.08.2020 по справі 922/3118/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Гур`єва А.А.,

відповідача - Куштим О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської спілки Український музичний альянс в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік ,

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020

за позовом Громадської спілки Український музичний альянс в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерком-інвест

про стягнення коштів у сумі 186 150 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Об`єднання підприємств Український музичний альянс в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік , правонаступником якого є Громадська спілка Український музичний альянс (далі - ОП Український музичний альянс , ГС УМА , ТОВ Комп Мюзік ) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерком-інвест (далі - ТОВ Інтерком-інвест ) 37 230 грн компенсації за кожне з трьох зафіксованих порушень майнових суміжних прав на фонограму твору ІНФОРМАЦІЯ_4 (виконавець ОСОБА_1 ), а також 37 230 грн компенсації за порушення майнових суміжних прав на фонограму твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець) ОСОБА_2 .

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач під час публічного сповіщення фонограм, майнові права на які належать позивачу, не вжив заходів для дотримання законності їх використання, внаслідок чого порушив майнові суміжні права позивача.

1.3. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, також зазначає, що зі змісту пункту 6 розділу II Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 18.01.2003 № 71, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 450 (далі - Постанова КМУ № 71), вбачається, що представники уповноважених організацій колективного управління мають право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складання відповідного акту фіксації. Отже, долучені до справи акти фіксації від 13.07.2017 № 01/07/17, від 24.07.2017 № 02/07/17, від 17.08.2017 №01/08/17, та відповідні відеозаписи є належними та допустимим доказами порушення відповідачем майнових суміжних прав позивача.

1.4. Позивач стверджує, що наявні підстави для стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових суміжних прав позивача в порядку визначеному статтею 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII Про авторське право і суміжні права (далі - Закон № 3792-XII) у редакції цього Закону, яка діяла до внесення змін Законом України від 15.05.2018 № 2415-VIII Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав (далі - Закон України від 15.05.2018 № 2415-VIII) та Законом від 02.10.2018 № 2581-VIII оскільки:

відповідно до пункту 1 Закону України від 15.05.2018 № 2415-VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (22.07.2018), і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності;

недоговірні (деліктні) зобов`язання між відповідачем та позивачем виникли 13.07.2017, 24.07.2017, 17.08.2017 - на момент порушення майнових суміжних прав відповідачем.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач довів порушення відповідачем майнових суміжних прав позивача та обґрунтованість заявленої до стягнення суми компенсації.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 (колегія суддів: Чернота Л.Ф. - головуючий, Гребенюк Н.В., Радіонова О.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. 05.06.2020 ГС УМА в інтересах ТОВ Комп Мюзік звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 та передати справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Позивач зазначає, що наявні підстави для касаційного оскарження ухваленої судом апеляційної інстанції постанови, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК):

апеляційний суд, не врахував правовий висновок, викладений у низці постанов Верховного Суду, згідно з яким акти фіксації, що складені представниками організацій колективного управління, є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК, які використовуються у справах щодо захисту прав на об`єкти авторського права і суміжних прав. Постанова апеляційного суду у відповідній частині не узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 920/634/16; від 09.07.2019 у справі № 910/12033/18; від 07.08.2019 у справі 925/351/18; від 21.01.2020 у справі № 916/473/16; від 21.02.2019 у справі 925/431/18; від 28.08.2019 у справі 910/14143/18; від 28.01.2020 у справі 910/6981/19 та ін.;

з метою визначення тотожності використаних відповідачем об`єктів суміжних прав та встановлення порушення прав інтелектуальної власності позивача, апеляційний господарський суд мав би повторно призначити судову експертизу, що відповідало б правовій позиції застосування частини першої статті 99 ГПК у подібних правовідносинах, викладеній у пункті 7.12 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.07.2019 зі справи № 922/2507/18.

4.1.2. Позивач вважає, що:

зміст мотивувальної частини постанови не відповідає вимогам частини третьої статті 282 ГПК;

суд апеляційної інстанції не дослідив долучених позивачем до матеріалів справи оригіналів фонограм музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (виконавець ОСОБА_1 ) та не оцінив ці докази;

внаслідок вибіркового та неповного вивчення усіх наданих стороною позивача доказів суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що: … з наданого позивачем відеозвукозапису неможливо достеменно встановити обставини того, що у певних часових межах звучить саме музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 , і саме у виконанні ОСОБА_2 та музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_4 у виконанні ОСОБА_1 , без заслухування виконавцем творів в оригіналі .

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

Відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити оскільки:

апеляційний суд обґрунтовано визнав неналежними доказами надані позивачем акти фіксації публічного сповіщення;

суд апеляційної інстанції не призначив експертизу внаслідок поведінки позивача під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій;

експертиза, в якій був зацікавлений відповідач, не відбулася внаслідок того, що ні експертна установа, ні суд першої інстанції не надіслали відповідачу рахунок про її оплату за адресою, зазначеною в ухвалі суду при призначення експертизи; відповідач мав намір повторно просити суд першої інстанції про проведення експертизи, але в судовому засіданні позивач звернувся з клопотанням згідно з яким відповідач, нібито, навмисно затягує судовий процес та просив суд застосувати до відповідача заходи процесуального впливу. За таких обставин відповідач, щоб не затягувати розгляд справи, просив суд першої інстанції дослідити відеозаписи в судовому засіданні, але суд не задовольнив таку заяву.

5. Касаційний розгляд справи

У судовому засіданні 20.08.2020 продовжено розгляд касаційної скарги в режимі відеоконференції. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснюється за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon ( https://easycon.com.ua/ ) відповідно до ухвали Верховного Суду від 10.08.2020 зі справи, оскільки у справі оголошувалася перерва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Відповідно до статті 300 ГПК суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 922/3118/18 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК з огляду на таке.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм - часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

6.4. Верховний Суд відхиляє помилкові доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 920/634/16; від 09.07.2019 у справі № 910/12033/18; від 07.08.2019 у справі № 925/351/18; від 21.01.2020 у справі № 916/473/16; від 21.02.2019 у справі № 925/431/18; від 28.08.2019 у справі № 910/14143/18; від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з оцінки фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у справі № 911/3118/18, які відрізняються від фактичних обставин, встановлених судами в наведених скаржником справах.

Водночас спори у справах № 910/12033/18, 925/351/18, 916/473/16, 925/431/18, 910/14143/18, № 910/6981/19 стосуються стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. Отже, матеріально-правове регулювання в зазначених справах та у справі № 922/3118/18 неоднакове, що виключає можливість застосування відповідних висновків Верховного Суду у контексті пункту 1 частини другої статті 287 ГПК (на який посилається позивач як на підставу касаційного оскарження).

За таких обставин правовідносини у справі № 922/3118/18 та справах №920/634/16, 910/12033/18, 925/351/18, 916/473/16, 925/431/18, 910/14143/18, 910/6981/19 не є подібними.

Суд також бере до уваги, що постановою Верховного Суду від 10.05.2018 справу №920/634/16 передано на новий розгляд, що не означає її остаточного вирішення, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у цій справі та в судових рішеннях з неї.

Скаржник, зазначаючи про необхідність повторного призначення апеляційним судом експертизи об`єктів інтелектуальної власності, звертається до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 922/2507/18 про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. Фактичні обставини, які формують зміст правовідносин у справі №922/2507/18 та у справі № 922/3118/18, різні. Таким чином, скаржник посилається на нерелевантний у розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК правовий висновок Верховного Суду.

6.5. Оскільки заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК необґрунтовані, допущені, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не беруться до уваги.

Позивач не обґрунтував інших підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

6.6. Суд, відкриваючи касаційне провадження зі справи № 922/3118/18, з огляду на зміст пункту 1 частини першої статті 163, пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК, обставини справи, предмет спору та доводи скаржника виходив з того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо: наявних розбіжностей в правовому регулюванні змісту майнових прав стосовно об`єктів авторського права й об`єктів суміжних прав; особливостей розпорядження визначеними законом видами використання цих об`єктів (зокрема, в частині публічного сповіщення) та надання законом права на певні види використання об`єктів суміжних прав без згоди правовласника, - тому справа становить суспільний інтерес і доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними на стадії її прийняття та відкриття касаційного провадження. Зокрема, скаржником ставилося питання допустимості та належності акту фіксації як доказу у справі.

Здійснивши детальний аналіз наведеної практики та рішень судів попередніх судових інстанції зі справи Верховний Суд у контексті аргументів касаційної скарги дійшов висновку, що скаржник не навів аргументів, які згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК можуть бути підставою для касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції зі справи в установленому процесуальним законом порядку.

Питання, які порушує скаржник, стосуються оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, тобто знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень ГПК, зокрема статті 300 цього Кодексу.

Суд вважає, що визначені ГПК повноваження суду касаційної інстанції, досліджені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи по суті спору про використання відповідачем об`єктів суміжних прав шляхом публічного сповіщення та покладена в основу ухвалених у справі судових рішень оцінка доказів, - унеможливлюють висновки Суду, необхідні для формування єдиної правозастосовчої практики, щодо наявних розбіжностей в правовому регулюванні змісту майнових прав стосовно об`єктів авторського права й об`єктів суміжних прав, а також особливостей розпорядження визначеними законом видами використання цих об`єктів (зокрема, в частині публічного сповіщення) та надання законом права на певні види використання об`єктів суміжних прав без згоди правовласника.

6.7. В Україні визнається та діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін передбачено законом визначає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

6.8. Отже, наведені скаржником підставі касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, інші підстави касаційного оскарження позивач не обґрунтовував, тому Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГС УМА в інтересах ТОВ Комп Мюзік .

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської спілки Український музичний альянс в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 зі справи № 922/3118/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова