Рішення

від 17.08.2020 по справі 280/3990/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Справа № 280/3990/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмашпром-2000 (69059, м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, буд.40, кім.9, код ЄДРПОУ 31075563) до Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецмашпром -2000 (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Запорізької міської ради щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з листом, а не шляхом прийняття рішення та зобов`язати Запорізьку міську раду розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення про надання TOB Спецмашпром -2000 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,15 га для проїзду на транспортних засобах.

В обґрунтування позову посилається на те, що у жовтні 2019 року товариство звернулось до Запорізької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для надання в користування на умовах сервітуту для проїзду до суміжної земельної ділянки, яка перебуває у користування ТОВ Спецмашпром-2000 . Проте, листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 17.12.2019 позивачу повідомлено, що більша частина запитуваної земельної ділянки визначена як проектна магістральна вулиця районного значення, що унеможливлює встановлення обмеження на користування земельною ділянкою. На думку позивача, відсутність самого рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації в межах встановленого законом місячного строку свідчить про недотримання відповідачем вимог Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Тому, лист від 17.12.2019 № 4910 не може сприйматись як належна відмова у наданні дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 07.07.2020 вх. № 31071 посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Вказує, що ТОВ Спецмашпром-2000 листом повідомлено про те, що більша частина запитуваної земельної ділянки визначена як проектна магістральна вулиця районного значення, що унеможливлює встановлення обмеження на користування земельною ділянкою. Вважає, що позивач згідно норм чинного законодавства, після неотримання у місячний термін з дати подання клопотання рішення органу місцевого самоврядування, мав право замовити розроблення проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,015га без надання дозволу міською радою. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою судді від 18.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 15.07.2020 з викликом сторін.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2020 у судовому засіданні оголошено перерву на 13.08.2020.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2020 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 17.08.2020.

Представник позивача клопотанням від 17.08.2020 вх. № 37626 просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Від відповідача будь-які заяви чи клопотання до судового засідання 17.08.2020 не надходили.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

11.10.2019 TOB Спецмашпром -2000 звернулось до Запорізької міської ради із клопотанням (вх.№ 13527/03-32/03) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, вільну від об`єктів нерухомості орієнтовною площею 0,15 га, для надання у користування на умовах сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до суміжної земельної ділянки комунальної власності, площею 1,1425 кадастровий номер 2310100000607:045:0027, яка перебуває у користуванні ТОВ Спецмашпром -2000 на підставі договору оренди землі від 19.05.2015 за № 201507000100134 (право оренди зареєстроване 09.09.2015 за № 11181641) укладеного із Запорізькою міською радою (арк. справи 50). До заяви в якості додатків додані: схема розташування земельної ділянки, запитуваної до відведення та статуні документи заявника.

Листом від 17.12.2019 вих. №4910 Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради розглянувши звернення TOB Спецмашпром -2000 від 11.10.2019 вх.№ 13527/03-32/03 повідомив товариство про те, що відповідно до Плану зонування території м. Запоріжжя , затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.02.2018 № 75, більша частина запитуваної земельної ділянки знаходиться в зоні ТР-3 - зоні вулиць в червоних лініях. Згідно з генеральним планом м. Запоріжжя, затвердженим рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 № 4, зі змінами, затвердженими рішенням Запорізької міської ради № 31 від 27.09.2017, більша частина запитуваної земельної ділянки визначена як проектна магістральна вулиця районного значення. Враховуючи вищезазначене, є неможливим встановлення обмеження на користування земельною ділянкою, яка призначена згідно чинною містобудівною документацією для розташування магістральної вулиці районного значення. (арк.справи 53).

Не погодившись з відмовою відповідача та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ч.1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно з п. б ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до частин першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. 118, 122, 123 ЗК України.

Частиною першої статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з частинами 2-3 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто, положеннями статті 123 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього юридичної особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на ухилення від прийняття рішення шляхом надання будь-яких відповідей, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини третьої статті 123 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Водночас, у частині третій статті 123 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

У статті 123 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні`рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Вказана правова позиція викладена ВС у постанові від 25.06.2020 по справі № 818/1010/17.

Відсутність належним чином оформленого рішення Запорізької міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині третій статті 123 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Запорізьку міську раду прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини третьої статті 123 ЗК України).

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі №814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 №858-IV Про землеустрій землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність чи користування.

Суд, також відзначає, що ЗК України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відтак, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановлений строк, відповідно до абз.3 частини 3 статті 123 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування.

Аналогічний висновок правозастосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 11.04.2018, прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи №806/2208/17.

Оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання позивача, а лише надіслав позивачу лист, у якому повідомлено про неможливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки державної власності у користування, суд не входить в обговорення вказаних у цьому листі відповідача підстав, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак не може бути предметом судового розгляду.

В контексті вказаного, суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 123 ЗК України рішень.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача і виходу за межі позовних вимог та часткове задоволення позову шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки комунальної власності, вільну від обєктів нерухомості орієнтовною площею 0,15 га, для надання у користування на умовах сервітуту з прийняттям за наслідками його розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності до статті 123 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що за звернення із вказаним позовом ТОВ Спецмашпром-2000 мало сплатити 2102 грн. судового збору, то з урахуванням положень ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути 1051,00 грн. за рахунок асигнувань Запорізької міської ради.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмашпром-2000 (69059, м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, буд.40, кім.9, код ЄДРПОУ 31075563) до Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізької міської ради щодо не розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмашпром-2000 від 11.10.2019 вх.№ 13527/03-32/03 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, вільну від об`єктів нерухомості орієнтовною площею 0,15 га, для надання у користування на умовах сервітуту.

Зобов`язати Запорізьку міську раду розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмашпром-2000 від 11.10.2019 вх.№ 13527/03-32/03 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, вільну від об`єктів нерухомості орієнтовною площею 0,15 га, для надання у користування на умовах сервітуту з прийняттям за наслідками його розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності до статті 123 Земельного кодексу України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмашпром-2000 1051 (одну тисячу пятдесят одну) грн. судового збору за рахунок асигнувань Запорізької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 17.08.2020.

Суддя Л.Я. Максименко