Рішення

від 30.07.2020 по справі 580/709/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року справа № 580/709/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ковтун Л.Б.,

представника позивача ТОВ БТК - Лад Плюс - адвоката Орленка В.В. (за довіреністю, ордером)

представника відповідача Головного управління ДПС у Черкаській області - Кузьмишина О.О. (згідно витягу з ЄДР),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БТК - Лад Плюс до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «БТК - Лад Плюс» (18000, м. Черкаси, пров. Сіверянський, 35, далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 22.08.2019 року Форми «Р» №0009401402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 153 445 грн. 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 22.08.2019 року Форми «Р» №0009411402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 170 493 грн 75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БТК - Лад Плюс» , з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ Рейка , податку на прибуток за 2018 рік по взаємовідносинах з ТОВ Рейка . За результатами перевірки складений акт від 22.07.2019 №255/23-00-14-0205/38930609 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення: 1) вимог пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, п.3.10 Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 122 756 грн.; 2) вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, абз. 7) п. 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 року на суму 136 395 грн.?

На підставі акта перевірки, 22.08.2019 ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення: Форми Р №0009401402, згідно з яким за порушення п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 153 445, 00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язаннями 122 756,00 грн, за штрафними санкціями 30 689, 00 грн. Форми Р №0009411402, згідно з яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 170 493, 75 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 136 395, 00 грн., за штрафними санкціями 34 098, 75 грн. Позивач вважаємо, що посилання відповідача на доводи наведені в акті перевірки є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 прийняті з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додатково наголосив, що підстави на які посилається позивач щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставними та непідтвердженими доказами, а тому не мають братися судом до уваги.

Усною ухвалою суду занесеною до протоколу судового засіданні від 17.06.2020 замінено відповідача у справі Головне управління ДФС у Черкаській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Черкаській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справ встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БТК - Лад Плюс» , з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ Рейка , податку на прибуток за 2018 рік по взаємовідносинах з ТОВ Рейка .

За результатами перевірки складений акт від 22.07.2019 №255/23-00-14-0205/38930609 (далі - акт перевірки), в якому встановлено наступні порушення, а саме:

1) вимог пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, п.3.10 Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 122 756 грн.;

2) вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, абз. 7) п. 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 року на суму 136 395 грн.?

На підставі акта перевірки, 22.08.2019 ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення:

- форми Р №0009401402, згідно з яким за порушення п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 153 445, 00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язаннями 122 756,00 грн, за штрафними санкціями 30 689, 00 грн.;

- форми Р №0009411402, згідно з яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 170 493, 00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 136 395, 00 грн., за штрафними санкціями 34 098, 75 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть вважатися документами, підтверджуючими право покупця на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Кодексу необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Підставами для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки акту перевірки, в якому зазначено щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій оформлених між ТОВ БТК - Лад Плюс та ТОВ Рейка у 2018 році.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Рейка , суд зазначає таке.

21 листопада 2018 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ Рейка (Субпідрядник) укладено договір субпідрядних робіт №0010 (далі - Договір), згідно з яким Підрядник поручає, а Субпідрядник в межах договірної ціни, виконує власними і притягненими силами і способами роботи: Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г. Дніпра, 71 м. Черкаси .

Загальна вартість робіт становить 818 371, 05 грн. (п. 2.1. Договору). Строк виконання робіт - 100 робочих днів з моменту отримання авансу (п. 3.1. Договору).

Факт виконання Договору підтверджують належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку:

- податкова накладна від 26.12.2018 року №168 на Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г.Дніпра, 71 м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 325 703, 09 грн., в т.ч. ПДВ 54 283,85 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- податкова накладна від 27.12.2018 року №169 на Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г.Дніпра, 71 м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 492 667, 96 грн, в т.ч. ПДВ 82 111, 33 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою: Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г. Дніпра, 71 м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 325 703,09 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою: Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г.Дніпра, 71 м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 492 667, 96 грн.;

- довідки про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3);

- платіжне доручення від 27.12.2018 № 244 на загальну суму 325 703, 09 грн.;

- платіжне доручення від 27.12. 2018 року № 245 на загальну суму 492 667, 96 грн.;

При цьому, виконані ТОВ Рейка роботи - є частиною робіт по договору № 0015 на виконання капітального ремонту (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) від 11.06.2018, укладеного між ОСББ Героїв Дніпра 71 та ТОВ БТК-ЛАД ПЛЮС .

Факт виконання загального об`єму робіт по даному Договору підтверджують належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, а саме :

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою: Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г. Дніпра, 71 м. Черкаси на загальну суму 1 997 607, 00 грн.;

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою: Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г. Дніпра, 71 м. Черкаси на загальну суму 1 331 768, 00 грн.;

- довідки про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3).

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, документально оформлених між ТОВ БТК -ЛАД ПЛЮС та ТОВ Рейка у 2018 року. При цьому, такі висновки контролюючого органу ґрунтуються, зокрема, на:

- неподанні ТОВ Рейка до податкового органу податкової звітності (звіту 1-ДФ за IV квартал 2018 року та звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за грудень 2018 року);

- листі оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області, яким надано копію пояснення від 27.03.2019, відібраного у гр. ОСОБА_1 (засновника ТОВ Рейка ), яка повідомила, що вона не є посадовою особою та засновником ТОВ Рейка , та не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТВ Рейка ;

- відомостях з ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі інтернет - за податковою адресою ТОВ Рейка знаходиться одноповерхове житлове приміщення, будь-які рекламно-інформаційні вивіски, що свідчить про відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Рейка за вказаною адресою;

- ухвалі Заводського районного суду м. Миколаїв від 19.04.2019 у справі №487/2796/19, в якій зазначено, що в ході досудового розслідування допитаний свідок ОСОБА_2 , який повідомив, що ТОВ Рейка за цією адресою ніколи не знаходилось, приміщення в оренду не надавались;

- ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 22.05.2019 у справі №755/3881/19, в якій зазначено, зокрема, що проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами встановлено: ... До злочинної схеми ухилення від сплати податків, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фіктивного підприємництва причетні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які придбали, зареєстрували на підставних осіб ряд підприємств з ознакою фіктивності, серед яких, зокрема, ТОВ Рейка та інші... .

Суд звертає увагу на те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14.

Також, подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

При цьому, на момент здійснення господарської операції та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, зворотнього не доведено.

Стосовно посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження, в т.ч. ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22.05.2019 у справі №755/3881/19, та на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаїв від 19.04.2019 у справі №487/2796/19, в яких зазначено про придбання та реєстрацію на підставних осіб ТОВ Рейка з метою ухилення від сплати податків, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фіктивного підприємництва, а також щодо незнаходження вказаного товариства за юридичною адресою, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В даному контексті слід також відмітити, що згідно відповідей на адвокатські запити, листом № 09/2/1-8521-20 від 06.02.2020 року, Офіс Генерального прокурора повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017100110000030 від 20.03.2017 року на теперішній час не закінчено ; листом № 04.8/04.8/3295 від 17.02.2020 року, ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомило, що 11.01.2020 року кримінальне провадження № 42019000000000638 від 22.03.2019 року... було передано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби , - тобто рішення в даних кримінальних провадженнях судом не приймалися.

Тобто суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаним кримінальними провадженнями.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в частині питань про те, що «порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій» .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять вироку у вказаних вище кримінальних провадженнях, а тому сам по собі факт наявності кримінального провадження не може свідчити про відсутність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 802/2231/17-а.

Таким чином, суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що Позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 22.08.2019 №0009401402 та №0009411402 є протиправними та таким, що порушують права позивача, як платника податків та підлягають скасуванню.

Отже, за сукупності вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ДПС у Черкаській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 4859,10 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 22.08.2019 форми Р №0009401402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 153 445 (сто п`ятдесят три тисячі чотириста сорок п`ять) грн 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 22.08.2019 форми Р №0009411402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 170 493 (сто сімдесят тисяч чотириста дев`яносто три) грн 75 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (ідентифікаційний код 43142920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю БТК - Лад Плюс (ідентифікаційний код 38930609) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4859 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 10 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.08.2020.

Суддя С.М. Гарань