Рішення

від 18.08.2020 по справі 640/23642/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Київ № 640/23642/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної

адміністрації

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду

ВСТАНОВИВ :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач), в якому, з урахуванням уточнення, просив суд:

- визнати факт затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №810/2272/18 від 07 листопада 2018 року у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з 03 квітня 2018 року, з дня винесення по день фактичного виконанням вини департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації;

- стягнути з департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації(або правонаступника юридичної особи) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) у сумі 48185,56 грн.;

- зобов`язати департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації(або правонаступника юридичної особи) у встановленому порядку подати до органу Міністерства доходів та зборів скореговані відомості про помісячні суми заробітку ОСОБА_1 , що формують страховий стаж (розмір ЄСВ, що мав бути сплачений за відповідний місяць не менше мінімального страхового внеску) за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 08 листопада 2018 року по 08 вересня 2019 року включно (час вимушеного прогулу);

- допустити рішення до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 810/2272/18 поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з 03.04.2018. Також вказаним рішенням суд допустив негайне його виконання в цій частині. Проте відповідачем було поновлено позивача на роботі лише 09.09.2019р.

За посиланням позивача, рішення суду було фактично виконано лише 09.09.2019, оскільки лише 09.09.2019 позивача було допущено до роботи і розпочалося нарахування заробітної плати. Також 09.09.2019 у трудовій книжці роботодавцем у зв`язку з поновленням працівника зроблено відповідний запис.

Отже, оплаті підлягає час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 08 листопада 2018 року по 08 вересня 2019 року включно (загальна кількість робочих днів за вказаний період - 207 * 232,78 грн. = 48 185,56 грн.).

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначаючи, що відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, як зазначає відповідач, після надходження до нього 20.08.2019 повного тексту рішення суду апеляційної інстанції, ним запрошено позивача та 30.08.2019 видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а 09.09.2019 переведено на іншу посаду.

05.08.2020 позивачем подано клопотання про зміну відповідача - Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, що згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 342 від 16.07.2020 Про упорядкування структури Київської обласної державної адміністрації перейменовано Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації.

Таким чином, суд вважає, що у зв`язку з зміною назви відповідача, вірним вважати назву відповідача - Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації.

Дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації від 02 квітня 2018 №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення 02 квітня 2018 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з 03 квітня 2018 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2018 року по 07 листопада 2018 року в розмірі 20773,50 грн. (двадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 50 коп.) з відрахуванням з цієї суми податків, обов`язкових платежів.

Судовим рішенням вирішено виконати негайно рішення суду в частині:

- поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з 03 квітня 2018 року;

- стягнення на користь ОСОБА_1 з Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3046,78 грн. (три тисячі сорок шість грн. 78 коп.).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 залишено без змін.

Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби .

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі № 760/9521/15-ц.

За наведених положень суд визнає необґрунтованим заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо невиконання рішення суду у зв`язку з апеляційним оскарженням.

Судом встановлено, що у вступній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18 зазначено, що під час оголошення рішення суду був присутній представник відповідача Сокур Н.В.

Отже, відповідачу було достеменно відомо про ухвалення судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та негайне виконання рішення суду в даній частині.

Судом також встановлено, що наказом Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації № 105-к від 30.08.2019 поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних відносин та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення з 03.04.2018р. Відповідно до відмітки на вказаному наказі, позивач був ознайомлений з ним 09.09.2019р.

Також наказом Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації № 109-к від 09.09.2019 переведено ОСОБА_1 з 09.09.2019 на посаду спеціаліста відділу юридичного забезпечення управління правового та організаційного забезпечення.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , запис про поновлення позивача на посаді датовано саме 09.09.2019.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18 щодо поновлення позивача на посаді відповідачем фактично виконано 30.08.2019, шляхом прийняття наказу № 105-к від 30.08.2019 про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Отже, позивача поновлено на посаді 30.08.2019р., в той час як відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися .

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

В даному випадку, період з дня ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у справі №810/2272/18, а це 07.11.2018 року, по день фактичного поновлення позивача на посаді, а це 30.08.2019 року, є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді державному органі.

Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно ст. 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП).

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) становить 48 185,56 грн., який розрахований за період з 08.11.2018 по 08.09.2018, тобто 207 робочих днів, з розрахунку середньоденної заробітної плати 232,78 грн.

В свою чергу, як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

Водночас, як вже було зазначено вище, наказ № 105-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді датований 30.08.2019.

З урахуванням наведеного період стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід рахувати з 08.11.2018 (день, наступний за рішенням суду) по 29.08.2019 включно (день, що передує фактичному поновленню на роботі).

Розрахунок кількості робочих днів проведено наступним чином:

- за період з 08.11.2018 до 31.12.2018 згідно з нормами тривалості робочого часу становить 250 (з урахуванням ст. 73 КЗпП України, листа Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 1-р): листопад - 17 робочих дні; грудень - 21 робочих днів;

- за період з 01.01.2019 до 29.08.2019 згідно з нормами тривалості робочого часу становить 250 (з урахуванням ст. 73 КЗпП України, листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 р. N 7-р): січень - 21 робочий день; лютий - 20 робочих днів; березень - 20 робочих днів; квітень - 20 робочих днів; травень - 22 робочих дні; червень - 18 робочих днів; липень - 23 робочих дні; серпень - 20 робочий день.

Таким чином загальна кількість робочих днів становить 201 день .

Крім того, до матеріалів судової справи додано довідку про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 № 102-03.21/108 від 13.12.2019, згідно з якою середньоденна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням становила 138,49 грн.

Вказана обставина встановлена також у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18.

Отже застосування позивачем при розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 232,78 грн. є необґрунтованим.

Таким чином, сума середнього заробітку позивача, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 08.11.2018 по 29.08.2019 включно становить 27 836,49?? грн. (201 робочих днів х 138,49 грн.) (суму визначено без утримання податку).

Отже, позовні вимоги в цій частині стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню частково - в сумі 27 836,49?? грн.

Щодо позовної вимоги про визнання факту затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №810/2272/18 від 07 листопада 2018 року у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, суд зазначає наступне.

Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Водночас, на переконання суду, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

Зокрема, такий порядок регламентований Главою 6 Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 15.12.2017) Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення .

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено прийняття адміністративними судами справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання факту затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018р. у справі №810/2272/18, оскільки статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України до повноважень суду при вирішенні справи не входить такий спосіб поновлення порушених прав.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача подати до органу Міністерства доходів та зборів скореговані відомості про помісячні суми заробітку ОСОБА_1 , що формують страховий стаж (розмір ЄСВ, що мав бути сплачений за відповідний місяць не менше мінімального страхового внеску) за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 08 листопада 2018 року по 08 вересня 2019 року включно (час вимушеного прогулу), суд зазначає наступне.

Вказані позовні вимоги є передчасними, оскільки на час прийняття рішення суду у даній справі таке порушення з боку відповідача відсутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі , у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача, суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, чи вчинення дій під умовою.

Таким чином, суд не вправі зобов`язувати орган вчиняти певні дії на майбутнє.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 25.04.2019р. у справі №593/283/17.

З приводу посилання позивача на те, до органу Міністерства доходів та зборів не подано, не нараховано та не сплачено страхові внески до УПФ, суд зазначає, що вказані страхові внески сплачуються під час нарахування та виплати заробітної плати. Отже відповідачем вказані страхові внески будуть сплачені в майбутньому під час виконання даного рішення та виплаті середнього заробітку.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Судом позовна вимога про стягнення 48 185,56 грн. задоволена частково в сумі 27 836,49 грн., що дорівнює 58% від суми судового збору 768,40 грн., у зв`язку з чим з відповідача стягується 445,67 грн. судового збору пропорційно.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1; код ЄДРПОУ 00731583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 08.11.2018 року по 29.08.2019 року у розмірі 27 836,49?? (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 49 коп.

3. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1; код ЄДРПОУ 00731583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час затримки виконання рішення за один місяць у розмірі 2 783,65? грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят три) гривні 65 коп.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 445,67 (чотириста сорок п`ять) гривень 67 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1; код ЄДРПОУ 00731583).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій