Постанова

від 26.11.2020 по справі 640/23642/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23642/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддя Патратій О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати факт затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №810/2272/18 від 07 листопада 2018 року у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з 03 квітня 2018 року, з дня винесення по день фактичного виконанням вини департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації;

- стягнути з департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (або правонаступника юридичної особи - Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) у сумі 48185,56 грн.;

- зобов`язати департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (або правонаступника юридичної особи - Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації) у встановленому порядку подати до органу Міністерства доходів та зборів скореговані відомості про помісячні суми заробітку ОСОБА_1 , що формують страховий стаж (розмір ЄСВ, що мав бути сплачений за відповідний місяць не менше мінімального страхового внеску) за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 08 листопада 2018 року по 08 вересня 2019 року включно (час вимушеного прогулу);

- допустити рішення до негайного виконання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 08.11.2018 року по 29.08.2019 року у розмірі 27 836,49?? (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 49 коп.; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення за один місяць у розмірі 2 783,65? грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят три) гривні 65 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) у сумі 48185,56 грн., ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставини, які мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року в частині позовної вимоги про стягнення з управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) у сумі 48185,56 грн. та прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовну вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що дійсно, судом першої інстанції зазначається, що до матеріалів судової справи додано довідку про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 № 102-03.21/108 від 13.12.2019, згідно з якою середньоденна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням становила 138,49 грн. , однак, розрахунок, наведений в зазначеній довідці є неналежним, а сама довідка такою, що може бути лише джерелом відомостей про суми заробітної плати (виплати) позивача за відповідні місяці, при цьому судом першої інстанції залишено поза увагою наявність розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 232,78 грн., наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву від 17.01.2020 №02-04.1-1/107 - Додаток 9.

20.11.2020 від Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вказує, що ним у відзиві на позовну заяву від 17.01.2020 №02-04.1-1/107 у додатку 9 надано розрахунок середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 232,78 грн.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації від 02 квітня 2018 №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення 02 квітня 2018 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з 03 квітня 2018 року; стягнуто на користь ОСОБА_1 з Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2018 року по 07 листопада 2018 року в розмірі 20773,50 грн. (двадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 50 коп.) з відрахуванням з цієї суми податків, обов`язкових платежів.

Судовим рішенням вирішено виконати негайно рішення суду в частині:

- поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації з 03 квітня 2018 року;

- стягнення на користь ОСОБА_1 з Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3046,78 грн. (три тисячі сорок шість грн. 78 коп.).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 залишено без змін.

Наказом Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації № 105-к від 30.08.2019 поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних відносин та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення з 03.04.2018. Відповідно до відмітки на вказаному наказі, позивач був ознайомлений з ним 09.09.2019.

Також, наказом Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації № 109-к від 09.09.2019 переведено ОСОБА_1 з 09.09.2019 на посаду спеціаліста відділу юридичного забезпечення управління правового та організаційного забезпечення.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , запис про поновлення позивача на посаді датовано саме 09.09.2019.

Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18 щодо поновлення позивача на посаді відповідачем фактично виконано 30.08.2019, шляхом прийняття наказу № 105-к від 30.08.2019 про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Отже, оскілки позивача поновлено на посаді лише 30.08.2019, позивач звернувся даним позовом до суду, у якому просив, зокрема, стягнути з департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (або правонаступника юридичної особи - Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) у сумі 48185,56 грн.

Однак, задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 08.11.2018 року по 29.08.2019 року у розмірі 27 836,49?? грн., суд першої інстанції виходив з того, що загальна кількість робочих днів за період затримки виконання рішення становить 201 день, до матеріалів судової справи додано довідку про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 № 102-03.21/108 від 13.12.2019, згідно з якою середньоденна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням становила 138,49 грн., отже, сума середнього заробітку позивача, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 08.11.2018 по 29.08.2019 включно становить 27 836,49??? грн. (201 робочих днів х 138,49 грн.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 Кодексу законів про працю України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №760/9521/15-ц.

Колегією суддів встановлено, що у вступній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18 зазначено, що під час оголошення рішення суду був присутній представник відповідача Сокур Н.В.

Отже, відповідачу було достеменно відомо про ухвалення судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та негайне виконання рішення суду в даній частині.

При цьому, наказом Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації № 105-к від 30.08.2019 поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу юридичного забезпечення, врегулювання земельних відносин та майнових відносин та спеціальної роботи і мобілізаційної підготовки управління правового, кадрового та організаційного забезпечення з 03.04.2018. Відповідно до відмітки на вказаному наказі, позивач був ознайомлений з ним 09.09.2019. Також, наказом Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації №109-к від 09.09.2019 переведено ОСОБА_1 з 09.09.2019 на посаду спеціаліста відділу юридичного забезпечення управління правового та організаційного забезпечення. Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , запис про поновлення позивача на посаді датовано саме 09.09.2019.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Так, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №810/2272/18 щодо поновлення позивача на посаді відповідачем фактично виконано 30.08.2019, шляхом прийняття наказу № 105-к від 30.08.2019 про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Отже, позивача поновлено на посаді 30.08.2019, в той час як відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

В даному випадку, період з дня ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у справі №810/2272/18 (07.11.2018), по день фактичного поновлення позивача на посаді (30.08.2019), є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді державному органі.

Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно ст. 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП).

Так, відповідно до розрахунку позивача, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) становить 48 185,56 грн., який розрахований за період з 08.11.2018 по 08.09.2018, тобто 207 робочих днів, з розрахунку середньоденної заробітної плати 232,78 грн.

В свою чергу, як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

Водночас, як вже було зазначено вище, наказ № 105-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді датований 30.08.2019 .

З урахуванням наведеного період стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід рахувати з 08.11.2018 (день, наступний за рішенням суду) по 29.08.2019 включно (день, що передує фактичному поновленню на роботі), а тому, доводи апелянта в цій частині щодо кількості днів вимушеного прогулу не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно абз. 1 п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до пп. б абз. 1 п. 4 та абз. 2 п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відтак, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до розрахунку середньоденної заробітної плати (за період з 01.02.2018 по 31.03.2018) ОСОБА_1 наданого Департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (правонаступником якого є Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації) (а.с.178, т.1) заробітна плата за останні два місяці роботи в складає: лютий 2018 року - 4772, 00 грн.; березень 2018 року - 4772, 00 грн.

Отже, заробітна плата ОСОБА_1 (що визначається для обрахунку середньої заробітної плати) за лютий-вересень 2018 року фактично становить 9544, 00 грн., що, зокрема, не заперечується відповідачем.

Щодо визначення середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу, що і позивач і відповідач не заперечують, що позивач фактично відпрацював у лютому 2018 року - 20 робочих днів, а у березні 2018 року - 21 день.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: 232, 78 грн. ((4772,00 грн. (заробітна плата за лютий 2018 року)+ 4772,00 грн. (заробітна плата березень 2018 року) = 9544, 00) : 41 день (20 робочих днів фактично відпрацьованих у лютому 2018 року та 21 день фактично відпрацьованих днів у березні 2018 року)), що підтверджується розрахунком середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 наданого Департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (а.с.178, т.1).

Розрахунок кількості робочих днів проведено наступним чином:

- за період з 08.11.2018 до 31.12.2018 згідно з нормами тривалості робочого часу становить 250 (з урахуванням ст. 73 КЗпП України, листа Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 1-р): листопад - 17 робочих дні; грудень - 21 робочих днів;

- за період з 01.01.2019 до 29.08.2019 згідно з нормами тривалості робочого часу становить 250 (з урахуванням ст. 73 КЗпП України, листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 р. N 7-р): січень - 21 робочий день; лютий - 20 робочих днів; березень - 20 робочих днів; квітень - 20 робочих днів; травень - 22 робочих дні; червень - 18 робочих днів; липень - 23 робочих дні; серпень - 20 робочий день.

Таким чином загальна кількість робочих днів становить 201 день.

Отже, таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає: 46788, 78 грн. ((232,78 грн. (середньоденна заробітна плата) х 201 (робочих днів за час вимушеного прогулу)).

Разом з цим, судом першої інстанції обраховано суму середнього заробітку позивача, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 08.11.2018 по 29.08.2019 включно становить шляхом множення кількості робочих днів за час вимушеного прогулу на середньоденну заробітну плату за два останні місяці перед звільненням у розмірі 138,49 грн., яка зазначена у довідці про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 № 102-03.21/108 від 13.12.2019.

Однак, такий обрахунок колегія судів вважає помилковим, з огляду на те, що середньоденну заробітну плату за два останні місяці перед звільненням позивача у довідці про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 № 102-03.21/108 від 13.12.2019 обраховано з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, оскільки, в такій довідці середньоденна заробітна плата позивача обрахована шляхом ділення заробітної плати позивача отриманої за останні 12 місяців на 365 календарних днів, що є порушенням вимог законодавства.

Відтак, доводи апелянта в частині щодо необхідності при обрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (час вимушеного прогулу) врахування саме середньоденної заробітної плата ОСОБА_1 у розмірі 232, 78 грн. (зазначеному у розрахунку середньоденної заробітної плати (за період з 01.02.2018 по 31.03.2018) ОСОБА_1 наданого Департаментом агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (а.с.178, т.1)), а не середньоденної заробітної плати за два останні місяці перед звільненням у розмірі 138,49 грн. (яка зазначена у довідці про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 № 102-03.21/108 від 13.12.2019, (а.с.72, т.1)) знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, зокрема в мотивувальній та резолютивній частинах.

Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача, а відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній та резолютивній частинах.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній та резолютивній частинах в цій частині позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача (про стягнення 48 185,56 грн.) і така вимога задоволена частково (в сумі 46788, 78 грн.), що дорівнює сумі судового збору 671, 30 грн. пропорційно, у зв`язку з чим з відповідача стягненню підлягає судовий збір сплачений позивачем в суді першої інстанції у розмірі 671, 30 грн.

Згідно з п.п.2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Під час подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1261, 30 грн., що підтверджується квитанцією №5827136 від 24.09.2020.

Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу та змінено рішення суду першої інстанції у відповідній частині, то сплачений позивачем під час подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1006, 95 грн. (671, 30 грн. *150%) підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 змінити в мотивувальній та резолютивній частині.

Викласти абзац другий, третій та п`ятий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року в наступних редакціях:

2. Стягнути з Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1; код ЄДРПОУ 00731583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 08.11.2018 по 29.08.2019 у розмірі 46788 (сорок шість тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 78 (сімдесят вісім) коп.

3. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1; код ЄДРПОУ 00731583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час затримки виконання рішення за один місяць у розмірі 4678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 671 (шістсот сімдесят одна) грн. 30 (тридцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1; код ЄДРПОУ 00731583). .

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1006 (тисяча шість) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А. Б. Парінов

О. О. Беспалов