Рішення

від 20.08.2020 по справі 640/22265/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року м. Київ № 640/22265/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Горекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011441401 від 20.08.2018

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 481/26-15-14-01-01/37814228 від 17.07.2018 про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 429195,00 гривень за 2015 -2016 роки, а також порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 397403,00 гривень за лютий 2015 року, березень 2015 року, лютий 2016 року березень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року.

Сутність порушень, визначених при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки полягає у безпідставному документальному оформленні нереальних господарських операцій з трьома контрагентами позивача: ТОВ Дені Люкс у вересні 2016 року, ТОВ Панорама-Скай у лютому - березні 2016 року та ТОВ ТД Метрокепітал Груп у лютому - березні 2015 року за договорами поставки.

Обумовлюючи наведений висновок, податковий орган зазначає, що первинними документами по господарських операціях із вказаними контрагентами не підтверджується факт отримання позивачем товарів від зазначених контрагентів, оскільки по ланцюгу постачання не встановлено придбання товарів контрагентами позивача, а отже, фактично відповідачем встановлено відсутність реального здійснення ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп операцій з поставки ТМЦ на адресу позивача.

Позивач зазначає, що не може нести відповідальність за своїх контрагентів, а постачання товарів на його адресу доведено договорами та первинними документами до них.

З зазначених підстав вважає висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 481/26-15-14-01-01/37814228 від 17.07.2018 неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення від 20.08.2018 № 0011441401 просить визнати протиправним та скасувати.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, тому рішенням ДФС України від 25.10.2018 року його скаргу було частково задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011431401 з податку на прибуток на загальну суму 514973,00 гривень, а податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень залишено без змін.

Відповідачем надано письмовий відзив від 14.03.2019. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що до перевірки позивачем надано первинні документи за угодами з контрагентами ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп , які відповідач вважає нереальними, оскільки вказані контрагенти, на думку відповідача, не могли надати послуги позивачу з підстав відсутності по ланцюгу постачання їм товарів, зазначених в договорах поставки.

Вважає що, отримання податкових накладних та інших первинних документів від контрагентів ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп не підтверджує факт постачання ТМЦ, і не дає законне право позивачу на отримання податкового кредиту.

Зазначає, що стосовно посадових осіб ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп відкрито кримінальні провадження за ознаками ст. 205 КК України.

Крім того, за даними АІС СФП стосовно постачальників позивача податковими органами сформовано картки суб`єкта фіктивного підприємництва.

Наведене свідчить, на думку відповідача, про можливі порушення податкового законодавства та залучення ТОВ Торгово-виробниче підприємство Горекс до схеми формування штучного податкового кредиту.

В результаті вищезазначеного, вважає, що податкові накладні, складені ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп не дають право позивачу на податковий кредит, так як зазначене в таких податкових накладних не підтверджується даними операцій з постачання товарів, задекларованих цими контрагентами.

За таких обставин вважає податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011441401 правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 37814228, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач перебуває на податковому обліку відповідача.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2018 № 10500, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України фахівцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Дені Люкс за період вересень 2016 року, ТОВ Панорама-Скай за період лютий, березень 2016 року та ТОВ ТД Метрокепітал Груп за період лютий, березень 2015 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.07.2018 № 481/26-15-14-01-01/378142228.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 429195,00 гривень за 2015 -2016 роки, а також порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 397403,00 гривень за лютий 2015 року, березень 2015 року, лютий 2016 року березень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року.

Порушення податкового законодавства були встановлені відповідачем за результатами господарської діяльності позивача з ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп .

На думку відповідача, отримана ним податкова інформація стосовно контрагентів свідчить про нереальність здійснення операцій з постачання товарів ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп , внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 397403,00 гривень за лютий 2015 року, березень 2015 року, лютий 2016 року березень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року.

У зв`язку із зазначеними порушеннями, на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 481/26-15-14-01-01/378142228 від 17.07.2018 фіскальним органом 20.08.2018 винесені податкові повідомлення-рішення: № 0011431401 про донарахування податку на прибуток у сумі 429195,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 85778,00 гривень, а також № 0011441401 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 317697,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 158849,00 гривень.

При цьому, спірним питанням даної справи є наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з ПДВ та висновків відповідача щодо заниження податку на додану вартість у випадку безтоварних чи нереальних, на думку відповідача угодах з контрагентами ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп .

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з адміністративною скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 25.10.2018 скаргу позивача було частково задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011431401 з податку на прибуток на загальну суму 514973,00 гривень, оскільки розрахунок показників заниження податку на прибуток зроблений ГУ ДФС у м. Києві поза межами перевірямого періоду, що не відповідає Порядку № 727 від 20.06.15. Разом з тим, податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень залишено ДФС України без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у пункті 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням (виготовленням) товарів/послуг та необоротних активів, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування (пункт 198.4 статті 198 ПК України).

Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (пункт 198.5 статті 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198.6 ПК України, порушення якого також зазначено в акті перевірки позивача, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Слід зауважити, що в акті перевірки не зазначено, що спірні податкові накладні, виписані контрагентами позивача ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною, а лише вказано, що позивачем завищено податковий кредит по податкових накладних, складених контрагентами позивача фактично через відсутність об`єкта оподаткування з ПДВ.

Стосовно заниження ПДВ на загальну суму 317697,00 гривень суд зазначає, що в таблиці акту перевірки на сторінках 31-32 зазначено податкові накладні, виписані ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп , які зареєстровано в ЄРПН.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентами ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп , які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідача № 481/26-15-14-01-01/378142228 від 17.07.2018 та зареєстровані в ЄРПН.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 ПК України дозволяє дійти висновку, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення).

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай , ТОВ ТД Метрокепітал Груп , за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до умов Договору поставки товару № 101 від 02.08.2016, укладеного між ТОВ Дені Люкс як постачальником та ТОВ ТВП ГОРЕКС як покупцем, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікаціями або видатковими накладними, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Вказаний у Договорі № 101 від 02.08.2016 товар визначений у специфікаціях № 1 від 05.09.2016, № 2 від 12.09.2016, № 3 від 23.09.2016, № 4 від 30.09.2016, № 5 від 30.09.2016, № 6 від 30.09.2016, № 7 від 30.09.2016, № 8 від 30.09.2016, № 9 від 30.09.2016, № 10 від 30.09.2016.

Передання товару позивачу підтверджується видатковими накладними № РН-000182 від 30.09.2016, № РН-000179 від 30.09.2016, № РН-000184 від 30.09.2016, № РН-000183 від 30.09.2016, № РН-000178 від 30.09.2016, № РН-0000177 від 30.09.2016, № РН-0000146 від 30.09.2016, № РН-0000142 від 23.09.2016, № РН-000066 від 05.09.2016,№РН-0000102 від 12.09.2016.

На виконання вказаного Договору Постачальником виписано податкові накладні від 30.09.2016 № 182, від 30.09.2016, № 179, від 30.09.2016, № 184, від 30.09.2016р. № 183, від 30.09.2016, № 178 від 30.09.2016, № 177, від 30.09.2016 № 146, від 23.09.2016 № 142, від 05.09.2016 № 66, від 12.09.2016. №102.

Доставка визначеного даним Договором товару позивачу підтверджується актом наданих транспортно-експедиторських послуг № 3009/101-1 від 30.09.2016 до Договору від 02.08.2016 № 101.

В бухгалтерському обліку позивача операції за Договором від 02.08.2016 № 101відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за вересень 2016.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ Дені Люкс за вказаним Договором від 02.08.2016 № 101 був прийнятий на зберігання ТОВ ТВП Горекс як поклажодавцем на підставі договору зберігання від 02.08.2016.

Крім того, судом встановлено, на виконання умов договору № 0116/95 від 01.01.2016, укладеного між ТОВ Панорама-Скай як Постачальником та ТОВ ТВП Горекс як покупцем постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікаціями та видатковими накладними, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Вказаний у цьому договорі товар визначений у специфікаціях № 1/03 від 11.03.2016, № 1/02 від 15.02.2016.

Передання товару від постачальника покупцю підтверджується видатковими накладними №РН-0000331 від 15.02.2016, № РН-0000133 від 11.03.2016.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні від 15.02.2016 № 331, від 11.03.2016 № 133.

В бухгалтерському обліку позивача операції за вказаним Договором № 0116/95 від 01.01.2016 відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.02.2016. по 31.03.2016, картці рахунку Кт 631 за період з 01.02.2016 по 04.07.2018.

Доставка товару за договором № 0116/95 від 01.01.2016 позивачу підтверджується актами наданих транспортно-експедиторських послуг № 2802/95-1 від 28.02.2016., № 3103/95-1 від 31.03.2016 до договору від 01.01.2016 № 0116/95.

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями від 12.03.2016. №563, від 17.03.2016 №569, від 22.03.2016 №571.

Також судом встановлено, що між ТОВ ТВП Горекс (Покупець) та ТОВ Торговий Дім Метрокепітал Груп (Постачальник) 20.02.2015 було укладено договір поставки товару №2002/05-15, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, визначений специфікаціями або видатковими накладними, а Покупець зобов`язується оплатити цей товар.

Умова поставки - доставка товару транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника.

На виконання договору №2002/05-15 від 20.02.2015 покупцю було передано товар, що підтверджується специфікаціями від 27.02.2015, від 07.03.2015 №1, від 16.03.2015 №2, від 25.03.2015 №3.

Постачальником було виписано видаткові накладні від 27.02.2015 №РН-0000063, від 07.03.2015 №РН-0000033, від 16.03.2015 №РН-0000066, від 25.03.2015 №РН-0000117.

На виконання вказаного Договору Постачальником виписано податкові накладні від 07.03.2015 №33, від 16.03.2015. №66, від 25.03.2015 №1174.

Транспортування товару відбувалось постачальником за його рахунок, про що складені акти транспортно-експедиційних послуг від 28.02.2015 №2802/15-15, від 31.03.2015 № 3103/15-15.

Відповідно до умов Договору зберігання від 20.02.2015, укладеному між позивачем як Поклажодавцем, останній передає, а Зберігач приймає на зберігання речі, зазначені у специфікаціях до Договору від 20.02.2015 №2002/05-15.

Оплата за отриманий товар проведена у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями від 24.03.2015 №331, від 25.03.2015 №335, від 01.04.2015 №342, від 07.04.2015 .№ 343, від 08.04.2015 №344, від 15.04.2015 №346, від 20.04.2015 №347, від 28.04.2015 №563, від 28.04.2015 № 351, від 25.05.2015 №367, від 25.05.2015 №366, від 02.06.2015 №369.

Крім того, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним, але такі документи відповідачем до суду не надані.

Сам по собі факт відкритих кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій із вищенаведеними контрагентами та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування показників податкової звітності від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

За таких обставин, аргументи позивача щодо належного оформлення первинних документів, відповідності проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності позивача на підставі вище досліджених обставин справи можуть братись судом як самодостатні та беззаперечні на підтвердження правомірності віднесення спірної суми до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ по спірних господарських операцій з зазначеними контрагентами до складу податкового кредиту відповідного періоду та формувати витрати, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності.

Аргументи відповідача щодо обриву ланцюгу постачання товарів, не може бути самодостатнім підтвердженням нереальності господарських операцій.

Окрім того, висновки про порушення податкового законодавства контрагентам позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженість дій між ними.

Таким чином, висновки про можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій суб`єкта у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу представлені позивачем первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій з ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай , ТОВ ТД Метрокепітал Груп меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вимогами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачений судовий збір у загальному розмірі 7148,19 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс (01010, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, буд. 3, офіс 174, код ЄДРПОУ 37814228) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.08.2018 року № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс судові витрати з судового збору у розмірі 7148 (сім тисяч сто сорок вісім) гривень 19 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур