Постанова

від 12.05.2021 по справі 640/22265/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22265/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, товариство посилалось на те, що податковим органом протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акта про результати перевірки, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами є реальними та фактично здійснені в рамках основної діяльності підприємства, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що не мають дефектів змісту, форми або походження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.08.2018 № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 37814228.

11.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну найменування позивача з Торгово-виробниче підприємство Горекс на Продпостач-Юа .

Позивач перебуває на податковому обліку відповідача.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2018 № 10500, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Дені Люкс за період вересень 2016 року, ТОВ Панорама-Скай за період лютий, березень 2016 року та ТОВ ТД Метрокепітал Груп за період лютий, березень 2015 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.07.2018 № 481/26-15-14-01-01/378142228.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 429195,00 гривень за 2015 -2016 роки, а також, порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 397403,00 гривень за лютий 2015 року, березень 2015 року, лютий 2016 року березень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року.

Порушення податкового законодавства були встановлені відповідачем за результатами господарської діяльності позивача з ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп .

На думку відповідача, отримана ним податкова інформація стосовно контрагентів, свідчить про нереальність здійснення операцій з постачання товарів ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп , внаслідок чого, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 397403,00 гривень за лютий 2015 року, березень 2015 року, лютий 2016 року березень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, грудень 2016 року.

У зв`язку із зазначеними порушеннями, на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 481/26-15-14-01-01/378142228 від 17.07.2018, фіскальним органом 20.08.2018 винесені податкові повідомлення-рішення: № 0011431401 про донарахування податку на прибуток у сумі 429195,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 85778,00 гривень, а також № 0011441401 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 317697,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 158849,00 гривень.

При цьому, спірним питанням даної справи є наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з ПДВ та висновків відповідача щодо заниження податку на додану вартість у випадку безтоварних чи нереальних, на думку відповідача угодах з контрагентами ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп .

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 25.10.2018 скаргу позивача було частково задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011431401 з податку на прибуток на загальну суму 514973,00 гривень, оскільки розрахунок показників заниження податку на прибуток зроблений ГУ ДФС у м. Києві поза межами перевірямого періоду, що не відповідає Порядку № 727 від 20.06.15. Разом з тим, податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0011441401 з податку на додану вартість на загальну суму 476546,00 гривень залишено ДФС України без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- всі досліджені судом першої інстанції під час розгляду спору первинні документи розкривають зміст господарських правовідносин та спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки;

- відповідачем під час розгляду справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди;

- формальне посилання податкового органу на існування досудових розслідувань в межах кримінальних проваджень не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між підприємством, що перевіряється, і його контрагентом;

- суд першої інстанції, за наслідком розгляду справи, дійшов висновку про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у пункті 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормами пункту 198.4 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням (виготовленням) товарів/послуг та необоротних активів, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування.

Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (пункт 198.5 статті 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198.6 ПК України, порушення якого також зазначено в акті перевірки позивача, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях .

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Колегія суддів, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки у взаємозв`язку з висновками суду першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Стосовно заниження ПДВ на загальну суму 317697,00 гривень, слід звернути увагу на те, що в таблиці акту перевірки на сторінках 31-32 зазначено податкові накладні, виписані ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп , зареєстровано в ЄРПН.

При цьому, сам Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентами ТОВ Дені Люкс , ТОВ Панорама-Скай та ТОВ ТД Метрокепітал Груп , які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідача № 481/26-15-14-01-01/378142228 від 17.07.2018 та зареєстровані в ЄРПН.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до умов Договору поставки товару № 101 від 02.08.2016, укладеного між ТОВ Дені Люкс як постачальником та ТОВ ТВП ГОРЕКС як покупцем, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікаціями або видатковими накладними, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Вказаний у Договорі № 101 від 02.08.2016 товар визначений у специфікаціях № 1 від 05.09.2016, № 2 від 12.09.2016, № 3 від 23.09.2016, № 4 від 30.09.2016, № 5 від 30.09.2016, № 6 від 30.09.2016, № 7 від 30.09.2016, № 8 від 30.09.2016, № 9 від 30.09.2016, № 10 від 30.09.2016.

Передання товару позивачу підтверджується видатковими накладними № РН-000182 від 30.09.2016, № РН-000179 від 30.09.2016, № РН-000184 від 30.09.2016, № РН-000183 від 30.09.2016, № РН-000178 від 30.09.2016, № РН-0000177 від 30.09.2016, № РН-0000146 від 30.09.2016, № РН-0000142 від 23.09.2016, № РН-000066 від 05.09.2016,№РН-0000102 від 12.09.2016.

На виконання вказаного Договору, Постачальником виписано податкові накладні від 30.09.2016 № 182, від 30.09.2016, № 179, від 30.09.2016, № 184, від 30.09.2016р. № 183, від 30.09.2016, № 178 від 30.09.2016, № 177, від 30.09.2016 № 146, від 23.09.2016 № 142, від 05.09.2016 № 66, від 12.09.2016. №102.

Доставка визначеного даним Договором товару позивачу підтверджується актом наданих транспортно-експедиторських послуг № 3009/101-1 від 30.09.2016 до Договору від 02.08.2016 № 101.

В бухгалтерському обліку позивача операції за Договором від 02.08.2016 № 101 відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за вересень 2016.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ Дені Люкс за вказаним Договором від 02.08.2016 № 101 був прийнятий на зберігання ТОВ ТВП Горекс як поклажодавцем на підставі договору зберігання від 02.08.2016.

Крім того, на виконання умов договору № 0116/95 від 01.01.2016, укладеного між ТОВ Панорама-Скай як Постачальником та ТОВ ТВП Горекс , як покупцем, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікаціями та видатковими накладними, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Вказаний у цьому договорі товар визначений у специфікаціях № 1/03 від 11.03.2016, № 1/02 від 15.02.2016.

Передання товару від постачальника покупцю підтверджується видатковими накладними №РН-0000331 від 15.02.2016, № РН-0000133 від 11.03.2016.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні від 15.02.2016 № 331, від 11.03.2016 № 133.

В бухгалтерському обліку позивача операції за вказаним Договором № 0116/95 від 01.01.2016 відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.02.2016. по 31.03.2016, картці рахунку Кт 631 за період з 01.02.2016 по 04.07.2018.

Доставка товару за договором № 0116/95 від 01.01.2016 позивачу підтверджується актами наданих транспортно-експедиторських послуг № 2802/95-1 від 28.02.2016., № 3103/95-1 від 31.03.2016 до договору від 01.01.2016 № 0116/95.

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями від 12.03.2016. №563, від 17.03.2016 №569, від 22.03.2016 №571.

Також, між ТОВ ТВП Горекс (Покупець) та ТОВ Торговий Дім Метрокепітал Груп (Постачальник) 20.02.2015 було укладено договір поставки товару № 2002/05-15, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, визначений специфікаціями або видатковими накладними, а Покупець зобов`язується оплатити цей товар.

Умова поставки - доставка товару транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника.

На виконання договору №2002/05-15 від 20.02.2015 покупцю було передано товар, що підтверджується специфікаціями від 27.02.2015, від 07.03.2015 №1, від 16.03.2015 №2, від 25.03.2015 №3.

Постачальником було виписано видаткові накладні від 27.02.2015 №РН-0000063, від 07.03.2015 №РН-0000033, від 16.03.2015 №РН-0000066, від 25.03.2015 №РН-0000117.

На виконання вказаного Договору Постачальником виписано податкові накладні від 07.03.2015 №33, від 16.03.2015. №66, від 25.03.2015 №1174.

Транспортування товару відбувалось постачальником за його рахунок, про що складені акти транспортно-експедиційних послуг від 28.02.2015 №2802/15-15, від 31.03.2015 № 3103/15-15.

Відповідно до умов Договору зберігання від 20.02.2015, укладеному між позивачем, як Поклажодавцем, останній передає, а Зберігач приймає на зберігання речі, зазначені у специфікаціях до Договору від 20.02.2015 №2002/05-15.

Оплата за отриманий товар проведена у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями від 24.03.2015 №331, від 25.03.2015 №335, від 01.04.2015 №342, від 07.04.2015 .№ 343, від 08.04.2015 №344, від 15.04.2015 №346, від 20.04.2015 №347, від 28.04.2015 №563, від 28.04.2015 № 351, від 25.05.2015 №367, від 25.05.2015 №366, від 02.06.2015 №369.

Всі вищезазначені висновки відповідача щодо нереальності наведених вище господарських операцій ґрунтуються на результаті аналізу податкової інформації контрагентів позивача в ІС Податковий блок , та інших інформаційно-аналітичних ресурсах, а також, на відсутності в останніх достатніх трудових ресурсів, основних засобів тощо, проте, колегія суддів з даного приводу бере до уваги те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Аргументи сторони відповідача щодо обриву ланцюгу постачання товарів, не може бути самодостатнім підтвердженням нереальності господарських операцій.

Під час розгляду даного спору, стороною відповідача так і не було надано суду належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Крім того, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним та неповним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з бази АІС Податковий Блок вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача.

Доведення того, що останні (контрагенти позивача) не мали можливості надавати послуги/постачати товар, можливе лише у спосіб, встановлений законом, зокрема, шляхом проведення заходів податкового контролю - податкових перевірок, зустрічних звірок тощо, а не шляхом надання витягів з баз даних податкового органу про стан обліку таких підприємств, з огляду на що, доводи відповідача про недостатність трудових/матеріальних ресурсів у контрагентів позивача, не підтверджені належним чином.

Тож, за наслідками дослідження матеріалів справи та залучених сторонами на принципі змагальності первинних документів та доказів, розгляду даного спору по суті, суд не приймає доводи відповідача про можливість обґрунтування висновків акта перевірки виключно матеріалами незавершених досудових розслідувань, за умови відсутності вироків, що набрали законної сили) по вказаним кримінальним провадженням та повного дослідження контролюючим органом під час перевірки господарських операцій з його контрагентами на основі співставлення всіх важливих елементів та на основі результатів здійснення податкових перевірок контрагентів позивача.

Під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні представник апелянта зазначив про те, що йому не відомо про наявність вироків, що набрали законної сили по контрагентам позивача.

Слід наголосити на тому, що в апеляційній скарзі було зазначено про те, що наведені господарські операції були однозначно нереальними, оскільки у реквізитах договору поставки товару від 02.08.2016 № 101 від ТОВ Дені Люкс значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ АБ Банк Інвестицій та заощаджень за № НОМЕР_1 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 29.08.2016, в той час як договір підписаний 02.08.2016. Так, на підтвердження наведених доводів, сторона відповідача надала скріншот з бази даних податкового органу. (а.с. 69 т. 1)

Колегія суддів, перевіряючи наведені доводи, у судовому засіданні зобов`язувала представника апелянта надати належним чином оформлену та засвідчену у визначеному законом порядку, інформацію щодо дати відкриття рахунку контрагентом позивача, яку можна прийняти до уваги та надати оцінку, однак, представником відповідача так і не було виконано вимог суду, та лише було надіслано клопотання про витребування доказів, проте таке було залишено без задоволення, оскільки не заявлялось в суді першої інстанції, не відповідає принципу змагальності сторін (апелянт не надавав доказів звернення до банківської установи та отримання відмови у розкритті інформації по рахунку). Крім того, колегією суддів було задоволено клопотання апелянта про виклик свідків - директорів/засновників товариств - контрагенів позивача, однак, вказані податковим органом адреси не дали результатів, на адресу суду повернулись конверти з відміткою поштового органу адресат відсутній за вказаною адресою .

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів констатує, що первинні документи позивача по взаємовідносинам з наведеними вище контрагентами мають обов`язкові реквізити, визначені податковим законодавством.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені та описані вище господарські відносини між позивачем та контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, та були належним чином відображені у податковій звітності, а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Стороною відповідача так і не було доведено/підтверджено на належним чином розкрито інформацію та доводи, на які було здійснено посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 р. - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 13.05.2021.