Постанова

від 19.08.2020 по справі 360/4573/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року справа №360/4573/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Ашумова Т.Е., представника - позивача - адвоката - Прийми Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представника позивача - адвоката - Прийми Романа Сергійовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 360/4573/19 (головуючий суддя І інстанції - Тихонов І.В.), складене у повному обсязі 19 червня 2020 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Красноталівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області про визнання протиправними та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Красноталівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (з урахуванням уточнень) про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження Красноталівського сільського голови від 04 жовтня 2019 року № 13-ос про фактичне вивільнення ОСОБА_1 ;

- поновлення позивача на посаді спеціаліста землевпорядника Талівської сільської ради;

- зобов`язання Красноталівську сільську раду запропонувати іншу роботу, що є рівнозначною посаді спеціаліста землевпорядника;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з часу її незаконного звільнення до ухвалення рішення суду, тобто, з 04 жовтня 2019 року до моменту ухвалення рішення (а.с.3-7, 66-70).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 360/4573/19 відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 189-193).

Не погодившись із судовим рішенням, представник позивача - адвокат - Прийма Роман Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.

Починаючи з 18.02.2002 працювала на посаді спеціаліста землевпорядника Талівської сільської ради Луганської області.

Вважає, що відповідачем порушені вимоги приписів ст. 49-2 КЗпП України, а саме: не попереджено позивача про наступне вивільнення від 16.07.2019 (про що свідчить відсутність підпису на листі особистого ознайомлення з розпорядженням про попередження); не запропоновано переведення на іншу роботу; не ознайомлено з розпорядженням про фактичне вивільнення; не доведено до відома державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників; тобто звільнення позивача з займаної посади є незаконним, оскільки під час процедури звільнення відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України.

При цьому, зазначила, що акт про відмову у підпису у попередженні про наступне вивільнення, складено пізнішою датою, до відома позивача не було доведено змісту попередження.

04.10.2019 розпорядженням № 13 ос про фактичне вивільнення у зв`язку з відсутністю можливості працевлаштування на іншу роботу, позивача вивільнено з посади спеціаліста землевпорядника Талівської сільської ради з роботи, за п. 1 ст. 40 КЗпП України 05 жовтня 2019 року у зв`язку з реорганізацією Талівської сільської ради шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради.

Вважає, що розпорядження про звільнення із займаної посади є незаконним, оскільки прийняте із порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню із всіма наслідками, що витікають із його протиправності.

Зазначив, що позивачу не пропонувалося переведення на іншу роботу в новоствореній Красноталівській сільській раді, а лише зазначалося, що вивільнення проводиться за відсутності можливості працевлаштування на іншу роботу в новій структурі Красноталівськой сільськой раді, що не відповідає дійсності.

Крім того, позивачем зазначено, що голова новоствореної організації вийшов за межі наданих йому Законом України Про місцеве самоврядування в Україні повноважень та розглянув питання щодо структури виконавчих органів ради та чисельності апарату ради, змінивши штатних розпис (а.с. 201-206).

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.

Позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з 18.02.2002 працювала на посаді спеціаліста землевпорядника Талівської сільської ради Луганської області, про що свідчить запис у трудовій книжці (арк.спр.8-9, 10, 12-13).

Красноталівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області на 1 сесії восьмого скликання 16 липня 2019 року прийнято рішення № 1/3 Про початок реорганізації Талівської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради та її виконавчого комітету (арк.спр.56-58).

На підставі вищезазначеного рішення Талівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради, яку визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків .

Згідно з прийняттям зазначеного рішення Красноталівської сільської ради 8 скликання від 16.07.2019 № 1/3, внесено запис в трудову книжку ОСОБА_1 від 16.07.2019 (арк.спр.13).

У відповідності до вказаного рішення щодо реорганізації Талівської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради та її виконавчого комітету, Красноталівською сільською радою надано звітність з інформацією про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та кількість працівників, яких передбачається вивільнити та яка становила 7 одиниць, із зазначенням професії (посади), а саме: Головний бухгалтер; Спеціаліст-землевпорядник; Рахівник - касир; Водій легкового автомобіля; Підсобний робітник - 2 особи; Технічний робітник.

Зазначено термін подання не пізніше ніж за 2 місяці до масового вивільнення працівників за умови, передбаченими статтями 48 та 50 Закону України Про зайнятість населення . Дата прийняття звітності 06.08.2019 (а.с.76).

Відповідно до рішення Красноталівської сільської ради 2 сесії сьомого скликання від 09 серпня 2019 року № 2/3 Про затвердження штатного розпису на 2019 рік штатний розпис Красноталівської сільської ради складає 5,5 кількість штатних посад, а саме: сільський голова, в.о. старости, секретар, головний бухгалтер, головний спеціаліст та прибиральниця (0.5 ставки) (а.с.53-54).

Отже штатний розпис було затверджено на сесії сільської ради 09 серпня 2019 року у зв`язку з підготовленою пропозицією штатного розпису сільським головою 01 серпня 2019 року, що спростовує доводи апелянта про його прийняття щодо затвердження на сесії ради.

У відповідності до вказаного рішення відбулось скорочення штатної чисельності Талівської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом реорганізації, відповідно до якої скорочена посада спеціаліста- землевпорядника.

16.07.2019 розпорядженням № 04 за підписом голови Красноталівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області ОСОБА_2 про наступне вивільнення у порядку ст..49-2 Кодексу законів про працю України попереджено працівників Талівської сільської ради (згідно зі списком до Додатку 1) про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією Талівської сільської ради шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради 7 осіб, у тому числі позивача - Салаєву Людмилу Олександрівну - спеціаліста-землевпорядника (а.с.48).

Позивач відмовилась ознайомлюватись із зазначеним попередженням від 16.07.2019 №04 про наступне вивільнення працівників у порядку ст.49 Кодексу законів про працю України, про що складено Акт за фактом не підпису розпорядження сільського голови від 05.08.2019. Зазначеним актом від 05.08.2019 зафіксовано відмову ОСОБА_1 - землевпорядник сільської ради, ознайомитись під особистий розпис з документами щодо звільнення із займаної посади, про що свідчить лист особистого ознайомлення працівників - 7 осіб ( а.с.30,49-50)

Розпорядженням голови Красноталівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області від 04.10.2019 № 13 ос позивача звільнено з посади з 05.10.2019 у зв`язку з реорганізацією Талівської сільської ради шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради (арк.спр.11).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було отримано трудову книжку про що свідчить її особистий підпис в журналі обігу трудових книжок (арк.спр.52).

Спірним питанням цієї справи є правомірність прийняття розпорядження про фактичне вивільнення працівників та звільнення позивача з посади.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем була дотримана процедура вивільнення позивача передбачена трудовим законодавством, доказів протилежного суду не надано, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року № 9 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

Як вже зазначалось раніше, Красноталівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області 16 липня 2019 року прийнято рішення № 1/3 Про початок реорганізації Талівської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради та її виконавчого комітету (арк.спр.56-58).

Вказане рішення прийнято відповідно до статей 25,59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад та в межах повноважень наданих голові сільської ради.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення Красноталівська сільська рада (ЄДРПОУ 04337363) є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Талівської сільської ради (ЄДРПОУ 04528850).

Відповідно до звіту форми № 4-ПН інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці кількість працівників, яких передбачається вивільнити яка 7 одиниць своєчасно було надано до Центру зайнятості ( а.с.76).

Згідно штатного розпису на 2019 рік, затвердженого рішенням від 09 серпня 2019 року за № 2/3, штатний розпис складає 5,5 кількість штатних посад, а саме: сільський голова - 1 штатна посада , в.о. старости - 1 штатна посада, секретар - 1 штатна посада, головний бухгалтер - 1 штатна посада, головний спеціаліст - 1 штатна посада та прибиральниця 0.5 ставки ,тобто посаду спеціаліст-землевпорядник (яку обіймав позивач) було скорочено та альтернативної посади для позивачці не встановлено та з цих питань не було і запропоновано, що також підтверджується штатним розписом та поясненнями відповідача та свідків (арк.спр.53-54).

Позивач до звільнення працювала на посаді спеціаліста землевпорядника Талівської сільської ради Луганської області, вищевказаними доказами підтверджено факт скорочення посади позивача при проведені реорганізації. Зазначені обставини позивачем визнані , однак в апеляційній скарзі вона зазначила як навмисне незаконне затвердження штатного розпису на 2019 рік головою сільради , в якому посади землевпорядника або рівнозначної посади спеціаліста не включено. Отже доводи апелянта з цього питання судом не приймаються.

Суд апеляційної не вбачає порушень щодо проведення реорганізації та скорочення штату працівників, прийняті наказів та рішень сільською радою, оскільки жоден з документів в судовому порядку нечинними або протиправним не визнавався, вони є чинними та підлягають виконанню, відтак посилання на ці обставини в апеляційній скарзі також є незмістовними.

Щодо тверджень представника позивача, що посада спеціаліста-землевпорядника не визначена як така, що підлягає скороченню, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , судам необхідно мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 7 квітня 2011 року №114/06/187-11 роз`яснило, що чисельність працівників - це списочний склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Враховуючи викладене суд вважає, що роботодавець має право самостійно визначати, змінювати чисельність працівників і штатний розпис. При цьому, дані обставини не потребують додаткового доведення, тому суд не може вимагати у відповідача обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату.

Відтак, твердження позивача, що рада не може працювати без посади спеціаліста землевпорядника є суб`єктивним твердженням позивача.

При цьому, рішення про реорганізацію та встановлення штатного розпису зі скороченням штату не є предметом позовних вимог.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено процедуру вивільнення працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З матеріалів справи вбачається, що на час звільнення та до теперішнього часу відсутня не тільки робота за відповідною професією чи спеціальністю, а й будь-яка інша вакантна посада, що підтверджується штатним розписом Красноталівської сільської ради станом на 1 серпня 2019 року та на 01 січня 2020 року (арк.спр.53-54; 176 зв.бік).

Так, в дотримання процедури про звільнення, листом № 04 за підписом голови Красноталівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області Батальщиковим С.В. від 16.07.2019 працівників Талівської сільської ради (згідно зі списком до Додатку 1) попереджено про наступне вивільнення у порядку ст.49-2 КЗпП України, зокрема повідомлено позивача - ОСОБА_1 (арк.спр.48).

Позивач відмовилась ознайомлюватись із зазначеним попередженням про наступне вивільнення працівників, про що складено Акт за фактом не підпису розпорядження сільського голови від 05.08.2019 (арк.спр.50).

Твердження позивача, що вищевказаний акт складено пізніше є незмістовним, оскільки не підкріплено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства.

Розпорядженням голови Красноталівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області від 04.10.2019 № 13 ос позивача звільнено з посади 05.10.2019 у зв`язку з реорганізацією Талівської сільської ради шляхом приєднання до Красноталівської сільської ради (арк.спр.11) та відповідно внесена запис до трудової книжці ОСОБА_1 про звільнення з роботи у зв`язку з реорганізацією п.1 ст.40 КЗпП України, Розп. № 13ос від 04.10.2019 (арк.спр.13).

Судом першої інстанції допитані як свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що 05.08.2019 розпорядження від 16.07.2019 про попередження про наступне вивільнення працівників було надано під особисте ознайомлення всім працівникам, деякі підписали, про що складено лист ознайомлення.

В суді першої інстанції позивач не спростовувала зазначеного факту, а тільки просила надати час для ознайомлення, про що зазначено в рішенні суду та не спростовано апелянтом в апеляційній скарзі.

Таким чином, суд дійшов висновку що відповідачем була дотримана процедура вивільнення позивача передбачена трудовим законодавством, доказів протилежного суду не надано.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги термін дії трудового договору з позивачем, якій закінчився 18.02.2016 року, оскільки зазначено не впливало на підстави звільнення відповідача, яка продовжувала працювати до часу реорганізації сільської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо доцільності відмови у задоволені позовних вимог (як про скасування наказу про вивільнення) так і похідних від нього (поновлення на посаді, пропонування іншої роботи та стягнення середнього заробітку).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представника позивача - адвоката - Прийми Романа Сергійовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 360/4573/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 360/4573/19 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19 серпня 2020 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.

Судді Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв

Г.М. Міронова