Постанова

від 19.08.2020 по справі 640/13931/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13931/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Чаку Є.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Енергомаш М до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство Енергомаш М (далі - позивач, ПП Енергомаш М ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2019 №0022531404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.05.2019 №0022531404.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що зменшення відповідачем розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 58580,00грн. є безпідставним, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

ПП Енергомаш М подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що апелянт не навів конкретних фактів порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які б могли бути правовою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 29.03.2019 №3862, службового посвідчення, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Енергомаш М (код ЄДРПОУ 37423539) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Трансремонтбут (код ЄДРПОУ 41387455) за вересень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 377/26-15-14-04-05/37423539 від 12.04.2019.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року у сумі 58580,00 грн.

Контролюючим органом зроблено висновок про те, що операції здійснені ТОВ Трансремонтбут не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених товарів від контрагента ТОВ Трансремонтбут на адресу ПП Енергомаш М та свідчить про те, що правочини між ТОВ Трансремонтбут на ПП Енергомаш М на суму 351480,00, у тому числі ПДВ 58580,00 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків.

Висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що ТОВ Трансремонтбут перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Луганській області. Основним видом діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля. У вересні 2017 року на підприємстві працювала 1 особа (жінка). Залучення до виконання робіт осіб, які є фізичними особами-підприємцями, також не встановлено. Вартість основних засобів на кінець звітного періоду складала 350000 грн 00 коп. ТОВ Трансремонтбут має чинне свідоцтво платника податку на додану вартість, останню податкову звітність за подано за грудень 2018 року.

За результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що номенклатура товарів, які придбавало товариство не відповідає номенклатурі товарів, які були отримані ПП Енергомаш М (люки каналізаційні магістральні чавунні).

Додатково відповідач зазначає, що згідно з довідкою від 20 червня 2018 року №489/12-32-21-05 Головного управління ДФС у Луганській області про встановлення місцезнаходження ТОВ Трансремонтбут за податковою адресою не виявлено. Об`єкти нерухомого майна, які б належали товариству на праві власності відсутні. Укладення договору оренди складку не підтвердилося за результатами опитування керівника ТОВ Промтекс , яке є власником складських приміщень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.05.2019 № 0022531404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 58580,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що надані первинні позивачем до суду документи підтверджують вчинення господарських операцій між ТОВ Трансремонтбут та ПП Енергомаш М .

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Відповідно до пп.пп. а , б п.185.1 ст.185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПКподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав договірні взаємовідносини з TOB Трансремонтбут на підставі договору на закупівлю товарів №56 від 15.09.2017, за яким Продавець (TOB Трансремонтбут ) зобов`язується поставити ливарну продукцію (люки та дощоприймачі чавунні), а Покупець (ПП Енергомаш М ) прийняти та оплатити поставлену продукцію (а.с.40-41).

На підтвердження вчинення господарських операцій між TOB Трансремонтбут та ПП Енергомаш М позивачем надано надано:

- копії видаткових накладних від 16.09.2017 №3, від 16.09.2017 №5, від 16.09.2017 №6, від 16.09.2017 №8, від 16.09.2017 №10 на загальну суму 351480,00 грн., у тому числі ПДВ 58580,00 грн. та копії податкових накладних від 16.09.2017 №3, від 16.09.2017 №5, від 16.09.2017 №6, від 16.09.2017 №8, від 16.09.2017 №10 на загальну суму 351480,00 грн., у тому числі ПДВ 58580,00 грн.;

- копію довіреності №45 від 16.09.2017, виписану ПП Енергомаш М директору ОСОБА_1 на отримання товарно-матеріальних цінностей від TOB Трансремонтбут за договором №56 від 15.09.2017;

- платіжні дорученнями, банківськими виписками про списання коштів з рахунку позивача на користь контрагента, актами звірки взаєморозрахунків.

Згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних вказані податкові накладні зареєстровані у встановленому порядку, сума податку на додану вартість в розмірі 58580,00 грн. включена до податкового кредиту у звітному податковому періоді за вересень 2017 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року.

Умовами договору на закупівлю товарів №56 від 15.09.2017 передбачено, що пунктом передачі товару покупцю є склад готової продукції за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21.

Факт зберігання товару підтверджується документами про облік товарів на складі позивача за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 та договором суборенди складського приміщення від 01.01.2017 №Г10/12/2017.

Крім того, у матеріалах справи наявні документи на підтвердження подальшої реалізації товару (ТОВ Сінта Сервіс , ТОВ Ліга-Строй ), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, сертифікаційними документами, платіжними документами.

Оцінивши зазначені документи у сукупності з умовами договору на закупівлю товару, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вони не є достатніми для підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.4 умов договору передача-приймання товару по кількості і якості здійснюється сторонами відповідно до товаросупровідних документів передбачених чинним законодавством України. На кожну відвантажену партії продукції Продавцем видається накладна та податкова накладна, паспорт та протокол випробувань продукції на механічні властивості, сертифікат відповідності Державним Стандартам України. Крім того, сторонами складається та підписується акт передачі - прийомки передачі готової продукції.

Судом з матеріалів справи встановлено, що паспорт, протокол випробувань продукції на механічні властивості, сертифікат відповідності Державним Стандартам України, передбачені п.2.4 Договору ні до перевірки податковим органом ні до матеріалів справи не надавалися.

Не було надано ні до перевірки, ні до матеріалів справи і актів прийому - передачі товару, складання яких передбачено п.2.4 Договору.

Колегія суддів наголошує, що стверджуючи про реальність господарських операцій, позивачем не надано підтверджуючих документів щодо фактичного переміщення (транспортування) придбаного товару на всіх етапах його руху від постачальника до покупця.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що до перевірки не надавалися та в матеріалах справи відсутні товаросупровідні документи хоча відповідно до п.2.4 умов договору передача-приймання товару по кількості і якості повинна була здійснюватися відповідно до них.

Також з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити ні вид транспорту, ні конкретну особу, яка була відповідальною за транспортування товару.

У свою чергу, як вказав Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року по справі № 826/11020/15, дослідження наведених вище обставин є обов`язковим при розгляді справ цієї категорії.

Суд касаційної інстанції у цьому рішенні також наголосив, що докази, які можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли, як транспортувався, ким приймався тощо). Реальність також потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги (роботи) отримано від указаних у первинних документах контрагентів. У цьому рішенні, а також у постанові від 11 липня 2019 року по справі № П/811/1827/15, Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування реальної можливості контрагента поставити спірні товари з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Наявність в матеріалах справи сертифікату якості від 12.09.2017 №258 жодним чином не підтверджує отримання його саме від TOB Трансремонтбут .

Не знайшли свого пітвердження і доводи позивача щодо подальшої реалізації товарів, отриманих від від TOB Трансремонтбут .

З копій видаткових накладних від 16.09.2017 №3 від 16.09.2017 №5, від 16.09.2017 №6, від 16.09.2017 №8, від 16.09.2017 №10 на загальну суму 351480,00 грн., наданих до перевірки та до матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП Енергомаш М отримало від TOB Трансремонтбут

Дощоприймач каналізаційний чавунний С 250 в кількості 10 шт.;

Люк С (В 125) з замикаючим пристроєм в кількості 10 шт.;

Люк каналізаційний чавунний С 250 Н-120 Водоканал з запираючим пристроєм в кількості 60 шт.(видаткові накладні №5 та №6);

Люк каналізаціний магістральний чавунний Д400 Н-120 в кількості 43 шт.(видаткові накладні №8 та №10);

Відповідно до видаткової накладної №36 від 12.12.2017 про повернення постачальнику товарів згідно акту повернення №35 від 12.12.2017 позивачем через невідповідність товару ДСТУ та наявність дефектів повернуто ТОВ Трансремонтбут , зокрема, Люк каналізаційний чавунний важкий Т С 250 Н -120 Водоканал в кількості 60 шт.(а.с.55,56). Тобто, товару Люк каналізаційний чавунний важкий Т С 250 Н -120 Водоканал ., отриманного від ТОВ Трансремонтбут в загальній кількості 60 шт. у позивача не залишилося.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище господарські операції позивача його контрагентом щодо поставки товару не мали реального характеру, а їх результати оформлені лише документально.

Крім того, судом враховано, що видами діяльності позивача за КВЕД є: 24.51 Лиття чавуну 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 24.52 Лиття сталі; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів.

Так, суд апеляційної інстанції, з огляду на обсяг та вид товару, ставить під сумнів наявність у позивача ділової мети при укладенні спірного договору, адже позивач мав змогу виробити товар власними силами. Також судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що товар з аналогічною назвою тому, який ПП Енергомаш М придбав у ТОВ Трансремонтбут , ним реалізувася його контрагентам ТОВ Сінта Сервіс , ТОВ Ліга-Строй до укладання між ним та ТОВ Трансремонтбут договору №56 від 15.09.2017. Тобто, позивач також не довів мети отримання економічного ефекту від таких послуг.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище господарські операції позивача його контрагентом щодо надання послуг не мали реального характеру, а їх результати оформлені лише документально.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом з огляду на інфрмацію, яка висвітлена в ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2018 року у справі №751/1506/18, оскільки до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову за адміністративним позовом приватного підприємства Енергомаш М до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: