Постанова

від 19.08.2020 по справі 560/3451/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3451/19

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

19 серпня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.

за участю:секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.

представника позивача: Злотенка С.О.

представника відповідача:Іванова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі відповідач 1) та Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (відповідач 2) в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 16.09.2019 №34095/11319-32-19/16.3.2 про відсутність підстав призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 1-ї "Б" групи інвалідності з визначенням втрати 90% працездатності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, оформлене протоколом від 30.09.2019 №5, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомогу у зв`язку з встановленням 1-ї "Б" групи інвалідності з визначенням втрати 90% працездатності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

-зобов`язати Міністерство юстиції України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату 22.12.2017 з встановленням 1-ї "Б" групи інвалідності з визначенням втрати 90% працездатності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

-зобов`язати керівника Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до рішення Міністерства юстиції України про призначення та виплату одноразової грошової допомогу видати наказ про виплату такої допомоги;

-зобов`язати Міністерство юстиції України та Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по справі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позов задоволено частково:

-визнано протиправним повернення Міністерством юстиції України листом від 16.09.2019 №34095/11319-32-19/16.3.2, про відмову на доопрацювання документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І-ї "Б" групи інвалідності;

-визнано протиправним та скасовано рішення комісії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, оформлене протоколом від 30.09.2019 №5, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомогу у зв`язку з встановленням І-ї "Б" групи інвалідності;

-зобов`язано Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України повторно надіслати до Міністерства юстиції України висновок від 22.08.2019 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І-ї "Б" групи інвалідності;

-зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути документи та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку №850, про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І-ї "Б" групи інвалідності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач та відповідач-Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подали апеляційні скарги.

В обгрунтуванні апеляційної скарги позивача зазначено, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України повторно надіслати до Міністерства юстиції України висновок від 22.08.2019 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І-ї "Б" групи інвалідності не узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки як встановлено самим же судом, керівник Державної кримінально-виконавчої служби України надіслав до Міністерства юстиції України висновок від 22.08.2019 про призначення позивачу ОГД.

При цьому, в апеляційній скарзі зауважено, що зобов`язання Міністерства юстиції України розглянути документи та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку №850 про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І-ї "Б" групи інвалідності, не відновить в повному обсязі порушених прав останнього та не гарантує ефективності такого захисту.

Мотивами апеляційної скарги поданої Міністерством юстиції України зазначено те, що встановлення вищої групи інвалідності позивачу відбулося понад дворічний термін, передбачений законом після встановлення первинної групи інвалідності, а відтак останній не має права на отримання ОГД.

Також апелянтами подано відзиви на апеляційні скарги, обгрунтування яких, аналогічні тим, що зазначені в їхніх апеляційних скаргах.

Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, просить її задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. В свою чергу, представник позивача підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги Міністерства юстиції України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача 1підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач в період з 06.10.1980 по 03.02.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №10о/с від 10.02.2005, яким внесено зміни до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №5о/с від 24.01.2005, полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальник Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників кримінально-виконавчої системи, звільнений у відставку за пунктом 65 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 03.02.2005.

Згідно виписки з акта огляду МСЕК серії ХМ№247372 позивачу вперше встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, з 10.04.2012.

Під час повторного огляду МСЕК 22.12.2017 ОСОБА_1 установлена І "Б" група інвалідності довічно.

23.01.2019 позивач звернувся до начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І "Б" групи інвалідності.

Рішенням комісії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, оформленим протоколом №13-19 від 18.03.2019, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки після первинного огляду МСЕК минуло більше ніж два роки. Вказане рішення позивач оскаржив до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року визнано протиправним та скасовано рішення комісії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, оформлене протоколом №13-19 від 18.03.2019 про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з визначенням останньому першої "Б" групи інвалідності.

При цьому, до прийняття Хмельницьким окружним адміністративним судом вищезазначеного рішення, Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України листом №11/4260 від 10.06.2019 надіслало заяву позивача від 23.01.2019 з доданими матеріалами начальнику Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_2 , для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І "Б" групи інвалідності.

Комісією Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України прийняла рішення, оформлене протоколом №4 від 22.08.2019 про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, виділених за КПКВК 3601020 КЕКВ 2730 у сумі 440500,00 грн.

22.08.2019 в.о. начальника Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ в сумі 440500,00 грн.

22 серпня 2019 року Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України надіслав Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку супровідним листом №241/02-4/19СБ розрахунок потреби в коштах та копії документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності ОСОБА_1 у зв`язку із встановлення І-ї групи інвалідності.

Листом Міністерства юстиції України від 16.09.2019 №34095/11319-32-19/16.3.2 матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання Хмельницькому центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, в якому з посиланням на пункт 4 Порядку №850 вказано, що від дати первинного огляду МСЕК до дати встановлення І-ї групи інвалідності позивача пройшло понад два роки, що не передбачає виплату одноразової грошової допомоги.

На підставі вказаного листа, комісію Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України прийнято рішення, оформлене протоколом №5 від 30.09.2019, про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Вважаючи відмову Міністерства юстиції України, оформлену листом від 16.09.2019 №34095/11319-32-19/16.3.2 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги та рішення комісії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, оформленого протоколом від 30.09.2019 №5 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що п. 4 Порядку №850 на який послався відповідач 1, не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Вказана правова норма лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Рішення в частині відмови в задоволенні позову мотивоване тим, що зобов`язання відповідачів прийняти рішення про призначення ОГД та виплатити зазначену допомогу буде втручанням суду у дискреційні повноваження останніх.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Ч. 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 року №1085/2010 утворено, зокрема, Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №394/2011, Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Ч.5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію ( частина п`ята статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 766-VIII ( 766-19 ) від 10.11.2015; в редакції Закону N 1774-VIII ( 1774-19 ) від 06.12.2016 ).

Так, до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 (далі - Порядок №4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов`язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно пункту 1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Так, рішення суду першої інстанції обгрунтоване тим, що норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 в подібних правовідносинах щодо виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності, дійшла висновку про необхідність застосування зазначеного дворічного строку з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому особі у якої між первинним та вторинним встановленням групи інвалідності минуло понад два роки, слід відмовляти в призначенні одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Стосовно доводів представника позивача відносно того, що Міністерством юстиції України не приймалося жодне рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач досліджував документи, подані позивачем і хоча рішення по них не виносилося, останні повернуто з підстав, які свідчать, що розгляд фактично відбувся і не визнається саме право позивача на отримання допомоги. Отже, не зважаючи на форму вирішення звернення позивача, має місце відмова по суті звернення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 26 травня 2020 року у справі №281/490/17 (адміністративне провадження №К/9901/48241/18).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки між первинним та повторним встановленням позивачу групи інвалідності пройшло понад два роки, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення відповідача 1 від 16.09.2019 про відмову в призначенні та виплаті одноразової допомоги в зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності та зобов`язання прийняти рішення про призначення та виплату, а також для визнання протиправним та скасування спірного рішення комісії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, оформлене протоколом від 30.09.2019 №5.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції. В той же час, аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу ДКВС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 серпня 2020 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.