Постанова

від 18.08.2020 по справі 1.380.2019.005359

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005359 пров. № А/857/7528/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Большакової О.О., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (суддя - Крутько О.В., м. Львів, повний текст судового рішення складно 29 травня 2020 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в жовтні 2019 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2019 №0062255013. В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі помилкових висновках контролюючого органу про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника, згідно поданої податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року в сумі 12979,30 грн. Позивач наголошує, що станом на дату подання декларації за травень 2019 року за даними системи електронного адміністрування сума ліміту становить 75329,79 грн., отже заявлена платником податків сума до відшкодування 15633,00 грн. є значно меншою за розраховану за формулою суму на дату подання декларації, а відтак відповідає нормам пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №1.380.2019.005359 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту б пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено суду бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року в сумі 12979,30 грн., натомість сума бюджетного відшкодування, встановлена за результатами перевірки становить 2653,70 грн.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 18.07.2019 працівниками Головного управління ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2019 року, за результатами якої складено акт від 18.07.2019 №450/50.13-10/ НОМЕР_1 .

Відповідачем в акті перевірки вказано, що за даними поданого ФОП ОСОБА_1 додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року розрахунок бюджетного відшкодування складається з наступних сум за періодами виникнення від`ємного значення: травень 2019 року - 2653,48 грн.; лютий 2019 року - 12979,30 грн.

За даними поданого ФОП ОСОБА_1 додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року платник декларує бюджетне відшкодування з ПДВ за період виникнення від`ємного значення лютий 2019 року по контрагенту ПВКП АБРЕКОС в сумі 12979,30 грн., однак за даними податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року відсутнє від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, та за даними податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року у ФОП ОСОБА_1 відсутнє від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ за травень 2019 року задекларовано значення р. 16 в сумі 0 грн., що свідчить про відсутність від`ємного значення за попередні податкові періоди, в т.ч. лютий 2019 року. Про вказане також свідчить відсутність значення р. 21 та додатку 2 до податкових декларацій з ПДВ за лютий 2019 та квітень 2019 року.

Таким чином, в ході проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачем підпункту б пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку згідно поданої податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року в сумі 12979,30 грн.

На підставі акта 06.08.2019 перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми В1 №0062255013.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що сума ПДВ за лютий 2019 року, яка віднесена позивачем до податкового кредиту у травні 2019 року підтверджена первинними документами, що не заперечується відповідачем, з огляду на що відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит, а відповідно і права на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами підпункту б пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Порядок заповнення податкової декларації визначений розділом V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі - Порядок №21).

Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено порядок заповнення розділу III Розрахунки за звітний період податкової звітності з податку на додану вартість: 1) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу; 2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

3) сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

4) сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

5) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно матеріалів справи, позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року із додатками: рахунок коригування сум податку на додану вартість (Д3), заява про повернення суми бюджетного відшкодування або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

У графі 2 таблиці 2 Додатка З (ДЗ) до декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року ФОП ОСОБА_1 вказала індивідуальні податкові номери постачальників робіт/послуг, в тому числі і ПВКП АБРЕКОС , з яким у лютому 2019 року здійснено господарську операцію, на що виписані податкові накладні, які включені до податкового кредиту, відображені за нормами податкового законодавства в Додатку 5, та Додатку 3 в травні 2019 року.

Вищевказана декларація прийнята відповідачем та зареєстрована за №9130778789 .

Проте, контролюючим органом на підставі проведеної камеральної перевірки, складено акт у якому зроблено висновки про порушення позивачем підпункту б пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку додану вартість за рахунок платника у банку згідно поданої податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року в сумі 12979,30 грн.

Позивач зазначає, що оскільки, декларація з ПДВ в автоматичному режимі пройшла перевірку, тому не містить помилки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року розрахунок бюджетного відшкодування (Додаток 3) здійснено, в тому числі, з урахуванням від`ємного значення за лютий 2019 року (по постачальнику ПВКП АБРЕКОС (індивідуальний податковий номер 191681013216)) у сумі 12979,00 грн.

У вищевказану податкову декларацію (податковий кредит) було включено податкові накладні за лютий 2019 року, а саме: податкову накладну від 26 лютого 2019 року №65; податкову накладну від 01 лютого 2019 року №4.

Вищевказані податкові накладні були своєчасно зареєстровані у порядку, передбаченому податковим законодавством України, що не заперечується відповідачем.

Так, згідно з Додатку 5 до податкової декларації (розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) податкові зобов`язання ФОП ОСОБА_1 становили 6483,00 грн., а податковий кредит 22116,00 грн., з урахуванням податкової накладної від 26 лютого 2019 року № 65 на суму 10478,00 грн. та податкової накладної від 01 лютого 2019 року № 4 на суму 8984,00 грн. на загальну суму 19462,00 грн. по ПВКП АБРЕКОС , що за мінусом податкових зобов`язань становить 12979,00 грн.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи інші податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит у травні 2019 року, а саме: по контрагенту ПАТ Укрнафта (індивідуальний податковий номер 001353926654) податкова накладна від 18 травня 2019 року №8518005 на суму ПДВ у розмірі 166,75 грн. та податкова накладна від 06 травня 2019 року № 8506008 на суму ПДВ у розмірі 500,00 грн., у розмірі 667,00 грн.; по контрагенту ПП ВРС ТАЄРС (індивідуальний податковий номер 387342713334) податкова накладна від 02 травня 2019 року №2 на суму ПДВ у розмірі 1633,33 грн.; по контрагенту ТзОВ Укравтозапчастина (індивідуальний податковий номер 307222026517) податкова накладна від 31 травня 2019 року №1461 на суму ПДВ у розмірі 353,40 грн.

З огляду на те, що сума ПДВ за лютий 2019 року, яка віднесена позивачем до податкового кредиту у травні 2019 року підтверджена первинними документами, що не заперечує відповідач, відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит, а відповідно і права на отримання бюджетного відшкодування.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови наявності у платника податку належно оформлених податкових накладних та відсутності спору щодо реальності господарських операцій із поставки товарів, робіт, послуг.

Станом на дату подання декларації за травень 2019 року за даними системи електронного адміністрування сума ліміту становить 75329,79 грн., що не заперечується самим відповідачем, а відтак заявлена позивачем сума до відшкодування 15633,00 грн. відповідає нормам пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки від 18.07.2019 №450/50.13-10/2545215988 податковий орган по суті не заперечує факт правомірності формування підприємством податкового кредиту та виникнення в останнього права на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підставою для відмови у наданні бюджетного відшкодування може бути лише з`ясування контролюючим органом за результатами проведення перевірки факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Натомість, контролюючий орган не спростовує факту реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами та правомірності формування податкового кредиту по цих операціях, що призвело до виникнення від`ємного значення сум ПДВ, частину якого позивач заявила до бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач у апеляційній скарзі жодним чином не спростовує вказаний висновок суду першої інстанції та не спростовує факт правомірності формування ФОП ОСОБА_1 , податкового кредиту та виникнення в неї права на отримання бюджетного відшкодування.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.