Постанова

від 20.08.2020 по справі 140/460/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/460/20 пров. № А/857/6012/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Большакової О.О., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м.Луцьк) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтарсіо звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000019/2 від 29.01.2020.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просила скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що з огляду на встановлений факт не підтвердження поданими до митного контролю та оформлення документами заявленої декларантом митної вартості, вимоги митниці щодо надання додаткових документів повністю узгоджується з нормами чинного митного законодавства України.

В той же час, виявленні митним органом розбіжності в поданих до митного оформлення документами, відмовою декларанта у наданні витребуваних митним органом документах, а також наявною в митного органу ціновою інформацією ЄАІС, слугувало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, прийняте рішення про коригування митної вартості UА205050/2020/000019/2 від 29.01.2020 року таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Відносно задоволених судом першої інстанції витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги, зазначено, що зважаючи на об`єм поданого адміністративного позову, наведення в ньому лише норм митного законодавства та відсутність жодного обґрунтування позиції позивача щодо незаконності оскаржуваного ним рішення про коригування, вважає заявлений до стягнення розмір суми коштів за підготовку позову та подання його до суду явно завищеним.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 січня 2020 року між ТзОВ Інтарсіо та Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) було укладено контракт №2.01.2020. За умовами контракту Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) продає, а позивач (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки SIGNAL ; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін. Відповідно до контракту №2.01.2020, специфікації від 23 січня 2020 року №F/KEX/20/000015 до контракту ТзОВ Інтарсіо придбало у продавця партію меблів (21 товарних позицій) на загальну суму 115 917,17 злотих.

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста Ковель Волинської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ "ВЕСТ ФРУТ ГРУП", 24 січня 2020 року було подано електронну митну декларацію №UA205050/2020/003872. Відповідно до цієї митної декларації товар Меблі було задекларовано за 21 товарною позицією. Для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації додав такі документи: декларацію митної вартості; контракт №2.01.2020 від 02.01.2020; додаткову угоду №1 до контракту №2.01.2020 від 02.01.2020; специфікацію від 23.01.2020 №F/KEX/20/000015; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.01.2020 №VAT F/KEX/20/000015; договір про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019; заявку на перевезення вантажу №23/01/20 від 23.01.2020; довідку №02 від 23.01.2020 про транспортні витрати; товаро-транспортну накладну (CMR) від 23.01.2020; платіжне доручення №25 від 24.01.2020 про проведення платежу за товар в сумі 115 917,17 злотих; прайс-лист постачальника про відпускну вартість меблів; експортну декларацію країни походження товару від 23.01.2020 №20PL341010Е0014827. Митну вартість товару визначено за основним методом на рівні 115 917,17 злотих. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом включено вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску Ягодин в сумі 2 413 злотих (еквівалент 15 463,95 грн).

За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 29 січня 2020 року надіслано повідомлення про необхідність надати висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські, документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (калькуляцію транспортних витрат з відомостями про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Листом від 29 січня 2020 року ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП повідомило митний орган, що не має змоги надати додаткові документи.

Того ж дня Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення від 29 січня 2020 року №UA205050/2020/000019/2 про коригування митної вартості товарів, відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у відношенні 12 товарних позицій (товар №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 12, 14, 15, 18, 21 згідно нумерації в МД) та митну вартість товару у відношенні вказаних 12 товарних позицій визначено (скориговано) за резервним методом згідно зі ст.64 МКУ відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

Щодо товарів по інших 9 товарних позиціях (товар №№ 1,7, 10, 11, 13, 16, 17, 19, 20 згідно нумерації в МД) заявлена декларантом митна вартість визнана органом доходів і зборів і відповідно не коригувалась.

У рішенні вказано, що під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару, згідно п.4 ст.54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п.10.5 ст.58 МКУ), то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України № 599 від 24.05.2012 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки ТСА необхідні дані про вартість перевезення, навантаження, страхування. В Договорі №2-2019 від 12.02.2019 року, про надання транспортних послуг, в п. 2.1 вказано, що зобов`язання перевезення виконують перевізник та експедитор. Згідно п.3.1.2 навантаження здійснює експедитор, а в п. 4.1 вказано, що навантаження здійснює вантажовідправник. В п.5.2 вказано, що оплата здійснюється в гривнях, а в заявці на перевезення від 23.01.20120 року №23/01/20 валюта розрахунку - польські злоті. В довідці про транспортні витрати №02 від 23.01.2020 не вказана вартість навантаження. Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МК України є складовими митної вартості. Згідно до п.17 ст.58 МКУ, особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно ст.53 МК України декларанту запропоновано в 10- ти денний термін надати: висновки про вартісні та 'якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; і документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження, вартість ; експедиційних послуг), відповідно н.2.3 підтвердження прийняття заявки; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території У країни; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що с ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Перелічені документи декларантом не надано.

У зв`язку з вищевикладений та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.б ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62; МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ відповідно цінової інформації ЄАІС митна вартість : товар №2 (МД№иА205050/2019/200839 від 13.12.2019) - 15,43PLN; товар №3 (МД №UА20503 0/2020/0005 71 від 11.01.2020, UА205040/2019/055874 від 28.11.2019) - 15,38 PLN; товар №4 (МД№UА205040/20119/55874 від 28.11.2019) - 15,74 PLN; товар №5 (МД UА205040/2019/55136 від 22.11.2019) - 15,54 PLN; товар №6 (МД №UА205040/2019/55136 від 22.11.2019) - 18,29PLN; товар №8 (МД №UА205040/2019/57082 від 05.12.2019, UА205040/2019/55136 від 22.11.2019) - 15,49 PLN; товар №9 (МД №UА205020/20І19/34366 від 05.12.2019) - 16,14 PLN; товар №12 (МД №UА205040/2019/55136 від 22.11.2019) - 15,54 PLN; товар № 14 (МД №UА205040/2:019/55874 від 28.11.2019) - 17,65 PLN; товар № 15 (МД №UА205040/2019/55874 від 28.11.2019) - 15,78 PLN; товар № 18 (МД №UА205040/І0)9/55874 від 28.11.2019) - 17,94 PLN; товар № 21 (МД №UА205040/20І9/55874 від 28.11.2019, UА205020/2019/33619 від 28.31.2019) - 15,74 PLN.

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МКУ. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або в судовому порядку.

Різниця сум митних платежів між митною вартістю визначеною митним органом згідно прийнятого рішення ( про коригування митної вартості товару від 29.01.2020 року №205050/2020/000019/2 та заявленою декларантом до митного оформлення становить 80 637,98 грн.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ст.55МК України за МД від 29.01.2020 року №205050/2019/005238.

Розглядаючи даний спір суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Відтак, зроблено висновок, що спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегією суддів здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України, визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч.4).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За змістом частин десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що декларантом при здійсненні митного оформлення товару було надано наявні у нього документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: контракт від 02 січня 2020 року №2.01.2020; додаткову угоду №1 до контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020; рахунок-фактура (інвойс) від 23 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000015; платіжне доручення від 24 січня 2020 року №25 на суму 115 917,17 злотих (оскільки рахунок сплачено). Ці документи визначають фактурну вартість оцінюваного товару. Також оскільки до митної вартості включено транспортні витрати, які за умовами поставки не були включені у вартість товару, позивач надав транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Додатково надані декларантом документи - митна декларація країни відправлення від 23 січня 2020 року №20PL341010E0014827, прайс-лист продавця.

Імпорт товару не підлягає ліцензуванню, а тому ліцензія на імпорт товару не вимагається; страхування товару не здійснювалося, відтак страхові документи не надавалися.

Необхідно також зазначити, що відповідно до умов багаторазового контракту від 02 січня 2020 року 32.01.2020, укладеного між компанією Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) та ТзОВ Інтарсіо строком до 31 грудня 2022 року, предметом контракту є меблеві вироби (товар) торгової марки SIGNAL ; кількість товару і строки поставки узгоджуються безпосередньо під час замовлення (в специфікаціях) (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлена в додатку до договору в польських злотих та може бути переглянута за згодою сторін; також продавець товару формує ціну для покупця на підставі прайс-листа для оптових покупців. Покупець є офіційним представником компанії продавця, має персоніфіковану знижку на товар - 30% від ціни у прайс-листі. Згода про ціну досягається підписами уповноважених представників постачальника та покупця в специфікації. Як встановлено контрактом, поставка товару здійснюється окремими партіями (пункт 2.1). Цим контрактом визначено умови поставки: товар постачається автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA чи за взаємною згодою на інших умовах, про що зазначається в специфікації та інвойсі (пункт 2.2.); товар передається запакованим (вимоги до пакування визначені у пункті 2.4 контракту).

Відтак, узгоджені ціни на товар визначені сторонами в додатку до контракту; поставка здійснюється за рахунок покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Прайс-лист для сторін контракту має інформаційний зміст; остаточна ціна формується на його основі та з урахуванням будь-яких інших преференцій чи умов, щодо яких досягнуто згоди сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Таким чином, з зазначеного слідує, що документами, які свідчать про ціну товару, яка підлягає сплаті позивачем як покупцем, є додаткова угода №1 від 02 січня 2020 року до контракту №2.01.2020, специфікація від 23 січня 2020 року №F/KEX/20/000015, рахунок-фактура (інвойс) від 23 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000015, платіжне доручення від 24 січня 2020 року №25. Такі документи надані при митному оформлені. Розбіжностей у визначенні ціни за конкретною позицією товару у цих документах ні митницею, ні під час розгляду справи не встановлено. Вартість товару становить 115 917,17 злотих.

Для розрахунку митної вартості за першим методом її визначення було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Ягодин в сумі 2 413 злотих, що становить 15 463,95 грн.

В підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 з підприємцем перевізником ОСОБА_1 (Республіка Польща), заявку на перевезення вантажу від 23 січня 2020 року №23/01/20, довідку про транспортні витрати від 23 січня 2020 року №02, товарно-транспортну накладну (CMR) від 23 січня 2020 року.

Згідно з пунктом 2.2. договору про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 умови перевезення визначаються в разовій заявці експедитора, яка узгоджується з перевізником і є невід`ємною частиною договору. Зі змісту вказаного договору очевидним є поєднання в одній особі замовника та експедитора . У заявці містяться відомості про вартість перевезення в сумі 3 447 злотих, а довідка від 23 січня 2020 року №02 деталізує вартість перевезення до місця в`їзду в Україну та по Україні до місця розвантаження. Так відповідно до довідки, виданої перевізником Wojcicki Robert, транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становлять: від місця завантаження PL-27-400 OSTROWIEC SW до кордону України пункт пропуску Ягодин - 2 413 злотих, а від пункту пропуску "Ягодин" до місця розвантаження місто Ковель (Волинська область, Україна) - 1 034 злотих. Також вказано, що додаткове страхування вантажу не проводилось.

Отже, позивач самостійно не здійснював перевезення вантажу власним транспортом та з цих причин аргументовано не міг надати витребувану митницею калькуляцію транспортних витрат у спосіб, в який визначив відповідач.

Поряд з цим, не заслуговують на увагу апеляційного суду покликання на те, що у довідці про транспортні витрати від 23 січня 2020 року №02 відсутні відомості щодо витрат на навантаження, оскільки пунктом 2.2 контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020 встановлено, що товар доставляється автомобільним транспортом на умовах FCA. Умови поставки FCA передбачають, що витрати по перевезенню товарів несе покупець, а витрати по навантаженню товару при передачі його на складі продавця у наданий покупцем транспортний засіб покладені на продавця.

Вимога митниці стосовно надання декларантом виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляції) може мати місце (є правомірною) лише у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частина четверта статті 53 МК України).

Враховуючи встановленні обставини справи колегія суддів вважає, що митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Все це дає підстави для висновку, що сумніви митниці щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже ЄАІС з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

У рішення про коригування митної вартості товарів від 29 січня 2020 року №UA205050/2020/000019/2 зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач не надав; він також не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Поряд з цим, контролюючим органом не наведено жодного пояснення вибірковості коригування митної вартості задекларованих товарів, а саме митним органом було скориговано митну вартість лише у відношенні 12 товарних позицій з 21 задекларованої. У відношенні решти 9 товарних позицій митна вартість була визнана митним органом.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями контролюючого органу, відтак рішення про коригування митної вартості товарів від 29 січня 2020 року №UA205050/2020/000019/2 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправними та скасувати, а позов задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 16 березня 2020 року представником позивача адвокатом Парфелюком Г. І. подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 7 882 грн.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2020 року №18/20, укладеного між Адвокатським бюро Сергій Степанюк і Партнери (далі - Адвокатське бюро) та ТзОВ Інтарсіо , а також ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АС №1003154, який виданий на підставі вказаного договору Адвокатським бюро адвокату Парфелюку Г. І.

Актом наданих послуг від 13 березня 2020 року №18/20 визначено перелік наданих послуг/виконаних робіт на загальну суму 7 882,50 грн, а саме: 1) консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 29.01.2020 року №11А205050/2020/000019/2, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способу захисту (1/2 год) - 525,50 грн; 2)вивчення, аналіз і оцінка наявних письмових доказів, підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов`язаних із публічно-правовим спором (2 год) - 2 102 грн; 3)складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду (4 год) - 4 204 грн; 4) супровід адміністративної справи в суді: моніторинг руху справи; аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень; підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань; організація перекладу документів, затребуваних судом; опрацювання відзиву на позовну заяву; підготовка і подання до суду відповіді на відзив, заяви про стягнення судових витрат; інформування клієнта про рух справи (1 год) - 1 051 грн. Згідно з рахунком на послуги правничої допомоги авансовий платіж становить 8 000 грн., який був сплачений відповідно до платіжного доручення від 04 лютого 2020 року №1707 ТзОВ Інтарсіо .

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст.134 КАС України.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції вірно визначив розмір вказаних витрат підлягає стягненню у сумі 5255 грн. з яких 4 204 грн. складання адміністративного позову і подання його до суду та 1 051 грн. підготовка і подання до суду відповіді на відзив.

Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року по справі № 140/460/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. О. Большакова Т. І. Шинкар