Ухвала

від 18.08.2020 по справі 442/1222/16-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/1222/16-ц

Провадження № 2/442/116/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді : Гарасимків Л.І.

з участю секретаря : Петрів В.М.

розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Чагарі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Теплої Мар`яни Юріївни про визнання договору дарування недійсним-,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чагарі до Дрогобицького міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Теплої Мар`яни Юріївни про визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою суду від 05.02.2016 року провадження у справі було відкрито та розгляд даної справи призначався неодноразово, однак у зв`язку з неявкою сторін слухання справи переносилось.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.02.2018 року провадження по справі залишалося без розгляду. Однак Постановою Львівського апеляційного суду від 12.03.2019 року вище вказана ухвала була скасована та справу направлено для продовження розгляду.

Після повернення справи з апеляційного суду за клопотання позивача провадження по справі ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 23.04.2019 року було зупинено до завершення розгляду справи Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховоного Суду України.

Ухвлою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.01.2020 року провадження у справі поновлено.

Розгляд справи неодноразово призначався, зокрема на 11.02.2020 року , однак розгляд справи було вікладено у зв"язку з неявкою сторін. На 17.03.2020 року - відкладено за клопотаннями позивача так і його представника у зв"язку із введенням на території України карантинних заходів. На 19.05.2020 року -відкладно за клопотаннями представника позивача у зв"язку із введенням на території України карантинних заходів. На 09.06.2020 року відкладно за клопотаннями представника позивача у зв"язку із введенням на території України карантинних заходів.

В черговий раз в судове засідання призначене на 18.08.2020 року знову поступило клопотання представника позивача про відкладення розгляду у зв"язку із введенням на території України карантинних заходів.

Інші учасники в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних правовідносин та їх гарантій.

Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Разом з тим, відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі Цихановський проти України національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Так, позивачем ще у 2015 році пред`явлено до Дрогобицького міськрайонного суду даний позов.

Як зазначено вище, цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чагарі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Теплої Мар`яни Юріївни про визнання договору дарування недійсним, уже залашалася без розгляду. Після поновлення провадження у справі на жодне призначене судом судове засідання ні позивач, ні його представник не з"явилися.

За таких обставин, суд, з врахуванням ст. ст. 13, 44 ЦПК України, вважає за необхідне зазначити, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Принципи цивільного процесу - змагальність та диспозитивність надають кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

З системного аналізу частини 5 статті 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України вбачається те, що законодавець безпосередньо пов`язує участь позивача в судових засіданнях з рухом судового процесу. Дії суду залежать від дій позивача.

Неявка позивача в судове засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу диспозитивності.

В цьому контексті повторна неявка належним чином повідомленого позивача є конклюдентними діями, якими робиться заява про залишення позову без розгляду, а також є правовим наслідком нездійснення позивачем права брати участь у судовому засіданні. Таким чином законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився у судове засідання, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Згідно з вимогами ЦПК України суд повинен з`ясовувати причини неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Щодо поданих клопотань представником позивача про відкладення розгляду у зв"язку із введенням на території України карантинних заходів, то суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року у справі № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 липня 2020 року (в редакції на момент ухвалення рішення) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 траня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 Цивільного процесуального кодексу одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України» ).

Як зазначено вище, за ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах, зокрема, змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст. 13, 44 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, обов`язками та правами інших осіб, оскільки позивач, незважаючи на тривалий час перебування справи на розгляді в суді, у судове засідання повторно не прибув, що свідчить в зацікавленості затягування розгляду справи, відтак з метою дотримання розумних строків розгляду справи та не допущення зловживання процесуальними правами сторін, суд вважає, що позов слід залишити без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд, -

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чагарі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Теплої Мар`яни Юріївни про визнання договору дарування недійсним - залишити без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гарасимків Л.І.