Постанова

від 19.08.2020 по справі 359/831/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року місто Київ

справа № 359/831/20 провадження №22-ц/824/7441/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк"

відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Барладін Петро

Олександрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк",

на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Муранова-Лесів І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "Альфа-Банк", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна Петра Олександровича про визнання іпотеки та зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ "Альфа-Банк", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П.О. про визнання іпотеки та зняття арешту з майна.

Зупинено продаж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 406586).

Не погоджуючись з такою ухвалою, представник АТ "Альфа-Банк" - адвокат Семенчук В.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, а заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Звертаючись з позовом до суду про визнання іпотеки домоволодіння позивач просила зняти арешт з домоволодіння, при цьому не просить визнати право власності на нього, як того вимагає закон. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На час постановлення ухвали Бориспільським міськрайонним судом Київської області, так і на даний час власником домоволодіння є ОСОБА_2 . Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва вчиняються дії на виконання рішення суду у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "Альфа-Банк" боргу в сумі 881 501,14 Євро.

Суд першої інстанції не оцінив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів саме у цій справі, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не взяв до уваги інтересів АТ "Альфа-Банк", право якого порушене у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення у іншій справі. Зупинення продажу арештованого домоволодіння порушує право АТ "Альфа-Банк" як стягувача у виконавчому провадженні, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства. Відповідач ОСОБА_2 намагається у будь-якій спосіб уникнути відповідальності за невиконання зобов`язання перед АТ "Альфа-Банк". ОСОБА_2 та пов`язані з ним особи подають численні позови з метою відтягнути стягнення заборгованості. До суду подано 6 позовів з клопотаннями про забезпечення позову шляхом накладання арешту чи заборони вчиняти дії щодо предмету іпотеки, єдиною метою яких, є вчинення перепон банку у стягненні заборгованості з ОСОБА_2 за кредитом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Братищенко Ю.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Вказаним позовом ОСОБА_1 намагається захистити своє пріоритетне право як іпотекодержателя на задоволення вимог до ОСОБА_2 за кредитним договором у сумі 28 889 721,13 грн. за рахунок земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, та побудованого на ній домоволодіння. Реалізація домоволодіння унеможливить захист права позивача як іпотекодержателя на задоволення вимог до ОСОБА_2 за рахунок іпотечної земельної ділянки та домоволодіння переважно перед іншими кредиторами останнього, оскільки вимоги іншого кредитора вже будуть задоволені за рахунок вказаного майна. Також у випадку реалізації домоволодіння з прилюдних торгів, рішення суду про зняття арешту з домоволодіння матиме лише декларативний характер.

Ухвалою про забезпечення позову рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 811 501,14 євро не зупинялось, а лише зупинено реалізацію частини нерухомого майна, описаного у виконавчому провадженні. Крім домоволодіння, постановою приватного виконавця у виконавчому провадженні №60995007 від 22 січня 2020 року описані належні ОСОБА_2 нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №20) за адресою: АДРЕСА_2 (літера А), що є предметом іпотеки по зобов`язаннях ОСОБА_2 перед АТ "Альфа-Банк". Таким чином зупинення реалізації домоволодіння не перешкоджає подальшому виконанню рішення суду. Забезпечення позову у даній справі не призведе до затягування виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь АТ "Альфа-Банк" у сумі 811 501,14 євро і порушення права банку на ефективне та своєчасне виконання рішення суду, оскільки ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі 753/3403/18 відкрито касаційне провадження з перегляду постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, а виконання постанови зупинено до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ Альфа-Банк Галас П.В. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача адвокат Гудзера Т.С. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання ОСОБА_2 та ПВ ВО м. Києва ОСОБА_3 не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені за законом належно (ас.124, 125). У матеріалах справи містяться пояснення приватного виконавця Барладіна П.О. (ас.84-88, 100-106) в яких він апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів, які не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення продажу домоволодіння, суд першої інстанції виходив із того, що заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими вимогами та вважав наявними достатні підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду.

З вказаними висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України).

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Установлено, що 28 січня 2020 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , АТ Альфа-Банк , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна П.О. про визнання іпотеки домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 , з 15 вересня 2008 року відповідно до договору іпотеки, укладеного 27 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ Райффайзен Банк Аваль , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1304з та зняття арешту з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна П.О. Про опис та арешт майна коштів боржника від 22 січня 2020 року по ВП № 60995007.

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що 27 серпня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/3847/82/59732, відповідно до якого надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 102 000,00 доларів США.

Крім того 27 серпня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки предметом якого є нерухоме майно земельні ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3220888001:01:006:0007 загальною площею 0, 1201 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, Щасливська сільська рада.

На вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 3220888001:01:006:0007, як стверджує позивач, знаходиться домоволодіння, право власності на яке в 2008 році зареєстровано за ОСОБА_2

29 листопада 2018 року між АТ Райффайзен банк Аваль та ПАТ ОКСІ банк було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/3847/82/59732 від 27 серпня 2007 року .

29 листопада 2018 року між ПАТ ОКСІ банк та ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс груп було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №014/3847/82/59732 від 27 серпня 2007 року.

29 листопада 2018 року між ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс груп та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за вище вказаним договором.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 753/3403/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ Альфа Банк заборгованість за кредитним договором № 380/882/06-Пі від 27 червня 2006 року в розмірі 811501 Євро 14 центів.

Крім того, з долученої до заяви про забезпечення позову копії постанови вбачається, що 03 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Барладіним П.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 753/3403/18 виданого 15 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Альфа Банк заборгованість за кредитним договором № 380/882/06-Пі від 27 червня 2006 року в розмірі 811 501 євро 14 центів, описано нерухоме майно боржника та призначено суб`єкта оціночної діяльності: нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень № 20), офіс, загальна площа 374,70, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_2 та домоволодіння , що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 410,2, що знаходиться на прилеглій земельній ділянці, кадастровий номер 3220888001:01:006:0012, площею 0,1217 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться: АДРЕСА_1 .

Згідно з повідомленням від 05 лютого 2020 року №120 передано на реалізацію ДП СЕТАМ (Київська філія) описаного та арештованого вище зазначеного майна боржника.

Звертаючись із позовною заявою про визнання іпотеки та зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказувала на те, що вона набула права вимоги на вказане іпотечне майно за договором про відступлення права вимоги у листопаді 2018 року. Проте в процесі виконання судового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та договором іпотеки на вказане майно приватним виконавцем накладено арешт на майно та у лютому 2020 року останнім подано заявку на реалізацію домоволодіння.

Підставою звернення із заявою про забезпечення позову зазначала, що якщо домоволодіння буде реалізоване, це унеможливить захист її права як іпотекодержателя на задоволення вимог до ОСОБА_2 за рахунок іпотечної земельної ділянки та домоволодіння переважно перед іншими кредиторами останнього, оскільки вимоги іншого кредитора вже будуть задоволені за рахунок вказаного майна. Також реалізація домоволодіння зробить неможливим виконання рішення суду в разі його задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов, зокрема, забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На час постановлення ухвали Бориспільським міськрайонним судом Київської області, і на даний час власником домоволодіння є ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки суд не врахував, що позивачем подано позов про визнання іпотеки і про зняття з нього арешту, а тому обраний позивачем вид забезпечення позову - в частині зупинення продажу арештованого майна є неспівмірний із предметом позову та не відповідає п.5 ч.1 ст. 150 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не заявлено вимогу про визнання права власності.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Обраний позивачем вид забезпечення позову, як зупинення продажу арештованого майна, призведе до невиправданого обмеження прав АТ Альфа-Банк , оскільки фактично зупиняє виконання судового рішення у справі № 753/3403/18 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 811501,14 Євро.

Вжиття заходів забезпечення позову не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або ускладнення виконання судового рішення про стягнення боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відтак колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду є помилковим.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала як така, що не ґрунтується на законі, підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк"- задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року- скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 20 серпня 2020 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус