Постанова

від 20.08.2020 по справі 377/827/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 377/827/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7512/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Гаращенко Д.Р., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Теремецької Н.Ф., по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначала, що відповідно до наказу № 24 л/с від 03 квітня 2012 року позивач була прийнята на роботу до Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС (далі - ДП УЗФО Чорнобильської АЕС) на посаду економіста по матеріально-технічному забезпеченню 1 категорії планово-економічного відділу. З 21 січня 2013 року вона була переведена на посаду провідного бухгалтера бухгалтерії на ДП УЗФО Чорнобильської АЕС. Згідно наказу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 428-ос від 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади провідного бухгалтера ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 30 вересня 2019 року у зв`язку із скороченням за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що її звільнення з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з порушенням чинного трудового законодавства України.

Відповідно до наказів Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14 березня 2019 року та № 50-19 від 20 березня 2019 року, яке є органом управління, приймалося рішення під час проведення процедури реорганізації про приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС (далі - ДСП Чорнобильська АЕС) - ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, як юридичної особи в цілому, а не окремих підрозділів чи частини працівників підприємства. Будь-якого рішення про скорочення штату або чисельності працівників в процесі зазначеної реорганізації уповноваженим органом управління не приймалося, внаслідок чого прийняття такого рішення Комісією з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС є порушенням вимог ч. 4 ст. 36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору з усіма працівниками приєднаного підприємства.

Вказувала, що їй не було запропоновано як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за № 67 від 01 липня 2019 року, так і до дня звільнення з роботи 30 вересня 2019 року, наявні вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС та ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з метою її подальшого працевлаштування. Крім того, роботодавцем не було враховано її переважне право на залишення на роботі, а саме висока кваліфікація та продуктивність праці, а також її пільги як дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

Первинна профспілкова організація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС не надала згоди на її звільнення, про що зазначено у рішенні № 600-УЗФО від 27 серпня 2019 року, яке є аргументованим та таким, що базується на нормах чинного законодавства. Первинна профспілкова організація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС взагалі не була завчасно проінформована, як про причини наступних звільнень, так кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися. Рішення, які були прийняті на нараді за результатами проведених консультацій щодо реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, що була проведена за участю представників профспілок 30 травня 2019 року, не були виконані головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС. Дані обставини вказують на те, що ніякого мотивованого та обґрунтованого рішення стосовно причин та необхідності скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС взагалі не приймалося.

Вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. ст. 36, 40, 42, 49-2 КЗпП України, Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, Колективного договору між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на 2015-2016 роки, що свідчить про безпідставність та незаконність звільнення та є підставою для поновлення її на роботі (т. 1 а.с. 2-8).

У зв`язку з тим, що ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року і правонаступником всіх прав та обов`язків визначено ДСП Чорнобильська АЕС, яке є учасником справи, позивачем була подана заява, в якій вона уточнила позовні вимоги та просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 428-ос від 18 вересня 2019 року ДП УЗФО Чорнобильської АЕС про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера АУП/Бухгалтерія ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 30 вересня 2019 року;

- поновити ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді провідного бухгалтера АУП/Бухгалтерія у ДСП Чорнобильська АЕС, яке є правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС;

- стягнути з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня її звільнення з роботи, 30 вересня 2019 року, і по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі (т. 5 а.с. 171-173).

У відзиві на позовну заяву представник ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС - Топало Р.В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що наказом Державного агентства з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в редакції наказів від 20 березня 2019 року № 50-19, від 26 березня 2019 року № 61-19, від 16 квітня 2019 року № 76-19 припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС, утворена Комісія з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації. Одночасно була оптимізована організаційна структура ДСП Чорнобильська АЕС в частині розподілу завдань і функцій, скорочено чисельність персоналу, що працює на ДСП Чорнобильська АЕС. Дія трудових договорів працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, складського господарства і відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, в межах штатної чисельності ДСП Чорнобильська АЕС, була продовжена на ДСП Чорнобильська АЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України. Припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС та відсутність окремих посад працівників в штатному розписі правонаступника - ДСП Чорнобильська АЕС викликало необхідність попереднього скорочення чисельності та штату працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС. Комісія в межах повноважень, передбачених п. п. 4, 13-14 Плану заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та Положенням про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій що належать до сфери управління Державного агентства з управління зоною відчуження, прийняла рішення щодо проведення організаційних змін та, як наслідок, скорочення чисельності та штату працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, на виконання якого був виданий наказ від 13 червня 2019 року № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , затверджений та погоджений з Державним агентством з управління зоною відчуження штатний розпис підприємства.

Зазначив, що позивач перебувала в трудових відносинах з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та займала посаду провідного бухгалтера бухгалтерії. Оскільки посада провідного бухгалтера бухгалтерії у штатному розписі ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, затвердженому головою комісії 19 червня 2019 року, погодженому головою Державного агентства з управління зоною відчуження та введеному в дію з 19 червня 2019 року, відсутня, а також враховуючи відсутність вакантних посад провідного бухгалтера бухгалтерії на ДСП Чорнобильська АЕС, то дія трудового договору з позивачем, в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 36 КЗпП України, не могла бути продовжена. Працівники зазначеного підрозділу, в тому числі і позивач, мали право скористатися можливістю на працевлаштування на ДСП Чорнобильська АЕС в порядку, визначеному п. 5 ст. 36 КЗпП України. Проте позивач із заявою про працевлаштування до ДСП Чорнобильська АЕС не зверталась. Враховуючи неможливість переведення позивача на іншу роботу в ДП УЗФО Чорнобильської АЕС через відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку позивач може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, позивачу 03 липня 2019 було вручено повідомлення про скорочення штату працівників № 67 від 01 липня 2019 року. Скорочення чисельності та штату працівників відбувалось в цілому по підрозділу бухгалтерія, тобто звільненню підлягали всі працівники бухгалтерії.

Оскільки позивач не була членом первинної профспілкової організації, її звільнення відбулось без попередньої згоди профспілки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС. Розірвання трудового договору з позивачем за п. 1 ст. 40 КЗпП України здійснено з неухильним дотриманням вимог законодавства. Таким чином, будь-яких порушень вимог трудового законодавства України, колективного договору та Галузевої угоди при реалізації процедури реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та проведення звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП допущено не було (т. 1 а.с. 85-87).

Також відзив було подано представником ДСП Чорнобильська АЕС Бічком С.Г., в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ДП УЗФО Чорнобильської АЕС було припинено в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС, утворена Комісія з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації. ДСП Чорнобильська АЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС. Зазначав, що в ході проведення змін з метою централізації напрямів діяльності і зниження дублювання функцій у виробничій діяльності, а також для більш ефективного використання наявних людських ресурсів, на ДСП Чорнобильська АЕС були внесені зміни в організаційну структуру та створені нові структурні підрозділи, затверджені та погоджені їх штатні розписи. Одночасно була оптимізована організаційна структура ДСП Чорнобильська АЕС в частині розподілу завдань і функцій, скорочено кількість працюючого на ДСП Чорнобильська АЕС персоналу. Дія трудових договорів працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, складського господарства і відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, в межах штатної чисельності ДСП Чорнобильська АЕС, була продовжена на ДСП Чорнобильська АЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України.

Звертав увагу на те, що позивач перебувала в трудових відносинах з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та займала посаду провідного бухгалтера бухгалтерії. Враховуючи відсутність вакантних посад провідного бухгалтера бухгалтерії на ДСП Чорнобильська АЕС, дія трудового договору з позивачем не могла бути продовжена. Враховуючи неможливість переведення позивача на іншу роботу в ДП УЗФО Чорнобильської АЕС через відсутність роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку позивач може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, позивач була звільнена з 30 вересня 2019 року у зв`язку зі скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, порушень вимог трудового законодавства України, Колективного договору та Галузевої угоди при реалізації процедури реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та здійснення звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України допущено не було (т. 1 а.с. 123-124).

17 грудня 2019 року представник ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Топало Р.В. подав до суду заяву, в якій зазначив, що 23 вересня 2019 року позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена і отримала копію наказу про звільнення 30 вересня 2019 року, проте із зазначеним позовом звернулась 29 жовтня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку, встановленого для звернення до суду з даним позовом (т. 4 а.с. 72, 78).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №428-ос від 18 вересня 2019 року голови Комісії з реорганізації ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС з 30 вересня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді провідного бухгалтера на ДСП Чорнобильська АЕС. Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2019 року по 25 лютого 2020 року в сумі 111 470 грн. 67 коп. без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь держави судовий збір в сумі 2 651 грн. 50 коп. (т. 6 а.с. 14-15, 19-41).

Не погодившись з рішенням суду, 17 березня 2020 року представник ДСП Чорнобильська АЕС - Бічко С.Г. направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (т. 6 а.с. 48-60).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що Голова комісії із реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, яке перебувало на стадії припинення, була об`єктивна можливість запропонувати позивачу вакансії в ДСП Чорнобильська АЕС, оскільки законодавством не передбачено обов`язок реорганізованого підприємства пропонувати роботу на іншому підприємстві. Також вважає помилковим висновок суду, що посади підприємства, яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику. Так, штатним розписом ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, введеним в дію наказом № 114 від 26 червня 2019 року такого структурного підрозділу як бухгалтерія передбачено не було, тому і посада позивача не була передбачена, а отже - скорочена. Крім того, правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС стало ДСП Чорнобильська АЕС лише 13 січня 2020 року, коли були внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, а звільнення позивача відбулося 30 вересня 2019 року. Оскільки на момент вручення позивачу повідомлення про припинення трудового договору з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС були відсутні будь-які можливості перевести позивача з її згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, тому така можливість не була їй запропонована об`єктивно. Також зазначив, що позивач не зверталася до ДСП Чорнобильська АЕС з заявою про працевлаштування, тому її переведення за умов відсутності її волі для такого працевлаштування було як неможливим, так і не узгоджувалося з позовними вимогами до ДСП Чорнобильська АЕС на момент звернення до суду.

Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач ознайомилася та отримала копію наказу про звільнення 23 вересня 2019 року, а до суду звернулася лише 29 жовтня 2019 року, тобто з порушенням встановленого законом місячного строку. Також вважає, що судом порушено норми процесуального права при дослідженні доказів по справі, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

22 квітня 2020 року ОСОБА_1 направила до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін (т. 6 а.с. 70-96).

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Прокопенко О.П. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Повідомлення на адресу третьої особи - Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС повернулись без вручення із відповідною відміткою працівників пошти, що адресат відсутній за зазначеною ним адресою. Заяв про зміну адреси місцезнаходження (перебування) від третьої особи не надходило (т. 4 а.с. 48 т. 6 а.с. 67, 99-100, 110-111, 121-126).

З огляду на положення ч. 1 ст. 131 ЦПК України поштове відправлення вважається доставленим, навіть якщо учасник процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що не було дотримано вимог законодавства при звільненні позивачки за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до правонаступника ДСП Чорнобильська АЕС.

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 з 21 січня 2013 року була переведена на посаду провідного бухгалтера бухгалтерії ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 1 а.с. 14-18).

Посадові права та обов`язки провідного бухгалтера закріплені в посадовій інструкції 11ПІ-БУХ, що затверджена 31 березня 2017 року головним бухгалтером (т. 1 а.с. 23-35).

Відповідно до Статуту ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 01 червня 2017 року № 75, ДП УЗФО Чорнобильської АЕС було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта Укриття на екологічну систему (т. 1 а.с. 228-238).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20 березня 2019 року № 50-19, від 26 березня 2019 року № 61-19, від 16 квітня 2019 року № 76-19, припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, код ЄДРПОУ 36359955, в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС, код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що ДСП Чорнобильська АЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 1 а.с. 88-102).

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, передбачено, зокрема, за три місяці до можливого вивільнення працівників направити до профспілкової організації інформацію про реорганізацію підприємства та можливе наступне вивільнення працівників для проведення консультацій та здійснення спільних заходів (п. 2); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити та надати на затвердження ДАЗВ проект Статуту ДСП Чорнобильська АЕС (п. 9); протягом 14 днів від дати реєстрації наказу розробити зміни до організації структури ДСП Чорнобильська АЕС (п. 10); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити зміни до штатного розпису ДСП Чорнобильської АЕС та надати їх на погодження ДАЗВ (п. 11); протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП Чорнобильська АЕС з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 12); за 20 календарних днів до запланованого звільнення працівників, у разі скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями або відмови працівника від пропозиції, підготувати та надати в профспілкову організацію подання на кожного такого працівника про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням дати його звільнення, для отримання згоди профспілки на звільнення (п. 13); не раніше 2 місяців від дати попередження про звільнення, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, або у разі їх відмови від зайняття запропонованої посади, провести звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства (п.14) (т. 1 а.с. 98-100).

29 березня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на виконання вимог ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України і ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності направлено на адресу голови ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_3 та голови ППО Чорнобильської АЕС ОСОБА_4 лист № 01-19/345 Про заплановане наступне вивільнення (т. 1 а.с. 103-105).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 78-19 від 17 квітня 2019 року затверджено Положення про Комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в якій визначено повноваження Комісії з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, та голови Комісії (т. 1 а.с. 101, 106-109).

13 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС видано наказ № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , яким доручено директору ДП УЗФО Чорнобильської АЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (т. 1 а.с. 110-111).

19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича.

Також 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, до складу якого увійшли вказані структурні підрозділи. Підрозділу бухгалтерії та посади, яку займала позивач - провідний бухгалтер бухгалтерії в зазначеному штатному розписі не передбачено (т. 2 а.с. 2-25).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 114 від 26 червня 2019 року введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 26 червня 2019 року (т. 2 а.с. 1).

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС видано наказ № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС (т. 1 а.с. 240-241).

Як вбачається із змісту даного наказу, надано доручення відповідальним особам підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП Чорнобильська АЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО Чорнобильська АЕС та включення до особового складу ДСП Чорнобильська АЕС, та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО Чорнобильська АЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП Чорнобильська АЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП Чорнобильська АЕС до спливу 2-місячного терміну.

У списку № 2 персоналу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, який підлягає звільненню внаслідок скорочення зазначено підрозділ бухгалтерію у складі 12 працівників, у тому числі і ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 242-243).

03 липня 2019 року позивачці ОСОБА_1 було вручено повідомленням про скорочення штату працівників № 67 від 01 липня 2019 року, в якому їй повідомлено, що відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинено ДП УЗФО в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС. Тому в ДП УЗФО здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства. Посада, яку вона займає, відсутня в штатному розписі ДСП Чорнобильська АЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування, проте, у разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, така буде запропонована у відповідності до чинного законодавства (т. 1 а.с. 21).

Листом Первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (далі - ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС) від 27 серпня 2019 року № 600-УЗФО не надано згоди на звільнення позивачки, в цьому ж листі зазначено, що ОСОБА_1 не є членом профспілки підприємства (т. 1 а.с. 57-61).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 428-ос від 18 вересня 2019 року Про припинення трудового договору провідного бухгалтера АУП/АУП/Бухгалтерія ОСОБА_1 звільнено з 30 вересня 2019 року у зв`язку зі скороченням, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстави звільнення: наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 105 від 13 червня 2019 Про зміни в організації виробництва і праці , наказ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 116 від 27 червня 2019 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС . Із наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис 23 вересня 2019 року (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Порядок вивільнення працівників, закріплений КЗпП України, включає наступні вимоги, які повинні бути дотримано роботодавцем: строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення) (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України); врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України); пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України); отримання згоди профспілкового комітету, членом якого є працівник (ст. 43); у разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення . Власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України у пункті 19 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

За наданими відповідачем доказами вбачається, що внаслідок реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, до штату ДСП ЧАЕС були зараховані 180 працівників відділу організації харчування ДП УЗФО ЧАЕС, 195 працівників адміністративно-господарського цеху ДП УЗФО ЧАЕС, 191 працівник відділення та забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича ДП УЗФО ЧАЕС і з вказаними працівниками була продовжена дія трудового договору на підставі ч. 4 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 191-229).

За період з 01 липня 2019 року до 10 жовтня 2019 року до ДСП ЧАЕС було переведено 28 працівників, у т.ч. тих що підтверджено списком працівників, переведених з ДП УЗФО ЧАЕС (т. 1 а.с. 203).

Як вбачається із зазначеного списку, до ДСП ЧАЕС були прийняті працівники ДП УЗФО ЧАЕС, що входили до списку 2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, який підлягав звільненню внаслідок скорочення, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 242-243).

Судом першої інстанції встановлено, що з моменту вручення 03 липня 2019 року позивачці ОСОБА_1 повідомлення про скорочення штату працівників, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС , та до моменту її звільнення Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови позивачці не були запропоновані інші вакансії на ДСП ЧАЕС.

Наявність таких вакансій підтверджується наданими відповідачем звітами про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02 липня 2019 року по 16 вересня 2019 року, серед них зокрема: ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник 3 розряду; ЦПРВ/Група підготовки виробництва ДСП ЧАЕС - діловод (вказані посади були вакантними станом на 02.07.2019 року, коли позивачу було вручено повідомлення про скорочення штату працівників); Адміністративно-господарський цех/ДСОСПтаДЗІЗП/Група з санітарного обслуговування сан перепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник 2 розряду; Відділ інформаційних технологій та обчислювальних систем/ ВІТ та ОС/ Група планування та обліку робіт - оператор комп`ютерного набору 1 категорії; Відділ організації харчування/Їдальня № 19/Група обслуговування підрядних організацій - мийник посуду 2 розряду (т. 2 а.с. 207-247).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка відповідає кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у робочих інструкціях цих посад, чинних в період з дня вручення позивачці повідомлення про скорочення штату працівників і до дня звільнення, тому позивачка мала всі підстави претендувати на працевлаштування на будь-яку з цих посад (т.5 а.с.79-91, 131-142, 224-238).

Вищевказані звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 16.09.2019 року направлялись електронною поштою працівником відділу управління персоналом ДСП ЧАЕС Кучаєвою Т.В. 02.07.2019 року, 08.07.2019 року, 15.07.2019 року, 22.07.2019 року, 29.07.2019 року, 05.08.2019 року, 12.08.2019 року, 19.08.2019 року, 27.08.2019 року, 02.09.2019 року, 09.09.2019 року, 16.09.2019 року голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, що відповідачем не заперечувалось (т. 4 а. с. 56-66).

Зазначені обставини свідчать про те, що у голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС була об`єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувало на стадії реорганізації, запропонувати позивачці вакансії на ДСП ЧАЕС, на які вона могла бути переведена за її згодою, оскільки іншим працівникам пропонувалася робота, і їх було переведено.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача її неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП ЧАЕС, яке стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, що є порушенням передбаченого ч. 2 ст. 40 КЗпП України порядку звільнення працівника та гарантованого Конституцією України права на збереження місця роботи і захист від незаконного звільнення.

Таким чином встановивши, що відповідачем було порушено визначений законом порядок звільнення позивачки, а саме: не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС, як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивачки від переведення на іншу роботу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства та порушенням прав позивачки.

Відповідно до ч. 2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Згідно з довідкою ДСП Чорнобильська АЕС № 37 від 16 січня 2020 року середньоденна заробітна плата провідного бухгалтера ДП УЗФО Чорнобильська АЕС ОСОБА_1 на день звільнення, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, склала 1103 гривні 67 копійок, що сторонами не заперечувалася (т. 4 а. с. 122).

Судом першої інстанції було встановлено, що 30 вересня 2019 року, як останній робочий день, був оплачений позивачці, і час вимушеного прогулу розпочався з 01 жовтня 2019 року та тривав по день ухвалення рішення суду, тобто по 25 лютого 2020 року. Кількість робочих днів за вказаний період становить 101 день ( за період з 1 жовтня 2019 року по 31 січня 2020 року - 84 робочі дні, з 01 лютого 2020 року по 25 лютого 2020 року згідно виробничого графіку роботи № 2 підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП ЧАЕС, що працює в зоні відчуження, на 2020 рік - 17 робочих днів). Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахований: 1103,67 гривень (середньоденна заробітна плата) х 101 (кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 1 жовтня 2019 року по 25 лютого 2020 року) = 111 470 гривень 67 копійок.

Доводів неправильності визначення районним судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга відповідача не містить.

Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта щодо відсутності підстав покладення на відповідача обов`язків, пов`язаних з поновленням порушених трудових прав позивачки, врахувавши наступне.

Так, відповідно до наказу голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , тобто рішенням уповноваженого органу, припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС та визначено ДСП Чорнобильська АЕС, як правонаступника майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС.

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, який є додатком до вищевказаного наказу, передбачено серед іншого, що протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП ЧАЕС з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 12).

Відповідно до передавального акту, затвердженого головою Державного агентства України з управління зоною відчуження від 27 вересня 2019 року, станом на 01 липня 2019 року відбулась фактична передача на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання, а також здійснено передачу фінансово-господарської та кадрової документації (т. 4 а.с. 117-121).

Пунктом 3.12 Статуту ДСП Чорнобильська АЕС визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС .

Виходячи з наведеного, ДСП Чорнобильська АЕС , як правонаступник, з 01 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП УЗФО Чорнобильської АЕС до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Оскільки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, з часу попередження позивачки про наступне звільнення і до часу її звільнення, мав проте не виконав встановлений вищенаведеними вимогами законодавства обов`язок по працевлаштуванню позивачки на роботі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача ДСП Чорнобильська АЕС, як правонаступника, обов`язків, пов`язаних з відновленням порушених трудових прав позивачки.

Доводи апелянта, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13 січня 2020 року було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, правонаступником якого є ДСП Чорнобильська АЕС, цих висновків суду не спростовує (т. 5 а.с. 183-184).

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачкою строку позовної давності, колегія суддів зазначила.

У суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення 23 вересня 2019 року, а до суду звернулася 29 жовтня 2019 року, тобто з порушенням встановленого місячного строку (т. 4 а.с. 72, 79).

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Констатувавши загальне правило про те, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 161/7079/17.

Врахувавши вищевказане, колегія суддів визнала помилковим висновок районного суду, що законодавець встановив альтернативу для визначення строку звернення до суду у справах про звільнення з роботи: в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Проте така помилка не вплинула на правильність вирішення справи по суті спору.

Так, 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про її звільнення з 30 вересня 2019 року у зв`язку із скороченням під особистий підпис (т. 1 а.с. 22).

Проте, з цього часу та по 30 вересня 2019 включно, тобто по день її звільнення, позивачка ОСОБА_1 виконувала обов`язки за трудовим договором та отримувала заробітну плату, що встановлено судом та відповідачем не заперечувалось.

Аналіз положень ст. 233 КЗпП України не дає підстав для висновку, що передбачене цієї статтею вручення працівникові копії наказу про звільнення, на підтвердження факту розірвання трудового договору між роботодавцем і працівником, може бути ототожнено із ознайомленням працівника про рішення роботодавця припинити дію трудового договору із дати, яка має настати в майбутньому.

Отже, скористатися можливістю звернення до суду для захисту свого порушеного права ОСОБА_1 могла лише після припинення трудових відносин, отримання в день звільнення копії наказу про звільнення та трудової книжки, а саме з 30 вересня 2019 року.

До суду позивачка звернулася з даним позовом 29 жовтня 2019 року, про що свідчить штамп суду про одержання позовної заяви (т. 1 а.с. 1-8).

Врахувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою не пропущений строк звернення до суду за захистом свого права.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, на підставі ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню на користь ДСП Чорнобильська АЕС 3 977,25 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого підтверджується платіжним дорученням (т. 6 а.с. 57).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з ДСП Чорнобильська АЕС на її користь витрати на професійну правову допомогу, які вона понесла у суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн. (т. 6 а.с. 70-96).

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин п`ятої - шостої статті 137 ЦК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 30 березня 2020 року, який містить детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок вартості робіт (послуг); акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); рахунок-фактуру та квитанцію від 03 квітня 2020 року про сплату позивачкою 1500 грн. (т. 6 а.с. 86-91).

Відповідачем не було зазначено, що заявлена позивачкою сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг. Також відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача ДСП ЧАЕС без задоволення, а відтак відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачкою під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС - залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , місцезнаходження: Київська область, місто Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, код ЄДРПОУ 14310862 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , - 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 20 серпня 2020 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома