Ухвала

від 14.09.2020 по справі 377/827/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 377/827/19

провадження № 61-13438ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргудержавного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , яка підписана представником Топалом Романом Васильовичем, на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа - Первинна профспілкова організація державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (далі - ДСП Чорнобильська АЕС ), третя особа - Первинна профспілкова організація державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу № 24 л/с від 03 квітня 2012 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС (далі - ДП УЗФО Чорнобильської АЕС) на посаду економіста по матеріально-технічному забезпеченню 1 категорії планово-економічного відділу. З 21 січня 2013 року вона була переведена на посаду провідного бухгалтера бухгалтерії на ДП УЗФО Чорнобильської АЕС. Згідно наказу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 428-ос від 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади провідного бухгалтера ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 30 вересня 2019 року у зв`язку із скороченням згідно пункту 1 статті 40 КЗпП. Відповідно до наказів Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14 березня 2019 року та № 50-19 від 20 березня 2019 року, яке є органом управління, приймалося рішення під час проведення процедури реорганізації про приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, як юридичної особи в цілому, а не окремих підрозділів чи частини працівників підприємства. Будь-якого рішення про скорочення штату або чисельності працівників в процесі зазначеної реорганізації уповноваженим органом управління не приймалося, внаслідок чого прийняття такого рішення комісією з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС є порушенням вимог частини 4 статті 36 КЗпП щодо не продовження дій трудового договору з усіма працівниками приєднаного підприємства.

Позивач указувала, що їй не було запропоновано як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за № 67 від 01 липня 2019 року, так і до дня звільнення з роботи 30 вересня 2019 року, наявні вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС та ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з метою її подальшого працевлаштування. Крім того, роботодавцем не було враховано її переважне право на залишення на роботі, а саме висока кваліфікація та продуктивність праці, а також її пільги як дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Первинна профспілкова організація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС не надала згоди на її звільнення, про що зазначено у рішенні № 600-УЗФО від 27 серпня 2019 року, яке є аргументованим та таким, що базується на нормах чинного законодавства. Первинна профспілкова організація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС взагалі не була завчасно проінформована, як про причини наступних звільнень, так кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися. ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність, як юридична особа, 13 січня 2020 року і правонаступником всіх прав та обов`язків визначено ДСП Чорнобильська АЕС .

ОСОБА_1 просила: визнати незаконним та скасувати наказ № 428-ос від 18 вересня 2019 року ДП УЗФО Чорнобильської АЕС про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера АУП/Бухгалтерія ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 30 вересня 2019 року; поновити ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді провідного бухгалтера АУП/Бухгалтерія у ДСП Чорнобильська АЕС , яке є правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС; стягнути з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня її звільнення з роботи, 30 вересня 2019 року, і по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №428-ос від 18 вересня 2019 року голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 30 вересня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді провідного бухгалтера на ДСП Чорнобильська АЕС . Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2019 року по 25 лютого 2020 року в сумі 111 470,67 грн без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

04 вересня 2020 року ДСП Чорнобильська АЕС засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Топалом Р. В., на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року , у якій, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення були прийняті при неправильному застосуванні статей 42, 49-2 КЗпП України, статей 104-105 ЦК України та 82, 83, 275 ЦПК України. Обов`язок пропонувати іншу роботу обмежений законодавцем лише межами одного підприємства. На момент вручення позивачу повідомлення про припинення трудового договору ДСП Чорнобильська АЕС не набуло статусу правонаступника, а у ДП УЗФО Чорнобильської АЕС не з`явилось можливості перевести позивача з її згоди на іншу роботу. Оскільки посада провідного бухгалтера у штатному розписі ДП УЗФО Чорнобильської АЕС відсутня, а також відсутність вакантних посад бухгалтера на ДСП Чорнобильська АЕС , дія трудового договору з позивачем у порядку передбаченому частиною четвертою статті 36 КЗпП України продовжена не могла бути. Необґрунтованим є висновок судів про настання події правонаступництва прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС до 13 січня 2020 року. Апеляційним судом не надано жодної оцінки порушенням норм процесуального права, які були допущені судом першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 111 470,67 грн.

Отже, справа № 377/827/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 377/827/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

ДСП Чорнобильська АЕС укасаційній скарзі вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ДСП Чорнобильська АЕС , оскільки воно фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а виплата значних сум може призвести до повної зупинки виконання програми підтримки екологічно безпечного стану у зоні відчуження. Проте ДСП Чорнобильська АЕС не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи та чому справа становить значний суспільний інтерес. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для ДСП Чорнобильська АЕС .

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ДСП Чорнобильська АЕС подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ,

УХВАЛИВ:

Відмовити державному спеціалізованому підприємству Чорнобильська АЕС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа - Первинна профспілкова організація державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков