Постанова

від 20.08.2020 по справі 426/2196/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 426/2196/19

Провадження № 22-ц/810/301/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Селянське (фермерське) господарство Мирослава , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2020 року , ухваленого Сватівським районним судом у складі: судді Скрипника С.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Мирослава , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом про визнання договору оренди землі недійсним, згодом змінивши предмет позову, та просив розірвати укладений 08 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та СФГ Мирослава договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4424085500:18:002:0024, площею 6,1399, що знаходиться на території земель Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, що належить позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії та номер I-ЛГ № 065908, виданого Петрівською сільською радою народних депутатів Сватівського району Луганської області та стягнути з СФГ Мирослава орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 08.08.2017 року до 15.05.2019 року з урахуванням індексу інфляції та пені в загальній сумі 14255,85 грн, посилаючись на умисне ухилення відповідача від сплати за користування земельною ділянкою відповідно до договору про оренду землі від 08.08.2017 року.

У відзиві відповідача СФГ Мирослава зазначено про необґрунтованість позову, оскільки доводи позивача фактичним обставинам не відповідають та спростовуються тим, що згідно п. 4.1. договору оренди землі від 08.08.2017 року за користування спірною земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій або натуральній формі, на виконання чого СФГ Мирослава передало в якості натуральної оплати вартості оренди землі, а ОСОБА_1 прийняв 09.09.2017 року пшеницю 1000 кг, ячмінь 300 кг, що підтверджується накладною № 1 від 09.09.2017; 15.11.2017 року - кукурудзу 700 кг, олію 20 л, що підтверджується накладною № 07 від 15.11.2017; 03.08.2018 року - пшеницю 1500 кг, що підтверджується накладною № 020 від 03.08.2018 р. Отже, орендну плату сплачено в повному обсязі і заборгованість відсутня.

Головне Управління Держгеокадастру у Луганській області у своїх поясненнях зазначило, що за інформацією Відділу у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області громадянину ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 065908, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28.05.2001 року за № 47 на земельну ділянку з кадастровим номером 4424085500:18:002:0024, загальною площею 6,1400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за даними державного земельного кадастру розташована за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області. 18 липня 2008 року між ОСОБА_1 та СФГ Світанок було укладено договір про оренду зазначеної земельної ділянки, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 18.07.2008 року за № 240855/040841700394, на 10 років. Щодо укладання договору оренди земельної ділянки між СФГ Мирослава та ОСОБА_1 від 08.08.2017, що був зареєстрований 04.09.2017 приватним нотаріусом Матвієвським Д.В., то після набрання чинності ЗУ Про Державний земельний кадастр , Постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , змін до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 року повноваження щодо державної реєстрації цих прав не розповсюджується на компетенцію органів Держгеокадастру України. Інформація щодо прав на земельні ділянки надходить до Національної кадастрової системи у порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами в розрізі кадастрових номерів, а загальний облік земель за користувачами та власниками не ведеться, тому інформація стосовно припинення або укладання договорів оренди на земельні ділянки після 01.01.2013 року в Головному управлінні Держгеокадастру у Луганській області відсутня.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Мирослава , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та невмотивованим через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, просить скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом в основу рішення покладено надані відповідачем накладні, які є недостовірними доказами, оскільки неможливо встановити отримання ОСОБА_1 орендної плати в натурі за 2017 та 2018 роки; умовами договору оренди передбачено оформлення передачі продукції в рахунок орендної плати відповідними актами, тому останні мають містити всі обов`язкові реквізити та відповідати вимогам для виготовлення бланків організаційно-розпорядчих документів (формат паперу, розмір берегів, папір певної якості, варіанти розташування реквізитів тощо), оскільки на відповідача поширюються Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 , що затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В., склад колегії суддів - Кострицького В.В., Лозко Ю.П.

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 року апеляційна скарга залишена без руху.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 06 травня 2020 року замінено суддю Кострицького В.В. на суддю Карташова О.Ю. у зв`язку із перебуванням першого на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 11 серпня 2020 року замінено суддю Карташова О.Ю. на суддю Кострицького В.В. у зв`язку із перебуванням першого у відпустці.

Апеляційне провадження по справі відкрито 06 травня 2020 року, ухвалою суду від 18 травня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду на 16 червня 2020 року об 11-й. У зв`язку із перебуванням судді Лозко Ю.П. у відпустці розгляд справи відкладений на 02 липня 2020 року о 12.30 год. 02 липня 2020 року розгляд справи відкладений за клопотанням представника позивача на 11-ту 11 серпня 2020 року. 11 серпня 2020 року за клопотання представника позивача розгляд справи відкладений на 20 серпня 2020 року о 12.30 год.

У судовому засіданні представник відповідача не визнав апеляційну скаргу.

Позивач та його представник, відповідач, третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 як орендодавцем та СФГ Мирослава як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, що належить позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії та номер IЛГ № 065908, виданого Петрівською сільською радою народних депутатів Сватівського району Луганської області, який зареєстровано 04 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сватівського районного нотаріального округу Матвієвським Д.В., номер запису про речове право - 22243171, відомості про державну реєстрацію внесено до реєстру 08.09.2017 (а.с. 11-17 т. 1).

Згідно з пунктами 1.1., 2.1. договору оренди землі орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 4424085500:18:002:0024, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради загальною площею 6,1399 га (а.с. 11-14 т. 1).

Договір набуває чинності з дня його підписання та державної реєстрації та укладено на 11 років (пункт 3 договору оренди землі).

Пунктами 4.1.- 4.3. договору оренди землі за користування вказаною земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій або натуральні формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, що становить 4942,99 грн у рік. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору не пізніше як у термін від 01 листопада до 30 грудня кожного року.

Пунктом 4.5. договору передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

Пунктом 12.4. договору оренди землі дострокове розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Підставою для дострокового розірвання Договору оренди землі є рішення суду.

Пунктом 13 договору оренди землі передбачено відповідальність орендаря за несвоєчасну виплату орендної плати.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу дострокового розірвання вказаного договору оренди землі з підстави невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , та несплати за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону № 161-XIV, яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 Закону № 161-XIV визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону № 161-XIV передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Закону № 161-XIV передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/1385/17 не вбачала.

При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений в постановах Верховного Суду.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Єдиним доводом апеляційної скарги є оспорювання позивачем висновків суду про врахування як достовірних доказів наданих позивачем накладних за 2017-2018 роки про отримання позивачем від відповідача СФГ Мирослава в якості натуральної оплати вартості оренди землі згідно договору за № 22243171 від 08.09.2017 р.: 09.09.2017 року пшениці 1000 кг, ячміню 300 кг - накладна № 1 від 09.09.2017; 15.11.2017 року - кукурудзи 700 кг, олії 20 л - накладна № 07 від 15.11.2017; 03.08.2018 року - пшениці 1500 кг - накладна № 020 від 03.08.2018 р., оскільки передача натуральної продукції погоджена умовами договору складенням актів, які мають відповідати вимогам ДСТУ 4163-2003.

Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4424085500:18:002:0024 для ведення сільськогосподарського виробництва площею 6,1399 га, що належить позивачу ОСОБА_1 на підставі акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 28.05.2001, видавник: Петрівська сільська рада народних депутатів Сватівського району Луганської області, номер запису про інше речове право - 22243171 (а.с. 16), дата державної реєстрації - 04.09.2017 року (а.с. 16).

Тобто в наданих позивачем накладних йдеться саме про оспорюваний договір оренди землі, а також зазначені періоди, за які вноситься ця плата - 2017 та 2018 роки.

Переглядаючи рішення суду за вказаним доводом апеляційної скарги, колегія суддів погоджує висновок суду про доведеність відповідачем належного виконання умов договору щодо плати за землю, оскільки у відповідності до вимог частини третьої статті 12 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач надав зазначені накладні про отримання натуральної продукції позивачем за 2017-2018 роки.

Сплата орендної плати у натуральній формі погоджена сторонами у договорі (п. 4.1.).

Строк внесення орендної плати за 2019 рік, визначений сторонами в п. 4.3. договору оренди з 01 листопада до 30 грудня, ще не настав станом на час зміни підстави позову - травень 2019 року.

Натомість позивач заперечує лише проти форми наданих відповдіачем доказів, а не відомостей, які містять ці докази.

На спростування наданих відповідачем доказів про внесення натуральної продукції в рахунок орендної плати жодних доказів суду не надав та підписання особисто ним накладних не оспорював.

Колегія суддів зазначає, що у разі виплати орендної плати за землю в натуральній формі така операція підпадає під визначення операцій з постачання орендарем товарів чи послуг (пп.14.1.185 та 14.1.191 ст.14 Податкового Кодексу України), а тому є об`єктом оподаткування ПДВ. При цьому дата виникнення податкових зобов`язань визначається у загальному порядку відповідно до ст. 187 ПКУ, тобто нею буде дата видачі товарів (послуг). На цю дату орендарю, який є платником ПДВ, слід скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Позивачем надані докази того, що згідно даних Головного управління ДФС у Луганській області ІТС Податковий блок СФГ Мирослава інформацію про доходи, які нараховувалися та виплачувалися Селянським фермерським господарством Мирослава (ЄДРПОУ 32683492, 92654 Луганська обл. Сватівський р-н, с. Містки, вул. Андріївська, буд. 18) орендодавцю - фізичній особі з РОНКПП 1143803953, а також про нарахований і перерахований до бюджету податок на доходи з фізичних осіб від надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4424085500:18:002:0024 за 4 квартал 2017 року від 08.02.2018 року № 9298411755 (а.с. 118-120 т. 1).

У позовній заяві позивач також посилається на відповідь ГУ ДФС у Луганській області про виплату ОСОБА_1 у 4 кварталі 2017 року за ознакою 106 (оренда плата за договором оренди нерухомого майна) 4942,99 грн доходу та утримання і нарахування до бюджету 889,74 грн податку на доходи з фізичних осіб (а.с. 107 т. 1).

Тому саме сукупність вказаних доказів є достатньою для висновку суду про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті орендної плати.

Посилання скарги на недотримання форми документу, що підтверджує внесення орендної плати у натуральній формі, Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 , що затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55 є неспроможними, оскільки вказані стандарти стосуються лише організаційно-розпорядчих документів підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій), якими акти про передачу натуральної продукції не є.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини другої статті 651 ЦК України, тобто слід з`ясувувати суттєві обставини цієї справи як щодо наявності чи відсутності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору.

На момент зміни підстави позову з визнання договору оренди землі недійсним на розірвання договору внаслідок його неналежного виконання відповідачем та протягом розгляду справи позивачем не доведено не лише наявність заборгованості, а і наявність обставин, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що він розраховував як орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди з боку вдповідача.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Отже, довід апеляційної скарги висновків суду не спростовує, на законність судового рішення не впливає, а також спростовується встановленими вище обставинами справи.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2020 року - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 20 серпня 2020 року.

Головуючий

Судді: