Ухвала
17 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 438/1622/18
провадження № 61-11918ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О. , Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Бориславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Бориславської міської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 7 Бориславської міської ради Львівської області про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Бориславської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 7 Бориславської міської ради Львівської області (далі - Бориславська ЗОШ) від 10 грудня 2018 року № 68-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що з 1989 року він працює вчителем фізичної культури Бориславської ЗОШ. Наказом в. о. директора Бориславської ЗОШ Гірняк Л. Ф. від 10 грудня 2018 року № 68-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 йому було оголошено догану за порушення пунктів 2.1, 2.13 Розділу II, пункту 4.1 Розділу IV Посадових обов`язків вчителя, пункту 3 Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів та недотримання методичних рекомендацій щодо викладання фізичної культури. Однак зазначені в наказі пункти посадових обов`язків вчителя він не порушував. В оскаржуваному наказі не зазначено, в чому полягає зміст порушення, та не конкретизовано, за яке саме порушення його притягнуто до відповідальності. Всупереч порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності йому не запропонували надати письмові пояснення стосовно інкримінованих порушень посадових обов`язків та ведення класного журналу, чим порушено одну з найважливіших гарантій, наданих працівникові для захисту своїх законних прав та інтересів, спрямованих проти безпідставного застосування стягнення. За результатами атестації, пройденої ним в березні-квітні 2018 року в атестаційному листі зазначено, що він забезпечує засвоєння учнями навчальних програм на високому рівні та досконало володіє знаннями основ педагогіки.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Визнано незаконним наказ в. о. директора Бориславської ЗОШ від 10 грудня 2018 року № 68-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
07 серпня 2020 року Бориславська ЗОШ подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Доводи заявника про те, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15, а саме: Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами , не заслуговують на увагу, оскільки в тексті оскаржуваної постанови апеляційного суду відображено зміст вказаної правової позиції Верховного Суду України. Крім того, підставою для скасування рішення місцевого суду і ухвалення нового рішення про відмову в позові було те, що оспорюваний наказ не містить інформації про конкретні порушення вчинені ОСОБА_1 , а не порушення права працівника на надання пояснень.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Бориславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Бориславської міської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 7 Бориславської міської ради Львівської області про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.08.2020 |
Оприлюднено | 21.08.2020 |
Номер документу | 91089185 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Стрільчук Віктор Андрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні