Рішення

від 21.08.2020 по справі 904/3710/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2020м. ДніпроСправа № 904/3710/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Сервіс-Україна", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 90 436 грн. 83 коп. за договором про надання послуг від 29.03.2019 № 945-ПУ-ШУГК в редакції додаткових угод

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клімат Сервіс-Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованість у загальній сумі 90 436 грн. 83 коп., з яких: 85 452 грн. 00 коп. - основний борг, 2 526 грн. 00 коп. - 3% річних, 2 458 грн. 83 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про надання послуг від 29.03.2019 № 945-ПУ-ШУГК в редакції додаткових угод, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).

У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641).

31.07.2020 на електронну адресу суду та 03.08.2020 засобами поштового зв`язку до суду надійшли клопотання відповідача про продовження процесуальних строків на надання відзиву на позов та клопотання, в яких відповідач просить суд продовжити процесуальний строк за межі карантину, тобто до 15.09.2020, для надання відзиву та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування поданого клопотання посилається на приписи п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павлоградвугілля" про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 15.07.2020 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до поштового повідомлення № 4930012301943, що повернулося до суду 23.07.2020, відповідачем ухвалу суду від 15.07.2020 отримано 21.07.2020.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат Сервіс-Україна" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 945-ПУ-ШУГК (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується у 2019 році надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг (код ДКПП 43.22,12-00.00): Технічне обслуговування кондиціонерів типу Спліт-системи (п. 1.2 договору).

Місце надання послуг (об`єкт): ВСП ШАХТОУПРАВЛЕННЯ ім. ГЕРОЇВ КОСМОСУ : шахта ім. Героїв космосу, вул. Шахтарська, 10, с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області; шахта Благодатна , вул. Шахтарська, 1, с. Вербки, Павлоградського району Дніпропетровської області (п.1.3 договору).

За умовами п. 3.1 договору сума цього договору становить: 100 014,00 грн. ( сто тисяч чотирнадцять грн. 00 коп. ), у тому числі ПДВ 20% 16 669,00 грн. (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять грн. 00 коп.).

Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформлюється підписанням додаткової угоди (п. 3.2 договору).

З моменту виставлення виконавцем рахунку за надані послуги, сума наданих послуг, що вказана в такому рахунку є фіксованою і зміні не підлягає, окрім випадків, передбачених цим договором (п. 3.3. договору).

Додатковою угодою від 14.05.2019 сторони дійшли згоди змінити п. 3.1 договору та викласти його у наступній редакції: Загальна сума договору визначається загальною вартістю робіт, виконаних по всім додаткам, що є невід`ємною частиною цього договору.

В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, що дорівнює 134 820,00 грн. з ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на це органу управління замовника .

Додатковою угодою від 22.07.2019 сторони дійшли згоди змінити п. 3.1 договору та викласти його у наступній редакції: Загальна сума договору визначається загальною вартістю робіт, виконаних по всім додаткам, що є невід`ємною частиною цього договору.

В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, що дорівнює 148 812,00 грн. з ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на це органу управління замовника .

У п. 4.1 договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих виконавцем замовнику послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90 календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, пред`явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та за умови надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладної. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, у призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити цього договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не зазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, здійснена за таким платіжним дорученням оплата за послуги за цим договором зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобов`язань з оплати (п. 4.4. договору).

Згідно із п. 5.1 договору строк (термін) надання послуг квітень-липень 2019 року .

За умовами п. 5.4. договору надані виконавцем послуги згідно з цим договором оформлюються актами прийому-передачі наданих послуг із зазначенням коду згідно ДКПП, які виконавець надає до 01 (першого) числа місяця, наступного за звітним.

В акті прийому-передачі наданих послуг повинен бути відображений фактичний обсяг наданих послуг протягом звітного місяця (п. 5.5. договору) .

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги; прийняти надані послуги згідно з актом прийому-передачі наданих послуг та вимогами цього договору не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня отримання від виконавця акта прийому-передачі наданих послуг.

Згідно із п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

У Специфікації до договору сторони узгодили найменування обладнання, що обслуговується, його кількість, вартість послуг та їх перелік.

На виконання умов договору та Специфікації у період з квітня по липень 2019 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування кондиціонерів на суму 144 846 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № ОУ-0000002 від 24.04.2019 на суму 37 446 грн. 00 коп.;

- № ОУ-0000004 від 26.04.2019 на суму 59 250 грн. 00 коп.;

- № ОУ-0000016 від 31.05.2019 на суму 10 320 грн. 00 коп.;

- № ОУ-0000017 від 11.06.2019 на суму 16 758 грн. 00 коп.;

- № ОУ-0000018 від 11.06.2019 на суму 7 080 грн. 00 коп.;

- № ОУ-0000042 від 22.07.2019 на суму 4 548 грн. 00 коп.;

- № ОУ-0000043 від 22.07.2019 на суму 9 444 грн. 00 коп.

Господарський суд зазначає, що вказані вище акти підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Враховуючи умови п. 4.1 договору, відповідач повинен був оплатити надані послуги:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 24.04.2019 -29.07.2019;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 26.04.2019 - 31.07.2019;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 31.05.2019 - 04.09.2019;

- за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 11.06.2019, № ОУ-0000018 від 11.06.2019 -13.09.2019;

- за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000042 від 22.07.2019, № ОУ-0000043 від 22.07.2019 - 25.10.2019.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши вартість послуг:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 24.04.2019 - 26.07.2019 (платіжне доручення від 26.07.2019 № 406934 );

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 26.04.2019 - послуги не оплачені;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 31.05.2019 - 23.01.2020 (платіжне доручення від 23.01.2020 № 1016977);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 11.06.2019 - послуги не оплачені;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 від 11.06.2019 -21.02.2020 (платіжне доручення від 21.02.2020 № 101 2008);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000042 від 22.07.2019 - 20.03.2020 (платіжне доручення від 20.03.2020 № 2009911251);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 22.07.2019 - 25.10.2019 - послуги не оплачені.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 85 452 грн. 00 коп.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 458 грн. 83 коп. за загальний період з серпня 2019 по червень 2020, розраховані за кожним актом окремо, та 3% річних в сумі 2 526 грн. 00 коп. за загальний період з 31.07.2019 по 06.07.2020.

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати послуг, наявність часткової оплати послуг, строк дії договору, наявність прострочення оплати послуг.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 144 846 грн. 00 коп., які оплачені відповідачем частково у розмірі 59 394 грн. 00 коп., у зв`язку із чим заборгованість відповідача складає 85 452 грн. 00 коп.

З урахуванням умов п. 4.1 договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 24.04.2019 -29.07.2019;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 26.04.2019 - 31.07.2019;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 31.05.2019 - 04.09.2019;

- за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 11.06.2019, № ОУ-0000018 від 11.06.2019 -13.09.2019;

- за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000042 від 22.07.2019, № ОУ-0000043 від 22.07.2019 - 25.10.2019.

Оскільки відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість наданих позивачем послуг, суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 85 452 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування за актом від 26.04.2010 № ОУ-000004. Як вище встановлено судом строк оплати вартості наданих послуг за вказаним актом настав 31.07.2019, тобто прострочення оплати слід рахувати з 01.08.2019. Проте, позивач нараховує 3% річних з 31.07.2019.

Крім того, у періоди нарахування 3% річних позивачем включені дні оплати відповідачем спірних послуг, відповідно до наданих позивачем платіжних доручень.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 522 грн. 23 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 458 грн.83 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, виконаного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме: до періоду нарахування включено місяць, в якому мав бути здійснений розрахунок, а також місяць, в якому відбулась оплата наданих послуг.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 328 грн. 94 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 85 452 грн. 00 коп. основного боргу, 2 522 грн. 23 коп. 3% річних, 2 328 грн. 94 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката, які складають 6 000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі позивачем до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.05.2020 № 27/05-20, укладеного між Адвокатським об`єднанням Бур`янський і партнери та Товариством з обмеженою відповідальністю Клімат Сервіс-Україна , ордеру від 03.07.2020 АЕ №1027780, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.03.2006 № 1520, оригінали детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 06.07.2020 до вказаного договору та платіжного доручення від 19.06.2020 № 561 на суму 6 000 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом та вбачається з наданого позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 06.07.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.05.2020 № 27/05-20, послуги з ознайомлення з позицією відповідача (відзив на позов) вартістю 420 грн. та складання процесуальних документів по справі (відповідь на відзив; заперечення тощо) вартістю 840 грн. заплановані адвокатом, але з урахуванням ненадання відповідачем у даній справі відзиву, вказані послуги на загальну суму 1 260 грн. є такими, що не надавались позивачу адвокатом, у зв`язку із чим відсутні підстави для відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.

За встановлених обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 770 грн. 00 коп.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 770 грн. 00 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Сервіс-Україна" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Промислова, буд. 1А, офіс 83, код ЄДРПОУ 35018561) 85 452 грн. 00 коп. (вісімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві грн. 00 коп.) основного боргу, 2 522 грн. 23 коп. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві грн. 23 коп.) 3% річних, 2 328 грн. 94 коп. (дві тисячі триста двадцять вісім грн. 94 коп.) інфляційних втрат, 2 098 грн. 89 коп. (дві тисячі дев`яносто вісім грн. 89 коп.) витрат зі сплати судового збору, 4 762 грн. 95 коп. (чотири тисячі сімсот шістдесят дві грн.. 95 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 21.08.2020

Суддя І.А. Рудь