Рішення

від 20.08.2020 по справі 914/483/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2020 справа № 914/483/20

За позовом : Відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Львівського обласного добровільного товариства захисту неповносправних дітей, молоді та осіб з інвалідністю дитинства Довіра , м. Львів,

про стягнення 11'021,99 грн. заборгованості,

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шупер О.Б.,

від відповідача: Солтис Л.О., Мудрий Б.Я.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме, програми фіксування судового процесу (судового засідання) Акорд .

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення з Львівського обласного добровільного товариства захисту неповносправних дітей, молоді та осіб з інвалідністю дитинства Довіра (далі ЛОДТЗНД та ІД Довіра ) 11'021,99 грн. заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.02.2020 справу № 914/483/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою суду від 13 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.05.2020, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 14.05.2020 суд задоволив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 03.06.2020.

28.05.2020 відповідач подав на адресу суду пояснення з приводу позовних вимог, які за своєю правовою природою є відзивом на позовну заяву (вх.№ 18623/20), у якому інформував суд, що позовні вимоги не можуть бути задоволені за спливом строку позовної давності. Зазначив також, що договір пролонгувався автоматично, а рахунки за світло і воду до товариства не надходили.

Приймаючи до уваги продовження Кабінетом Міністрів України на усій території України карантинних заходів, суд протокольною ухвалою від 03.06.2020 відклав судове засіданні на 25.06.2020. Ухвалою від 03.06.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце наступного судового засідання. При цьому суд керувався нормами п.4 ч.2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону, а також враховував принцип розумного строку тривалості провадження.

25.06.2020 позивач скерував до суду клопотання (вх.№20529/20) про поновлення пропущеного строку на подання позовної заяви, зазначивши, що 27.12.2018 відділ освіти звертався із позовною заявою до відповідача, однак така ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 була повернута позивачу з підстав невиконання вимог ухвали суду від 29.12.2019 щодо усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, 25.06.2020 позивач подав заперечення на пояснення про стягнення заборгованості (вх.№20528/20) у якому зазначив, що розрахунок комунальних послуг здійснювався згідно додатку № 1 до договору та на підставі Методики розрахунків відшкодування вартості спожитих енергоносіїв та комунальних послуг у навчальних закладах м. Львова, затвердженої рішенням ЛМР № 588 від 19.07.2013, і товариству було відомо про наявну заборгованість, підтвердженням чого є акт звірки взаємних розрахунків від 09.10.2015, який підписаний керівником відповідача. Зазначив, що договір не був пролонгований та не переукладався.

Протокольною ухвалою від 25.06.2020 Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 06.08.2020. Ухвалою від 25.06.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст. ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце судового засідання.

17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), у прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

У судовому засіданні 06.08.2020 за клопотанням сторін оголошено перерву до 20.08.2020.

Представник позивача у судове засідання з`явився, підтримав позовні вимоги та просив поновити строк позовної давності.

Представники відповідача у судове засідання 20.08.2020 з`явилися, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 20.08.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01 січня 2015 року Дошкільним навчальним закладом №159 (виконавець) та Львівським обласним добровільним товариством захисту неповносправних дітей, молоді та осіб з інвалідністю дитинства Довіра (замовник) укладено договір про надання послуг з додатком №1 до нього. Вказаний договір 05.01.2015 погоджений управлінням освіти департаменту гуманітарної політики ЛМР та відділом освіти Франківського району УОДГПЛМР.

Відповідно до умов укладеного договору виконавець зобов`язується протягом визначеного у договорі терміну надавати за плату послуги із забезпечення роботи Львівського обласного добровільного товариства захисту неповносправних дітей, молоді та осіб з інвалідністю дитинства Довіра під час організації навчання та соціальної адаптації дітей з синдромом Дауна у приміщенні дошкільного навчального закладу №159, площею 110,6 кв.м., а замовник зобов`язується оплачувати дані послуги. Перелік послуг, що надаються замовнику визначається сторонами у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною його частиною (п.1.2 договору).

Згідно розділу 2 договору вартість послуг, що надаються виконавцем, встановлюється у розмірі спожитих енергоносіїв, комунальних послуг за кожен календарний місяць, визначається сторонами та фіксується в акті наданих послуг, згідно додатку №1 до договору. Замовник зобов`язаний перерахувати кошти у сумі, зазначеній в акті про надання послуг та відповідно до виставленого рахунку, протягом 5 днів з моменту підписання такого акта на розрахунковий рахунок № 35423203028875 в ГУДКСУ у Львівській обл., МФО 825014 ЄДРПОУ 02144542. Акт про надані послуги підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Згідно додатку №1 до договору про надання послуг сторони погодили формулу розрахунку послуг, що надаватимуться відповідно до площі орендованого майна та визначили одержувача коштів: ЦБ Відділ освіти Франківського району управлінням освіти департаменту гуманітарної політики ЛМР (правонаступником якого є Відділ освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради).

Відповідно до п.5.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 року. Після закінчення терміну дії договору він підлягає переукладенню на загальних підставах.

Позивач зазначив, на виконання укладеного договору відповідачу у січні-червні 2015 року було надано обумовлені послуги та виставлено відповідні рахунки: №271-к від червня 2015 року на суму 718,34 грн., №306-к від 15.05.2015 на суму 15'243,09 грн. та №331-к від 20.07.2015 на суму 7,24 грн.). Відповідач вартість отриманих послуг на розрахунковий рахунок Відділу освіти Франківського району м. Львова оплатив частково, у розмірі 4'953,92 грн. (копія виписки казначейства від 14.08.2015 із вказівкою на призначенням платежу: оплата за комунальні послуги рах. №306-к від 20.07.2015, дог. від 01.01.2015 додана позивачем до матеріалів справи).

09.10.2015 сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків на суму 11'014,75 грн.

Позивач стверджує, що 10.03.2016, 08.07.2016, 07.11.2018 та 12.11.2018 відповідачу скеровувалась претензії, зокрема, із вимогою оплати заборгованості, проте вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач оплати в повному обсязі не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення із позовною заявою заборгованість відповідача становила 11'014,75 грн. - вартість наданих комунальних послуг та 7,24 грн. - збір за спецводокористування.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про надання послуг від 01.01.2015.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

У п.2.1 та 2.2 договору сторони визначили, що вартість послуг, які надаються виконавцем, встановлюється у розмірі спожитих енергоносіїв, комунальних послуг за кожен календарний місяць, визначається сторонами та фіксується в акті наданих послуг, згідно додатку №1 до договору. Замовник зобов`язаний перерахувати кошти у сумі, зазначеній в акті про надання послуг та відповідно до виставленого рахунку, протягом 5 днів з моменту підписання такого акта на розрахунковий рахунок

В обгрунтування заявленої вимоги позивачем надано рахунки на оплату, підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 09.10.2015 та надіслані претензії. Тому вимоги позивача про стягнення заборнгованості є правомірними.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з нормами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом з`ясовано, що спірні правовідносини існували у січні-червні 2015 р., а 09.10.2015 сторони підписали акт звірки розрахунків, отже останнім днем закінчення перебігу позовної давності було 09.10.2018, втім відділ освіти звернувся з позовом лише 26.02.2020.

Посилання позивача на те, що відділ освіти 27.12.2018 року звертався з аналогічною позовною заявою до Господарського суду Львівської області, однак така була повернута позивачу на підставі п.6 ст.174 ГПК України не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для подання позовної заяви. Ухвала Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 про повернення позовної заяви в апеляційному порядку не оскаржувалась.

За змістом ч.2 та ч.3 ст.265 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників (субсидіарна відповідальність), а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Водночас суд звертає увагу позивача й на те, що у правовому висновку Верховного Суду України у справі №6-895цс15 вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто (аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17 та від 09.07.2020 у справі № 904/3405/19).

Крім того, звертаючись ще у грудні 2018 року, позивач уже пропустив строк позовної давності.

З огляд на викладене, суд дійшов висновку, що позовна давність позивачем пропущена, оскільки позовна заява подана до суду поза межами визначеного законодавством трьохрічного строку, а наведені причини пропущення позовної давності не можуть бути визнані судом поважними. Зазначене є підставою для відмови у позові.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією № 12751 від 08.04.2020 на суму 2'102,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 130, 222, 233, 236-238, 240, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.08.2020.

Суддя Б.І. Яворський