Рішення

від 20.08.2020 по справі 914/704/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2020 справа № 914/704/20

За позовом: Приватного підприємства Єврошлях-Ів , с.Томашівці Калуського району Івано-Франківської області,

до відповідача: Мельницької сільської ради, с. Мельнич Жидачівського району Львівської області,

про стягнення 1'223'788,56 грн.

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко К.Т.,

від відповідача : не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме, програми фіксування судового процесу (судового засідання) Акорд .

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Єврошлях-Ів до Мельницької сільської ради про стягнення 1'192'314,71 грн. заборгованості за договором № 6 від 24.07.2019, з яких: 1'169'498,00 основного боргу, 16'993,83 грн. 3% річних та 5'822,88 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 17'884,73 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 березня 2020 року справу № 914/704/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою від 30.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 квітня 2020, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

15.04.2020 відповідач скерував на адресу суду відзив на позов (вх.№15932/20), у якому інформувала суд, що кошти у вигляді субвенцій з обласного бюджету на рахунок сільської ради не надійшли, тому 26.12.2019 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №6 від 24.07.2019, якою внесли зміни до п.11.1 договору та продовжили строк дії договору до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань; вважає позов передчасним.

Приймаючи до уваги продовження Кабінетом Міністрів України на усій території України карантинних заходів, суд ухвалою від 30.04.2020 відклав підготовче засіданні на 04.06.2020. Згодом у підготовчому засіданні за клопотанням сторін оголошувалась перерва до 24.06.2020. При цьому суд керувався нормами п.4 ч.2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону, а також враховував принцип розумного строку тривалості провадження.

17.06.2020 відповідач подав суду заяву (вх.№19887/20) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

23.06.2020 позивач надіслав на адресу суду додаткові письмові пояснення (вх.№20300/20) та заяву (вх.№1445/20) про збільшення розміру позовних вимог, з доказами її надіслання відповідачу. У заяві про збільшення позовних вимог ПП Єврошлях-ІВ загалом просить стягнути з відповідача 1'223'788,56 грн., з яких: 1'169'498,00 основного боргу, 26'004,72 грн. 3% річних та 28'285,84 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 24.06.2020 суд прийняв до розгляду заяву ПП Єврошлях-ІВ про збільшення позовних вимог та відклав підготовче засідання на 06.08.2020.

04.08.2020 сторони подали суду заяви (вх.№23335/20 та №23337/20) про проведення підготовчого засідання 06.08.2020 у відсутності їх представників, просили закінчити розгляд справи у підготовчому провадженні та перейти до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 06.08.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.08.2020.

Представник позивача у судове засідання 20.08.2020 з`явився, зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив їх задоволити.

Відповідач у судове засідання 20.08.2020 не з`явився, у підготовчому засіданні 04.06.2020 зазначив, що роботи позивач виконав, а сільська рада їх прийняла, претензій до виконаних робіт не має. Однак, у зв`язку з відсутністю коштів не оплатила виконані роботи.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки явка учасників процесу у судове засідання 20.08.2020 не визнавалася обов`язковою, відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач доказів поважності неявки у судове засідання та необхідності відкладення такого не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 20.08.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

24 липня 2019 року за результатами публічної закупівлі без використання електронної системи та у відповідності до Закону України Про публічні закупівлі Приватним підприємством Єврошлях-Ів та Мельницької сільської ради укладено договір № 6 з додатком №1 до нього (договірна ціна на виконання будівельних робіт), за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання робіт по об`єкту: Капітальний ремонт берегоукріплення річки Свіча сіл Мельнич і Лютинка Жидачівського району Львівської області. Замовник, серед іншого, зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за виконані роботи відповідно до умов договору (п.9.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору виконання цих робіт здійснюється підрядником відповідно до проектно-кошторисної та договірної документації, - а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Ціна цього договору є динамічною та відповідно до договірної ціни на виконання робіт складає 1'169'498,00 грн. (п.5.1 договору).

Згідно п.8.1 договору підрядник направляє замовнику акти приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт/та витрат (форма № КБ-3). Замовник у строк трьох робочих днів після отримання акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт/та витрат (форма № КБ-3) повинен їх підписати або направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання. Розрахунки за виконані роботи проводяться замовником в безготівковому порядку, на підставі підписаного акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт/та витрат (форма № КБ-3) за відповідним розділом протягом п`яти робочих днів з моменту їх підписання (п.8.2 договру).

Строк дії договору визначений п.11.1 договору: договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою №1 від 26.12.2019 до договору №6 від 24.07.2019 сторони продовжили термін дії договору про закупівлю товару до 31.12.2020, а додатковою угодою №2 від 26.12.2019 сторони: 1) поширили дію умов договору №6 на відносини, що склалися між сторонами на період часу починаючи з 27.05.2019 - дати укладення попереднього договору до завершення всіх робіт, що проводилися ТОВ Єврошлях-ІВ на обумовленому об`єкті та підписанні акту виконаних робіт; 2) погодили, що всі роботи, виконані на підставі попереднього договору від 27.05.2019 та договору №6 від 24.07.2019 мають бути оплачені відповідно до умов, визначених договором №6 від 24.07.2019.

Виконання позивачем умов договору (підрядних робіт) підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт за 2019 рік (форма №КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) та актом звірки розрахунків станом на 11.03.2020.

Відповідач підтвердив, що акт та довідка про вартість виконаних робіт (типові форми КБ-3, КБ-2в) відповідачем підписані без зауважень.

На виконання своїх зобов`язань за договором відповідач оплати не здійснив, тому відповідачу скеровувалась претензія із вимогою оплати вказаної заборгованості, яку відповідач отримав 16.09.2019, проте така була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 26'004,72 грн. 3% річних та 28'285,84 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору № 6 від 24.07.2019.

Дослідивши зміст укладеного сторонами даного спору договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за виконані роботи, прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за виконані роботи, вимога позивача про стягнення 1'169'498,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо стягнення 26'004,72 грн. 3% річних та 28'285,84 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 8.2 договору сторонами визначено та погоджено, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником в безготівковому порядку, на підставі підписаного акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт/та витрат (форма № КБ-3) за відповідним розділом протягом п`яти робочих днів з моменту їх підписання.

Однак, як відзначає сам позивач, акт та довідка про вартість виконаних робіт (типові форми КБ-3, КБ-2в) підписані сторонами без зазначення дати їх підписання. 16.09.2019 відповідач отримав претензію із вимогою оплати вказаної заборгованості, яку в силу відсутності субвенції з обласного бюджету залишив без задоволення.

У пункті 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов`язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) вказано, що, згідно з частиною першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Сук проти України від 10.03.2011 року).

Таким чином, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків, моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання суд вважає, що стягненню підлягає заявлена позивачем 26'004,72 грн. 3% річних та 28'285,84 грн. інфляційних втрат.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань і доказів у спростування наведених обставин суду не надано.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 66 від 18.03.2020 на суму 17'884,73 грн. та №102 від 18.06.2020 на суму 472,10 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 18'356,83 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №54 від 10.05.1994, оригінал договору про надання правничої допомоги №10/03/02 від 10.03.2020, акт приймання-передачі наданих послуг від 16.03.2020 та квитанції № 418608 про підтвердження оплати за надання послуг правової допомоги на суму 10'000,00 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконанихробіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна та інші проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

За змістом ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2020 між позивачем (клієнт) та адвокатом Лютак Л.Л. укладено договір №10/03/02 про надання правової допомоги. Предметом договору є зобов`язання по наданню замовнику правові послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання правничої допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом послуги щодо консультації та підготовки документів правового характеру (позовної заяви та розрахунку заборгованості за договором).

Відповідно до п.3.1 договору сторони визначили, що клієнт здійснює оплату послуг адвоката за домовленістю шляхом передачі адвокату обумовленої суми, а адвокат видає клієнту квитанцію про проведену оплату послуг. За надання правових послуг (правової допомоги) клієнт оплачує адвокату гонорар за послуги, передбачені п.1.2 даного договору, в сумі 10'000,00 грн.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рахунку вартості правничої допомоги зазначено, що адвокат надав наступну правову допомогу: консультація, узгодження правової позиції, проведення розрахунку заборгованості за договором, підготовка позовної заяви (10 годин витраченого часу).

16.03.2020 позивач здійснив оплату за правову допомогу, що підтверджується квитанцією за №418608.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують фактичне надання адвокатських послуг позивачу і фактичне понесення витрат на правничу допомогу; право користуватися професійною правничою допомогою передбачене законом; визначена вартість адвокатських послуг пропорційна наданим адвокатом послугам і витраченому часу та отриманому результату. Відповідач повідомлявся про заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, проте не подав жодних заперечень. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10'00,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Зазначену правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Доказів неспівмірності заявлених витрат суду не подано, із заявами про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не звертався.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Мельницької сільської ради (81785, Львівська область, Жидачівський район, с. Мельнич, вул. Смердова, 2; код ЄДРПОУ 04374482) на користь Приватного підприємства Єврошлях-Ів (77327, Івано-Франківська область, Калуський район, с.Томашівці, вул. А.Гургули, 65; код ЄДРПОУ 39396057) 1'169'498,00 грн. основного боргу, 26'004,72 грн. 3% річних, 28'285,84 грн. інфляційних втрат, 18'356,83 грн. судового збору та 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.08.2020.

Суддя Б.І. Яворський