Рішення

від 18.08.2020 по справі 915/664/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Справа № 915/664/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; адреса для листування: 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, а/с 48; ідентифікаційний код 01033255)

до відповідача: Державного підприємства Вознесенське лісове господарство (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Мар`їна Роща, буд. 3; ідентифікаційний код 00992556)

про: стягнення 324948,68 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гулай В.М., за довіреністю,

від відповідача: Глущик Н.В., за довіреністю,

Суть спору:

14.05.2020 Приватне акціонерне товариство Микитівський гранітний кар`єр звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 346/2 від 08.05.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- стягнути з Державного підприємства Вознесенське лісове господарство на користь Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр безпідставно набутих коштів у сумі 324948,68 грн на р/р НОМЕР_1 в ПАТ Укрексімбанк , МФО 322313, код ЄДРПОУ 01033255;

- стягнути з Державного підприємства Вознесенське лісове господарство на користь Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4874,23 грн на р/р НОМЕР_1 в ПАТ Укрексімбанк , МФО 322313, код ЄДРПОУ 01033255.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації № 601-р від 24.09.2012; акту № 02-24/8 від 18.11.2013 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства Вознесенське лісове господарство за період з 01.07.2011 по 01.08.2013; розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 201-р від 10.07.2014 (про скасування розпорядження № 601-р від 24.09.2012); розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення ; платіжних доручень (№ 2462 від 06.10.2011, № 2465 від 06.10.2011, № 2492 від 13.10.2011, № 2493 від 13.10.2011, № 239 від 12.11.2013 на суму 324945,31 грн; вимоги № 96/2 від 10.04.2020 з доказами її направлення відповідачу; застосування норм статей 526, 530, 1212 Цивільного кодексу України, статті 193, 222 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні суми збитків сплачених за період з 06.10.2011 по 12.11.2013 в розмірі 324945,31 грн, за земельну ділянку площею 5 га, яка входить у загальну площу вилученої земельної ділянки 29,02 га, до загальної суми збитків відповідача до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р. Отже, позивач вважає, що перерахував відповідачу суму безпідставно набутих коштів на загальну суму 324945,31 грн.

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (за змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2020 було відкрито провадження у справі № 915/664/20 без зазначення дати проведення судового засідання; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Враховуючи прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних обмежень, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , суд ухвалою від 29.05.2020 повідомив учасників справи про те, що судове засідання з розгляду справи № 915/664/20 по суті відбудеться 07 липня 2020 року о 12:00.

04.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 387 від 01.06.2020, у якому підприємство повністю заперечує на позов та, посилаючись на сплив строку позовної давності, просить відмовити у його задоволенні.

Так, відповідач, зокрема, зазначає, що посилання позивача на той факт, що у 2011 та 2013 роках ним була перерахована сума в розмірі 324948,68 грн, що є предметом позову не відповідає дійсності враховуючи той факт, що вказана сума була перерахована на рахунок відповідача як сума недоотриманого доходу від невикористання 5 га землі. Дана редакція міститься і у платіжних дорученнях, які були наданні позивачем як призначення платежу . Разом із тим, у 2011 році факт добровільної відмови від земельної ділянки державного лісового фонду площею 5 га дійсно мав місце. Проте відмова від вказаної земельної ділянки здійснювалася з метою передачі її у державний земельний запас Бузької сільської ради Вознесенського району, а не відповідачу (тобто фактичного вилучення на користь позивача вказаної земельної ділянки не було). Сума в розмірі 324948,68 гривень, що є предметом позову була перерахована на рахунок відповідача як сума збитків у зв`язку із погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки та приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Дану норму містить і Постанова КМУ від 19.04.1993 року № 284.

Крім наведеного, у відзиві відповідач, у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, поставив позивачу 3 питання про обставини, що мають значення для справи.

11.06.2020 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заява № 447/2 від 09.06.2020 про поновлення строку для звернення до господарського суду, за текстом якої позивач зазначає, що дізнався про порушення свого права з моменту отримання претензії відповідача № 601 від 29.01.2019, водночас просить суд визначити причини пропуску подачі позовної заяви № 446/2 від 09.06.2020 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 324948,68 грн поважними;

- відповідь на відзив № 446 від 09.06.2020, в якій заявник просить суд задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр до Державного підприємства Вознесенське лісове господарство про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 324948,68 грн в повному обсязі. Крім того, за текстом відповіді на відзив позивач стверджує, що позовну заяву про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 324948,68 грн подано в межах строку позовної давності, передбаченого ст.ст. 256, 257 ЦК України. Додатково, позивач у відповіді на відзив повідомив суд про те, що відмовляється від надання відповіді на поставлені питання, оскільки, за твердженням позивача … дані питання жодним чином не відносяться до предмету спору, так як предметом спору є безпідставно сплачені, що були сплачені у 2011 та 2013 роках, а незаконність перебування чи повернення земельної ділянки .

В засіданні 07.07.2020, проведеному за участю представників обох сторін, судом було оголошено перерву до 18 серпня 2020 року о 10:45.

24.07.2020 до суду від відповідача надійшов лист № 451 від 21.07.2020 (у відповідь на заяву позивача про поновлення строку для звернення до господарського суду), в якому заявник просить суд у задоволенні поновлення строку для звернення до господарського суду з позовною заявою відмовити у зв`язку з відсутністю поважних причин.

Суд відмічає, що про намір подання вказаної кореспонденції представник відповідача заявляв в судовому засіданні 07.07.2020.

18.08.2020 до суду від позивача надійшла заява № 576/2 від 18.08.2020, в якій заявник просить суд долучити до матеріалів справи технічний звіт ґрунтового обстеження земельної ділянки загальною площею 5 га, виготовлений Державним підприємством Миколаївський науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою № 9-2787 від 13.06.2012 року на замовлення відповідача.

Представник позивача усно заперечив проти вказаної заяви.

За результатами розгляду заяви позивача № 576/2 від 18.08.2020 щодо долучення доказів до матеріалів справи суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням вищенаведених процесуальних норм та обставин справи у сукупності, суд зазначає, що позивачем відповідні докази подані з пропущенням встановленого процесуальним законом строку, при цьому позивачем жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску відповідного строку не наведено, як і не зазначено, причин, з яких доказ не було подано у зазначений строк та обґрунтування необхідності долучення даного доказу.

За такого, у відповідності до приписів ст. 118 ГПК України заява позивача № 576/2 від 18.08.2020 залишається судом без розгляду.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

В судове засідання 18.08.2020 з`явилися повноважні представники обох учасників справи, які підтвердили актуальність правових позицій сторін, викладених в письмових заявах по суті справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 Господарського процесуального кодексу України, 28.01.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин безпідставності перерахування позивачем відповідачу спірних грошових коштів.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області № 537-р від 10.09.2012, № 601-р від 24.09.2012;

- розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 201-р від 10.07.2014;

- кадастровий план земельної ділянки (4822080800:08:000:0148);

- акт № 02-24/8 від 18.11.2013 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства Вознесенське лісове господарство за період з 01.07.2011 по 01.08.2013;

- платіжні доручення (№ 2462 від 06.10.2011, № 2465 від 06.10.2011, № 2492 від 13.10.2011, № 2493 від 13.10.2011, № 239 від 12.11.2013);

- вимога № 96/2 від 10.04.2020 з доказами її направлення відповідачу;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р;

- розрахунок втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням (лісовкриті землі - 29,02 га) з постійного користування ДП Вознесенське лісове господарство в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- реєстр платіжних документів за період з 01.08.2018 по 16.04.2019 та за період з 08.08.2018 по 30.09.2018;

- розрахунок умовно понесених збитків та неотриманого доходу від невикористання 1 га землі, вкритої лісом площі на землях державного лісового фонду ДП Вознесенське лісове господарство ;

- платіжне доручення № 431 від 04.06.2020.

Відповідач на підтвердження своєї правової позиції надав суду такі докази:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р;

- Договір про сплату понесених збитків від 07.08.2018 № 160;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2020 у справі № 915/2450/19 та постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі № 915/2450/19;

- претензія № 601 від 29.11.2019 з відповіддю на претензію № 1054/2 від 05.12.2019.

Позивач в позовній заяві стверджує, що за період з 06.10.2011 по 12.11.2013 перерахував відповідачу за земельну ділянку площею 5 га безпідставно набутих коштів на загальну суму 324945,31 грн, що підтверджує наступними доказами:

- платіжне доручення № 2462 від 06.10.2011 на суму 80000,00 грн (призначення платежу: Сума недоотриманого доходу від невикористання 5 га землі рах18 від 05,10,2011Часткова оплата У т.ч. ПДВ 13333,33 грн );

- платіжне доручення № 2465 від 06.10.2011 на суму 15000,00 грн (призначення платежу: Сума недоотриманого доходу від невикористання 5 га землі рах18 від 05,10,2011Часткова оплата У т.ч. ПДВ 2500,00 грн );

- платіжне доручення № 2492 від 13.10.2011 на суму 130000,00 грн (призначення платежу: Сума недоотриманого доходу від невикористання 5 га землі рах18 від 05,10,2011Часткова оплата У т.ч. ПДВ 21666,67 грн );

- платіжне доручення № 2493 від 13.10.2011 на суму 27025,31 грн (призначення платежу: Сума недоотриманого доходу від невикористання 5 га землі рах18 від 05,10,2011 У т.ч. ПДВ 4504,22 грн );

- платіжне доручення № 239 від 12.11.2013 на суму 72923,37 грн (призначення платежу: Сума донарахованих збитків рах№147 від 03,10,2013 У т.ч. ПДВ 12153,90 грн ).

З матеріалів справи також вбачається таке:

Пунктом першим розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повернення її у державний земельний запас № 601-р від 24.09.2012, зокрема, за клопотанням Державного підприємства Вознесенське лісове господарство , було вирішено припинити право постійного користування ДП Вознесенське лісове господарство земельною ділянкою загальною площею 5,0 га пасовища та повернути вищевказану земельну ділянку до земель запасу в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

18.11.2013 відповідно до пункту 8 Акту № 02-24/8 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Вознесенське лісове господарство за період з 01.07.2011 по 01.08.2013 Вознесенською об`єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Миколаївській області в ході ревізії встановлено факт вилучення земель лісового фонду в кількості 5 га на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації від 24.11.2011 № 469-р та 24.09.2012 №601-р на підставі звернень директора ДП Вознесенського лісового господарства Чикачева О.О. Підставою добровільної відмови від земельної ділянки державного лісового фонду площею 5 га є погіршення якості ділянки, втрата продуктивності насаджень та всихання, спричинені негативною дією понижених ґрунтових вод внаслідок межування даної земельної ділянки лісового фонду із землями ВАТ Микитівський гранітний кар`єр . Відповідно до отриманої відповіді на запит управлінням Держземагенства у Вознесенському районі повідомлено, що на земельну ділянку площею 5 га припинено право постійного користування ДП Вознесенське лісове господарство та 27.12.2012 Миколаївським окружним адміністративним судом винесено постанову за позовом ДП Вознесенське лісове господарство про скасування державної реєстрації Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 52,37 га яка розташована в межах території Бузької сільради Вознесенського району та зобов`язано відділ Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області внести зміни до запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі . Вивченням пред`явленої на перевірку адміністративної позовної заяви позивача - ДП Вознесенське лісове господарство встановлено, що підставою для відмови від земель лісового фонду площею 5 га є висновок ДП Миколаївський інститут землеустрою відповідно до якого дана земельна ділянка не придатна для ведення лісового господарства.

Вищевикладені факти щодо прийнятих рішень стосовно добровільної відмови від права постійного користування землями лісового фонду - 5 га та припинення права постійного користування ДП Вознесенське лісове господарство на земельну ділянку лісового фонду площею 5 га з поверненням її до земель запасу, суперечать розпорядженню Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р із змінами Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та /або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування;

- для розміщення кладовищ;

- за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином, директором ДП Вознесенське лісове господарство при добровільній відмові від земельної ділянки площею 5га порушено ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України та вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками в частині заборони відчуження земельних ділянок лісового фонду, наслідком якого є незаконне відчуження (вилучення із земель лісового фонду) земельної ділянки площею 5га вартістю 87,94тис.грн.

Ревізією встановлено, що на підставі комісійного обстеження насаджень Прибузького лісництва в яких заплановано проведення суцільних санітарних рубок у 2011році по ДП Вознесенське ЛГ (акт від 20.10.2012) на території земельної ділянки площею 5 га, що розташована в кварталі 30 виділ 2, 6 та 11 комісією зроблено висновок про те що наявні лісові насадження (сосна та акація біла) віком 58років припинили ріст, послаблені, з водяними пагонами, всихаючі та сухостійні, на стовбурах виявлені ракові рани по висоті стовбура. Ймовірна причина послаблення насадження - пониження ґрунтових вод внаслідок розробки піщаних кар`єрів, які розташовані поблизу насадження. На підставі вищевказаного акту обстеження та погодження начальника Миколаївського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства на площаді 5га лісового фонду проведено суцільна санітарна рубка в листопаді 2011 року.

Відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284 ДП Вознесенське лісове господарство обраховано розмір збитків в сумі 252,0 тис.грн, які були пред`явлені ВАТ Микитівський гранітний кар`єр та які сплачені в повному обсязі в листопаді 2011 року. Перевіркою вказаного розрахунку суми збитків встановлено факт заниження розрахунку на 72,92 тис.грн внаслідок заниження віку лісу (розрахунок проведено на 49 віковий ліс, фактично вік лісу становив 58 років), що призвело до недоотримання доходів ДП Вознесенське лісове господарство на суму 72,92 тис.грн.

Порушення допущено головним економістом ОСОБА_1 , якою обраховано розмір збитків на суму 252025,31 грн.

В ході ревізії ПрАТ Микитівський гранітний кар`єр перераховано 72,92 тис.грн на розрахунковий рахунок ДП Вознесенське лісове господарство , про що свідчить виписка банку від 11.11.2013.

10.07.2014 (враховуючи подання Вознесенського міжрайонного прокурора від 30.05.2014) Миколаївська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження № 201- Про скасування деяких розпоряджень голови Вознесенської райдержадміністрації , яким скасували розпорядження голови Вознесенської райдержадміністрації від 10 вересня 2012 року № 537-р Про затвердження технічного звіту з ґрунтового обстеження земельних ділянок площею 5,0 га з метою якісної характеристики ґрунтів, щодо визначення придатності земель для сільськогосподарського використання в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та від 24 вересня 2012 року № 601-р Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повернення її у державний земельний запас .

У зв`язку із наведеним, як зазначає позивач у своєму позові, 5,0 га земельної ділянки, на яку нібито було припинено право постійного користування ДП Вознесенське лісове господарство та за яку були сплачені збитки у сумі 324945,31 грн, залишилися у користуванні ДП Вознесенське лісове господарство , яке безпідставно відмовило позивачу у зарахуванні цієї суми збитків, сплачених у період з 06.10.2011 по 12.11.2013 за земельну ділянку площею 5 га до загальної суми збитків відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення .

Позивач вважає, що кошти в сумі 324945,31 грн, сплачені в період з 06.10.2011 по 12.11.2013, є безпідставно набутими відповідачем, а, отже є заборгованістю, яка до теперішнього часу залишається несплаченою.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до (ч.1) ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з (ч. 2) ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом (ч. 3) ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивач в обґрунтування заявленого позову посилається на частини 1 та 2 цієї статті.

Отже, стаття 1212 ЦК України визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Такими можуть бути дії набувача майна, потерпілого, інших осіб. Підставою таких зобов`язань можуть бути події.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

(Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15).

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновків про не доведення позивачем підстав для застосування по даній справі відносно відповідача норм ст. 1212 ЦК України.

По-перше, позивач не довів суду, що вказані грошові кошти в загальній сумі 324945,31 грн за період з 06.10.2011 по 12.11.2013 були перераховані відповідачу без достатньої правової підстави, оскільки вищенаведені платіжні доручення мають чітко визначені підстави для перерахування відповідних грошових сум. Призначення перерахування цих коштів не було спростовано учасниками, навпаки підтверджується як Актом № 02-24/8 від 18.11.2013 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства Вознесенське лісове господарство , так і усними поясненнями сторін, згідно яких грошові кошти, які були набуті відповідачем від позивача - це сума збитків у зв`язку із погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки та приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок на підставі Постанови КМУ від 19.04.1993 № 284.

По-друге, надходження цих грошових коштів не залежить від процедурних дій відповідних органів (добровільна відмова від земельної ділянки; припинення права постійного користування земельною ділянкою; скасування розпоряджень районної державної адміністрації), отже не стосується передачі цієї земельної ділянки у державний запас; вилучення ж на корить позивача вказаної земельної ділянки не було здійснено.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Наявність порушених або оспорюваних прав і інтересів у особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковою, а обов`язком позивача відповідно до ст. 74 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Оцінюючи наявні докази в сукупності та всі обставини справи, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством Микитівський гранітний кар`єр не доведено порушення Державним підприємством Вознесенське лісове господарство прав і охоронюваних законом інтересів позивача, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору з огляду на заявлені позовні вимоги.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З приводу заявленого відповідачем клопотання суд зауважує, що відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи, що позивачем не було доведено порушення права, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, суд не застосовує у цій справі правовий інститут строку позовної давності.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини у сукупності, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Микитівський гранітний кар`єр (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; ідентифікаційний код 01033255);

Відповідач: Державне підприємство Вознесенське лісове господарство (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Мар`їна Роща, буд. 3; ідентифікаційний код 00992556).

Повне рішення складено та підписано судом 21.08.2020.

Суддя О.Г. Смородінова