Рішення

від 18.08.2020 по справі 924/1303/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2020 р. Справа № 924/1303/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради

до комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області,

приватного малого підприємства "Марися", м. Хмельницький

товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", м. Хмельницький

товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Проспект.Д", м. Хмельницький

про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року;

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.;

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.,

за участю представників учасників справи:

позивача: Крамар А.В. - згідно даних ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: адвокат Ткачук М.Б.;

відповідача 3: не з`явився;

відповідача 4: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати запис про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року; визнати недійсними договори купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260 та від 27.02.2019 року №259, посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем 1, без наявності правових підстав та перевірки факту виникнення та переходу прав на майно, зареєстровано за відповідачем 2 право власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м., яке останній набув згідно договору купівлі-продажу від 16.10.2003 року. Проте, позивач стверджує, що за продавцем об`єкту - ТОВ "ВІП", не було зареєстровано право власності на такий об`єкт, який є, окрім того, тимчасовою спорудою, тому оскаржувана державна реєстрацію та подальші договори грубо порушили порядок оформлення права власності та права територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, на землях якої без її відома створили та зареєстрували фіктивний об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.12.2019 року відкрито провадження у справі за позовом Хмельницької міської ради до комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області, приватного малого підприємства "Марися", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", м. Хмельницький про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.; призначено підготовче засідання. В підготовчому засіданні 13.03.2020 року постановлено ухвали про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Проспект.Д", м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 16, код 42594802, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів недоведеності позовних вимог та порушення права позивача.

Представник відповідача 3 на судовий розгляд спору не з`явився, 10.04.2020 року надіслав заяву з проханням здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Аппер-88".

Відповідачі 1 та 4 не скористались правом участі своїх повноважних представників, відзивів на позов не надали, ухвали суду по дані справі, надіслані на адресу останніх, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, повернуті поштовим відділенням по причині відсутності адресата.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/1303/19 на встановлені адреси відповідачів, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, вважається, що ухвали суду у справі №924/1303/19 вручені останнім.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні та у заяві про вступ у справі зазначила, що частка спірного майна площею 89,4 кв.м. є знесеною та запис про право власності на цю частку виключено з Реєстру речових прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Виконавчий комітет Хмельницької міської ради народних депутатів рішенням №1380 від 23.01.1997 року "Про надання в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди земельних ділянок під встановлення павільйонів, кіосків та внесення змін у рішення виконкому" затвердив список установ, організацій, підприємств, приватних підприємств, яким надаються в тимчасове користування на один рік земельні ділянки під встановлення кіосків, павільйонів, в тому числі, приватному малому підприємству "Калібра" під встановлення павільйону для громадського харчування по Вінницькому шосе в районі АЗС.

27.02.2019 року між приватним малим підприємством "Марися" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чайка-79" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований за №259, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно - 25/100 частки кафе-магазину - 42,9 кв.м. Предмет договору знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1. Вказане майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданого 16.10.2003 року, видавник: продавець: ТОВ "ВІП", покупець: ПМП "Марися". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1534934068101. Номер запису про право власності: 25805293.

Згідно п. 1.3. договору №259, продавець гарантує, що право власності на земельну ділянку під даним майном не оформлено, земельна ділянка не приватизована, земельна ділянка вільна від прав третіх осіб, судового спору щодо неї немає, під забороною відчуження (арештом), а також у заставі та в оренді земельна ділянка не перебуває. Продавець не заперечує, що право користування земельною ділянкою в розмірах, необхідних для обслуговування відчужуваного майна, переходить до покупця.

У п. 4.4. договору №259 погоджено, що право власності на дане майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права.

Тоді ж, 27.02.2019 року між приватним малим підприємством "Марися" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АППЕР 88" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, зареєстрованим за №260, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно - 52/100 частки кафе-магазину - 89,4 кв.м. Предмет договору знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1. Вказане майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданого 16.10.2003 року, видавник: продавець: ТОВ "ВІП", покупець: ПМП "Марися". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1534934068101. Номер запису про право власності: 25805293.

Згідно п. 1.3. договору №260, продавець гарантує, що право власності на земельну ділянку під даним майном не оформлено, земельна ділянка не приватизована, земельна ділянка вільна від прав третіх осіб, судового спору щодо неї немає, під забороною відчуження (арештом), а також у заставі та в оренді земельна ділянка не перебуває. Продавець не заперечує, що право користування земельною ділянкою в розмірах, необхідних для обслуговування відчужуваного майна, переходить до покупця.

У п. 4.4. договору №260 погоджено, що право власності на дане майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права.

Договори від 27.02.2019 року підписані сторонами та нотаріально посвідчені.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.12.2019 року, 18.04.2018 року державним реєстратором комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2003 року, укладеного між ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися", зареєстровано право власності за ПМП "Марися" на кафе-магазин, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 172,1 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1. В подальшому, 27.02.2019 року приватним нотаріусом Романішиними Я.О. зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу №261 від 27.02.2019 року 23/100 вказаного приміщення за ОСОБА_1 , №260 від 27.02.2019 року 52/100 приміщення за ТОВ "Аппер-88" та №259 від 27.02.2019 року 25/100 приміщення за ТОВ "Чайка-79".

Окрім того, спірне приміщення, згідно даних про обтяження, перебувало у податковій заставі з 15.11.2018 року по 10.12.2018 року.

У листі №267/01-18 від 03.04.2019 року Хмельницьке бюро технічної інвентаризації повідомило юридичний відділ Хмельницької міської ради про те, що згідно архівних матеріалів ХБТІ станом на 31.12.2012 року право власності на павільйон кафе-бар "Марися" за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1, не зареєстровано. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи за вищеназваною адресою встановлена тимчасова споруда павільйон кафе-бар "Марися", яка не відноситься до об`єктів нерухомого майна.

Як вбачається із повідомлення №709864 від 14.05.2018 року Хмельницького бюро технічної інвентаризації, за ТОВ "ВІП" право власності на нерухомість за адресою: м. Хмельницький, пр. Миру, 107/1а (Вінницьке шосе, 1) згідно архівних даних не зареєстровано.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.07.2019 року, ТОВ "АППЕР 88" на підставі протоколу Загальних зборів №2/07-2019 від 25.07.2019 року передало ТОВ "Проспект.Д" майно в якості додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Проспект.Д", зокрема, магазин-кафе, перший поверх нерухомого майна загальною площею 89, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Вінницьке шосе, 1.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 2 ст. 45 ГПК України).

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Як встановлено судом, 18.04.2018 року державним реєстратором комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради проведено державну реєстрацію права приватної власності за ПМП "Марися" на кафе-магазин площею 172,1 кв.м., що знаходиться з адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд. 1.

Підставою для реєстрації права власності вказано договір купівлі-продажу від 16.10.2003 року, укладений між ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися".

Відтак, реєстрація права власності в Державному реєстрі за ПМП "Марися" була проведена на підставі договору купівлі-продажу спірного майна від 16.10.2003 року, який є підставою виникнення права власності.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 у справі №903/849/17, від 12.08.2020 року у справі №921/353/19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24.01.2020 року у справі №910/10987/18 наголосив, що презумпція правомірності правочину може бути спростована у двох випадках:

якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини), або

недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент укладення договору від 16.10.2003 року та державної реєстрації права приватної власності) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суду не надано доказів недійсності або оспорення договору купівлі-продажу від 16.10.2003 року, який був підставою набуття відповідачем 2 права власності на спірне майно та підставою для внесення до Державного реєстру оскаржуваного запису про право власності на таке майно; відповідна позовна вимога також не заявляється у даному спорі.

Аналогічно суд позбавлений можливості дійти висновку про нікчемність договору купівлі-продажу від 16.10.2003 року, оскільки такий договір учасниками справи не надано. При цьому, позивачем зазначається лише про відсутність реєстрації за ТОВ "ВІП" нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1, що не може безумовно свідчити про нікчемність договору купівлі-продажу від 16.10.2003 року, укладеного між ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися".

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності на нерухомість, без спростування правової підстави здійснення такої державної реєстрації, обраний позивачем спосіб захисту не є належним і ефективним, та задоволення відповідної позовної вимоги не призведе до реального поновлення прав або інтересів Хмельницької міської ради, які остання вважає порушеними.

Крім того, позивачем не наведено доводів стосовно неможливості міськрадою здійснити (реалізувати) свої права (повністю або у відповідній частині) внаслідок внесення спірного запису, а також не доведено, на захист якого саме охоронюваного законом інтересу міськради спрямований даний позов.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року.

Щодо вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., та договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., суд зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Оскільки набуття відповідачем 2 права власності на спірний об`єкт не спростовано, відповідно, не є спростованою можливість розпорядження таким майном, в тому числі, шляхом укладення договорів купівлі-продажу його частин. Інших підстав недійсності оскаржуваних договорів учасниками справи не наведено та судом не виявлено. Таким чином, в вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., суд також відмовляє.

З огляду на вищевикладене, в позові Хмельницької міської ради до комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області, приватного малого підприємства "Марися", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", м. Хмельницький, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Проспект.Д", м. Хмельницький, про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у зв`язку з відмовою в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

в позові Хмельницької міської ради до комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області, приватного малого підприємства "Марися", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", м. Хмельницький, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Проспект.Д", м. Хмельницький, про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.08.2020 року

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 7 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу 1 (31134, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, вул. Центральна, 13) - рек. з пов. про вручення; 4 - відповідачу 2 (29000, м. Хмельницький, вул. Валі Котика, 1) - рек. з пов. про вручення; 5 - відповідачу 3 (29000, м. Хмельницький, вул. Грушевського, 45) - рек. з пов. про вручення; 6 - відповідачу 4 ( АДРЕСА_1 ) - рек. з пов. про вручення; 7 - третій особі (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 16) - рек. з пов. про вручення