Постанова

від 24.11.2020 по справі 924/1303/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Справа № 924/1303/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2020 у справі №924/1303/19 (суддя Музика М.В.)

за позовом Хмельницької міської ради

до відповідача-1 Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області,

до відповідача-2 Приватного малого підприємства "Марися", м. Хмельницький

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", м. Хмельницький

до відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Проспект.Д", м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за Приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року;

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.;

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.

за участю представників сторін :

позивача - Крамар А.В.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - Ткачук Б.М.

відповідача 3 - не з`явився

відповідача 4 -не з`явився

треті особи -не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2020 у справі №924/1303/19 в позові Хмельницької міської ради до Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, Приватного малого підприємства "Марися", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Проспект.Д" про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №260, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2019 року №259, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Хмельницька міська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, з підстав вказаних у ній, просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2020 у справі №924/1303/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним і ефективним та задоволення відповідної позовної вимоги не призведе до реального поновлення прав або інтересів Хмельницької міської ради.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів (актів введення спірної будівлі в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції приміщень), які б підтверджували факт існування спірного приміщення, як окремого об`єкта цивільних прав та чи були дотримані вимоги Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/1303/19/4677/20 від 08.09.2020 витребувано матеріали справи №924/1303/19 з Господарського суду Хмельницької області. 14.09.2020 матеріали справи №924/1303/19 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2020, справу №924/1303/19 призначено до розгляду. Запропоновано відповідачам - у строк до 13.10.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Також, роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 залучено до участі у справі №924/1303/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Приватного малого підприємства "Марися" - ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Проспект.Д" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Приватного малого підприємства "Марися" - Чемера В.О. відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.

В судове засідання 24.11.2020 з`явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення щодо суті спору. Представник Приватного малого підприємства "Марися" заперечив доводи апеляційної скарги.

Комунальне підприємство "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аппер 88", Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка-79", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Проспект.Д" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Приватного малого підприємства "Марися" - Чемера В.О. в судове засідання 24.11.2020 не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та Приватного малого підприємства "Марися", колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Виконавчий комітет Хмельницької міської ради народних депутатів рішенням №1380 від 23.01.1997 року "Про надання в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди земельних ділянок під встановлення павільйонів, кіосків та внесення змін у рішення виконкому" затвердив список установ, організацій, підприємств, приватних підприємств, яким надаються в тимчасове користування на один рік земельні ділянки під встановлення кіосків, павільйонів, в тому числі, приватному малому підприємству "Калібра" під встановлення павільйону для громадського харчування по Вінницькому шосе в районі АЗС /а.с. 27- 32 у т.1/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.12.2019, 18.04.2018 державним реєстратором комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2003, укладеного ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися", зареєстровано право власності за ПМП "Марися" на кафе-магазин, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 172,1 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1.

Колегією суддів встановлено, що 16.10.2003 ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися" уклали договір купівлі-продажу, на підставі якого ПМП "Марися" в подальшому зареєструвало право власності за на кафе-магазин, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 172,1 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1. Разом з тим, в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу від 16.10.2003 укладений ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися".

27.02.2019 Приватне мале підприємство "Марися" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка-79" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, зареєстрований за №259, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно - 25/100 частки кафе-магазину - 42,9 кв.м. Предмет договору знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1. Вказане майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданого 16.10.2003, видавник: продавець: ТОВ "ВІП", покупець: ПМП "Марися" /а.с. 103 у т.1/. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1534934068101. Номер запису про право власності: 25805293 /а.с.23/.

Згідно з п. 1.3. договору №259, продавець гарантує, що право власності на земельну ділянку під даним майном не оформлено, земельна ділянка не приватизована, земельна ділянка вільна від прав третіх осіб, судового спору щодо неї немає, під забороною відчуження (арештом), а також у заставі та в оренді земельна ділянка не перебуває. Продавець не заперечує, що право користування земельною ділянкою в розмірах, необхідних для обслуговування відчужуваного майна, переходить до покупця.

Пунктом 4.4. договору №259 погоджено, що право власності на дане майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права.

27.02.2019 Приватне мале підприємство "Марися" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АППЕР 88" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, зареєстрованим за №260, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно - 52/100 частки кафе-магазину - 89,4 кв.м. Предмет договору знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1. Вказане майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданого 16.10.2003 року, видавник: продавець: ТОВ "ВІП", покупець: ПМП "Марися" /а.с. 104 у т.1/. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1534934068101. Номер запису про право власності: 25805293.

Згідно з п. 1.3. договору №260, продавець гарантує, що право власності на земельну ділянку під даним майном не оформлено, земельна ділянка не приватизована, земельна ділянка вільна від прав третіх осіб, судового спору щодо неї немає, під забороною відчуження (арештом), а також у заставі та в оренді земельна ділянка не перебуває. Продавець не заперечує, що право користування земельною ділянкою в розмірах, необхідних для обслуговування відчужуваного майна, переходить до покупця.

Пунктом 4.4. договору №260 погоджено, що право власності на дане майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права.

Договори №259 та №260 від 27.02.2019 року підписані сторонами та посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.

Також, 27.02.2019 приватним нотаріусом Романішиними Я.О. зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу №261 від 27.02.2019 23/100 вказаного приміщення за ОСОБА_1 , №260 від 27.02.2019, 52/100 приміщення за ТОВ "Аппер-88" та №259 від 27.02.2019, 25/100 приміщення за ТОВ "Чайка-79".

Судом встановлено, що спірне приміщення, згідно даних про обтяження, перебувало у податковій заставі з 15.11.2018 по 10.12.2018.

Відповідно до повідомлення №709864 від 14.05.2018 Хмельницького бюро технічної інвентаризації, за ТОВ "ВІП" право власності на нерухомість за адресою: м. Хмельницький, пр. Миру, 107/1а (Вінницьке шосе, 1) згідно архівних даних не зареєстровано /а.с. 15 у т.1/.

Листом №267/01-18 від 03.04.2019 року Хмельницьке бюро технічної інвентаризації повідомило юридичний відділ Хмельницької міської ради про те, що згідно архівних матеріалів ХБТІ станом на 31.12.2012 право власності на павільйон кафе-бар "Марися" за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1, не зареєстровано. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи за вищеназваною адресою встановлена тимчасова споруда павільйон кафе-бар "Марися", яка не відноситься до об`єктів нерухомого майна /а.с. 17 у т.1/.

Також, з акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.07.2019 вбачається, що ТОВ "АППЕР 88" на підставі протоколу Загальних зборів №2/07-2019 від 25.07.2019 передало ТОВ "Проспект.Д" майно в якості додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Проспект.Д", зокрема, магазин-кафе, перший поверх нерухомого майна загальною площею 89, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Вінницьке шосе, 1 /а.с. 133 у т.1/.

Вказане майно, а саме магазин-кафе, перший поверх нерухомого майна загальною площею 89, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Вінницьке шосе, 1 було в подальшому знесено про що свідчить Акт про знищення/знесення об`єкта нерухомого майна від 20.09.2019 затверджений директором ТОВ "Проспект.Д" та директором ТОВ "Хмельницьке Обласне Земельне Агенство" /а.с. 130 у т.1/.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання , а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства .

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Позивач Хмельницька міська рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018.

Разом з тим, як встановлено судом, 19.04.2018 державним реєстратором комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради проведено державну реєстрацію права приватної власності за ПМП "Марися" на кафе-магазин площею 172,1 кв.м., що знаходиться з адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд. 1. Підставою для реєстрації права власності вказано договір купівлі-продажу від 16.10.2003, укладений ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися".

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Тобто, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Колегія суддів враховує позицію викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 року у справі №910/10987/18 де зазначено, що презумпція правомірності правочину може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини), або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату державної реєстрації права приватної власності) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до п.п. 1.4, 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ. Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування. Реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти.

Водночас, позивач, не звертаючись з вимогою про визнання правочину, на підставі якого вчинено реєстрацію права, недійсним, наполягає на тому, що станом на час укладення договору купівлі-продажу (2003) об`єкта, що є предметом даного договору, не існувало.

Матеріали справи не містять доказів встановлення рішенням суду недійсностідоговору або оспорення його дійсності в судовому порядку, який був підставою набуття Приватним малим підприємством "Марися" права власності на спірне майно та підставою для внесення до Державного реєстру оскаржуваного запису про право власності на таке майно. При цьому колегія суддів звертає увагу, що сторони не надали та матеріали справи не містять самого договору купівлі-продажу від 16.10.2003.

Так, у позовній заяві Хмельницька міська рада зазначає лише про відсутність реєстрації за ТОВ "ВІП" права на нерухоме майно за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 1, що не свідчить про нікчемність договору купівлі-продажу від 16.10.2003 року, укладеного між ТОВ "ВІП" та ПМП "Марися".

Разом з тим, частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, звернення з позовом у цій справі та ухвалення місцевим господарським судом рішення у справі) було встановлено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діє на час розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час винесення міцевим судом рішення та на час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, а тому скасування запису про державну реєстрацію речового права в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Колегія суддів також зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, зокрема, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З урахування викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем заявлено вимогу про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, без спростування правової підстави здійснення такої державної реєстрації та без вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень або про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, обраний позивачем спосіб захисту не є належним і ефективним, та задоволення відповідної позовної вимоги не призведе до реального поновлення прав або інтересів Хмельницької міської ради, які остання вважає порушеними. Позивачем також не доведено у позовній заяві та апеляційні скарзі на захист якого саме охоронюваного законом інтересу міськради спрямований даний позов.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування запису про проведену державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв.м. за приватним малим підприємством "Марися", індексний номер 40717774 від 19.04.2018.

У позовній заяві Хмельницька міська рада також просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №259 від 27.02.2019, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., та договір купівлі-продажу №260 від 27.02.2019, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Колегія суддів вважає, що у даній справі позивачем не спростовано правомірності набуття Приватним малим підприємством "Марися" права власності на спірний об`єкт та можливість розпоряджатися таким майном, в тому числі, шляхом укладення договорів купівлі-продажу його частин. У позовній заяві та апеляційній скарзі інших підстав недійсності оскаржуваних договорів не зазначено.

З урахуванням викладеного відсутні підстави також для визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 259 та №260 від 27.02.2019, посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2020 у справі №924/1303/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "26" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.