Рішення

від 13.08.2020 по справі 560/2592/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2592/20

РІШЕННЯ

іменем України

13 серпня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Зарічан М.В. представника позивачки Клюцука В.П. представника відповідача Яремишиної В.З. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду позові ОСОБА_1 простить визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області Смаровидло С.С. № 19/2020-н/к від 03.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації у зв`язку із скороченням штату працівників, поновити її на посаді головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області з 06.04.2020 року та стягнути з Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2020 року по день винесення судом рішення про поновлення мене на роботі. У заяві, поданій одночасно з позовною заявою, позивачка просить поновити строк звернення до суду з цим позовом, пропущений у зв`язку з запровадженням в Україні обмежувальних заходів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусу СОVID-19.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 17.12.2019 отримала попередження про скорочення посади, яку я займаю відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП з 20.02.2019. Цим попередження мене повідомлено про те, що станом на 06.12.2019 року в Управлінні соціального захисту населення відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування, в разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження, вона буде запропонована у відповідності до чинного законодавства. З листа Управління соціального захисту населення № 611 від 30.04.2020 року позивачка дізналась, що з моменту попередження про скорочення штату працівників від 06.12.2019 року по дату її звільнення в Управлінні існували дві вакантні посади, зокрема: з 01.01.2020 по 09.01.2020 - головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально - трудових відносин, умов та оплати праці управління та з 02.04.2020 по теперішній час наявна вакантна посада начальника управління соціального захисту населення. Вказує, що в порушення статті 5 і пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу та частини 2 статті 40 КЗпП України з моменту попередження від 06.12.2019 року по дату звільнення від 03.04.2020 року їй жодного разу не пропонувались будь-які вакантні посади державної служби в даному Управлінні. Всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП України відповідачем протиправно проігноровано факт переважного права позивачки на залишення на займаній посаді. Крім того зазначає, що спірний наказ прийнятий з порушенням частини 5 статті 87 Закону України Про державну службу в частини 4 статті 40 КЗпП України в період її тимчасової непрацездатності.

Вважає наказ заступника начальника Управління соціального захисту населення № 19/2020-н/к від 03.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 протиправним. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач зазначив, наказ заступника начальника Управління соціального захисту населення № 19/2020-н/к від 03.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 , яким позивачка звільнена з посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації у зв`язку із скороченням штату працівників, прийнятий з дотриманням статті 5 і пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу та частини 2 статті 40 та статті 42 КЗпП України. Позивач попереджена про майбутнє вивільнення у строк, визначений Законом України Про державну службу , протягом усього часу попередження в Управлінні були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачці. Дві вакантні посади - головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці управління та начальника управління соціального захисту населення, не були запропоновані позивачці у зв`язку з відсутністю у неї відповідної освіти та кваліфікації на зайняття цих посад. Вказує, що позивачка безпідставно посилається на порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки не назвала жодної з обставин, передбачених статтею 42 КЗпП України, які свідчать про наявність у неї переважного права на залишення на роботі.

Крім того, вказує, позивачка звернулась до суду з пропуском встановленого частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду, який закінчився 04.05.2020.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, викладених у позові. Додатково пояснив, що позов поданий з дотриманням строку звернення до суду, оскільки підстави для звернення до суду з цим позовом виникли у позивачки після отримання листа Управління соціального захисту населення № 611 від 30.04.2020 року з інформацією про наявні дві вакантні посади, зокрема: з 01.01.2020 по 09.01.2020 - головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально - трудових відносин, умов та оплати праці управління та з 02.04.2020 - начальника управління соціального захисту населення. Саме тоді позивачка дізналась про порушення відповідачем вимог статті 87 Закону України Про державну службу та частини 2 статті 40 та статті 42 КЗпП України під час її звільнення. Крім того, вказує, що пунктом 3 Розділу УІ Прикінцевих положень КАС України в редакції, чинній на час звернення до суду, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164. 165, 169, 177,193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року на всій території України встановлено карантин. Постановою від 25.03.2020 року Кабінет Міністрів України загальнонаціональний карантин продовжив до 24 квітня, а постановою № 343 від 04.05.2020 року - до 22.05.2020 року. Отже, строк звернення до суду з цим позовом, продовжений на період карантину, позивачка неп пропустила.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Додатково пояснив, що вакантна посада головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин не запропонована позивачці у зв`язку з відсутністю у неї відповідної кваліфікації, а також враховуючи те, що її трудовий стаж в Управлінні (з січня 2016 року) значно менший, ніж у ОСОБА_2 , яка працює в Управлінні з січня 2008 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 11.01.2016 наказом №2 від 11.01.2016 призначена на посаду головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Віньковецької РДА, а з 20.03.2019 - наказом №5/2019 від 20.03.2019 переведена на посаду головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій зазначеного Управління.

Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 20.11.2019 року № 817/2019-р від Про граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій визначений розподіл граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій.

На підставі зазначеного розпорядження наказом № 17/2019-н/о від 03.12.2019 начальник Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області Про оптимізацію структури управління соціального захисту населення райдержадміністрації затвердив структуру управління соціального захисту населення райдержадміністрації та граничну чисельність працівників управління соціального захисту населення райдержадміністрації у кількості 22 одиниці. Цим же наказом відділ грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації перейменований у відділ грошових виплат, пільг, соціальних гарантій та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації (пункт 4) та скорочені 4 посади працівників управління, в тому числі і посада головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації (пункту 9).

17.12.2019 позивачка отримала від начальника управління попередження №2083 від 06.12.2019 про скорочення штату працівників, яким повідомлена про скорочення з 20.02.2019 посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації, а також відсутність вакантних посад, які могли б бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування.

23.01.2020 року профкомітет управління соціального захисту, розглянувши подання начальника управління, надав згоду на скорочення 6 штатних одиниць відповідно до наказу № 17/2019-н/о від 03.12.2019 начальника Управління соціального захисту населення Про оптимізацію структури управління соціального захисту населення райдержадміністрації , зокрема посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій, яку займала позивачка (протокол №2).

21.02.2020 року введений в дію штатний розпис Управління соціального захисту населення, затверджений головою Віньковецької РДА .

03.04.2020 наказом Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 19/2020-н/к від 03.04.2020 позивачка звільнена з вказаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку із скороченням штату працівників. Підставою для зазначеного наказу слугували попередження про скорочення штату працівників від 06.12.2019 року та протокол профкому № 2 від 23.01.2020 року.

Наказ № 19/2020-н/к від 03.04.2020 позивачка оскаржила до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України Про державну службу відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, в редакції Закону від 19.09.2019 р. N 113-IX, чинній на час надіслання попередження про звільнення, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 цієї норми встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина четверта статті 40).

Законом України Про державну службу в редакції, чинній на час прийняття відповідачем рішення про майбутнє скорочення посади, яку займає позивачка, не був врегульований порядок вивільнення державних службовців.

Порядок вивільнення працівників передбачений статтею 49 - 2 КЗпП України.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 49 - 2 КЗпП України, в редакції Закону від 18.03.2015 р. N 259-VIII, чинній на час надіслання попередження про звільнення, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, з урахуванням вимог КЗпП України, в редакції Закону від 18.03.2015 р. N 259-VIII, керівник державної служби одночасно з попередженням про скорочення посади державної служби зобов`язаний запропонувати вакантну посаду за відповідною професією та спеціальністю тому державному службовцю, який має переважне право залишення на роботі.

За змістом статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Віньковецької РДА №1033 від 05.08.2020 станом на 17.12.2019 (дату вручення попередження №2083 від 06.12.2019) в Управлінні існувала 1 вакантна посада головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально - трудових відносин, умов та оплати праці управління.

Зазначена посада запропонована головному спеціалісту сектору персоніфікованого обліку пільгових категорій населення Управління соціального захисту населення ОСОБА_2 , посада якої також підлягала скороченню з 20.02.2020.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вакантна посада головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально - трудових відносин, умов та оплати праці запропонована ОСОБА_2 (вища освіта за спеціальністю облік і аудит , кваліфікація бухгалтер, стаж роботи 10 років), яка має переважне право перед позивачкою (вища освіта за спеціальністю управління навчальним закладом , кваліфікація керівник установи, стаж роботи 3 років) щодо залишення на роботі у зв`язку з тим, що має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Представник позивачки не надав суду докази, неправомірності та необгрунтованості зазначених висновків відповідача.

Тому, суд вважає безпідставними доводи позивачки щодо наявності у неї переважного права на призначення на посаду головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально - трудових відносин, умов та оплати праці.

Законом України від 12 грудня 2019 року N 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", який набрав чинності 02 лютого 2020 року, статтю 49-2 КЗпП України доповнено новою частиною шостою, відповідно до якої вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

За містом частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України від 14.01.2020 N 440-IX, чинної на час звільнення позивачки, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Отже, на час прийняття відповідачем наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020 про звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку із скороченням посади діючим законодавством передбачено, що при вивільненні державних службовців державного органу відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону не застосовуються вимоги частини другої статті 40 та частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством, обов`язкового отримання попередньої згоди профспілкового комітету та звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України лише за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, на час звільнення позивачки у відповідача не було обов`язку пропонувати вакантну з 02.04.2020 посаду начальника управління соціального захисту населення.

Тому, посилання позивачки на частину 2 статті 40 КЗпП України, як на підставу скасування спірного наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020 суд вважає безпідставним.

В обгрунтування протиправності наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020 позивачка також посилається на частину 4 статті 40 КЗпП України та частину 5 статті 87 Закону України Про державну службу .

Згідно з частиною 4 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями цього Закону з 13.02.2020 (в редакції Закону України від 14.01.2020 р. N 440-IX).

Тому, при звільненні позивачки у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону, положення частини 4 статті 40 КЗпП України не застосовуються.

Відповідно до частини 5 статті 87 Закону України Про державну службу наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Отже, оформлення відповідачем наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020 про звільнення позивачки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку із скороченням штату в період її тимчасової непрацездатності відповідає положенням частини 5 статті 87 Закону України Про державну службу . Помилкове зазначення відповідачем у наказі дати звільнення (03.04.2020) не може бути підставою для скасування зазначеного наказу. Зазначена помилка може бути виправлена шляхом внесення змін до зазначеного наказу та зазначення дати звільнення - 04.04.2020.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду спору відповідач довів правомірність наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020, тому в задоволенні позовних вимог про його скасування та поновлення позивачки на посаді необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 серпня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області (вул. Соборної України, 15,Віньківці,Віньковецький район, Хмельницька область,32500 , код ЄДРПОУ - 03198379)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук