Постанова

від 20.10.2020 по справі 560/2592/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2592/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

20 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Клюцука Вадима Петровича,

представника відповідача: Яремишиної Вікторії Зіновіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

25 травня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області Смаровидло С.С. № 19/2020-н/к від 03.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації у зв`язку із скороченням штату працівників;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області з 06.04.2020 року;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2020 року по день винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку матеріалам справи та доводам позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що оформлення оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 в період її тимчасової непрацездатності відповідає вимогам ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу", оскільки факт звільнення ОСОБА_1 саме 03.04.2020 підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Також, апелянт вказує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", звільнення на підставі вказаної статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Однак, відповідачем в порушення вимог законодавства, а саме з моменту прийняття попередження ОСОБА_1 06.12.2019 по дату звільнення 03.04.2020, не пропонувались будь-які вакантні посади державної служби в Управлінні соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів на спростування даного факту.

01.10.2020 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, в якому відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 залишити без змін.

На виконання вимог ухвали суду від 25.09.2020 про витребування доказів, відповідачем до матеріалів справи долучено інформацію щодо наявності вільних посад Управління соціального захисту населення Віньковецької РДА з моменту попередження ОСОБА_1 про скорочення чисельності штату до моменту звільнення, посадові інструкції до вакантних посад Управління соціального захисту населення Віньковецької РДА, табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за 2 попередні місяці роботи, довідку про заробітну плату ОСОБА_1 , складену відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області №2-к від 11.01.2016 позивача призначено на посаду головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Віньковецької РДА.

Наказом Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області №5/2019 від 20.03.2019 позивача переведено з посади головного спеціаліста сектору по виплаті відділу бухгалтерського обліку та звітності на посаду головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій зазначеного Управління.

Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 20.11.2019 року № 817/2019-р від "Про граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій" визначений розподіл граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій.

На підставі зазначеного розпорядження наказом № 17/2019-н/о від 03.12.2019 начальник Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області "Про оптимізацію структури управління соціального захисту населення райдержадміністрації" затвердив структуру управління соціального захисту населення райдержадміністрації та граничну чисельність працівників управління соціального захисту населення райдержадміністрації у кількості 22 одиниці. Цим же наказом відділ грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації перейменований у відділ грошових виплат, пільг, соціальних гарантій та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації (пункт 4) та скорочені 4 посади працівників управління, в тому числі і посада головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації (пункту 7).

17.12.2019 позивач отримала від начальника Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області попередження №2083 від 06.12.2019 про скорочення штату працівників, яким повідомлена про скорочення з 20.02.2020 посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації, а також відсутність вакантних посад, які могли б бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування.

23.01.2020 профкомітет Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, розглянувши подання начальника управління, надав згоду на скорочення 6 штатних одиниць відповідно до наказу № 17/2019-н/о від 03.12.2019 начальника Управління соціального захисту населення "Про оптимізацію структури управління соціального захисту населення райдержадміністрації", зокрема посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій, яку займала позивачка (протокол №2).

21.02.2020 введений в дію штатний розпис Управління соціального захисту населення, затверджений головою Віньковецької РДА .

03.04.2020 наказом заступника начальника Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 19/2020-н/к від 03.04.2020 позивача звільнено з вказаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням штату працівників. Підставою для зазначеного наказу слугували попередження про скорочення штату працівників від 06.12.2019 року та протокол профкому № 2 від 23.01.2020 року.

Не погоджуючись з прийнятим наказом про звільнення, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що на час прийняття відповідачем наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020 про звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням посади діючим законодавством передбачено, що при вивільненні державних службовців державного органу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону не застосовуються вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством, обов`язкового отримання попередньої згоди профспілкового комітету та звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України лише за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Отже, суд прийшов до висновку, що на час звільнення позивача у відповідача не було обов`язку пропонувати вакантну з 02.04.2020 посаду начальника управління соціального захисту населення.

Також, суд першої інстанції зазначив, що оформлення відповідачем оскаржуваного наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020 про звільнення позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням штату в період її тимчасової непрацездатності відповідає положенням ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу". При цьому, помилкове зазначення відповідачем у наказі дати звільнення (03.04.2020) не може бути підставою для скасування зазначеного наказу. Зазначена помилка може бути виправлена шляхом внесення змін до зазначеного наказу та зазначення дати звільнення - 04.04.2020.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно технічного навчання. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Приписами ст. 1 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, передбачених цією статтею.

Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Зокрема, п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (ст.87 цього Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.87 Закону №889-VIII ( в редакції Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020) визначено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в редакції Закону від 19.09.2019 р. N 113-IX, чинній на момент прийняття попередження про скорочення штату працівників, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї норми встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина четверта статті 40).

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 40 КЗпП, судом встановлено, що Законом України Про державну службу в редакції, чинній на момент прийняття попередження про скорочення штату працівників, процедуру вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення врегульовано не було.

Отже, з врахуванням вказаних обставин, суд застосовує положення ст. 49-2 КЗпП на момент прийняття попередження про скорочення штату працівників.

Порядок вивільнення працівників передбачений статтею 49 - 2 КЗпП України.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 49 - 2 КЗпП України, в редакції Закону від 18.03.2015 р. N 259-VIII, чинній на час надіслання попередження про звільнення, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, з урахуванням вимог КЗпП України, в редакції Закону від 18.03.2015 р. N 259-VIII, керівник державної служби одночасно з попередженням про скорочення посади державної служби зобов`язаний запропонувати вакантну посаду за відповідною професією та спеціальністю тому державному службовцю, який має переважне право залишення на роботі.

Верховний Суд України в постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.12.2019 позивача попереджено про скорочення штату працівників та повідомлено про відсутність в управлінні соціального захисту населення Віньковецької РДА вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу.

Тобто, в частині повідомлення позивача про наступне вивільнення відповідачем дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП ( в редакції Закону від 18.03.2015 р. N 259-VIII, який діяв на момент прийняття повідомлення) в частині двомісячного строку повідомлення про наступне вивільнення.

Щодо дотримання відповідачем обов`язку надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 20.11.2019 року № 817/2019-р від Про граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій визначений розподіл граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій.

На виконання вказаного розпорядження начальником Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області прийнято наказ №17/2019-н/о від 03.12.2019 "Про оптимізацію структури управління соціального захисту населення райдержадміністрації", та згідно п. 1, 2 затверджено з 21.02.2020 структуру управління соціального захисту населення райдержадміністрації, а також граничну чисельність працівників у кількості 22 одиниці.

Відповідно до п. 4 наказу №17/2019-н/о від 03.12.2019, відділ грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації перейменований у відділ грошових виплат, пільг, соціальних гарантій та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації.

Згідно п. 7 наказу №17/2019-н/о від 03.12.2019, скорочені 4 посади працівників управління, зокрема, посада головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації.

Штатний розпис Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області на 2019 рік в кількості 28 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 22 2713,70 грн., затверджений головою Віньковецької районної державної адміністрації та введений в дію з 01 травня 2019 року.

В послідуючому в зв`язку із зміною місячного фонду заробітної плати та зміною кількості працівників в структурних підрозділах Управління, були затверджені такі штатні розписи Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області:

- штатний розпис Управління соціального захисту населення Віницьковецької РДА в кількості 28 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 154672,00 грн., затверджений першим заступником голови Віницьковецької РДА та введений в дію з 01 січня 2020 року;

- перелік змін до штатного розпису Управління соціального захисту населення Віницьковецької РДА в кількості 22 штатні одиниці з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 124 300,00 грн., затверджений головою Віницьковецької РДА та введений в дію з 21 лютого 2020 року.

Отже, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за наслідками виконання відповідачем наказу №17/2019-н/о від 03.12.2019 відбулось скорочення посад, зокрема, посади головного спеціаліста сектору прийняття рішення відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області №1033 від 05.08.2020, відповідач вказав, що за період з 06.12.2019 по 03.04.2020 в управлінні були наявні 2 вакантні посади, а саме з 17.12.2019 по 09.01.2020 - головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці управління та з 02.04.2020 по 03.04.2020 (станом на дату звільнення позивача та по теперішній час) наявна вакантна посада начальника Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області (а.с. 92).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що з 01.01.2020 по 09.01.2020 в управлінні була вакантна посада головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці, однак на вказану посаду працевлаштовано працівника, посада якого також підпадала під скорочення, але трудовий стаж значно вищий трудового стажу позивача. Крім того, вакантна посада потребувала наявності економічної освіти, проте у позивача відповідна освіта відсутня.

Щодо вакантної посади начальника управління соціального захисту населення, відповідач вказує, що така посада вакантна з 02.04.2020, проте зайняття такої посади можливо лише за умови проходження конкурсу. Крім того, у зв`язку з запровадженням карантинних обмежень щодо пандемії COVID-19, існує тимчасова заборона на проведення конкурсу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи відповідачем долучено положення про сектор прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації, затвердженого 01.08.2017 начальником управління (а.с. 123-125) та посадову інструкцію головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації, затвердженої 10.01.2020 начальником управління (а.с. 112-114).

Зі змісту п. 3.5 Положення про сектор, судом апеляційної інстанції встановлено, що на посаду головного спеціаліста сектору призначається особа, яка здобула вищу освіту ступеня бакалавр, молодший бакалавр та вільно володіє державною мовою, вміє працювати з організаційною та комп`ютерною технікою, має навики роботи з документами в органах виконавчої влади або місцевого самоврядування, або в інших установах та організаціях.

При цьому, п. 1.5 Посадової інструкції головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці управління соціального захисту населення Віньковецької РДА, затвердженої 10 січня 2020 року начальником управління, визначено, що на відповідну посаду призначається особа, яка здобула вищу освіту ступеня бакалавра, молодшого бакалавра та вільно володіє державною мовою, вміє працювати з організаційною та комп`ютерною технікою, має навики роботи з документами в органах виконавчої влади або місцевого самоврядування, або в інших установах та організаціях.

Тобто, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Посадовою інструкцією головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці встановлені аналогічні вимоги до компетентності особи на посаду, яку на момент звільнення обіймала позивач, що спростовує доводи відповідача щодо наявності обов`язкової економічної освіти для зайняття посади головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області.

При цьому, за змістом статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 статті 42 КЗпП України визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина 3 статті 42 КЗпП України).

Зі змісту статті 42 КЗпП України випливає, що в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

У разі відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП України.

Аналогічні правові висновки щодо тлумачення приписів ст. 42 КЗпП викладені в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 809/3751/14, від 04 квітня 2018 року у справі № 814/3934/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 808/892/17, від 11 липня 2019 року у справі № П/811/851/16, від 31 липня 2019 року № 807/2383/15.

В матеріалах справи наявні документи, які слугували підставою для визначення переважного права працівника на зайняття вакантної посади головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, умов та оплати праці Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, а саме:

- список працівників Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, які характеризують виробничу діяльність (а.с. 81-82);

- характеристика ОСОБА_1 від 03.12.2019;

- характеристика ОСОБА_2 від 03.12.2019;

- заява ОСОБА_2 про переведення на вакантну посаду головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин від 09.01.2020;

- наказ Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області №2/2020-н/к від 10.01.2020 Про переведення на іншу посаду ОСОБА_2

Зі змісту вказаних документів та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом встановлено, що пропонуючи ОСОБА_2 посаду головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин управління, відповідачем враховано переважне право ОСОБА_2 на зайняття вакантної посади та залишення на роботі, оскільки вона має вищу освіту за спеціальністю Облік та аудит , кваліфікацію - бухгалтер та стаж роботи 10 років, отже має вищу кваліфікацію і продуктивність праці, тоді як ОСОБА_1 має вищу освіту за спеціальністю Управління навчальним закладом , кваліфікацію - керівник підприємства, установи та організації ( у сфері освіти та виробничого навчання) та стаж роботи 3 роки.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що відповідачем не пропонувалась ОСОБА_1 посада головного спеціаліста з питань заробітної плати відділу соціально-трудових відносин, оскільки при переведенні на зазначену посаду ОСОБА_2 відповідачем враховано переважне право особи на залишення на роботі на підставі порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників, а тому відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Крім того, при розгляді справи судом апеляційної інстанції не здобуто доказів на підтвердження переваженого права ОСОБА_1 щодо залишення на роботі.

Також, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо достовірності поданих відповідачем до суду доказів на підтвердження розгляду питання про переважне право щодо залишення на роботі, оскільки окрім списку працівників Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, які характеризують виробничу діяльність, відповідачем розглянуто та долучено до матеріалів справи характеристики на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03.12.2020, з яких судом також встановлено кваліфікацію працівників та стаж роботи.

При цьому, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача до матеріалів справи долучено копію листа Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області №432 від 03.03.2020 адресованого Віньковецькій РДА, зі змісту якого вбачається, що відповідач просив вжити заходи щодо забезпечення вивільнених працівників робочими місцями шляхом створення фронт-офісу Б на території Віньковецької селищної ради для надання соціальних послуг. Однак, листом №98 від 10.03.2020 виконавчий комітет Віньковецької селищної ради повідомив про відсутність фінансування для створення фронт офісу Б для надання соціальних послуг.

Щодо вакантної посади начальника у Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 12 грудня 2019 року N 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", який набрав чинності 02 лютого 2020 року, статтю 49-2 КЗпП України доповнено новою частиною шостою, відповідно до якої вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 13 лютого 2020 року, внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема, до Закону України "Про державну службу".

За змістом частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України від 14.01.2020 N 440-IX, яка діяла на момент звільнення позивача, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

При звільнені державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", положення ст. 49-2 КЗпП не застосовуються.

Вказані висновки викладені в Роз`ясненні Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86-р/з "Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87 Закону України "Про державну службу")".

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 13 Закон України "Про державну службу" визначено, що Національне агентство України з питань державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Колегія суддів зазначає про наявність підстав для врахування при розгляді даної справи Роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86-р/з "Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87 Закону України "Про державну службу") ", так як Національне агентство України з питань державної служби є центральним органом виконавчої влади, який оприлюднює узагальнені роз`яснення з питань застосування Законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент прийняття відповідачем наказу № 19/2020-н/к від 03.04.2020 про звільнення позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням посади діючим законодавством передбачено, що при вивільненні державних службовців державного органу відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону не застосовуються вимоги частини другої статті 40 та частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством, обов`язкового отримання попередньої згоди профспілкового комітету та звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України лише за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом керівника державної служби, а не обов`язком.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що абз. 1 п. 8 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" зупинено дію положень Закону України "Про державну службу" в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тобто відповідачем правомірно не призначався конкурс на заміщення вакантної посади начальника управління соціального захисту населення Віньковецької РДА.

Таким чином, оскільки посада начальника Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області не є рівнозначною посаді, яку на момент звільнення займала позивач, призначення на таку посаду здійснюється відповідно до розділу IV Закону України "Про державну службу", а тому у відповідача був відсутній обов`язок щодо пропонування позивачу посади начальника управління соціального захисту населення Віньковецької РДА.

Щодо доводів апелянта про зазначення в оскаржуваному наказі дати звільнення 03.04.2020, колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що оформлення оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 в період її тимчасової непрацездатності відповідає вимогам ч. 5 ст. 87 Закону України Про державну службу , оскільки факт звільнення ОСОБА_1 саме 03.04.2020 підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом заступника начальника Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 19/2020-н/к від 03.04.2020 позивача звільнено з посади на підставі п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку із скороченням штату працівників.

При цьому, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, а саме копії листка непрацездатності серія АДЦ №458544, виданого 03.04.2020, встановлено, що позивач з 28.03.2020 по 03.04.2020 перебувала на стаціонарному лікуванні.

В судовому засіданні представник відповідача зауважила про правомірність прийняття оскаржуваного наказу в період тимчасової непрацездатності позивача, оскільки посада головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Віньковецької РДА, яку обіймала позивач, з 21.02.2020 знаходилась поза штатом, а тому у відповідача не було підстав для використання коштів з фонду заробітної плати для розрахунку з позивачем за останній відпрацьований робочий день.

Також, зі змісту наданих представником відповідача пояснень, судом встановлено, що 03.04.2020 позивач знаходилась в приміщенні Управління соціального захисту населення Віньковецької РДА, у зв`язку з чим працівником управління було оформлено наказ про звільнення та здійснено видачу позивачу трудової книжки.

Так, з наказу Управління соціального захисту Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області №19/2020-н/к від 03.04.2020 вбачається, що вказаний наказ оформлений 03.04.2020, та зі змістом наказу позивача ознайомлено також 03.04.2020, про що свідчить підпис на зворотній стороні оскаржуваного наказу, долученого до матеріалів справи.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача надано для огляду та долучено завірену належним чином копію журналу обліку трудових книжок Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької РДА Хмельницької області, згідно якого видача трудової книжки позивачу відбулась 03.04.2020.

Відповідно до норм чинного законодавства України, день звільнення працівника є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня.

Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Тобто, враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, підписуючи наказ про звільнення та проставляючи підпис в журналі обліку трудових книжок 03.04.2020, фактично перебувала в приміщенні Управління соціального захисту Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області з наміром отримати трудову книжку, що встановлено з пояснень представника відповідача.

При цьому, вказана обставина не була спростована представником позивача.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції вказав, що помилкове зазначення відповідачем у наказі дати звільнення 03.04.2020 не може бути підставою для скасування оскаржуваного наказу.

При цьому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що не зазначення відповідачем в наказі про звільнення дати, яка є першим робочим днем після періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених обставин справи, а саме перебування позивача 03.04.2020 (в період тимчасової непрацездатності) в приміщенні Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації, ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, не може слугувати беззаперечною підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, оскільки судом встановлено, що посада, яку обіймала позивач, була скорочена та виведена поза штат управління.

Разом з тим, встановлені обставини по справі не перешкоджають позивачу звернутись до Управління соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області з заявою про зміну дати прийняття наказу про звільнення, а відповідачу з власної ініціативу внести зміни в оскаржуваний наказ в частині дати звільнення з урахуванням вимог ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України стосовно обґрунтованості (з урахуванням усіх обставин), що мають значення для прийняття рішення та принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача.

Отже, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 жовтня 2020 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.