Рішення

від 21.08.2020 по справі 620/2075/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2075/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Чернігівська швейна фабрика Елегант до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Чернігівська швейна фабрика Елегант (надалі також - ПАТ ЧШФ Елегант , позивач) звернулося до суду з позовом (зі змінами) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.03.2020, а саме: № 00000920500 про сплату 6327,50 грн, № 0000930500 про сплату 352643,75 грн, № 00000940500 про сплату 123145,42 грн та № 00000910500 в частині оплати 150951,00 грн, з них 97790,00 грн - основний платіж та 50317,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не грунтуються на фактичних даних, наданих позивачем під час проведення перевірки. У позивача наявні усі необхідні документи, в тому числі, що були надані під час перевірки, що дають змогу підтвердити реальність господарської операції між ПАТ ЧШФ Елегант та Товариством з обмеженою відповідальністю Сквиратекс (надалі також - ТОВ Сквиратекс ) та з яких можна відслідкувати рух сировини, готових виробів та грошових коштів сплачених за їх виготовлення. Позивач вважає, що наведені податковим органом аргументи відсутності реальної господарської операції між позивачем та ТОВ Сквиратекс є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають реального підтвердження належними доказами, а винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Щодо дебіторської заборгованості позивач зазначає, що остання виникла внаслідок не сплати ПАТ ВТФ Сіверянка за виконані роботи згідно договору підряду від 10.12.2012. У вересні 2017 року дебіторська заборгованість визнана позивачем безнадійною та списана за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, в зв`язку з тим, що згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2015 встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Також позивач зазначає про наявність фінансово-господарських правовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі також - ФОП ОСОБА_1 ) та вказує на помилковий висновок ГУ ДПС у Чернігівській області, що ціни на пошив з давальницької сировини з вказаним контрагентом, визначені в договорі № 001016 від 01.08.2016 не відповідають рівню звичайних цін.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

У встановлений судом строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому остання просить відмовити ПАТ ЧШФ Елегант в задоволенні позову та зазначає, що згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт перевірки № 215/05/05502634 від 18.02.2020. Вказаним актом встановлено ряд порушень вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 103478,00 грн, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 5062,00 грн та завищено податок на додану вартість, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню в сумі 282115,00 грн. Також порушено вимоги ПК України в частині нереєстрації податкових накладних та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4. Під час перевірки встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ Сквиратекс , на підтвердження господарської операції позивачем надано ряд документів, однак видаткові накладні (у переробку) підписані з боку позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з боку ТОВ Сквиратекс підпис не розшифрований, що не дає можливість ідентифікувати особу. Також для проведення перевірки надано накладну №0000002 від 26.10.2017, складену у м. Сквира Постачальником ТОВ Сквиратекс на одержувача ПАТ ЧШФ Елегант , згідно якої: Відвантажив(ла) ОСОБА_4 , отримав(ла) підпис без зазначення прізвища та посади, що не дає можливість ідентифікувати особу. Підписи скріплено печатками двох сторін. Слід зазначити, що ОСОБА_4 зазначена в графі Через кого ініціали, прізвище, № та дата видачі довіреності . Проте ПАТ ЧШФ Елегант не надано на перевірку документи щодо транспортування матеріалів від позивача (м. Чернігів) до ТОВ Сквиратекс (м. Сквира Київської області) та готових виробів від ТОВ Сквиратекс до позивача. Крім того позивачем на перевірку не надано документи, які б свідчили про повернення замовнику не використаного матеріалу та його решток. На запит від 10.02.2020 б/н про надання пояснень та копій документів по взаємовідносинам з ТОВ Сквиратекс та щодо наявності відповідних дозволів митного органу на переробку ТОВ Сквиратекс , ПАТ ЧШФ Елегант інформацію не надало. Таким чином перевіркою встановлено, що фактично операція між ПАТ ЧШФ Елегант та ТОВ Сквиратекс не здійснювалась, а наявне лише формальне оформлення первинних документів, у зв`язку з чим позивачем завищено витрати, відображені в звіті про фінансові результати. Також відповідач вказує, що заборгованість ПАТ ВТФ Сіверянка не може бути сумнівною в розумінні ПСБО 10 "Дебіторська заборгованість", в зв`язку з тим, що 25.06.2015 була постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві за відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, та з цього моменту зазначена заборгованість є безнадійною у розумінні п.4 П(С)БО 10 '"Дебіторська заборгованість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 237 від 08.10.99, абз. є) п.п.14.1.1 І п.14.1 ст.14 ПК України та повинна була відображена в обліку та звітності підприємства у тому звітному періоді, в якому стала відповідати п.4 П(С)БО 10 '"Дебіторська заборгованість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 237 від 08.10.1999 та п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач в періоді, що перевірявся, мав фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 , а саме здійснювало переробку давальницької сировини останнього та пошиття швейних виробів з давальницької сировини. Так, згідно наданих для проведення перевірки схем розподілу праці по кожному виробу, що виготовлявся на замовлення ФОП ОСОБА_1 , ціна послуги з виготовлення одного виробу на замовлення ФОП ОСОБА_1 в розрахунку на одну секунду витраченого на виробництво часу становить від 0,02 грн до 0,04 грн, при цьому аналогічний показник по замовленню ФОП ОСОБА_5 становить 0,06 грн. Отже, з метою досягнення максимальної зіставності наданих ПАТ ЧШФ Елегант на користь ФОП ОСОБА_1 послуг з переробки давальницької сировини та виготовлення швейних виробів з давальницької сировини, для визначення рівня звичайних цін враховано вартість витраченого на виробництво часу послуг з переробки давальницької сировини, наданих на користь ФОП ОСОБА_5 . При цьому слід зазначити, що вказаний рівень цін визначений шляхом прямого підрахунку та має перевагу відносно інших джерел щодо рівня цін на аналогічний вид послуг (зокрема, на сайті katrina.com.ua з вартістю пошиву одного пальто в розмірі від 500 грн до 1500 грн, даних щодо вартості послуг по пошиву пальт Товариство з додатковою відповідальністю "Львівський Маяк" від 432,04 грн до 1172,34 грн). З урахуванням зазначеного в ході перевірки встановлено надання послуг з переробки давальницької сировини та виготовлення швейних виробів з давальницької сировини ФОП ОСОБА_1 нижче звичайних цін, в результаті чого підприємством порушено вимоги ПК України. В зв`язку з зазначеним, ГУ ДПС у Чернігівській області приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Позивачем надані відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ПАТ ЧШФ Елегант 14.02.1994 зареєстроване в якості юридичної особи, про що внесено відповідний запис та взято на облік в якості платника податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16-22). Видом діяльності позивача є виробництво робочого одягу (14.12).

05.05.2016 між позивачем (Виконавець) та фірмою Ленер Кордье (Замовник) укладено контракт № 0516, відповідно до якого Виконавець зобов`язується виробляти швейні вироби з давальницьких матеріалів Замовника та здійснювати їх відвантаження на основі письмових замовлень Замовника, оформлених у вигляді додатків, які є невід`ємною частиною контракту (а.с.159-166).

01.08.2016 між позивачем (Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі також - ФОП ОСОБА_1 ) (Замовник) укладено договір № 001016, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання протягом дії даного договору виконувати роботи з пошиття швейних виробів з наданої Замовником сировини (а.с.216-218).

В подальшому, 04.09.2017 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сквиратекс (надалі також - ТОВ Сквиратекс ) укладено договір підряду № 9, відповідно до якого за дорученням Замовника, Підрядник зобов`язується виконати роботи з пошиття швейних виробів з сировини Замовника. Конкретна кількість та асортимент робіт зазначається в Специфікації (додатку № 1), що є невід`ємною частиною договору (а.с.199-202).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: інвойс № 93/28 від 27.10.2017; інвойс № 28 від 25.10.2017; картку рахунок 631 за вересень 2017 року - жовтень 2019 року ТОВ Сквиратекс ; акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від ТОВ Сквиратекс №71 від 26.10.2017; накладну № 0000002 від 26.10.2017; видаткову накладну у переробку № 191 від 27.09.2017; видаткову накладну у переробку № 192 від 27.09.2017; видаткову накладну у переробку № 193 від 27.09.2017; видаткову накладну у переробку № 194 від 27.09.2017; прибутковий ордер на товари № 629 від 18.09.2017; прибутковий ордер на товари № 634 від 18.09.2017; прибутковий ордер на товари № 650 від 22.09.2017; прибутковий ордер на товари № 646 від 22.09.2017; рахунок проформа з перекладом № 9049 від 06.09.2017 (на ввезення сировини по моделі ML75ESTCBB01) в 1 прим, на 10 арк.; рахунок проформа з перекладом № 9070 від 14.09.2017 (на ввезення сировини по моделі ML75ALFAF01) в 1 прим, на 12 арк.; експортна митна декларація UA102160/2017/104781 (вивезення готових виробів); платіжне доручення № 952 щодо оплати послуг ТОВ Сквиратекс від 27.10.2017 та лист від фірми LENER CORDIER від 25.05.2020 (а.с.167-198, 203-214).

Як слідує з матеріалів справи на підставі направлень від 24.12.2019 № 1048, № 1049, № 1050, № 1051, № 1052, № 1053, відповідно до статтей 20, 77, 82 ПК України, згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік та наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Чернігівській області від 10.12.2019 № 816 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, за результатом якої складено акт № 215/05/05502634 від 18.02.2020 (а.с.23-74).

Вказаною перевіркою встановлені порушення ПАТ ЧШФ Елегант :

п.5, п.6, п.11 П (С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.139.2.2 п.139.2 ст.139, п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 103478,00 грн, в тому числі за 3 квартали 2017 року у сумі 63834,00 грн, за 2017 рік у сумі 100634 грн, за півріччя 2019 року у сумі 2844 грн, за 3 квартали 2019 року у сумі 2844 грн;

п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 5062 грн, в тому числі за квітень 2019 року на 5062,00 грн та завищено податок на додану вартість, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню, всього у сумі 282115,00 грн, в тому числі за квітень 2017 року в сумі 20303,00 грн, за травень 2017 року в сумі 6898,00 грн, за червень 2017 року в сумі 2328,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 36266,00 грн, за жовтень 2017 року в сумі 56989,00 грн, за листопад 2017 року в сумі 31135,00 грн, за грудень 2017 року в сумі 17391,00 грн, за квітень 2018 року в сумі 4250,00 грн, за травень 2018 року в сумі 1199,00 грн, за червень 2018 року в сумі 11308,00 грн, за листопад 2018 року в сумі 17960,00 грн, за грудень 2018 року в сумі 273,00 грн, за січень 2019 року в сумі 8584,00 грн, за березень 2019 року в сумі 6500,00 грн, за квітень 2019 року в сумі 38150,00 грн, за травень 2019 року в сумі 21808,00 грн, за червень 2019 року в сумі 776,00 грн;

п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині нереєстрацїї податкових накладних;

розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку , який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.

На підставі вказаного акту перевірки, 12.03.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 00000910500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 155217,00 грн (за податковими зобов`язаннями 103478,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 51739,00 грн) (а.с.147-148);

№ 00000920500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 6327,50 грн (за податковими зобов`язаннями 5062,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1265,50 грн) (а.с.149);

№ 0000930500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 352643,75 грн (за податковими зобов`язаннями 282115,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 70528,75 грн) (а.с.150-153);

№ 00000940500, яким до позивача застосовано штраф за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 123145,42 грн (а.с.154-156).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, однак рішенням від 12.05.2020 № 15761/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарги, Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 12.03.2020 № 00000910500, № 00000920500, № 0000930500 та № 00000940500, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.137-146).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень п.198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, згідно із ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (надалі також - Наказ №88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 ст. 1 Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Зокрема, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним само по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Як слідує з матеріалів справи, на формування зобов`язань зі сплати податку на додану вартість вплинуло формування зазначених показників за рахунок взаємовідносин з контрагентом.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення ГУ ДПС у Чернігівській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом.

У свою чергу, суд звертає увагу, що надані позивачем документи, складені за результатами здійснення вище наведеної господарської операції, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: відповідні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

У матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на виконання договору (пошиття швейних виробів), виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності факту наданих послуг з пошиття швейних виробів, оскільки вказані роботи використані товариством з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Як слідує з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Сквиратекс . Проте, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17.04.2018 у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Варто врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції позивача з контрагентом з виконання робіт по пошиттю швейних виробів цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійсненої операції, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчиненої операції, а також про те, що здійснення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, встановлено рух активів (товару, послуг), встановлено зв`язок між фактом виконання робіт і господарською діяльністю позивача.

Згідно із ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії" суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного слідує, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту у порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції позивача з наведеним контрагентом, а також право на формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального здійснення господарської операції щодо виконання робіт з пошиття швейних виробів, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо посилання відповідача на той факт, що у 2017 році, ПАТ ЧШФ Елегант задекларувало суми списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам безнадійної заборгованості, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України), які зменшують фінансовий результат до оподаткування, у розмірі 354637 грн, суд зазначає таке.

Дана дебіторська заборгованість виникла внаслідок не сплати ПАТ ВТФ Сіверянка за виконані роботи, згідно договору підряду від 10.12.2012. Господарським судом Чернігівської області видано наказ від 07.05.2014 про примусове виконання рішення, згідно якого ПАТ ВТФ Сіверянка зобов`язана була сплатити на користь ПАТ ЧШФ Елегант 377568 грн. боргу та 7551,36 судового збору. Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2015 встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.215).

В зв`язку з зазначеним у вересні 2017 року дебіторська заборгованість визнана позивачем безнадійною та списана за рахунок створеного резерву сумнівних боргів.

Згідно П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 237 від 08.10.1999 (із змінами та доповненнями) безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позивної давності (п.4).

Відповідно до п. 5 ст. 47 Закону 606-XIV Про виконавче провадження , із змінами внесеними Законом N 423-VIII (423-19) від 14.05.2015 повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, в зв`язку з наявністю правових підстав, позивачем списано заборгованість, як безнадійну, чим в повній мірі виконано вимоги законодавства.

Щодо посилання відповідача на той факт, що ціни на пошив з давальницької сировини у фінансово-господарських правовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , визначені в договорі № 001016 від 01.08.2016 не відповідають рівню звичайних цін, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про ціни і ціноутворення суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Статтею 11 вказаного вище Закону передбачено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Підпунктом 14.1.218 пункту 14.1 статт 14 ПК України встановлено, що ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п.14.1.219 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Для доведення невідповідності звичайної ціни до ринкової, в якості обґрунтування ринкових цін, в акті перевірки наводиться посилання на ціни на сайті katrina.com.ua з ціною пошиття одного пальто з давальницької сировини в розмірі від 500-1500 грн та вказується ціна з реєстру податкових накладних, в розрізі ТОВ Львівський маяк , де пошиття пальт коливається від 432,04 грн до 1172,34 грн.

Як слідує з акту перевірки, наводячи приклад інформації на сайті katrina.com.ua та роблячи посилання на реєстр податкових накладних, в акті жодним чином не обґрунтовується в чому полягає ідентичність чи однорідність послуг, що надають вищезгадані підприємства з тими, що надавались ПАТ ЧШФ Елегант ФОП ОСОБА_1 . Не здійснюється аналіз економічних (комерційних) умов, в тому числі, відсутня інформація щодо змісту договірних зобов`язань, технічної бази підприємств, складність моделі, інформації щодо тканин, що використовується при їх виробництві, та інших параметрів, що можуть впливати на ціну пошиття одиниці виробу такі як: кількість одиниць замовлення, строки виконання робіт, порядок транспортування, використане обладнання, а також інших факторів, що впливають на договірну ціну на момент виникнення договірних зобов`язань та формування ціни.

В акті перевірки з аргументів невідповідності ринковим цінам, наводиться ціна пошиття іншому контрагенту позивача, а саме ФОП ОСОБА_5 , при цьому робиться аналіз розрахунку ціни до затраченого часу на виготовлення однієї моделі виробу між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 та робиться висновок, що таке порівняння є прямим підрахунком з метою визначення ринкової ціни.

При цьому, зіставляючи ціну послуг між зазначеними контрагентами, окрім іншого податковим органом не береться до уваги дата, на яку виникли такі договірні відносини та сформувалася ціна.

Так, з наданих під час перевірки документів, можна чітко встановити, що відносини з ФОП ОСОБА_5 розпочалися 09.11.2018 (дата укладення договору), а з ФОП ОСОБА_1 майже на два роки раніше 01.08.2016 (дата укладення договору).

Тобто ціна робіт (послуг) ФОП ОСОБА_1 була актуальною та сформована на момент укладення договору у 2016 році та окрім іншого ціна була з врахуванням довгостроковості відносин та великої кількості швейних виробів.

Так, пунктом 1.2 договору № 001016 від 01.08.2016 визначено кількість швейних виробів (пальто, напівпальто жіноче) складає 9000 (дев`ять тисяч) штук по ціні 216,00 грн, в тому числі ПДВ 36,00 грн за штуку. Загальна, вартість договору складає 1 944 000 грн (один мільйон дев`ятсот сорок чотири тисячі) 00 коп., в тому числі ПДВ 324 000,00 грн.

Тоді, як з цін на сайті katrina.com.ua та з наведеної інформації податкових накладних ТОВ Львівський маяк , неможливо встановити період часу, в якого існувала така ціна, а тому судом не приймається до уваги таке порівняння цін.

Також не враховано такі комерційні умови, як відмінність (складність) моделей одягу, що відшивався даним контрагентам.

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статт 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Тобто, держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо. Визначення ціни договору та інших умов договору визначається саме сторонами договору.

З вищевикладеного слідує, що з метою обґрунтування заниженого рівня звичайних цін в договорі з ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Чернігівській області здійснено аналіз ринкової ціни, що ґрунтується виключно на суб`єктивних припущеннях, а для визначення ринкових цін взято для співставлення лише одну умову - ціну, при цьому не взято до уваги ринок послуг та економічні умови формування цін, для порівняння не використані ідентичні та/або однорідні роботи по відношенню до тих, що надавалися ФОП ОСОБА_1 .

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДПС у Чернігівській області протиправно, відтак мають бути скасовані.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі (з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову) в розмірі 9496,02 грн.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства Чернігівська швейна фабрика Елегант до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 12.03.2020, а саме: № 00000920500 про сплату 6327,50 грн, № 0000930500 про сплату 352643,75 грн, № 00000940500 про сплату 123145,42 грн та № 00000910500 в частині оплати 150951,00 грн, з них 97790,00 грн - основний платіж та 50317,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства Чернігівська швейна фабрика Елегант судові витрати в розмірі 9496,02 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу"Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство Чернігівська швейна фабрика Елегант (прос. Перемоги, 41 м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 05502634).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966).

Повний текст рішення суду складено 21.08.2020.

Суддя О.М. Тихоненко