Постанова

від 25.11.2020 по справі 620/2075/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2075/20 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Чернігівська швейна фабрика Елегант до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство Чернігівська швейна фабрика Елегант звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 березня 2020 року, а саме: № 00000920500 про сплату 6327,50 грн, № 0000930500 про сплату 352643,75 грн, № 00000940500 про сплату 123145,42 грн та № 00000910500 в частині оплати 150951,00 грн, з них 97790,00 грн - основний платіж та 50317,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що документи, які надані для перевірки позивачем, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції позивача з наведеним контрагентом, а також право на формування витрат та податкового кредиту.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в результаті формального оформлення первинних документів по операції мiж ПрАТ ЧШФ Елегант та ТОВ Сквиратекс , ПрАТ ЧШФ Елегант завищено податковий кредит в податковій декларації з ПДВ по операціям, якi фактично не відбувалися. Тобто, перевіркою встановлено порушення п..1. п.198.2 cт.l98 ПК України в частині завищення розміру податкового кредиту ПрАТ ЧШФ Елегант по взаємовідносинах з ТОВ Сквиратекс на загальну суму 40887 грн., в тому числі за жовтень 2017 року на 40887 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у повному обсязі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 24 грудня 2019 року № 1048, № 1049, № 1050, № 1051, № 1052, № 1053, відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 ПК України, згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 року рік та наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Чернігівській області від 10 грудня 2019 року № 816 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за результатом якої складено акт № 215/05/05502634 від 18 лютого 2020 року (а.с.23-74).

Вказаною перевіркою встановлені порушення ПАТ ЧШФ Елегант :

- п.5, п.6, п.11 П (С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.139.2.2 п.139.2 ст.139, п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 103478,00 грн, в тому числі за 3 квартали 2017 року у сумі 63834,00 грн, за 2017 року рік у сумі 100634 грн, за півріччя 2019 року у сумі 2844 грн, за 3 квартали 2019 року у сумі 2844 грн;

- п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 5062 грн, в тому числі за квітень 2019 року на 5062,00 грн та завищено податок на додану вартість, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню, всього у сумі 282115,00 грн, в тому числі за квітень 2017 року в сумі 20303,00 грн, за травень 2017 року в сумі 6898,00 грн, за червень 2017 року в сумі 2328,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 36266,00 грн, за жовтень 2017 року в сумі 56989,00 грн, за листопад 2017 року в сумі 31135,00 грн, за грудень 2017 року в сумі 17391,00 грн, за квітень 2018 року в сумі 4250,00 грн, за травень 2018 року в сумі 1199,00 грн, за червень 2018 року в сумі 11308,00 грн, за листопад 2018 року в сумі 17960,00 грн, за грудень 2018 року в сумі 273,00 грн, за січень 2019 року в сумі 8584,00 грн, за березень 2019 року в сумі 6500,00 грн, за квітень 2019 року в сумі 38150,00 грн, за травень 2019 року в сумі 21808,00 грн, за червень 2019 року в сумі 776,00 грн;

- п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині нереєстрацїї податкових накладних;

- розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку , який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4.

На підставі вказаного акту перевірки, 12 березня 2020 року ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 00000910500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 155217,00 грн (за податковими зобов`язаннями 103478,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 51739,00 грн) (а.с.147-148);

- № 00000920500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 6327,50 грн (за податковими зобов`язаннями 5062,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1265,50 грн) (а.с.149);

- № 0000930500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 352643,75 грн (за податковими зобов`язаннями 282115,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 70528,75 грн) (а.с.150-153);

- № 00000940500, яким до позивача застосовано штраф за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 123145,42 грн (а.с.154-156).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, однак рішенням від 12 травня 2020 року № 15761/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарги, Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 12 березня 2020 року № 00000910500, № 00000920500, № 0000930500 та № 00000940500, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.137-146).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

На підставі встановлених вище обставин та враховуючи норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДПС у Чернігівській області протиправно, відтак підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Крім іншого, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, ПАТ ЧШФ Елегант 14 лютого 1994 зареєстроване в якості юридичної особи, про що внесено відповідний запис та взято на облік в якості платника податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16-22). Видом діяльності позивача є виробництво робочого одягу (14.12).

05 травня 2016 року між позивачем (Виконавець) та фірмою Ленер Кордье (Замовник) укладено контракт № 0516, відповідно до якого Виконавець зобов`язується виробляти швейні вироби з давальницьких матеріалів Замовника та здійснювати їх відвантаження на основі письмових замовлень Замовника, оформлених у вигляді додатків, які є невід`ємною частиною контракту (а.с.159-166).

01 серпня 2016 року між позивачем (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір № 001016, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання протягом дії даного договору виконувати роботи з пошиття швейних виробів з наданої Замовником сировини (а.с.216-218).

В подальшому, 04 вересня 2017 року між позивачем (Замовник) та ТОВ Сквиратекс укладено договір підряду № 9, відповідно до якого за дорученням Замовника, Підрядник зобов`язується виконати роботи з пошиття швейних виробів з сировини Замовника. Конкретна кількість та асортимент робіт зазначається в Специфікації (додатку № 1), що є невід`ємною частиною договору (а.с.199-202).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: інвойс № 93/28 від 27 жовтня 2017 року; інвойс № 28 від 25 жовтня 2017 року; картку рахунок 631 за вересень 2017 року - жовтень 2019 року ТОВ Сквиратекс ; акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від ТОВ Сквиратекс №71 від 26 жовтня 2017 року; накладну № 0000002 від 26 жовтня 2017 року; видаткову накладну у переробку № 191 від 27 вересня 2017 року; видаткову накладну у переробку № 192 від 27 вересня 2017 року; видаткову накладну у переробку № 193 від 27 вересня 2017 року; видаткову накладну у переробку № 194 від 27 вересня 2017 року; прибутковий ордер на товари № 629 від 18 вересня 2017 року; прибутковий ордер на товари № 634 від 18 вересня 2017 року; прибутковий ордер на товари № 650 від 22 вересня 2017 року; прибутковий ордер на товари № 646 від 22 вересня 2017 року; рахунок проформа з перекладом № 9049 від 06 вересня 2017 року (на ввезення сировини по моделі ML75ESTCBB01) в 1 прим, на 10 арк.; рахунок проформа з перекладом № 9070 від 14 вересня 2017 року (на ввезення сировини по моделі ML75ALFAF01) в 1 прим, на 12 арк.; експортна митна декларація UA102160/2017 року/104781 (вивезення готових виробів); платіжне доручення № 952 щодо оплати послуг ТОВ Сквиратекс від 27 жовтня 2017 року та лист від фірми LENER CORDIER від 25 травня 2020 року (а.с.167-198, 203-214).

Так, апелянт зазанчає, що видатковi накладнi пiдписанi з боку ПрАТ ЧШФ Елегант ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з боку ТОВ Сквиратекс пiдпис не розшифрований, що не дає можливiсть iдентифiкувати особу, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України вiд l6 липня 1999 №996-ХIV Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в України iз змiнами та доповненнями.

Апелянт також вказує, що для проведення перевiрки надано накладну №0000002 вiд 26 жовтня 20l7 на суму наданих послуг 245324.16 грн. Вiдвантажив(ла) ОСОБА_4 , отримав(ла): пiдпис без зазначення прiзвища та посади, що не дає можливiсть iдентифiкувати особу, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України вiд l6 липня 1999 №996-ХIV Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в України iз змiнами та доповненнями. Пiдписи скрiплено печатками двох сторін: ОСОБА_4 зазначена в графi Через кого , ініціали, прізвище, № та дата видачі довіреності .

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу, що метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, обсяги та зміст поставки, мету придбання, порядок здійснення розрахунків, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також сукупно з іншими доказами у справі.

Реальність потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні активи отримано від зазначеного у первинних документах контрагента та за передбаченими договірними умовами. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та контрагентом, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків з метою з`ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

Якщо товар, дійсно придбаний платником податку, оприбуткований, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дає змогу ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, не можуть розглядатися як підстава для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 808/1641/16.

Апелянт вказує, що згідно з наданих на перевiрку документiв COMMERCIAL INVOICT №28 вiд 25 жовтня 2017 року МД № 104781 вiд 27 жовтня 2017 року на адресу LENER CORDIER фактично були відвантажені швейнi вироби: чоловiчi пальта моделi ML75EALFAF у кiлькостi 320 одиниць та моделі ML75ESTCBB у кiлькостi 400 одиниць. Тобто, кількість вказана в описаному документi не вiдповiдає фактичнiй кiлькостi поставки.

Натомість, колегія суддів підкреслює, Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Згідно частину 2 статті 9 названого Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Апелянт також зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних та відсутність документів про повернення невикористаного матеріалу від ТОВ Сквиратекс .

Так, відповідно до розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту від 14 жовтня 1997 р. №363, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктів 11.1 вказаних правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13 листопада 2018 року у справі №822/6312/15.

В той же час, відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №807/143/16, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Тобто, якщо в межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення товариством формуватися не буде, вказане зумовлює відсутність необхідності підтвердження реальності господарських операцій наданням товарно-транспортних накладних.

Щодо зауваження апелянта в частині того, що ПрАТ Елегант на перевірку не було надано документи, які б свідчили про повернення Замовнику не використаного матеріалу та його решток, що є порушенням п. 5.1 Договору, позивач у відзиві підкреслив, що для виконання замовлення виконавцю було надано матеріал в кількості необхідній для виготовлення виробі оскільки кількість виробів не змінилася, то відповідно і залишки були відсутні.

Апелянт також зазначає, що заборгованiсть ПАТ ВТФ Сiверянка не може бути сумнівною в розумiннi ПСБО Дебiторська заборгованiсть у зв`язку з тим, що 25 червня 2015 року була постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві за відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення i здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними та з цього моменту зазначена заборгованість є безнадiйною у розумiннi п.4 П(С)БО 10 Дебiторська заборгованiсть , затвердженого Наказом Міністерства фiнансiв України № 237 вiд 08 жовтня 99. абз. с) п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України вiд 02 грудня 2010 (iз змiнами та доповненнями) та повинна була відображена в облiку та звiтностi підприємства у тому звiтному перiодi, в якому стала вiдповiдати п.4 П(С)БО 10 Дебiторська заборгованiсть , затвердженого Наказом Міністерства фiнансiв України № 237 вiд 08 жовтня 99. абз. с) п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України вiд 02 грудня 2010 (iз змiнами та доповненнями).

Як вірно встановлено судом першої інсатнції, дебіторська заборгованість виникла внаслідок не сплати ПАТ ВТФ Сіверянка за виконані роботи, згідно договору підряду від 10 грудня 2012.

Господарським судом Чернігівської області видано наказ від 07 травня 2014 року про примусове виконання рішення, згідно з якого ПАТ ВТФ Сіверянка зобов`язана була сплатити на користь ПАТ ЧШФ Елегант 377568 грн. боргу та 7551,36 судового збору. Згідно з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 червня 2015 року встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.215).

У зв`язку з зазначеним у вересні 2017 року дебіторська заборгованість визнана позивачем безнадійною та списана за рахунок створеного резерву сумнівних боргів.

Згідно з п.4 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 237 від 08 жовтня 1999 року (із змінами та доповненнями) безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позивної давності.

Відповідно до п. 5 ст. 47 Закону 606-XIV Про виконавче провадження , із змінами внесеними Законом № 423-VIII (423-19) від 14 травня 2015 року повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З пояснень позивача вбачається, що законодавство не містить конкретних вимог, щодо строків списання дебіторської заборгованості як безнадійної, а лише наводить правові підстави для визнання її такою, і оскільки була правова можливість подати виконавчий документ знову до виконання, в тому числі з можливістю оскарження пропущених строків, товариство списало згадану заборгованість, як безнадійну лише після настання повної впевненості про її неповернення боржником ПАТ ВТФ Сіверянка .

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в зв`язку з наявністю правових підстав, позивачем списано заборгованість, як безнадійну, чим в повній мірі виконано вимоги законодавства.

Щодо посилання апелянта, що ціни на пошив з давальницької сировини у фінансово-господарських правовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , визначені в договорі № 001016 від 01 серпня 2016 року не відповідають рівню звичайних цін.

Колегія суддів звертає увагу, що нормами податкового законодавства встановлена презумпція відповідності звичайної ціни, що обумовлена сторонами в договорі - ринковій ціні, тому, відповідно до положень ст. 77 КАС України, спростування вказаної презумпції, є тягарем доведення контролюючого органу, який не погоджується з тим, що ціна, встановлена у договорі відповідає ринковій.

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Тобто, держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо. Визначення ціни договору та інших умов договору визначається саме сторонами договору.

Так, судом першої інстанції встановлено, що для доведення невідповідності звичайної ціни до ринкової, в якості обґрунтування ринкових цін, в апеляційній скарзі наводиться посилання на ціни на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 з ціною пошиття одного пальто з давальницької сировини в розмірі від 500-1500 грн. та вказується ціна з реєстру податкових накладних, в розрізі ТОВ Львівський маяк , де пошиття пальт коливається від 432,04грн. до 1172,34 грн..

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган, приводячи в приклад інформацію на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 із посиланням на реєстр податкових накладних, не обґрунтовує в чому полягає ідентичність та однорідність послуг, що надають підприємства з тими, що надавались ПрАТ ЧШФ Елегант ФОП ОСОБА_1 .

З пояснень позивача вбачається, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції, що контролюючим органом не здійснювався аналіз економічних (комерційних) умов в тому числі відсутня інформація щодо змісту договірних зобов`язань, технічної бази підприємств, складність моделі, інформації щодо тканин, що використовується при їх виробництві, вже не згадуючи безліч інших параметрів, що можуть впливати на ціну пошиття одиниці виробу такі як: кількість одиниць замовлення, строки виконання робіт, порядок транспортування, використане обладнання, а також безліч інших факторів, що впливають на договірну ціну на момент виникнення договірних зобов`язань та формування ціни.

Останнім з аргументів невідповідності ринковим цінам контролюючого органу наводиться ціна пошиття іншому контрагенту Товариства, а саме ФОП ОСОБА_6 та робиться аналіз розрахунку ціни до затраченого часу на виготовлення однієї моделі виробу між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 , а також, що таке порівняння є прямим підрахунком з метою визначення ринкової ціни.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що з цін на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та з наведеної інформації податкових накладних ТОВ Львівський маяк , неможливо встановити період часу в яких існувала така ціна.

Більш того, контролюючим органам не беруться до уваги такі комерційні умови, як відмінність (складність) моделей одягу, що відшивався даним контрагентам.

Так, ФОП ОСОБА_7 в основному надавалися послуги з пошиття нескладних моделей пальт, в той час як для ФОП ОСОБА_6 , здійснювався разовий пошив, спеціалізованої робочої куртки. Виробництво робочого одягу містить суттєву складність в виготовленні, оскільки потребує використання великої кількості спеціалізованого вартісного устаткування для вшиву замків, заклепок, великої кількості карманів та наявності іншої фурнітури, а об`єм послуг для ФОП ОСОБА_6 у кількості 1023 шт. неспівставний з об`ємом договірних послуг для ФОП ОСОБА_1 у кількості 9000 шт.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що з метою обґрунтування заниженого рівня звичайних цін в договорі з ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Чернігівській області здійснено аналіз ринкової ціни, що ґрунтується виключно на суб`єктивних припущеннях, а для визначення ринкових цін взято для співставлення лише одну умову - ціну, при цьому не взято до уваги ринок послуг та економічні умови формування цін, для порівняння не використані ідентичні та/або однорідні роботи по відношенню до тих, що надавалися ФОП ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 березня 2020 року, а саме: № 00000920500 про сплату 6327,50 грн, № 0000930500 про сплату 352643,75 грн, № 00000940500 про сплату 123145,42 грн та № 00000910500 в частині оплати 150951,00 грн, з них 97790,00 грн - основний платіж та 50317,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено "30" листопада 2020 року.