Постанова

від 20.08.2020 по справі 753/3900/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/3900/19 головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.

провадження № 22-ц/824/9173/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 серпня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вітрікс Комфорт ЛТД до ОСОБА_1 , третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Атлант-152 , про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 11 441 грн. 17 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД є управителем та виконавцем послуг з утримання та обслуговування території та інженерних споруд, забезпечення охорони, вентиляції, пожежної сигналізації, димовідведення в підземному автопаркінгу, що розташований по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 паркінгу, а, одночасно і споживачем послуг, що надаються позивачем всім власникам машиномісць паркінгу. На даний час відповідач відмовляється від підписання договору про надання послуг з утримання та обслуговування автопаркінгу та не виконує свої зобов`язання по оплаті за фактично отримані (спожиті) послуги, а, навпаки, продовжує ними користуватися безоплатно. У зв`язку з цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем по оплаті за отримані послуги. Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції станом на 31 січня 2018 року становить 11 441 грн. 17 коп.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року позов ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД задоволено . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 11 441 грн. 17 коп., з яких: 9 732 грн. 94 коп. - сума основного боргу; 318 грн. 22 коп. - 3% річних; 1 390 грн.01 коп. - індекс інфляції.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд не з`ясував обставин, які викладені нею у відзиві та які стосуються укладення 29 грудня 2006 року між ТОВ Чернігівський завод будівельних матеріалів та позивачем договору про обслуговування підземної автостоянки. ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД було зареєстровано лише 11 липня 2007 року, тобто, значно пізніше ніж був підписаний вказаний договір та передано автопаркінг, що є свідченням відсутності 29 грудня 2006 року у ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД цивільної правосуб`єктності і як наслідок незаконності перебування паркінгу на його балансі. Суд не з`ясував обставини щодо фактичної передачі автопаркінгу, оскільки акт приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, не наданий позивачем. Установчими зборами ОСББ № 152 по вул. Харківське шосе у місті Києві 19 лютого 2011 року було створено ОСББ Атлант-152 та вирішено взяти на баланс житловий комплекс по АДРЕСА_1 , включаючи і підземний автопаркінг. Однак, така передача відбулася без автопаркінгу. На даний час судом розглядається спір про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні. Наданий позивачем акт приймання-передачі автопаркінгу з балансу на баланс від 01 березня 2011 року, укладений між ТОВ Вітрікс Комфорт та ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД , не може бути належним доказом правомірності перебування автопаркінгу на балансі останнього, оскільки його передача відбулася без згоди власника та власників машиномісць, що є порушенням Закону України Про житлово-комунальні послуги , що як наслідок позбавляє позивача права надавати житлово-комунальні послуги та отримувати оплату за них. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах з укладенням відповідного договору на надання житлово-комунальних послуг. Між сторонами не було укладено договору, оскільки відповідач обґрунтовано сумнівалася в повноваженнях та законності надання позивачем житлово-комунальних послуг. Відсутній обґрунтований розрахунок заборгованості за послуги з 2015 року по 2018 рік, а також щомісячна сума за надані послуги. До позову не додані рахунки, які виставлялися відповідачу за фактично надані послуги щомісячно, а також не надано кошторису витрат на утримання та обслуговування автопаркінгу, договори з організаціями, які постачають відповідні послуги, та платіжні документи, які підтверджують факт оплати за ці послуги. Детальний розрахунок заборгованості є зведеним бухгалтерським документом, з якого незрозуміло, які конкретно послуги надавалися. Докази, на які суд послався у своєму рішенні, були подані позивачем у простих незасвідчених сканкопіях. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у позивача відсутні оригінали доданих до позову документів та просив оголосити перерву для надання йому часу обґрунтовано сформувати свою позицію щодо вказаного клопотання. На момент виникнення та існування спірних правовідносин був чинним Закон України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року. Саме нормами цього закону повинні регулюватися спірні правовідносини. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину та введення обмежувальних заходів. Це була перша неявка відповідача і вона була обумовлена цілком поважною причиною, а тому суд повинен був відкласти розгляд справи. Натомість, суд порушив право відповідача на участь у судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що він є належним балансоутримувачем автопаркінгу, оскільки облік автопаркінгу на балансі підтверджується документом, яким зафіксований факт передачі активу з балансу на баланс. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати надані послуги. Договір між сторонами відсутній з причин відмови відповідача від його укладення. Відповідач не заперечує проти надання відповідних послуг щодо утримання та обслуговування автопаркінгу. Матеріали справи підтверджують, що позивач забезпечує утримання території та інженерних споруд автопаркінгу. Оскільки відповідач є власником машиномісця в автопаркінгу, яке використовується нею за призначенням, відповідач розглядається як особа, що фактично користується житлово-комунальними послугами. Від відповідача не надходили претензії щодо якості послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено,що 14 червня 2004 року між Службою безпеки України та ТОВ Чернігівський завод будівельних матеріалів укладено договір про інвестування у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на АДРЕСА_2 (а.с.7-13, Т.1).

Відповідно до розпорядження голови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2006 року № 1571 новозбудованому будинку (корпус 2) з паркінгом на 243 машиномісця надано поштову адресу - АДРЕСА_1 (а.с.16, Т.1).

24 жовтня 2007 року між ТОВ Чернігівський завод будівельних матеріалів та ТОВ Вітрікс Комфорт укладено договір № 24/10/07-152П про обслуговування та передання підземного паркінгу, відповідно до умов якого ТОВ Вітрікс Комфорт прийняв на баланс підземний автопаркінг, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та обслуговування для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих якостей та для забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів окремих машиномісць і нежитлових приміщень в отриманні послуг по утриманню, обслуговуванню, експлуатації, ремонту та охорони паркінгу (а.с.22-24, Т.1).

01 березня 2011 року між ТОВ Вітрікс Комфорт та ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД було складено Акт приймання-передачі автопаркінгу з балансу на баланс, згідно з яким позивач ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД прийняв на баланс автопаркінг, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до переліку активів, зазначених в акті (а.с.25, Т.1).

ОСОБА_1 є власником машиномісця НОМЕР_1 в автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 20 листопада 2008 року № 2058-С/НП (а.с.29, Т.1).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість по машиномісцю № НОМЕР_1 за січень 2015 року - січень 2018 року становить 9 732 грн. 94 грн. (а.с.31, Т.1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції та з урахуванням висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 753/20658/16-ц, вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач вказує на те, що він є утримувачем та виконавцем послуг з утримання та обслуговування території та інженерних споруд, забезпечення охорони, вентиляції, пожежної сигналізації, димовідведення в підземному автопаркінгу та надає ці послуги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції на час укладення спірного договору) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом .

Відповідно до положень статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4)приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі (частина перша цієї статті).

Цей перелік правомочностей балансоутримувача є виключним. При цьому частиною другої статті 24 цього Закону визначено, що балансоутримувач зобов`язаний, серед іншого, утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками).

Управитель не може без згоди власників передавати майно зі свого балансу на баланс іншої особи (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 910/2315/18).

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 , серед іншого, посилається на те, що позивачем не надано доказів щодо правомірності перебування на його балансі автопаркінгу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2007 року між ТОВ Чернігівський завод будівельних матеріалів та ТОВ Вітрікс Комфорт укладено договір про обслуговування та передання підземного паркінгу, відповідно до умов якого ТОВ Вітрікс Комфорт прийняв на баланс підземний автопаркінг, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в управління та обслуговування.

Натомість, суду не надано належних доказів, які свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для переходу на баланс від ТОВ Вітрікс Комфорт до ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД автопаркінгу за вказаною адресою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, яка є власником машиномісця, та третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Атлант-152 , тобто, юридична особа, створена власниками автопаркінгу, не тільки не надавали згоди на передачу на баланс позивача зазначеного паркінгу, але й категорично заперечують проти цього.

Наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі автопаркінгу з балансу на баланс від 01 березня 2011 року, підписаний уповноваженими особами ТОВ Вітрікс Комфорт та ТОВ Вітрікс Комфорт ЛТД , не є правочином, а отже не породжує набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а, відтак, не створює відповідних зобов`язань, та не свідчить про те, що власники надали свою згоду на зміну балансоутримувача майна.

Отже, позивачем не доведено його право на утримання та обслуговування автопаркінгу, а, відтак, і право вимагати від відповідача сплати будь-яких коштів.

Крім того, частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній договір про надання послуг з утримання та обслуговування території та інженерних споруд, забезпечення охорони, вентиляції, пожежної сигналізації, димовідведення в підземному автопаркінгу. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов щодо надання зазначених послуг.

Позивач вказує на те, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідача від обов`язку їх сплачувати.

У той же час, відповідно до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Послуга, заборгованість за надання якої просить стягнути позивач, не входить до переліку житлово-комунальних послуг, а, відтак, для її надання виконавцем та оплати такої послуги замовником необхідним є укладення відповідного договору.

Надані позивачем суду договори, укладені між ним та юридичними особами (виконавцями послуг), платіжні доручення, прейскуранти вартості експлуатаційних та житлово-комунальних послуг, не підтверджують наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин, а також те, що відповідачу, не дивлячись на відсутність договору, фактично надавалися послуги, однак, вона їх не оплатила. Платіжні доручення підтверджують лише оплату позивачем послуг, які повинні надаватися автопаркінгу обслуговуючими організаціями за укладеними між останніми та позивачем договорами.

У той же час, здійснення оплати позивачем за послуги, які повинні надаватись організаціями, з якими позивач, всупереч волі відповідача, уклав відповідні договори ніяким чином не свідчить про факт надання будь-яких послуг відповідачу.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для стягнення основної суми боргу, яка, на думку позивача, має місце, відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 881 грн. 50 коп. Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, на користь останньої необхідно стягнути з позивача судовий збір у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вітрікс Комфорт ЛТД до ОСОБА_1 , третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Атлант-152 , про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю Вітрікс Комфорт ЛТД , місце знаходження - вул. Харківське шосе, 152, оф. 209, м. Київ, ідентифікаційний код 37388112, на користь ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня, 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судове рішення складено 20 серпня 2020 року.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.