Постанова
від 28.08.2007 по справі 10/207пн
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/207пн

донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

28.08.2007 р.                                                                      справа №10/207пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Волкова Р.В.

суддів Запорощенка  М.Д. , Старовойтової  Г.Я.

за участю представників сторін:

від прокуратури:від позивача:не з'явився, Устименко В.А. - довір. № 01/13-4430 від 01.09.2005р.Неретіна Л.Г. - довір. № 01/15-6724 від 12.12.2005р.  

від відповідача:Матяш Т.В. - довір. б/н від 05.07.2007р.Саламатіна А.А. - довір. б/н від 01.01.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Фаро", м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від02.07.2007 року

по справі№ 10/207пн  (судді: І.В.Приходько, І.В.Зубченко, Є.І.Мєзєнцев)

за позовомпрокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фаро", м. Донецьк

прозобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2007р. по справі № 10/207пн задоволено позовні вимоги прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі  виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРО», м. Донецьк (далі –відповідач) про зобов'язання   звільнити самовільно  зайняту земельну ділянку загальною площею 2 811 кв.м., розташовану по вул. Артема, м. Донецька, у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРО" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 2 811 кв.м., розташовану по вул. Артема, 262 у м. Донецьку, у зв'язку з закінченням терміну дії договору  оренди та припинено провадження по  справі в частині  стягнення з відповідача  витрат,    пов'язаних з поверненням   спірної земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі, товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРО" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд  скасувати рішення суду першої інстанції від 02.07.2007р. (складене в повному обсязі 04.07.2007р.) по справі № 10/207пн в повному обсязі, а позов прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі виконавчого комітету Донецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРО" „Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки" - залишити без розгляду.

Як на підставу для скасування судового рішення відповідач посилається на порушення  місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: скаржник вважає, що судом порушено правила предметної підсудності, тобто спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на ст. 17 вказаного Кодексу; висновки суду щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки суперечать фактичним обставинам по справі,  

Заявник апеляційної скарги вказує, що ані прокуратура, ані позивач не надали документів, що підтверджують право власності позивача на земельну ділянку і в матеріалах   справи відсутній державний акт про право власності на землю.  

Як на підставу для скасування рішення місцевого господарського суду по причині порушення останнім норм процесуального права, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа № 15/332пн за позовом виконавчого комітету Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРО" „Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки", тобто має місце розгляд справи між тими  сторонами,  з тим же предметом спору та з тих же підстав, що і оскаржуване рішення, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України зобов'язує місцевий господарський суд залишити позов без розгляду шляхом винесення ухвали.

Крім того, відповідач по справі (заявник апеляційної скарги) стверджує, про неможливість розгляду питання щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться адміністративна справа № 15/292пн за позовом ТОВ „ФАРО" до виконавчого комітету Донецької міської ради „Про визнання недійсним рішення", яке лягло в основу оскаржуваного рішення  та справа № 45/195пн за позовом ТОВ „ФАРО" до виконавчого комітету Донецької міської ради „Про спонукання укласти договір".

          В доповненнях до апеляційної скарги, скаржник  стверджує, що прокуратура, всупереч вимогам Закону України "Про прокуратуру" виступила в інтересах виконавчого комітету Донецької міської Ради та порушила принципи верховенства права, оскільки  в матеріалах справи є докази того, що фактично виконкомом Донецької міської ради спірна земельна ділянка передана в оренду на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбасжилбуд". Крім того, вказує, що прокуратура, перед зверненням до суду не  перевірила,  та не  надала відповідної правової   оцінки   факту   самовільно   зайнятої   земельної   ділянки. Тобто, на думку відповідача по справі,  судом першої інстанції винесено рішення на підставі недоведених обставин, що мають значення для справ.  Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 02.07.2007р. (складене в повному обсязі 04.07.2007р.) по справі № 10/207пн в повному обсязі,  позов прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі виконавчого комітету Донецької міської ради - залишити без задоволення та винести окрему ухвалу про притягнення до відповідальності посадових осіб прокуратури міста Донецька та виконкому Донецької міської ради.

Виконавчий комітет Донецької міської ради  вимоги скаржника не визнав.

Рішення місцевого господарського суду вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно  до положень  ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

21.03.2001 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради  прийнято рішення  №136/1 про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 2 811 кв.м. відповідачу, товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРО" для розміщення автостоянки по вул. Артема, 262 в Київському районі м. Донецька строком на 2 роки.

25.07.2001р. виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення №371/2 про внесення змін до рішення №136/1 від 21.03.2001р., яким збільшено термін дії договору оренди земельної ділянки з 2 років до 5 років.

20.08.2001р. на  підставі   вказаних  рішень виконавчого   комітету,   між   сторонами по справі  укладено договір оренди земельної ділянки площею 2 811 кв.м., яка знаходиться на території Київського району м. Донецька по вул. Артема, 262 (пункт 1.1. договору), відповідно до умов якого сторони визначили строк дії договору - до 25.07.2006р. починаючи  з  дати  його  реєстрації (п. 2.1) та встановили розмір  орендної плати в сумі  17 051,40 грн. на рік (п.3.1).

Відповідно до вимог п. 12.2 вказаного Договору, останній  20.08.2001р.  посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі № 3424. Договір оренди зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № А/4-145 від 28.08.2001р.

Як зазначалося вище,  п. 2.1 підписаного обома сторонами та оформленого належним чином договору оренди   земельної  ділянки  від  20.08.2001р. сторони визначили строк дії договору, а саме:  до 25.07.2006р., починаючи з дати реєстрації

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється  у  разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч.1  ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або   розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві  земельну ділянку на умовах, визначених  договором. Орендар не має утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Виходячи з  умов договору оренди земельної ділянки від 20.08.2001р., відповідач отримав  у користування земельну ділянку та взяв на себе зобов'язання у разі припинення   чи розірвання договору, звільнити земельну  ділянку та здати її комісії Київської районної у м. Донецьку ради (пункт 5.1. договору).

При цьому, матеріали справи не місять доказів, які б свідчили про повернення відповідачем  після закінчення строку дії договору оренди  орендодавцеві спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 33  Закону  України  "Про  оренду землі" після закінчення строку,  на який було  укладено договір оренди землі,  орендар, який належно виконував свої обов'язки   відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Ч.3 ст. 33 Закону  України  "Про  оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням.

Листом № 01/12-4605 від 07.08.2006р. позивач повідомив відповідача, що договір  оренди від 20.08.2001р. з ним продовжено та поновлено не буде. Вказаний лист було направлено на адресу відповідача   рекомендованою поштою, про що свідчить повідомлення № 784073 та отримання листа  09.08.2006р. уповноваженою особою (арк. 29 зворот.).

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, подання відповідачем позову до виконавчого комітету Донецької міської ради „Про спонукання укласти договір" (справа № 45/195пн) є підтвердженням того, що відповідач також визнав факт припинення спірного договору  оренди  від  20.08.2001р. у  зв'язку із закінченням терміну дії.

Факт користування спірною земельною ділянкою  після закінчення строку дії договору сторонами не заперечується. Це вбачається як з матеріалів справи так із самої апеляційної скарги. Оскаржуючи судове рішення, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про самовільне зайняття та використання  відповідачем земельної ділянки, та вважає  свої дії по користуванню земельною ділянкою правомірними, оскільки  правомірно отримав земельну ділянку.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання у користування

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи має місце  фактичне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів,  чим порушено інтереси держави в особі територіальної громади міста.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим  та не вбачає підстав для його скасування.

Що стосується вимог, викладених в апеляційній скарзі, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України,  земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Стаття 1 вказаного Кодексу відтворює ст. 14 Конституції України. Відповідно до  п.2 ст. 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.

Стаття 83 зазначеного вище Кодексу встановлено право власності на землю територіальних громад. Згідно вимог  цієї статті, землі, які належать на праві власності  територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що належить до комунальної власності.

Відповідно до ч. З ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України  у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім   земель,   переданих у   приватну   власність,   здійснюють   відповідні сільські, селищні, міські ради.

Рішенням Донецької міської ради від 24.06.2005р. № 20/16, яке є в матеріалах справи,  виконкому міської ради делеговані повноваження щодо зміни цільового призначення земель, погодження місця розташування об'єктів на земельних ділянках, передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельні ділянки, укладання угод про передачу права власності на земельні ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною   земель»,   самовільним   зайняттям   земельної  ділянки   є   будь-які   дії  особи,   які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати   земельну ділянку   до   встановлення   її   меж   в   натурі (на місцевості),   до одержання документа, що посвідчує право на неї  та до його державної реєстрації.  

Положеннями статей 20, 361 Закону України "Про прокуратуру" та статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави.

П.2 ст. 121 Конституції України  на органи прокуратури  покладено обов'язок  представляти інтереси держави у випадках, які передбачені законом

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Таким чином, ствердження відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлено  чи є виконавчий комітет Донецької міської ради належним  позивачем по справі  та  непередбаченість  діючим законодавством  представництва прокуратури в інтересах виконавчого комітету є безпідставними.

Безпідставними є також посилання заявника скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неможливість розгляду даної справи до  розгляду та вирішення справ № 15/292пн (оскарження ТОВ "Фаро" рішення виконкому міськради від 16.08.2006р. № 436) та № 15/195пн (позов ТОВ "Фаро" про спонукання виконкому міськради поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки прийняття судових рішень  по вказаних справах не може вплинути на рішення суду по оскаржуваній справі та  відновити право відповідача користуватися  земельною ділянкою  після закінчення  терміну дії договору, оскільки навіть за умови наявності у відповідача переважного права на оренду земельної ділянки,  питання щодо поновлення терміну дії договору  вирішується на пленарному засіданні ради –сесії і прийняття рішень з цього приводу є виключним правом органів державної влади та органів місцевого самоврядування,  в межах, визначених  та захищених Конституцією.

Що стосується вимог заявника  про необхідність залишення позову без розгляду з тих підстав, що розглядається справа № 15/332пн про той же предмет спору і з тих же підстав, суд вважає, що вони не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з копії ухвали про порушення провадження по справі № 15/332пн (арк.57) вказану справу порушено за позовною заявою виконавчого комітету Донецької міської ради до ТОВ «ФАРО», в той час, як справа № 10/207пн порушена за позовом прокурора м. Донецька в інтересах виконавчого комітету Донецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРО». В даному випадку виконавчий комітет Донецької міської ради набуває статусу позивача. При цьому як  виконавчий комітет Донецької міської ради, так і прокурор несуть обов'язки і користуються правами позивача та мають самостійний обсяг прав.

За таких обставин,  не має підстав для залишення без розгляду позовних вимог за позовом прокурора м. Донецька, заявлених в інтересах держави в особі виконавчого комітету Донецької міської ради до ТОВ «ФАРО», про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Як на підставу для скасування судового рішення заявник  вказує на порушення судом першої інстанції правила предметної підсудності з посиланням на ст. 17 вказаного Кодексу.

Так, відповідно до п.1 ч.І ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи  бездіяльності.

Частинами 3 та 4 ст. 50 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України.

Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.

Частиною 4 ст. 50 КАС України встановлено перелік позовів, за якими юридичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРО" не є суб'єктом владних повноважень та не підпадає під дію пунктів 1-4 вказаної  статті . Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість участі у адміністративній справі саме в якості відповідача, що в свою чергу виключає можливість застосування судом і п.5 названої статті.

В даній справі між сторонами виник господарський спір щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, розгляд якого не належить до компетенції адміністративних судів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фаро", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2007р. по справі № 10/207пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2007р. по справі № 10/207пн за позовом прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаро", м. Донецьк про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття,  може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Головуючий          Р.В.  Волков

Судді:          М.Д.  Запорощенко

          Г.Я.  Старовойтова

          Надруковано: 5 прим.

          1- прокурору

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1-у справу

          1-ДАГС

СудДонецький апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення28.08.2007
Оприлюднено05.09.2007
Номер документу911019
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —10/207пн

Ухвала від 05.10.2009

Господарське

Господарський суд Луганської області

Мінська Т.М.

Ухвала від 23.09.2009

Господарське

Господарський суд Луганської області

Мінська Т.М.

Постанова від 16.01.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Божок В.С.

Ухвала від 07.12.2007

Господарське

Вищий господарський суд України

Божок В.С.

Постанова від 28.08.2007

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Волков Р.В.

Ухвала від 01.08.2007

Господарське

Вищий господарський суд України

Божок В.С.

Рішення від 19.06.2007

Господарське

Господарський суд Луганської області

Мінська Т.М.

Ухвала від 13.08.2007

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Волков Р.В.

Ухвала від 18.06.2007

Господарське

Господарський суд Донецької області

Приходько І.В.

Судовий наказ від 16.07.2007

Господарське

Господарський суд Донецької області

Склярук О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні