Постанова

від 20.08.2020 по справі 620/1206/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1206/20 Суддя першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Ширінкіної Лесі Олегівни про скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 29137408 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122 за суб`єктом права (власником) ОСОБА_2 .

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у відкритті провадження у справі за вказаним позовом було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі. Скаржник вказує на те, що оскаржуваний запис був вчинений за заявою особи, яка померла, у зв`язку з чим відсутня особа, яка б могла бути відповідачем у спорі про визнання права власності на земельну ділянку.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від державного реєстратора Ширінкіної Л.О. до суду не надходив.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 20 серпня 2020 року, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року - без змін, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що позивач набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за заповітом матері - ОСОБА_2 . Також позивачу згідно із заповітом передана земельна ділянка під зазначеним будинком загальною площею 0,1676 га з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Ширінкіною Л.О. 27 листопада 2018 року було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122 (номер запису про право власності 29137408, форма власності: приватна, розмір частки: 1, власник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Позивач зазначає, що наявність вказаного запису позбавляє її можливості належним чином оформити та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, яке вона набула згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 16 липня 2019 року.

Не погоджуючись із рішенням державного реєстратора Ширінкіною Л.О. від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_4 звернулася до суду із адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що цей позов спрямовано на захист права власності, має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. Такий висновок обґрунтованим тим, що спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав на земельну ділянку, яку позивач вважає своєю власністю.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Критерії розмежування судової юрисдикції викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № П/811/1047/16. Згідно з указаним судовим рішенням передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаки публічно-правового спору викладені, зокрема у постанові Верхового Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 813/3146/16, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18 також зазначено, що такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про визначення юрисдикції цього спору з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, колегія суддів враховує, що метою звернення ОСОБА_1 до суду із цим адміністративним позовом є захист права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122, набутого, за твердженням позивача, на підставі заповіту померлої ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 хоч і вказує на прийняття рішення від 27 листопада 2018 року про здійснення державної реєстрації права власності на земельну з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (рішення прийняте на підставі заяви померлої особи), проте адміністративний позов спрямований не на забезпечення дотримання публічно-правового порядку проведення державної реєстрації, а на захист майнового інтересу позивача у набутті права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Разом з тим у спірних правовідносинах державний реєстратор Ширінкіна Л.О. не здійснювала публічно-владних управлінських функцій у відношенні ОСОБА_1 , також позивач не була споживачем адміністративних послуг, адже оскаржуване рішення було прийняте за заявою іншої особи.

Колегія суддів наголошує на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122 є об`єктом цивільних прав, право власності на неї зареєстроване за фізичною особою - ОСОБА_2 , яка померла.

Розгляд позовної вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 є неможливим без вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на звернення до суду із такою вимогою, тобто без вирішення питання про те, чи входить цей об`єкт цивільних прав до складу спадщини та без залучення до участі у справі інших осіб, які можуть набути право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Доводи позивача про те, що між нею та будь-якою іншою особою відсутній спір про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122, у межах якого може бути вирішене спірне питання, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Наявність спору про право може полягати не лише у тому, що інша особа вважає себе власником такої земельної ділянки. Спір про право існує також у випадку, коли інша особа заперечує наявність права власності на земельну ділянку саме у позивача.

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначала, що приватний нотаріус Бахмацького районного нотаріального округу Чернігівської області Дорошенко Н.В. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 серпня 2019 року, а саме - відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, проте державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 було проведено вже після смерті такої особи.

Отже, спір щодо права ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку підлягає розгляду і вирішенню в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не вірно визначила суд, до юрисдикції якого належить розгляд цього спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та не можуть бути підставою для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

Є.В. Чаку