Постанова

від 13.10.2020 по справі 620/1206/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 620/1206/20

адміністративне провадження № К/9901/24122/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження справу №620/1206/20

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Ширінкіної Лесі Олегівни про скасування запису про право власності, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року (головуючий - суддя Лобан Д.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року (колегія у складі головуючого судді Горяйнова А.М., суддів: Костюк Л.О., Чаку Є.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №29137408 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122 за суб`єктом права (власником) ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 серпня 2020 року ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року залишив без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей позов спрямовано на захист права власності, має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства через те, що спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав на земельну ділянку, яку позивач вважає своєю власністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

У скарзі йдеться про те, що предметом позову є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №29137408 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122 за суб`єктом права (власником) ОСОБА_2 . Позивачка вказує, що вона після смерті громадянки ОСОБА_2 успадкувала все її майно, зокрема, житловий будинок з надвірними будівлями, але через те, що спадкодавець не набула за життя право власності на земельну ділянку, то вона не може бути об`єктом спадкування. В постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкування земельної ділянки нотаріусом зазначено, що рішення про приватизацію та державна реєстрація земельної ділянки відбулись за спадкодавцем після її смерті. Спір у цій справі виник у зв`язку з порушенням порядку реєстрації права власності за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 24 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

12 жовтня 2020 року Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачка набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за заповітом матері - ОСОБА_2 . Також ОСОБА_1 згідно із заповітом передана земельна ділянка під зазначеним будинком загальною площею 0,1676 га з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Ширінкіною Л.О. 27 листопада 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122 (номер запису про право власності 29137408, форма власності: приватна, розмір частки: 1, власник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Позивачка зазначає, що наявність вказаного запису позбавляє її можливості належним чином оформити та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, яке вона набула згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 16 липня 2019 року.

Не погоджуючись із рішенням державного реєстратора Ширінкіною Л.О. від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас, у спірних правовідносинах державний реєстратор Ширінкіна Л.О. не здійснювала публічно-владних управлінських функцій відносно ОСОБА_1 , позивачка не була заявником реєстраційних дій, а оскаржуване рішення прийняте за заявою іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18 також зазначено, що такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122 є об`єктом цивільних прав, право власності на неї зареєстроване за фізичною особою - ОСОБА_2 , яка померла.

Крім того, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розгляд позовної вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 є неможливим без вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на звернення до суду із такою вимогою, тобто без вирішення питання про те, чи входить цей об`єкт цивільних прав до складу спадщини та без залучення до участі у справі інших осіб, які можуть набути право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що приватний нотаріус Бахмацького районного нотаріального округу Чернігівської області Дорошенко Н.В. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 серпня 2019 року, а саме - відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 7420384500:01:003:0122. Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, проте державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 було проведено вже після смерті такої особи.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що навіть за відсутності, в даному випадку, спору між позивачкою та особою, яка зареєстрована як власник земельної ділянки, спору, позовні вимоги у цій справі стосуються питання визнання за ОСОБА_1 права власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, вказавши, що цей спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді: С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець