Постанова

від 20.08.2020 по справі 823/9/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 823/9/18

адміністративне провадження № К/9901/55107/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кищенці

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Беспалов О.О., Губська Л.В.)

у справі № 823/9/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кищенці до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кищенці (надалі позивач, Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість .

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 05 . 03 . 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 . 06.2018 року, в задоволенні позову відмовив.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Товариство, зокрема, зазначає, що судами прийнято рішення, яке не ґрунтується на матеріалах справи.

Відзив на касаційну скаргу Товариства від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

03.07.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт від 28.11.2017 року № 491/23-00-14-0107/31561125.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:

1. п. 185.1 ст. 185, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 285 246 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) по загальній декларації за березень 2017 року на суму 13 160 грн.

3. п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по спеціальній декларації на загальну суму 117 657 грн., в т.ч.:

- що сплачується до державного бюджету на загальну суму 11 922 грн ;

- що спрямовується на спеціальний рахунок на загальну суму 105 735 грн .

та завищено податок на додану вартість по спеціальній декларації за жовтень 2014 року на суму 4 494 грн ;

На підставі висновків акта перевірки, 12.12.2017 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0007541401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 498 012 грн , з яких 398 409 грн за податковим зобов`язанням та 99 603 грн за штрафними санкціями;

- № 0007521401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року на 13 160 грн .

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно обставин, які стали підставою для висновку податкового органу про порушення норм податкового законодавства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставами для висновків податкового органу про вчинені товариством порушення податкового законодавства стали:

- безкоштовна поставка бюджетним організаціям, органам місцевого самоврядування, працівникам товариства товарів та послуг без нарахування ПДВ;

- включення податкових зобов`язань від реалізації полуниць не до загальної, а до спеціальної декларації з ПДВ,

- також відсутність реальності здійснення господарських операцій з ПП ЄвроАгроДистриб`юшн .

В ході перевірки податковим органом встановлено, що Товариством не нараховувався податок на додану вартість на безкоштовно поставлені товариством бюджетним організаціям, органам місцевого самоврядування та працівникам товари (послуги). Перелік отримувачів товарів (послуг) та первинних документів, які слугували підставою для висновків податкового органу, наведений в акті перевірки (том 1 арк. с. 18-19).

Всього в період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року безкоштовно надано товарів (послуг) без нарахування ПДВ на суму 258 222 грн.

Копії зазначених первинних документів долучено до матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій.

Позивач не заперечує, що ним придбавались вказані товари (послуги), але в касаційній скарзі позивач зазначає, що документальних підстав для відображення в бухгалтерському обліку операцій з постачання товарів (послуг) в нього немає, оскільки такі операції позивачем не здійснювались. Висновки про безоплатне постачання зроблені на підставі документів про придбання позивачем товарів та послуг, а не про їх постачання.

Суд вибірково дослідив наявні в матеріалах справи копії первинних документів, з яких вбачається, що позивачем, як замовником прийнято виконані роботи з поточного ремонту автомобільної дороги Хижня-Вороне Жашківського району Черкаської області (том 1 арк. с. 92), ремонту будинку культури с. Павлівка (том. 1 арк. с. 109), влаштування асфальтобетонного покриття по вул. Шевченка с. Павлівка (том 1 арк. с. 130) тощо. Об`єкти, на яких проводились роботи, не є власністю Товариства, не перебувають в його оренді та не рахуються на балансі Товариства. Вказані витрати позивачу не компенсовано.

Таким чином, Суд вважає підтвердженим, що Товариство за власні кошти оплачувало своїм контрагентам послуги, надані третім особам.

Щодо постачання товарів, в касаційній скарзі зазначено, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, в жодному документі відсутня інформація про те, кому переданий товар.

В свою чергу, в акті перевірки зазначено, що висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема, на письмових поясненнях головного бухгалтера Товариства Бойко Л.М. Вказані пояснення позивачем під сумнів не поставлено.

Суд зазначає, що враховуючи те, що позивач не заперечує придбання товарів, які податковий орган визначив як безкоштовно поставлені, для підтвердження своїх заперечень позивач мав би надати докази, що вказані товари використані в господарській діяльності, продані будь-яким покупцям, знаходяться на складах Товариства тощо. Проте, жодних заперечень висновку податкового органу, що товари вибули із володіння Товариства без оплати, позивачем не надано.

За приписами пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Пунктом 188.1 ст. 188 податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим органом доведено правомірність прийнятого рішення в частині встановлення заниження позивачем податкового зобов`язання на суму 285 222 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року Товариство застосовувало спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України та за результатами фінансово-господарської діяльності складало декларації з податку на додану вартість щодо:

- спеціального режиму оподаткування у сфері діяльності сільського господарства (далі - спеціальна декларація);

- іншої діяльності (далі - загальна декларація).

В періоді, що перевірявся, Товариство здійснювало постачання покупцям полуниці згідно податкових накладних, на загальну суму 1 763 603,13 грн , в т.ч. ПДВ - 293 934,86 грн. Податок на додану вартість в сумі 293 934,86 грн , нарахований на вартість реалізованої полуниці, включено Товариством до складу податкових зобов`язань спеціальної декларації.

Вказана обставина не є спірною між сторонами.

Відповідно до п. 5 розд . І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.16 за №159/28289, платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою 0121 / 0122 / 0123 , яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого ст. 209 Податкового кодексу.

У разі здійснення сільськогосподарським підприємством окремих видів сільськогосподарської діяльності, інформація про які не внесена до реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, податкові зобов`язання з ПДВ за такими операціями нараховуються і сплачуються до бюджету у загальновстановленому порядку та відображаються у загальній податковій декларації з ПДВ. При цьому суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні товарів (послуг), призначених для використання у видах діяльності, не внесених до реєстру суб`єктів спеціального режиму, включаються до складу податкового кредиту з ПДВ загальної податкової декларації з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством вид діяльності _01.25 - Вирощування ягід, горіхів, інших фруктів внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань лише 30.06.2016 року, тобто після періоду, що перевірявся.

Вказана обставина позивачем доводами касаційної скарги не поставлена під сумнів.

В свою чергу, в касаційній скарзі позивач зазначає, один з видів діяльності Товариства відповідно до витягу з Реєстру є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів. Датою внесення запису до Реєстру є 28.12.2012 року.

Проте, жодного доказу такого твердження позивачем не надано, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців така інформація відсутня.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим органом доведено заниження позивачем податкових зобов`язань на 293 934,86 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що Товариство відобразило в бухгалтерському обліку придбання у ПП ЄвроАгроДістріб`юшн , відповідно до договору поставки від 18.06.2014 року № 18/067 та договору поставки від 17.02.16 року № 17/027, шроту соняшникового на загальну суму 747 124,3 грн , в т.ч. ПДВ 124 520,72 грн згідно видаткових та податкових накладних.

У видаткових накладних та товарно-транспортних накладних міститься підпис директора ПП ЄвроАгроДістріб`юшн Широкого А.М.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 року (дата набрання законної сили 23.05.2016 року) по справі № 201/4704/16-к засновника та директора ПП ЄвроАгроДістріб`юшн Широкого А.М. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18).

За таких обставин, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кищенці залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року у справі № 823/9/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник