Постанова

від 20.08.2020 по справі 804/5374/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 804/5374/17

адміністративне провадження № К/9901/18804/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Васильєва І. А., Юрченко В. П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (суддя - Царікова О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (судді - Чумак С.Ю., Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі № 804/5374/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрсплав до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

22 серпня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрсплав (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Дніпропетровського управління) (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2017 року № 0007564606 (форма П ), за яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 695 688,00 грн; № 0007574606 (форма Р ), за яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 50 225,00 грн, із них основний платіж - 40 180 грн та штрафна санкція - 10 045 грн; № 0007554606 (форма Р ), за яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 586 967,50 грн, із них основний платіж 469 574 грн та штрафна санкція - 117 393,50 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначено, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, про нереальність господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю Вторцветметресурс за грудень 2014 року, січень - липень 2015 року та товариством з обмеженою відповідальністю Перлина Дніпра 2012 за липень 2015 року, позивач вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами; на момент правовідносин усі контрагенти мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники ПДВ. Усі витрати, які задекларовані Товариством, здійснені правомірно та підтверджуються відповідними первинними документами, як це передбачено вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На думку позивача, він не повинен нести відповідальність за поведінку третіх осіб - своїх контрагентів, оскільки в податковому праві визнається принцип індивідуальної відповідальності платника податків за невиконання своїх податкових зобов`язань, отже ніхто не повинен відповідати за протиправну поведінку та невиконання своїх зобов`язань перед бюджетом третіми особами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, адміністративний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення - рішення, стягнуто на користь позивача з Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати з оплати судового збору.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач підтвердив факт здійснення господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю Вторцветметресурс та товариством з обмеженою відповідальністю Перлина Дніпра 2012 наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, зокрема, податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами надання послуг з переробки тощо. Крім цього, під час розгляду справи встановлено рух активів в процесі здійснення позивачем господарських операцій з указаними товариствами.

При цьому, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, на думку судів, не мають безпосереднього впливу на встановлення факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом; оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Стосовно доводів податкового органу про відсутність виробничих та трудових можливостей у контрагентів позивача для здійснення постачання товарів, суди дійшли висновку, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише фактом порушення вимог законодавства при веденні підприємствами-постачальниками товарів (послуг) фінансово-господарської діяльності чи фактом порушення вимог податкового законодавства, зафіксованим податковим органом в акті перевірки. Відсутність у підприємства-контрагента основних засобів, складських та інших умов, на що також посилається відповідач, само собою не може свідчити про нереальне вчинення господарської операції з постачання товару, робіт/послуг. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигід або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Доводи податкового органу про недоліки в товарно - транспортних накладних, якими оформлено транспортування товару від контрагентів до Товариства судами було відхилено з урахуванням того, що за умовами вказаних вище договорів транспортування товару здійснювалося постачальниками на склад позивача. За таких обставин, посилання контролюючого органу на дефектність в оформленні товарно-транспортних накладних не може впливати на оцінку правовідносини між контрагентами та позивачем та свідчити про нереальність господарських операцій між ними, оскільки згідно з умовами розглядуваних договорів позивач не був учасником транспортного процесу, а умови укладення та виконання зазначених вище договорів не передбачали ані здійснення позивачем контролю за перевезенням товару, ані проведення ним розрахунків за перевезення вантажу.

Також суди взяли до уваги, що товариство з обмеженою відповідальністю Вторцветметресурс та товариство з обмеженою відповідальністю Перлина Дніпра 2012 згідно з відомостями Інформаційного ресурсу (www.usr.minjust.gov.ua) на момент господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та відповідно до інформації, наявної на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) на момент вчинення господарських правовідносин з позивачем були зареєстровані як платники ПДВ, а, отже, мали спеціальну правосуб`єктність для вчинення задекларованих операцій із позивачем.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ДФС подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи та просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що зміст касаційної скарги відповідача зводиться до повторювання доводів акта перевірки, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів), переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають повною мірою.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Вторцветметресурс" за грудень 2014 року, січень - липень 2015 року та товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Дніпра 2012" за липень 2015 року, результати якої оформлені актом від 27 липня 2017 року № 82/28-10-46-06-31646224.

Згідно з висновками зазначеного акта перевіркою встановлено заниження позивачем об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності, який відображено по рядку 07 Декларації з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 223 223 грн; заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 40 180,0 грн; завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на загальну суму 2 695 688 грн; завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами на суму 469 574 грн, в тому числі по періодам: грудень 2014 року на суму ПДВ - 20293 грн, січень 2015 року на суму ПДВ - 83589 грн; березень 2015 року на суму ПДВ - 96644 грн, квітень 2015 року на суму ПДВ - 85971 грн, червень 2015 року на суму ПДВ - 83531 грн, липень 2015 року на суму ПДВ - 99 546 грн.

В обґрунтування своєї позиції щодо відсутності права на формування позивачем податкового кредиту та віднесення до витрат господарської діяльності сум за операціями з постачання позивачу вказаними контрагентами дріб`язку коксового та олова податковий орган вказав на те, що вони не мали реального характеру.

Нереальність господарських операцій обґрунтовано посиланням на непідтвердження цих операцій за ланцюгом постачання; податкову інформацію щодо недостатності трудових та матеріально-технічних ресурсів у контрагентів; недоліки товарно-транспортних накладних та розбіжність даних в них з даними, які містилися у доданих до них матеріальних перепустках на ввезення відповідного товару; відсутність сертифікатів якості товару (до перевірки було надано лише виписки з них).

При цьому, на підтвердження вказаних господарських операцій позивачем було надано відповідні видаткові накладні, платіжні доручення про оплату товару, податкові накладні, товарно - транспортні накладні з доданими до них матеріальними перепустками на підтвердження транспортування товару, вагові квитанції, картки рахунків № 631 та № 201 (на підтвердження оприбуткування товару).

Крім цього, товариством з обмеженою відповідальністю Перлина Дніпра 2012 на запит суду на підтвердження походження товару, який в подальшому був реалізований позивачу, було надано договори на придбання коксового дріб`язку та первинні документи на постачання (отримання) вказаного товару.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Колегія суддів враховує те, що посилання відповідача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не узгоджуються із аргументацією скарги, у якій відповідач фактично оспорює висновки судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполягає на переоцінці наявних у справі доказів. При цьому, у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статей 351, 353 КАС України.

Колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, діяли у відповідності з висновками Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в аналогічних правовідносинах.

Зокрема, в постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18 Верховний Суд дійшов висновку, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Колегія суддів не вважає за можливе відступати від вказаного правового висновку Верховного Суду та зазначає, що судами попередніх інстанцій був встановлений та відповідачем не заперечувався факт фактичної поставки позивачу відповідних товарів (дріб`язку коксового та олова), які використовувались ним в подальшому у виробництві в якості сировини, а також факт оплати позивачем таких товарів.

Висновок про нереальність угод з постачання товарів відповідач зробив лише на підставі встановлених ним під час перевірки дефектів оформлення контрагентами - постачальниками певних супровідних документів, непідтвердження ланцюга операцій з придбання зазначеними контрагентами позивача поставленого йому в подальшому товару, а також податкової інформації щодо недостатності трудових та матеріально-технічних ресурсів у таких контрагентів. З урахуванням указаних обставин, відповідач дійшов висновку, що відповідний товар позивачем отримано не від зазначених у відповідних договорах контрагентів (товариства з обмеженою відповідальністю "Вторцветметресурс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Дніпра 2012"), а отримано безоплатно від невстановленої особи (т. 1 а. с. 29, 38, 40).

З урахуванням наведеного, Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що доводи податкового органу носять виключно характер припущень, при тому, що частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про їх протиправність покладається на відповідача. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що з урахуванням наявності всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами-постачальниками, зокрема, належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних, платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення до витрат господарської діяльності сум за відповідними операціями.

З огляду на викладене Колегія суддів доходить висновку, що судами обставини справи з`ясовано на підставі належних та допустимих доказів, які було оцінено у їх сукупності та системному зв`язку.

Згідно з частиною першою та другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді І. А. Васильєва

В. П. Юрченко