Рішення

від 19.08.2020 по справі 544/465/19

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/465/19

№ пров. 2/544/19/2020

Номер рядка звіту 20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 серпня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коваля В.І. (діє на підставі ордеру та договору),

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна М.В. (діє на підставі ордеру та договору),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Смотриківська сільська рада Прятинського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

у с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Домоволодіння з господарськми будівлями і спорудами розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1575 га. Останню позивачу подарувала матір ОСОБА_3 згідно договору дарування земельної ділянки від 16.03.2018 посвідченого приватним нотаріусом. Поряд із домоволодінням ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 розташований житловий будинок відповідача ОСОБА_2 . На початку 2000 року ОСОБА_2 порушив межі належної йому земельної ділянки, без узгодження будівництва з органами державного архітектурно-будівельного контролю, затвердження проектно-кошторисної документації й отримання документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, самовільно захопив частину земельної ділянки позивача ОСОБА_1 та землі загального користування, без відповідних дозволів та погоджень із державними органами на декілька метрів свою огорожу сторону будинку позивача та проїзної частини, та здійснив самовільне будівництво вбиральні на території земельної ділянки ОСОБА_1 , внаслідок чого на подвір`ї останнього стоїть постійний стійкий неприємний запах. 12.09.2018 позивачем було замовлено виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Згідно отриманого висновку інженера - землевпорядника площа частини земельної ділянки позивача знаходиться за межами паркану ОСОБА_2 і складає 0,0036 га. На усні вимоги виправити вказані порушення ОСОБА_2 не реагував. Крім того, при проведенні робіт по встановленню поворотних точок ОСОБА_2 відмовився надати доступ до встановлення межового знаку та підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання. У січні 2019 року ОСОБА_1 було направлено листа ОСОБА_2 з вимогою усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести самовільно збудований паркан та вбиральню, відповідь так і не отримано. У зв`язку з чим вимушений звернутися до суду про захист свого права.

07 травня 2020 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити, з огладу на наступне. Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , частину якої нібито захопив власник суміжного домоволодіння відповідач ОСОБА_2 . В обґрунтування доводів своїх позовних вимог позивач надав копію технічної документації із землеустрою. Будь-яких належних і допустимих доказів обставни, викладених у описовій частині свого позову, позивач не надав. ОСОБА_1 зазначає, що межі земельної ділянки суміжного домоволодіння, власником якого є відповідач, визначені твердими межовими хзнаками - забором з початку 2000 року. У відповідності до державного акту на право приватної власності на землю виданого 06.05.2001 року відповідач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства площею 0,4956 га, розташована по АДРЕСА_2 . Передувало видачі вказаного правовстановлюючого документа виготовлення у 2000 році технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, згідно з якою площа належних відповідачу земельних ділянок становить 0,4956 га. У 2018 році на вказані земельні ділянки були розроблені технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки і натурі, на підставі яких земельним ділянкам: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення селянського господарства - присвоєно кадастрові номери. Загальна площа земельних ділянок становить 0,4955 га. Вказане підтверджується витягами з ДРРП та витягами з ДЗК на зазначені земельні ділянки. З огляду на вищевикладене, площа земельних ділянок, власниками яких є відповідач ОСОБА_2 з 2000 року не збільшилася, а навіть зменшилася на 0,0001 га. Тому, доводи позивача, що відповідач захопив частину належної йому земельної ділянки не відповідають дійсним обставинам (том 1 а.с. 57-75).

20.05.2019 до суду надано відповідь на відзив відповідача на позовну заяву. В обґрунтування останньої вказано, що що доводи відповідача є повністю надуманими та недостовірними (том 1 а.с. 86-87). ОСОБА_1 викладені обставини у позові підтвердженні належними документальними джоказами.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали позовні вимоги свого довірителя з підстав викладених у позові. Представник просив стягнути на користь позивача з відповідача понесені витрати на правову допомогу, за проведення експертизи та судовий збір, про що надав відповідні документи.

Відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтованістю та безпідставністю. Крім того, представник вказав, що позивачем невірний вибраний спосіб захисту, не доведено самовільне будівництво відповідача. Даний спір може бути вирішено у позасудовому порядку. Представник просив стягнути на користь відповідача з позивача понесені витрати на правову допомогу, про що надав квитанцію та розрахунок.

Представник третьої особи Смотриківської сільської ради Прятинського району Полтавської у судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, протии задоволення позову не заперечував (том 1 а.с. 100).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідків землеупорядник Сасинівської сільської ради ОСОБА_4 пояснив суду, що ОСОБА_2 запросив комісію для встановлення межових знаків між земельними ділянками. Заміри проводилися рулеткою. Заміри проводилися відповідно до технічної документації. Заміри по обох земельних ділянках зівпали з технічною документацією. При виході комісією було встановлено, що фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не відповідає розмірам, частина земельної ділянки належної останньому перебуває у користування ОСОБА_1 , яку він на той час обробляв.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , начальник районного виробничого відділу ПРФ ДП ЦДЗК, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 звернувся до відділу для встановлення меж суміжних земельних ділянок, при виїзді на місце було проведено заміри обох земельних ділянок, введено координати у GPS та встановлено межі. Розміри земельних ділянок зівпали з технічною документацією. Вдруге виїхавши на місце, було встановлено порушення з боку ОСОБА_1 , оскільки останній порушив встановлені межі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду судам роз`яснено, що суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені нормативними положеннями ст. 16 ЦК України.

Згідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 3, ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини: позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,3217 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5323885201:01:004:0136, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 18).

На замовлення позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕМЕЛЬНІ РІШЕННЯ була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 9-45).

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 142721423 від 25.10.2018 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням: для будівництва іоьслуговування житлового будинку, господарських будівельі споруд (присадибна ділянка), площею 0,1456, кадастровий номер: 5323885201:01:004:0167 (том 1 а.с. 61).

Належність ОСОБА_2 даної земельної ділянки також підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ПЛ № 051001 виданого 06.02.2001 на підставі рішення Смотьриківської сільської Ради народних депутатів від 19.10.1996 (том 1 а.с. 62).

На замовлення відповідача ОСОБА_2 земельно - кадастровим бюро при Пирятинському районному відділі земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах була розроблена технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю на території Смотриківської сільської ради с. Сотрики (том 1 а.с. 63-75).

Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За положеннями ЗК України, власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 Земельного кодексу України).

В обґрунтування доводів позовних вимог позивач зазначає, що відповідач на початку 2000 року, порушивши межі належної йому земельної ділянки, без узгодження будівництва з органами державного архітектурно-будівельного контролю, затвердження проектно-кошторисної документації й отримання документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, самовільно захопив частину його землі та землі загального користування, перемістив без відповідних дозволів та погоджень із державними органами на декілька метрів свою огорожу в сторону його будинку та проїзної частини та здійснив самочинне будівництво вбиральні на території його земельної ділянки.

Судом встановлений факт будівництва паркану та туалету на початку 2000 року, оскільки ця обставина визнається сторонами. Крім цього позивач у судовому засіданні підтвердив, що з часу спорудження паркану, останній не переміщався та на час розгляду даної справи знаходиться на первісному місці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами переміщення відповідачем паркану у сторону домоволодіння АДРЕСА_1 . Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача, що відповідачем захоплені землі загального користування. Ця обставина спростована землеупорядником Смотриківської сільської ради, свідком ОСОБА_4 .

В якості доказу по справі представником позивача було заявлено клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи.

Згідно висновку судової земельно - технічної експертизи № 2084 від 30.04.2020, складеного судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса Ігошиною С.М. фактичне користування ОСОБА_6 земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства не відповідає даним зазначеним у копіях витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 117275863, 117269929 дата державної реєстрації права власності - 16.03.2018); витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 02.04.2020 №№ НВ-0004796272020, НВ-0004796072020 та копій координат поворотних точок меж земельних ділянок (запис про які внесено 30.04.2016 до Поземельних книг) на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323885201:01:004:0137 та 5323885201:01:004:0136 власником яких є ОСОБА_7 . Невідповідність полягає у відмінностях геопросторових даних (координати), конфігураціях, площах та межах фактичного користування від геопросторових даних (координати), конфігураціях, площах та межах земельних ділянок (власником яких є ОСОБА_8 ) визначених у наведених вище правовстановлюючих документах. Більш докладніше у дослідницькій частині.

Враховуючи, що клопотання експерта від 19.11.2019 в частині надання топографо- геодезичної зйомки земельних ділянок 5323885201:01:004:0167 та 5323885201:01:004:0168 не було задоволено - визначити відповідність фактичного користування земельними ділянками, що перебувають у власності гр ОСОБА_2 правовстановлюючим документам на ці земельні ділянки не видається за можливе.

Однак, дослідженням встановлено, що фактичне користування ОСОБА_2 земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства по спільній межі із земельними ділянками ОСОБА_9 не відповідає даним зазначеним у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 08.08.2018 №№ НВ-5307692702018, НВ-5307692842018 та Поземельних книгах (координати поворотних точок меж) на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323885201:01:004:0167 та 5323885201:01:004:0168 власником яких є ОСОБА_2 . Невідповідність полягає у відмінностях геопросторових даних (координати), конфігураціях та межах фактичного користування по спільній межі із земельними ділянками ОСОБА_9 від геопросторових даних (координати), конфігураціях та межах земельних ділянок (власником яких є ОСОБА_2 ) визначених у наведених вище правовстановлюючих документах. Більш докладніше у дослідницькій частині.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів та наданих на дослідження документів накладання суміжних земельних ділянок одна на одну - відсутнє, однак наявне порушення розміщення по фактичному користуванню) спільних меж між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Фактична лінія межі (паркан) між двома домоволодіннями частково розташована: на земельній ділянці з кадастровим номером 5323885201:01:004:0167 (власник ОСОБА_2 ) - проходить по точках "А", "Б"; на земельній ділянці з кадастровим номером 5323885201:01:004:0137 (власник ОСОБА_8 ) - проходить по точках "Б", "В", "Г"; на земельній дівлянці з кадастровим номером 5323885201:01:004:0136 (власник ОСОБА_8 ) - проходить по точках "Г", "Е" (том 2 а.с. 52-78).

Не містять матеріали справи та не добуто у судовому засіданні і доказів самовільного зведення відповідачем паркану та вбиральні. Викладене також відсутнє у матеріалах експертизи, оскільки встановлення цих обставин не були предметом експертного дослідження.

Експертиза визначає лише розташування меж земльних ділянок домоволодінь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно наданої технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності наземлю.

Враховуючи, що спірні паркан та вбиральня зведені відповідачем на початку 2000 року, а позивач набув право власності на земельні ділянки на підставі договорів дарування 16 березня 2018 року, суд критично ставиться до доводів позивача в частині порушення відповідачем меж належних йому земельних ділянок. При цьому суд звертає увагу, що з часу зведення відповідачем спірних паркану та вбиральні спору як про місце їх розтушування, так і про сумісну межу домоволодінь АДРЕСА_3 (власник мати позивача ОСОБА_3 ) та АДРЕСА_2 (власник відповідач) по АДРЕСА_1 - не виникало (том 1 а.с. 124-138).

В технічній документації позивача наявний акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01.10.2018 року, в якому зазначено, що поворотні точки у кількості 2 шт. співпадвють з твердими контурами на місцевості та були помарковані фарбою (том. 1 а.с. 23). Власник земельної ділянки ОСОБА_1 претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 .

З огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судом обставини справи, суд дійшов висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту, на його думку, порушеного права на належні йому земельні ділянки у вигляді зобов`язання відповідача знести самовільно збудовані паркан та вбиральню у відповідності до ст. 376 ЦК України у зв`язку з недоведеність факту самочинності будівництва відповідачем спірних паркану та вбиральні та відповідно порушення цим будівництвом прав позивача, враховуючи, що на час цього будівництва такі права на земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_3 у позивача були відсутні.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 зроблено висновок про те, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З пояснень сторін, з матеріалів справи суд убачає, що між сторонами існує спір щодо меж земельних ділянок, які належать їм на праві приватної власності.

Проте, в даній ситуації, виходячи з наданої сторонами технічної документації на земельні ділянки, відсутні порушення меж, так як вони не накладаються. Судом не встановлено в наданій на огляд технічної документації закріплені розробниками останньої межових знаків, що прямо передбачено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена в Мністерстві юстиції України 16.06.2010.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З наданих на дослідження суду координат поворотних точок меж земельних ділянок, встановлено та підтвердженого експертом, що місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок (на місцевості) ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не змінювалося (том 2 а.с. 99-103).

Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року № 391/17686..

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:

- технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

- проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розроблення технічної документації із землеустрою та послуги щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надають землевпорядні компанії, що мають відповідну ліцензію на виконання землевпорядних робіт.

Встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.

Межові знаки не встановлюються:

- у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;

- у місцях, де їх установка неможлива (на водних об`єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;

- у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об`єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв`язку;

- на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи щодо відновлення меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 285/1018/18. Лише тоді, коли буде встановлено, що сусід незаконно користується земельною ділянкою, тим самим зробивши накладку, то відповідно до Конституції України, особа, право якої порушено, може звернутися за захистом своїх прав до суду.

Проте, вимоги щодо відновлення меж земельної ділянки позивачем не заявлялися та не є предметом даного спору.

З огляду на вищевикладене суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову, оскільки він є недоведеним.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідачем ОСОБА_2 на понесення витрат пов`язаних з розглядом справи надано квитанцію про сплату гонорару та розрахунок витрат на правничу допомогу від 18.08.2020 у розмірі 12500 грн.

Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 12500 грн.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 79, 80-85, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16. 376 ЦК України, ст.ст. 91, 96, 103, 107, 152 ЗК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Смотриківська сільська рада Прятинського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Повний текст рішення складено 21 серпня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 21.04.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешканець АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 04.01.1996, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Смотриківська сільська рада Прятинського району Полтавської області, юридична адреса АДРЕСА_1 вул. Грушевського 38-а, код ЄДРПОУ 21046182.

Суддя Ю.О. Ощинська