Постанова

від 19.11.2020 по справі 544/465/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/465/19 Номер провадження 22-ц/814/2291/20Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року, ухвалене суддею Ощинською Ю.О., повний текст рішення складено 21.08.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Смотриківська сільська рада Прятинського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що він є власником домоволодіння з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1575 га, що була подарована йому матір`ю ОСОБА_3 згідно договору дарування земельної ділянки від 16.03.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом.

Поряд із домоволодінням ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , розташований житловий будинок відповідача ОСОБА_2 .

На початку 2000 року ОСОБА_2 , порушивши межі належної йому земельної ділянки, самовільно захопивши частину суміжної земельної ділянки позивача та землі загального користування, без відповідних дозволів та погоджень із державними органами здійснив самовільне будівництво паркану та вбиральні, внаслідок чого на його подвір`ї стоїть постійний стійкий неприємний запах.

12.09.2018 р. ним було замовлено виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Згідно отриманого висновку інженера-землевпорядника площа частини земельної ділянки позивача знаходиться за межами паркану ОСОБА_2 і складає 0,0036 га.

На усні вимоги виправити вказані порушення ОСОБА_2 не реагував.

Крім того, при проведенні робіт по встановленню поворотних точок ОСОБА_2 відмовився надати доступ до встановлення межового знаку та підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

У січні 2019 року ОСОБА_1 було направлено листа ОСОБА_2 з вимогою усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести самовільно збудований паркан та вбиральню, яка залишена відповідачем без реагування. У зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом та просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою позивача шляхом знесення самочинно збудованого паркану та вбиральні.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено та вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що самовільне зведення відповідачем паркану та вбиральні підтверджується висновком експерта № 2084 від 30.04.2020 р., який досліджувався місцевим судом.

Зазначає, що право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства підтверджено матеріалами справи та встановлено судом. Як і той факт, що паркан між двома домоволодіннями проходить на його земельній ділянці та побудований на початку 2000 р., тому перешкоджає користуванню належною йому земельною ділянкою.

Вважає, що ним обрано правильний спосіб захисту порушеного права.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов від ОСОБА_2 02.11.2020 р., останній прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду без змін, оскільки вважає його законним і обґрунтованим.

Зазначає, що належних і допустимих доказів на підтвердження того, що він перемістив паркан, здійснив захоплення земель загального користування, самовільно побудував паркан та вбиральню матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача, представника позивача ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5 , перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 966606, виданого 29.12.2012 р. належала земельна ділянка площею 0,3217 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5323885201:01:004:0136, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

16.03.2018 р. ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського РНО Запорожець І.П. Право власності за позивачем на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том 1 а.с. 18,19).

12.09.2018 р. на замовлення ОСОБА_6 ТОВ ЗЕМЕЛЬНІ РІШЕННЯ була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 9-45).

У 2000 році на замовлення відповідача ОСОБА_2 земельно-кадастровим бюро при Пирятинському районному відділі земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах була розроблена технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю на території Смотриківської сільської ради с. Смотрики (том 1 а.с. 63-75).

06.02.2001 р. на ім`я відповідача ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ № 051001, на підставі рішення Смотриківської сільської Ради народних депутатів від 19.10.1996 р., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1456, кадастровий номер: 5323885201:01:004:0167.

23.10.2018 р. за відповідачем зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом з реєстру (том 1 а.с. 60-62).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №2084 від 30.04.2020 р., складеного судовим експертом Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса Ігошиною С.М., фактичне користування ОСОБА_7 земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, - не відповідає даним зазначеним у копіях витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 117275863, 117269929 дата державної реєстрації права власності - 16.03.2018); витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 02.04.2020 №№ НВ-0004796272020, НВ-0004796072020 та копій координат поворотних точок меж земельних ділянок (запис про які внесено 30.04.2016 до Поземельних книг) на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323885201:01:004:0137 та 5323885201:01:004:0136 власником яких є ОСОБА_8 .

Невідповідність полягає у відмінностях геопросторових даних (координати), конфігураціях, площах та межах фактичного користування від геопросторових даних (координати), конфігураціях, площах та межах земельних ділянок (власником яких є ОСОБА_9 ) визначених у наведених вище правовстановлюючих документах. Більш докладніше у дослідницькій частині.

Враховуючи, що клопотання експерта від 19.11.2019 в частині надання топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок 5323885201:01:004:0167 та 5323885201:01:004:0168 не було задоволено, визначити відповідність фактичного користування земельними ділянками, що перебувають у власності гр. ОСОБА_2 правовстановлюючим документам на ці земельні ділянки не видається за можливе.

Фактичне користування ОСОБА_2 земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства по спільній межі із земельними ділянками ОСОБА_10 не відповідає даним зазначеним у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 08.08.2018 №№ НВ-5307692702018, НВ-5307692842018 та Поземельних книгах (координати поворотних точок меж) на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323885201:01:004:0167 та 5323885201:01:004:0168 власником яких є ОСОБА_2 . Невідповідність полягає у відмінностях геопросторових даних (координати), конфігураціях та межах фактичного користування по спільній межі із земельними ділянками ОСОБА_10 від геопросторових даних (координати), конфігураціях та межах земельних ділянок (власником яких є ОСОБА_2 ) визначених у наведених вище правовстановлюючих документах. Більш докладніше у дослідницькій частині.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів та наданих на дослідження документів накладання суміжних земельних ділянок одна на одну - відсутнє, однак наявне порушення розміщення по фактичному користуванню) спільних меж між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

Фактична лінія межі (паркан) між двома домоволодіннями частково розташована: на земельній ділянці з кадастровим номером 5323885201:01:004:0167 (власник ОСОБА_2 ) - проходить по точках "А", "Б"; на земельній ділянці з кадастровим номером 5323885201:01:004:0137 (власник ОСОБА_9 ) - проходить по точках "Б", "В", "Г"; на земельній ділянці з кадастровим номером 5323885201:01:004:0136 (власник ОСОБА_9 ) - проходить по точках "Г", "Е" (том 2 а.с. 52-78).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належним і допустимими доказами факт самовільного будівництва відповідачем спірного паркану та вбиральні та порушення прав позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтями 91, 96, 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 зроблено висновок про те, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р., межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року № 391/17686..

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:

- технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

- проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розроблення технічної документації із землеустрою та послуги щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надають землевпорядні компанії, що мають відповідну ліцензію на виконання землевпорядних робіт.

Встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.

Межові знаки не встановлюються:

- у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;

- у місцях, де їх установка неможлива (на водних об`єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;

- у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об`єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв`язку;

- на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи щодо відновлення меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 285/1018/18. Лише тоді, коли буде встановлено, що сусід незаконно користується земельною ділянкою, тим самим зробивши накладку, то відповідно до Конституції України, особа, право якої порушено, може звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

та визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12 , 81, 77, 78 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вірно встановлено місцевим судом, позивачем не доведено належними та допустимими доказами переміщення відповідачем паркану у сторону домоволодіння АДРЕСА_1 , а також захоплення землі загального користування.

Зазначене спростовано показами землевпорядника Смотриківської сільської ради ОСОБА_12 , який був допитаний в якості свідка.

Крім цього, сторонами не заперечувалося, що спірні паркан та вбиральня зведені відповідачем ОСОБА_2 на початку 2000 року.

Тоді як право власності на земельні ділянки набуто позивачем на підставі договору дарування, укладеного 16.03.2018 року.

Від часу зведення відповідачем спірних паркану та вбиральні спору про місце їх розташування та про сумісну межу домоволодінь АДРЕСА_3 , власником якої до оформлення договору дарування була мати позивача ОСОБА_3 , та АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу, не виникало (том 1 а.с. 124-138).

Згідно акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01.10.2018 року, який міститься у технічній документації з землеустрою, складеній на замовлення позивача ОСОБА_1 , зазначено, що поворотні точки у кількості 2 шт. співпадають з твердими контурами на місцевості та були помарковані фарбою. Власник земельної ділянки ОСОБА_1 претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 (том. 1 а.с. 23).

За інформацією Міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокакдастру у Полтавській області від 07.08.2020 р. за № 565/120-20, координати поворотних точок меж земельних ділянок за кадастровими номерами 5323885201:01:004:0136; 5323885201:01:004:0137; 5323885201:01:004:0167; 5323885201:01:004:0168, які розташовані в межах с. Смотрики Пирятинського району Полтавської області, місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок (на місцевості) ОСОБА_1 та ОСОБА_13 не змінювалося (том 2 а.с. 99-103).

На вирішення судової земельно-технічної експертизи, яка проводилась в рамках цієї справи, не ставилось питання щодо встановлення факту самовільного зведення відповідачем паркану та вбиральні.

Висновком експерта від 30.04.2020 р. за № 2084 (том 2 а.с. 51-78) визначено розташування меж земельних ділянок домоволодінь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно наданої технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач самовільного побудував спірний паркан та вбиральню, порушивши межі належної йому земельної ділянки та захопивши землі загального користування, матеріали справи не містять та позивачем не надані.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами існує спір щодо меж земельних ділянок, які належать їм на праві приватної власності.

Між тим, вимоги щодо відновлення меж земельної ділянки позивачем не заявлялися та предметом даного спору не були.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги позивача, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ухваленим рішенням, належними і допустимими доказами не підтверджені, правильних висновків місцевого суду не спростовують, тому залишаються колегією суддів без задоволення.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

С.М.Бондаревська