Ухвала

від 18.08.2020 по справі 461/4367/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4367/20

Провадження № 1-кс/461/3547/20

УХВАЛА

18.08.2020 року

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах товариства з додатковою відповідальністю «Львівавтозапчастина» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12018140000000168 від 07 березня 2018 року за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2020 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним клопотанням в інтересах ТДВ «Львівавтозапчастина». Свої вимоги мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2018 року був накладений арешт на земельні ділянки, у тому числі на ділянку за адресою: м. Львів, проїзд Центральний, яка надана у постійне користування товариству. Вважає, що арешт було накладено необґрунтовано, оскільки: (1) у клопотанні про арешт майна відсутні документи на підтвердження процесуального статусу прокурора; (2) клопотання не відповідає вимогам Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України; (3) ТДВ «Львівавтозапчастина» не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Відтак, ОСОБА_3 просить слідчого суддю скасувати арешт з земельної ділянки.

В судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що земельна ділянка на проїзді Центральному у м. Львові була виділена ТДВ «Львівавтозапчастина» у 1986 році у постійне користування для розміщення складських приміщень. Накладений арешт перешкоджає юридичній особі здійснювати реконструкцію та будівництво на ділянці, які вони планували вже після накладення арешту.

Слідчий до суду не прибув, хоча ГУ Національної поліції у Львівській області було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали кримінального провадження суду не надані.

Суд, дослідивши надані матеріали поданого клопотання, матеріали справи щодо накладення арешту на майно № 461/1692/18, приходить до висновку, що таких достатньо для розгляду вимог заявника. Суд, з урахуванням передбаченого КПК України строку розгляду клопотання про скасування арешту майна, вважає недоцільним відкладення судового розгляду для отримання матеріалів кримінального провадження. Такі за повідомленням прокурора перебувають на перевірці в Офісі Генерального прокурора.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що у провадженні Слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12018140000000168 за зверненням голови Львівської міської ради від 07 березня 2018 року за фактом підроблення документів, які стали підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2018 року було задоволене клопотання слідчого та накладений арешт на ряд земельних ділянок, у тому числі на земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:12:005:0009, площею 4,900 га, що розташована за адресую: м. Львів, проїзд Центральний, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на праві приватної власності належить Львівській міській Раді (ЄДРПОУ 04055896), правокористувач: ТДВ «Львівавтозапчастина» (ЄДРПОУ 00232118).

Наведене судове рішення мотивоване тим, що право власності на вказані земельні ділянки було неправомірно набуто шляхом вчинення кримінального правопорушення і саме на них було. Арешт накладений з метою недопущення подальшого можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна (земельних ділянок).

Слідчим суддею встановлено, що у 1986 році Львівському заводу автотракторних запчастин видано державний акт на право користування землею для реконструкції складського господарства у промвузлі «Рясне». Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 210088813 земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:12:005:0009 площею 4,9 га належить на праві власності Львівській міській раді та перебуває у користуванні у ТДВ «Львівавтозапчастина».

У матеріалах судової справи за клопотанням про арешт майна, які досліджені слідчим суддею, наявний лист Львівської міської ради від 24 січня 2018 року, в якому зазначено, що на земельну ділянку на проїзді Центральний у м. Львові здійснена реєстрація права власності. У той же час, Львівською міською радою не приймалося жодних рішень щодо передання її у власність або користування.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна зводиться до незгоди із судовим рішенням про його застосування, а посилання, що викладені у клопотанні носять характер доводів апеляційної скарги. Зокрема ті, що стосуються неналежності повноважень прокурора при затвердженні клопотання про арешт майна, незаконності судового рішення тощо.

Більше того, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року ухвала Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2018 року залишено без змін.

Водночас, представником ТДВ «Львівавтозапчастина» у клопотання про скасування арешту майна не наведено обставин, що свідчать про порушення їх прав накладеним судом арештом.

Доводи клопотання про те, що необхідність в арешті майна відпала, а злочинний характер факту його набуття не доведений, є необгрунтованими, оскільки на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Також, слідчий суддя звертає увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини, втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес. Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Порушень зазначених прав заявника або відсутність потереби у подальшому арешті, які б стали підставою для його скасування, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 174, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 18 серпня 2020 року проголошено її вступну та резолютивну частини.

Повний текст ухвали проголошений 21 серпня 2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1