Постанова

від 20.08.2020 по справі 564/2955/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року

м. Рівне

Справа № 564/2955/18

Провадження № 22-ц/4815/775/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів:Шимківа С.С., Боймиструка С.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія

розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія - адвоката Овчаренко Р.В. на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 січня 2020 року, ухвалене в складі судді Грипіч Л.А., повний текс рішення виготовлено 05 лютого 2020 року, у справі №564/2955/18

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, 03 травня 2017 року о 05 год. 45 хв. на 150км + 300м автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , за керуванням якого перебував ОСОБА_2 та автомобіля Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність, як власника автомобіля Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , за керуванням якого перебував ОСОБА_2 , була застрахована в ПАТ Українська пожежно-страхова компанія у порядку обов`язкового страхування з визначенням страхової суми за заподіяння шкоди майну третьої особи - 100 000 грн, франшиза -500 грн.

Майнова шкода, заподіяна ОСОБА_1 , як власнику автомобіля Костопільського районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП, відповідальність за яку передбачена ст. 124 КУпАП. Просив суд стягнути на його користь 100 000 грн. страхового відшкодування, 3928,76 грн пені, 2000 грн інфляційних втрат та 460 грн - 3% річних .

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування майнової шкоди задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 , відшкодування за шкоду, завдану майну, у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - несплаченого матеріального збитку внаслідок скоєного ДТП; 3 928 (три тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 76 коп. - пені; 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - інфляційних втрат; 460 (чотириста шістдесят) грн. 00 коп. - 3% річних.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Зазначає, що судом не було враховано, що позивач не зберіг пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП. І це позбавило можливості ПАТ УПСК встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди. Зазначає, що суд безпідставно не застосував закон який необхідно було застосувати, а саме ст. 37 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а також визначаючи розмір страхового відшкодування суд не врахував розмір франшизи, що в свою чергу призвело до неправильного нарахування суми пені,інфляційних втрат та 3% річних.

Відзив до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що , 03 травня 2017 року о 05 год. 45 хв. на 150км + 300м автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 порушив вимоги, п. 14.2а ПДР, допустив ДТП, внаслідок якого автомобіль Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.

04 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП, відповідальність за яку передбачена ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмір 340,00 грн. Постанова суду набрала законної сили.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність винної особи застраховано у ПрАТ УПСК №АМ/8991297 від 12 березня 2019 року. Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн, розмір франшизи - 500,00 грн.

Відповідно до Висновку звіту про визначення суми нанесеного збитку та вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження КТЗ від 10.05.2017 року, проведеного оцінювачем НВП "Автопромбуд" ОСОБА_3 , вартість нанесеного збитку, заподіяного власнику транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП станом на 10.05.2017 року становить 79 142 грн. 17 коп., вартість відновлювального ремонту КТЗ Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП станом на 10.05.2017 року становить 143 337 грн. 61 коп.

Згідно повідомлення оцінювача ПП Експерт-Сервіс-Альфа ОСОБА_4 від 20.07.2017 року вих.№ 07/2010 вбачається, що 16 травня 2017 року було проведено огляд та фотографування автомобіля Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_2 . Складено протокол огляду КТЗ. Матеріальний збиток завданий власнику КТЗ внаслідок ДТП та визначення ринкової вартості КТЗ не проводилось, тому що автомобіль відновлювався ремонтом та не був представлений в тому самому вигляді, в якому знаходився після ДТП.

09 серпня 2017 року ОСОБА_1 отримано відповідь від ПАТ Українська пожежно-страхова компанія за вих.№3071/18, про відсутність підстав для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування у зв`язку з частковим відновленням транспортного засобу на час огляду, що унеможливлює оцінити розмір завданої шкоди.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Стаття 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За змістом Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ) .

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відповідно до ст. 33.1. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , чинній на момент ДТП, водій транспортного засобу, причетний до дорожньо - транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо - транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо - транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Згідно п. 33.1.4., ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди,яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо- транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до п. 33.3., ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону , - МТСБУ) представник (працівник. аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не зберіг пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП. І це позбавило можливості ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Відповідно до підпункту 37.1.3. пункту 37.1. статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зроблено висновок, що: у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру .

Суд апеляційної інстанції встановив, що факт настання страхового випадку сторонами не спростовується і підтверджується копією адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_2 та постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення вказаної дорожньо - транспортної пригоди.

Крім того, 15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія із заявою на виплату страхового відшкодування та надав необхідні документи.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зібраними по справі доказами встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, а також розмір заподіяної шкоди.

Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надано будь яких переконливих доказів, які б спростовували звіт про визначення суми нанесеного збитку та вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження КТЗ від 10.05.2017 року, який є обґрунтованим, узгоджується з іншими зібраними по справі доказами й сумнівів у колегії суддів не викликає.

Поняття франшиза міститься в статті 9 Закону України Про страхування від 07.03.1996 № 85/96-ВР, відповідно до якої франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV) зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).

Між тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріального збитку спричиненого внаслідок ДТП місцевим судом не було застосовано ст. 12.1 Закону, відповідно до якої страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, яка за полісом АК/5683586 становить 500 грн. та дійшов помилкового висновку щодо стягнення збитку у сумі 100000 грн.

За наведеного, матеріальний збиток підлягає до стягнення у розмірі 99500 грн.

Разом з тим, висновок місцевого суду в частині наявності у відповідача права вимагати сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені є правильним.Однак, з визначеною сумою пені, 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів не погоджується, оскільки даний розрахунок проведений без відрахування суми франшизи.

Згідно з розрахунком, проведеним апеляційним судом з відрахуванням суми франшизи від суми страхового відшкодування розмір пені становить 3909,13 грн., інфляційні втрати 1194 грн., 3% річних 458 грн., які підлягають до стягнення.(а.с.127)

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ч.10 ст.141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З врахуванням положень ч.10 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1030,66 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 січня 2020 року змінити, зменшити суму страхового відшкодування з 100000 грн. до 99500 грн, а також пеню з 3928,76 грн. до 3909,13 грн., інфляційні втрати з 2000 грн. до 1194грн., 3% річни з 460 грн. до 458 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія судовий збір в розмірі 1030,66 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 серпня 2020 року.

Головуючий :

Судді