Постанова

від 17.08.2020 по справі 454/3529/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/3529/19 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/811/635/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Савуляка Р.В., Струс Л.Б.

розглянувши у м.Львові в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хоробрівської сільської ради Сокальського району про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2019 року адвокат Гуменюк О.Р. в інтерсах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хоробрівської сільської ради Сокальського району про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначає, що він є єдиним спадкоємцем після смерті свого рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, а саме земельна ділянка загальною площею 2,400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дане майно належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №072875 від 28.01.2003 року виданого на підставі розпорядження голови Сокальської райдержадміністрації від 27.01.2003 року №29.Стверджує, що на момент смерті брата проживав разом з ним, а відтак в силу ч.3 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину, як спадкоємець, що постійно проживав з спадкодавцем. В даний час у нього виникла необхідність оформити свої спадкові права, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки за життя брат не зареєстрував земельну ділянку у Сокальському районному відділі земельних ресурсів, а також у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 2,400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №072875 від 28.01.2003 року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності п.п.5,6,7 частини 3 ст.175 ЦПК України.

Ухвалою Сокальського рай онного суду Львівської області від 22 січня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Ухвалу оскаржив представник позивача Гуменюк О.Р. В апеляційні йскаозі зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Стверджує, що у позовній заяві чітко і послідовно викладені обставини справи та правове обгрунтування позовних вимог. У п.3.1 позовної заяви зазначено, що заходи досудового врегулювання спору позивачем не вживалися . Крім цього, зазначає, що закон не вимагає обов`язкового досудового врегулювання спору в даній категорії справ. У позовній заяві зазначено, що заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювались. Відтак, апелянт стверджує, що висновок суду про невідповідність позовної заяви вимогам п.5-7 ч.3 ст.175 ЦПК України є помилковим та безпідставним. Твердження суду про відсутність у матеріалах справи відомостей про звернення до натаріуса з заявою про прийняття спадщини чи відмови у видачі свідоцтва не відповідає дійсності та є безпідставним, оскільки в позовній заяві вказується про звернення позивача до нотаріуса. Судом не враховано, що відсутність письмової відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а не відмови у відкритті провадження, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду. Просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З врахуванням того, що оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка передбачена пунктом 6 ч.1 ст.353 ЦПРК України, розгляд апеляційної скарги суд проводить без повідомлення учасників справи.

У разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено такі обставини.

В грудні 2019 року адвокат Гуменюк О.Р. в інтерсах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хоробрівської сільської ради Сокальського району про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності п.п.5,6,7 частини 3 ст.175 ЦПК України. Надано позивачу строк три дні з дня вручення ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

Копія ухвали скерована позивачу у визначеному законом порядку та отримана ним 14 січня 2020 року, що стверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.9).

На виконання вимог ухвали представник позивача 17 січня 2020 року надіслав на адресу суду заяву на виконання вимог ухвали, у якій навів мотиви щодо дотримання ним вимог ст.175 ЦПК України при поданні позовної заяви. Просив відкрити провадження у справі та призначити справу до розгляду. Зазначена заява надійшла на адресу суду 23 січня 2020 року .

Ухвалою Сокальського рай онного суду Львівської області від 22 січня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції мотивував її тим, що станом на 22 січня 2020 року недоліки позовної заяви не усунуті , що відповідно до вимог ст.185 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення у справі Beles and others v. the Czech Republic ( Белеш та інші проти Чеської Республіки ), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі Schmidt v. Latvia ( Шмідт проти Латвії ) від 27 квітня 2017 року).

Щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що стало результатом коректного застосування юридичних правил, справедливого процесу та правильної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно реалізованим. Лише в такому випадку сторони будуть переконані, що їхню справу було розглянуто й вирішено справедливо, а суспільство сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної гармонії. Для досягнення цих цілей необхідне виконання низки вимог (пункт 31 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень).

У рішенні у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд інстанцією вищого рівня. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, пункт 30).

Відповідно до п.п.5,6,7 ч.3 ст.175 ЦПК України,якою керувався суд залишаючи позовну заяву без руху, позовна заява повинна містити:

-виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Дослідивши зміст позовної заяви, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позовна заява містить обставини,яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, у ній зазначені докази, що підтверджують вказані обставини, відомості щодо заходів досудового врегулювання спору, у додатку до позовної заяви надані копії письмових доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та зазначено відомості щодо наявності оригіналів документів у позивача, а тому підстав для залишення позовної заяви без руху та її повернення у суду не було.

Порядок подання доказів передбачений ст.83 ЦПК України, яка зокрема містить норму про те, що не подані разом з позовною заявою докази можуть бути подані через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Відтак висновок суду, що ненадання позивачем відомостей про звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини чи відмови йому у видачі свідоцтва нотаріусом є підставою для залишення позовної заяви без руху є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що строк на виконання вимог ухвали наданий судом є надто коротким, однак позивач намагаючись усунути недоліки звернувся до суду з заявою на наступний день по спливу цього строку, що свідчить про його зацікавленість у судовому розгляді та належне виконання процесуальних прав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З врахуванням викладеного, а також з метою забезпечення позивачу його конституційного права на звернення до суду за захистом порушених чи невизнаних прав, ухвала суду про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4,383,384,389-391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 січня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 17 серпня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Р.В.Савуляк

Л.Б.Струс