Постанова

від 25.08.2020 по справі 904/284/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 Справа № 904/284/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі №904/284/20 (суддя Красота О.І., повне рішення складено 24.03.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ПЛЕНЕТ ЕКО", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР", смт.Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення 150 959 грн 38 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі №904/284/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ГРІН ПЛЕНЕТ ЕКО" задоволено, з ТОВ "УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР" на користь позивача стягнуто 150 303 грн 88 коп. основного боргу та 655 грн 50 коп. трьох процентів річних;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №13 ПЭО від 28.10.2019 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу та трьох процентів річних є обґрунтованими;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що додані до позовної заяви видаткова та товарно-транспортна накладні підписані особою, яка повинна була діяти на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, натомість зазначена особа ніколи не уповноважувалася на такі дії за договором № 13 ПЭО від 28.10.2019, про те, що товар був переданий позивачем неналежній особі, яка не була уповноважена відповідачем на приймання товару за кількістю та якістю, про те, що товар за договором був поставлений позивачем частково, на суму 48000 грн, про що останній був повідомлений належним чином, про те, що в матеріалах справи містяться документи про часткову оплату товару в сумі 40 000 грн, про те, що до апеляційної скарги відповідач додає платіжні доручення на загальну суму 8 000 грн в рахунок оплати поставленого товару, а відтак ТОВ "УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР" повністю розрахувалося за частково поставлений позивачем товар на суму 48 000 грн, про те, що відповідач не приймав участь в судовому засіданні з незалежних від останнього причин, у зв`язку з чим не мав змоги надати ці документи в суді першої інстанції, а також про те, що на момент звернення до суду предмет спору був відсутній, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;

- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, про розгляд справи господарським судом позивач повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2019 ТОВ "УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР" (покупцем) та ТОВ "ГРІН ПЛЕНЕТ ЕКО" (продавцем) укладено договір № 13 ПЭО, на підставі п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язався відпустити покупцеві відходи поліетиленової плівки в асортименті (далі - товар), а покупець - прийняти і сплатити товар по кількості, ціні і вартості, вказаним в супровідних документах (п. 3.2).

П.1.3 договору передбачено, що ціна на товар вказана з урахуванням податку на додану вартість та доставкою на склад покупця.

Згідно з п.2.1 договору умови постачання - за рахунок продавця на склад покупця за адресою м.Дніпро, вул.Курсантська,7.

Відповідно до п. 3.1 договору форма оплати - безготівкова за фактом постачання товару протягом п`ятнадцяти банківських днів.

П. 4.1 договору передбачено, що відповідальність сторін за порушення умов договору настає у випадку, встановленому законодавством України.

28.10.2019 представниками сторін підписана специфікація №1 до договору, п. 1 якої визначені найменування та ціна товару за 1 кг.

На виконання умов договору 31.10.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 190 303 грн 88 коп., що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями видаткової та товарно-транспортної накладних.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 40 000 грн згідно з платіжними дорученнями №1657 від 22.11.2019 та №1738 від 13.12.2019.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті вартості поставленого товару дорівнює 150 303 грн 88 коп..

У зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості товару позивачем нараховані три проценти річних в сумі 655 грн 50 коп. за період з 22.11.2019 по 10.01.2020.

В процесі розгляду справи господарським судом докази погашення вказаної вище суми заборгованості відповідачем не надані.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 названого Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 Кодексу передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 2 ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 629 Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором № 13 ПЭО від 28.10.2019 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару та ненадання відповідачем в процесі розгляду справи належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 150 303грн 88коп. основного боргу та 655грн50 коп. трьох процентів річних.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи відповідача визнані апеляційним судом безпідставними з огляду на таке.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач посилається на обставини щодо передачі позивачем товару за договором неналежній особі, щодо здійснення поставки товару частково на суму 48 000 грн, щодо оплати частини поставленого товару в сумі 8 000 грн, докази чого не були надані до суду першої інстанції з незалежних від відповідача причин, а також щодо здійснення оплати вартості поставленого товару в повному обсязі в сумі 48 000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому в розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 Кодексу у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2020 відкрито позовне провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з моменту вручення цієї ухвали.

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 24.01.2020, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с. 29).

З моменту відкриття провадження у справі відповідач не надавав суду першої інстанції будь-яких письмових документів та доказів, в тому числі відзив на позовну заяву, про розгляд справи був повідомлений належним чином, не обґрунтував поважність причин або об`єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно подати до суду відзив на позовну заяву у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене господарський суд правильно вирішив спір за наявними у справі матеріалами.

Клопотання відповідача про долучення додаткових доказів - копій платіжних доручень № 368 від 24.03.2020 на суму 5000 грн та № 410 від 03.04.2020 на суму 3 000 грн, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції апеляційним судом залишено без задоволення тому, що в порядку ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази неможливості подання їх до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього не представлені.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сума сплачених відповідачем грошових коштів за поставлений товар за вищевказаними платіжними дорученнями може бути врахована під час виконання судового рішення.

Керуючись ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі № 904/284/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України;

- повна постанова складена 25.08.2020

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус