Рішення

від 25.08.2020 по справі 911/852/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/852/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт - Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" про стягнення 36 923,92грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт - Груп" (далі - ТОВ "Неоліт - Груп") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" (далі - ТОВ "Росер") про стягнення 36 923,92грн, що складається з: 30000,00грн - основний борг; 809,38грн - пеня та 114,54грн - 3% річних за період з 18.02.2020 по 30.03.2020; штраф - 6000,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 21.01.2020 №Д136/210120-1 на транспортно - експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні щодо оплати наданих послуг перевезення за заявкою від 11.02.2020 у встановлений договором строк (а.с.1-4).

Ухвалою від 30.04.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.48-49).

Копія вказаної ухвали суду отримана відповідачем 19.05.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103272994548 (а.с.51).

В силу п.3 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, з урахуванням його продовження відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 N 540-IX та закінчення через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , як визначено п.2 його Прикінцевих та перехідних положень, не надійшов.

В силу ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

21.01.2020 між ТОВ "Неоліт - Груп" (далі - експедитор) та ТОВ "Росер" (далі - клієнт) укладено договір №Д136/210120-1 на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні (далі - договір, а.с.10-16).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів клієнта (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору експедитор організовує перевезення вантажів на підставі заявки на транспортно-експедиторські послуги, що подаються клієнтом на пізніше, ніж за 48 годин до початку завантаження.

Згідно п. 5.5 договору оплата організації за перевезення та винагороди експедитора здійснюється у термін - 3 дні з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено у заявці.

У відповідності до п. 11.1 договору визначено, що вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року.

Як встановлено судом, відповідно до заявки №3-000000064133 від 11.02.2020 відповідачем замовлено у позивача послуги перевезення у міжнародному сполученні, а саме перевезення вантажу з м. Яніково (Польща) до м. Біла Церква (Україна) (а.с.17).

Згідно вказаної заявки узгоджено сторонами вартість послуг у розмірі 34907,34грн, яка повинна сплачуватись до розвантаження у розмірі 100%.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №805228 позивачем здійснено перевезення вантажу з м. Яніково (Польща) до м. Біла Церква (Україна), при цьому датою розвантаження вантажу вказано 17.02.2020 (а.с.22-23).

На оплату послуг позивачем виставлено відповідачу рахунок №64133 від 13.02.2020 (а.с.18) та складено акт №64133 від 17.02.2020 надання послуг (а.с.19), які надіслані відповідачу поштою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією від 26.02.2020 (а.с.20-21).

Як вказує позивач у позовній заяві та підтверджується платіжним дорученням №7643 від 16.03.2020, відповідачем на підставі рахунку-фактури №64113 від 13.02.2020 та договору №Д136/310120-1 від 21.01.2020 сплачено позивачу за відповідні послуги 4 907,34грн (а.с.24).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг, а також застосування до відповідача відповідальності встановленої договором та чинним законодавством, за порушення зобов`язання з оплати наданих послуг.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення, зокрема, вантажу, здійснюється за договором перевезення.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За перевезення, зокрема, вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки оплата послуг відповідачем здійснена не у повному обсязі, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, вказавши на наявність боргу за надані послуги у розмірі 30 000грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не оплачені надані позивачем послуги з перевезення у повному обсязі, що відповідачем не спростовано шляхом надання доказів зворотного, він є таким, що прострочив виконання зобов`язань.

Так, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення з відповідача 30 000,00грн основного боргу за надані послуги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стянення з відповідача 6 000,00грн штрафу та 809,38грн пені за період з 18.02.2020 по 30.03.2020, які нараховані за порушення зобов`язання з оплати послуг.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, згідно чч.2,3 вказаної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, як передбачено сторонами п. 7.18 договору, за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості за кожен день не сплати платежу.

У відповідності до п. 7.20 договору, за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг більш ніж на 30 днів, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Отже, сторонами у договорі встановлено відповідальність, про застосування якої просить позивач.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд не може погодитись з його обґрунтованістю з огляду на таке.

Так, позивач при розрахунку пені здійснює нарахування з 18.02.2020 по 16.03.2020 на суму 34 907,34грн та з 17.03.2020 по 30.03.2020 на суму 30 000,00грн, проте відповідно до долучених до матеріалів справи доказів, вбачається, що 16.03.2020 відповідачем здійснено часткову оплату, таким чином, нарахування пені по 16.03.2020 є необґрунтованим, оскільки в цей день здійснено часткову оплату наданих послуг і сума заборгованості складала вже 30 000,00грн.

Так, за розрахунком суду, розмір пені складає 806,71грн, а саме: за період з 18.02.2020 по 15.03.2020 на борг у розмірі 34 907,34грн - 560,81грн; з 16.03.2020 по 30.03.2020 на борг у розмірі 30 000,00грн - 245,90грн.

Отже, заявлені вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенні у розмірі 806,71грн; у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 2,67грн суд відмовляє.

Розмір штрафу розраховано позивачем арифметично вірно, враховуючи, що порушення виконання зобов`язання з оплати триває більше ніж 30 днів. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 000,00грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 114,54грн - 3% річних.

Проте, за розрахунком суду розмір 3% річних за заявлений позивачем період складає 114,14грн, а саме: за період з 18.02.2020 по 15.03.2020 на борг у розмірі 34 907,34грн - 77,25грн; з 16.03.2020 по 30.03.2020 на борг у розмірі 30 000,00грн - 36,89грн.

З урахуванням викладеного, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 114,14грн; в частині стягнення з відповідача 0,40грн - 3% річних в задоволенні позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2 101,83грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" (09117, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 2Б, офіс 39; ідентифікаційний код 35942281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт - Груп" (52071, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Дослідне, вул. Наукова, буд. 1; ідентифікаційний код 39701580) 30 000,00грн основного боргу, 806,71грн пені, 114,14грн - 3% річних, 6 000,00грн штрафу, а також 2 101,83грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 2,67грн пені та 0,40грн - 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення та у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова