Рішення

від 12.08.2020 по справі 922/1974/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1974/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави (64100, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Соборна, 20) до 1) Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області (64110, Харківська область, Первомайський район, с. Олексіївка, вул. Центральна, 18; код ЄДРПОУ: 04398519), 2) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) , 3) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" (юридична адреса: 64150,Харківська обл., Первомайський р-н, с. Закутнівка; адреса для листування: 61058, м. Харків, вул. Сумська, б. 49, 3-й поверх, оф. 5-2; код ЄДРПОУ: 00707231) про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки за участю представників:

позивача (прокурор) - Клейн Л.В., службове посвідчення №051089 від 02.10.18;

представник Олексіївської сільської ради - не з`явився;

представник ФО ОСОБА_1 - Гіль Є.В., ордер №1009703 від 21.04.20;

представник СТОВ Агрофірми "Україна Нова" - Гіль Є.В., ордер №1009701 від 23.03.20.

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2019 року Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. №1974/19 від 24 червня 2019 року) до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" про:

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Берецької сільської ради №9 від 27.12.2013, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства;

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області № 2 від 17.09.2014 "Про передачу земельної ділянки в оренду в межах села Берека Первомайського району Харківської області та встановлення розміру орендної плати;

- визнання недійсним, укладений 20.02.2015 між Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 9,4 га, яка розташована в межах Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015, скасувати його державну реєстрацію та повернути земельну ділянку територіальній громаді Берецької сільської ради в особі Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області;

- визнання недійсним, укладений 10.06.2015 між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 9,4 га, яка розташована в межах Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 та скасувати його державну реєстрацію;

- повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 територіальній громаді Берецької сільської ради в особі Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області.

- судовий збір стягнути з Відповідачів пропорційно.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує порушенням вимог земельного законодавства під час відведення громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" про визнання незаконним та скасування рішень сесії Берецької сільської ради №9 від 27.12.2013 та №2 від 17.09.2014, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.02.2015, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, укладеного 10.06.2015, та повернення земельної ділянки. Повернуто позовну заяву та додані до неї документи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року, ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2019 по справі №922/1974/19 скасовано. Справу №922/1974/19 направлено до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 176 ГПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 02.03.2020 Фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2020 прийнято позовну заяву Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1974/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочати підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 18.03.2020 об 11:00 годині. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2020 відкладено підготовче засідання на 08.04.2020 о(б) 10:30 у зв`язку із введенням на території України карантину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2020 відкладено підготовче засідання на 29.04.2020 о(б) 9:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольними ухвалами господарського суду Харківської області від 29.04.2020 та 13.05.2020 відкладено підготовче засідання на 13.05.2020 та 27.05.2020 відповідно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.06.2020.

04.06.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12639 від 04.06.2020), в якому зазначив, що Берецька територіальна громада є самостійним суб`єктом цивільних відносин, а відтак остання повинна бути позивачем у вказаній справі.

Разом з тим, 04.06.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представник Фізичної особи ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву (вх.№12643 від 04.06.2020), відповідно до якого 2-й відповідач також вважає, що Берецька територіальна громада є самостійним суб`єктом цивільних відносин, а відтак остання повинна бути позивачем у вказаній справі.

При цьому, через канцелярію господарського суду Харківської області представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" надав заяву про застосування позовної давності (вх.№12622 від 04.06.2020). В обґрунтування зазначив, що починаючи як мінімум з вересня 2014 року органи прокуратури, як єдина централізована система, могли дізнатись про відповідні порушення у межах встановленого законом строку позовної давності.

Також, 04.06.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представник Фізичної особи ОСОБА_1 надав заяву про застосування позовної давності (вх.№12637 від 04.06.2020). В обґрунтування зазначив, що у органів прокуратури починаючи з вересня 2014 року були усі правові підстави і можливість з`ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства в межах строку позовної давності, що прокурором з невідомих причин зроблено не було.

01.07.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області прокурор надав відповідь на відзив 2-го та 3-го відповідачів (вх.№14991 від 01.07.2020). Зазначив, що в результаті допущених порушень із земель комунальної власності незаконно передано в оренду земельну ділянку площею 9,4 га. Допущені порушення призвели одночасно до порушення інтересів держави та територіальної Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області. Вважає, що Берецька територіальна громада делегує повноваження щодо здійснення права власності Берецькій сільській раді. А остання є належним відповідачем у даній справі.

Також, 08.07.2020 прокурором через канцелярію господарського суду Харківської області було надано заперечення на заяву представника 2-го відповідача (вх.№15585 від 08.07.2020) та 3-го відповідача (вх.№15588 від 08.07.2020), в яких просив суд відмовити у задоволенні заяв про застосування позовної давності, оскільки про незаконність оспорюваних рішень прокурор дізнався та, в подальшому, отримав інформацію та копії документів 23.11.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2020 клопотання в.о. керівника Первомайської місцевої прокуратури Травкіна Р. про заміну учасника справи його правонаступником (вх.№15587 від 08.07.2020) задоволено. Замінено відповідача Берецьку сільську раду Первомайського району Харківської області його правонаступником Олексіївською сільською радою Первомайського району Харківської області. Залучено до участі у справі відповідачем Олексіївську сільську раду Первомайського району Харківської області (код ЄДРПОУ: 04398519). Зобов`язано позивача направити на адресу Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області копію позовної заяви разом з додатками. Докази направлення надати суду. Відповідачу - Олексіївській сільській раді Первомайського району Харківської області, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Протокольними ухвалами господарського суду Харківської області від 05.06.2020, 08.07.2020 та 15.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.07.2020, 15.07.2020 та 12.08.2020 відповідно.

Присутній в судовому засіданні 12.08.2020 прокурор позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити. Наголосив на тому, що передача в оренду вказаної земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства.

Олексіївська сільська рада Первомайського району Харківської області явку свого представника в судове засідання 12.08.2020 на забезпечила. Про причини неявки не повідомила, відзив на позов у встановлений судом строк не надала. Про дату, час та місце була повідомлена належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду.

Присутній в судовому засіданні 12.08.2020 представник Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" проти задоволення позову заперечував. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з подібним позовом, а також прокурором не доведено наявності порушеного державного інтересу , що стало підставою для звернення останнього до суду.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

03.12.2013 Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,4 га для ведення фермерського господарства із земель, розташованих в межах населеного пункту для подальшої передачі в оренду. Зазначив, що своїм правом на отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства безоплатно не скористався (а.с.219 т.1).

В подальшому, рішенням сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області №9 від 27.12.2013 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства (а.с.225 т.1).

21.05.2014 ОСОБА_1 звернувся до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,4 га ріллі розташованої на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області (в межах населеного пункту) з метою надання її в оренду громадянину ОСОБА_1 (а.с.226 т.1).

До вищезазначеної заяви було додано проект землеустрою (а.с.227-235 т.1).

Рішенням 36 сесії 6 скликання Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області від 18.06.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) для ведення фермерського господарства. Надано громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,4 га ріллі розташованої на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області для ведення фермерського господарства (а.с.236 т.1).

17.09.2014 на 19 сесії 6 скликання Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області прийнято рішення №2 про передачу вказаної земельної ділянки в оренду та встановлено розмір орендної плати у суму 16 759,94 грн. (а.с.237 т.1).

Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з заявою, в якій просив переглянути розмір орендної плати за відповідну земельну ділянку (а.с.239 т.).

12.01.2015 на 43 сесії 6 скликання Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області прийнято рішення №12 про внесення змін до рішення №2 від 17.09.2014, яким встановлено орендну плату у розмірі 8 379,97 грн. (а.с.238 т.1).

На підставі вищевказаних рішень, 20.02.2015 між Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 загальною площею 9,4 га, яка знаходиться в межах населеного пункту, а саме: с. Берека, на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області строком на 5 років (а.с.240-241 т.1).

20.02.2015 сторонами було укладено та засвідчено підписами акт передачі та прийому земельної ділянки в натурі (а.с.242 т.1).

Актом від 20.02 2015 було погоджено межі спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства (а.с.243-244 т.1).

Право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 загальною площею 9,4 га для ведення фермерського господарства зареєстровано 23.03.2015 реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області.

18.05.2015 Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області погоджено передачу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова".

10.06.2015 ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 9,4 га передано в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова", що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Прокурор стверджує, що 1-м відповідачем передано земельну ділянку кадастровий номер 6324581001:00:010:0015 з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" земельної ділянки відбулося без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст.124,134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час). Крім цього, позивач вказує, що 1-м відповідачем не здійснено перевірку наявності у ОСОБА_1 можливості самостійно здійснювати обробіток даної земельної ділянки.

Також прокурор зазначив, що на момент звернення ОСОБА_1 до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, між ним, як головою Фермерського господарства Подолівське та Барвінківською райдержадміністрацією 28.12.2012 укладено 8 договорів оренди земельних ділянок, які передано Фермерському господарству для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 575,778 га, які в подальшому визнано недійсними рішеннями суду за позовами прокурора.

Таким чином прокурор вважає, що отримання ОСОБА_1 значної площі земельних ділянок для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів.

Відповідачі проти задоволення позову заперечують. Вважають, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а також не доведено наявності порушеного державного інтересу .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В даному випадку, як зазначив прокурор у позовній заяві, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області вимог законодавства щодо виділення земельних ділянок для створення фермерського господарства, що, на думку прокурора, призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" земельної ділянки без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому Олексіївська сільська рада Первомайського району Харківської області (Берецька сільська рада Первомайського району Харківської області) зобов`язана відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків та реалізації державної політики у визначених сферах управління.

Прокурор зазначає, що його звернення до суду в спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливості рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Отже, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі позивача.

З огляду на положення статей 31,93,124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного Кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Частиною 4 статті 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Так частиною 3 статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, приписами Земельного кодексу України забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, в тому числі довідки з земельного кадастру про те, що раніше заявник не реалізовував своє право на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства.

Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац другий частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Таким чином, за змістом статей 1,7,8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №621/2501/18 зазначила, що за змістом статей 1,5,7,8,12 Закону №973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Таким чином, аналізуючи законність договорів оренди земельних ділянок державної або комунальної власності, укладених поза аукціонами фермерськими господарствами, ретельну увагу потрібно приділяти наявності у фермерського господарства наміру (дійсного волевиявлення) та можливості використовувати ділянки (наявності трудових та матеріальних ресурсів, зіставлення таких ресурсів з розміром ділянки та обґрунтуванням, наведеним у заяві про її надання), а також відсутності прихованого наміру щодо отримання ділянки в обхід аукціону.

В заяві ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельних ділянок останнім зазначено, що фермерське господарство буде вестись одноосібно, при цьому до вказаної заяви додано копію паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки, викопіювання з кадастрової карти , на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та інформація про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Як вбачається з трудової книжки, ОСОБА_1 з 10.11.2010 по 30.11.2011 займав посаду президента СТОВ Агрофірма Україна Нова , з 06.12.2012 по 10.04.2013 займав посаду радника з розвитку аграрного напрямку СТОВ Агрофірма Барвінківська .

При цьому суд зазначає, що вказана заява не містить визначених у ст. 7 Закону України Про фермерське господарство відомостей, які за своїм змістом мають підтверджувати наявність фермерського господарства у заявника вже на день вирішення питання про отримання земельних ділянок в оренду, а саме: перспективи діяльності фермерського господарства на відповідних земельних ділянках.

Натомість суд не вбачає в діях ОСОБА_1 вини стосовно не правильного оформлення вказаної заяви, оскільки ним були виконані усі вимоги Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області щодо надання необхідних документів для оформлення землі в оренду. У зв`язку з чим вказану заяву та додані до неї документи орган місцевого самоврядування вважав достатніми для оформлення землі в оренду.

Водночас, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини суд зазначає, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54).

Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов`язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є і оренда майна.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки, надав усі необхідні документи і, у зв`язку з виконанням всіх вимог, Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області було прийнято рішення про надання в оренду земельної ділянки.

Тобто з викладеного вбачається, що ОСОБА_1 законним шляхом, добросовісно набув майно у оренду, що підтверджується і самим прокурором, який у позовній заяві зазначив, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області вимог законодавства .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

Таким чином, суд зазначає про те, що виникненню права оренди у ОСОБА_1, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, у зв`язку з цим, враховуючи, що право оренди набуте ОСОБА_1 законним шляхом, в порядку встановленому законом, тому на обґрунтоване переконання суду, відповідальність за порушення процедур розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам ст. 7 ЗУ Про Фермерські господарства не може покладатися на особу, яка розраховувала на їх належність та легітимність, а тому, суд дійшов висновку, що в даному випадку визнання рішення Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області та договору оренди земельної ділянки недійсним призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" на мирне володіння майном, у зв`язку з чим суд, враховуючи, що порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами місцевого самоврядування порядку розгляду заяв про надання земельної ділянки в оренду, передбаченого ст. 7 ЗУ Про Фермерські господарства , суд вважає, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, за захистом яких останній звернувся до суду.

При цьому суд звертає увагу прокурора на те, що у розумінні приписів Земельного кодексу України, зокрема статті 123, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, в тому числі довідки з земельного кадастру про те, що раніше заявник не реалізовував своє право на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства.

Щодо наявності у власності та в оренді ОСОБА_1 земельних ділянок суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Тобто законом не забороняється членам фермерського господарства орендувати чи володіти іншими земельними ділянками.

Що стосується твердження прокурора про те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), а сам ОСОБА_1 не мав жодних намірів на використання земель за призначенням, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодним доказом, та на думку суду дані твердження є припущенням прокурора.

Прокурор в позовні заяві також зазначає, що ОСОБА_1 при зверненні про надання в оренду спірної земельної ділянки у заяві не зазначено дані щодо наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі.

Так, згідно з абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону).

Таким чином, зазначення даних щодо наявності у заявника необхідної матеріально-технічної бази для обробітку даної площі землі на момент виникнення спірних правовідносин не було обов`язковим, а отже відсутність у заявника найманих працівників чи сільськогосподарської техніки для обробітку даної площі землі не позбавляло останнього права на отримання спірної землі в оренду.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 07 березня 2018 року у справі № 911/436/17 зазначив, що отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті даних правовідносин є невірним.

Разом з тим у справі "Тюмень проти України" за рішенням Європейського суду з захисту прав людини у п. 55, суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. У п. 56 рішення суд зазначив, що вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння [його] майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу.

У зв`язку з наведеними висновками ЕСЗПЛ, суд досліджує дотримання справедливого балансу між реалізацією приватного права на оренду земельної ділянки та суспільним інтересом на отримання доходу від використання земельної ділянки.

Судом встановлено, що в ході реалізації спірного правочину ОСОБА_1 набув права оренди на земельні ділянки, уклав договір оренди та своєчасно сплачує орендну плату. Як витікає із наведеного, інтереси суспільства також дотримані, оскільки до бюджету надходили кошти від орендної плати.

Таким чином, спірний правочин не порушив справедливий баланс між реалізацією приватного права та інтересів держави.

Щодо вимог прокурора про визнання договору суборенди недійсним, суд зазначає наступне.

Так, прокурор вказує на те, що дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України Про фермерське господарство , а тому на думку останнього, договір суборенди є недійсним та підлягає скасуванню.

До моменту звернення ОСОБА_1 до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, Первомайською райдержадміністрацією за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 , 02.11.2012 прийнято розпорядження №524, яким надано дозвіл останньому на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих в територіальних межах Одрадівської сільської ради Первомайського району та 19.12.2012 №634, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих в територіальних межах Берецької та Киселівської сільських рад Первомайського району та їх нормативної грошової оцінки. В подальшому на підставі вищевказаних розпоряджень Первомайської РДА, ГУ Держземагенством у Харківській області протягом 2014 року прийнято 7 Наказів про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами: 6324586000:09:000:0013, 6324586000:03:000:0026, 6324584500:08:000:0076, 6324584500:05:000:0102, 6324584500:05:000:0100, 6324584500:08:000:0075, 6324584500:07:000:0089 та у 2017 році ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийнято 3 накази про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 48,6913 га з кадастровими номерами: 6324581000:11:000:0035, 6324581000:10:000:0086 та 6324584500:02:00:0054. В подальшому, всі вище перелічені земельні ділянки, які розташовані в Первомайському районі ОСОБА_1 передано в суборенду СТОВ Агрофірма Україна Нова , що свідчить про відсутність у останнього наміру самостійно займатися обробітком земельних ділянок. Таким чином, отримання ОСОБА_1 значної площі земельних ділянок для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку СТОВ Агрофірма Україна Нова за спрощеною процедурою без обов`язкового проведення земельних торгів.

Частиною 6 статті 93 ЗК України визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 8 ЗУ Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 32 договору оренди землі від 21.11.2014 р. передбачено, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Таким чином, суд констатує, що чинним земельним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору, передбачено можливість передачі земельної ділянки в суборенду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався із заявою до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області про надання згоди на передачу спірної земельної ділянки в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова".

Відповідно до листа №02-20/148 від 18.05.2015, Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області надано згоду на передачу в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 загальною площею 9,4 га.

Таким чином суд зазначає, що передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 загальною площею 9,4 га в суборенду передувало волевиявлення органу місцевого самоврядування, як власника майна, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду орендарем визначену умовами договору.

При цьому пунктом 28 договору оренди земельної ділянки від 20.02.2015 передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду за письмовою згодою орендодавця.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Таким чином, використовуючи своє право на отримання в суборенду земельної ділянки, особа обґрунтовано передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють правомірно, оскільки така поведінка є їхнім прямим обов`язком.

Враховуючи наявність волевиявлення органу державної влади щодо надання дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду, з огляду, що ОСОБА_1 дотримався процедури щодо передачі земельної ділянки в суборенду, визначену чинним земельним законодавством та умовами договору, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора щодо визнання договору суборенди недійсним є необґрунтованими та недоведеними, а відтак задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, а також визнання недійсним договору оренди від 20.02.2015 та суборенди від 10.06.2015.

Водночас, щодо вимоги прокурора зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області, суд зазначає, що вказана вимога за своєю правовою природою є похідною від вимог щодо визнання недійсним договору оренди, а тому приймаючи до уваги, що вказана вимога задоволенню не підлягає, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги прокурора щодо зобов`язання повернути відповідну земельну ділянку.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні, оскільки в матеріалах справи не міститься жодного належного, достовірного чи допустимого доказу на їх підтвердження.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України Про прокуратуру та частиною другою статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином враховуючи спірні правовідносини, які виникли між учасниками справи, суд приходить до висновку, що задоволення позову прокурора суперечитиме висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання в право ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" на мирне володіння майном, а тому враховуючи, що прокурором не доведено яким чином та чиї саме інтереси, за захистом яких прокурор звернувся до суду, порушені, з огляду на те, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для визнання договорів недійсними, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова" про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 19 серпня 2020 року об 12:45.

Сторонам протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "25" серпня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко